Справа № 2а-1/2009 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

   27.01.2009 року, Кам’янобрідський  районний суд м. Луганська  в складі:

головуючого           судді ОСОБА_1

при секретарях: ОСОБА_2, ОСОБА_3Е, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, П’ЯТАК О.Л., ОСОБА_10, ОСОБА_11

за участю:

представників позивача

представника відповідача

представників третіх осіб: ОСОБА_12, ОСОБА_13,

ОСОБА_14,

ОСОБА_15, ОСОБА_16,  ОСОБА_17,

ОСОБА_18,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську адміністративну справу за позовом ОСОБА_19 до Виконавчого комітету Кам’янобрідської районної у м. Луганську ради, треті особи – ОСОБА_20, Луганське міське управління земельних ресурсів про визнання незаконним та скасування рішення Кам’янобрідської районної у м. Луганську ради від 19.01.2005 року за №15/23, від 08.02.2006 року за №36/11 та визнання незаконним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку за адресою: м. Луганськ, вул. Івана Туркенича, 4, серійний номер ЯГ №274793 , -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_19 звернулась до суду з даним позовом, в обґрунтування якого вказала, що рішенням Виконавчого комітету Кам’янобрідської районної у м. Луганську ради №97/90 від 07.07.1998 року їй було безоплатно передано в приватну власність земельну ділянку за адресою: м. Луганськ, вул. І.Туркенича, 6, але свідоцтва про право власності на земельну ділянку нею не оформлено. У зв’язку із тим, що з приводу встановлення межі із суміжною земельною ділянкою за адресою: м. Луганськ, вул. І.Туркенича, 4, яка належить ОСОБА_20, існували розбіжності, ОСОБА_21 та представник ОСОБА_20 звернулись до Виконавчого комітету Кам’янобрідської районної у м. Луганську ради для вирішення цього спору. Рішенням Виконавчого комітету №15/23 від 19.01.2005 року, встановлені межові відмітки по фасаду на земельній ділянці №4 по вул. І.Туркенича у м. Луганську за жилим будинком на відстані 0,60м. та по фасаду на земельній ділянці №6 по вул. І.Туркенича у м. Луганську за гаражем на відстані 0,60 м. З таким рішенням позивачка не згодна, оскільки при його винесенні не враховувались матеріали квартальної зйомки 1955 року, які б підтверджували, що у 1966 році будинок на ділянці за адресою: м. Луганськ, вул. І.Туркенича, 4 розбудовувався й таким чином наблизився до межі приблизно на 50 см. Крім того, не зважаючи на існуючий спір, ОСОБА_20 розпочала приватизацію своєї земельної ділянки. При подальшому зверненні позивачки до Виконавчого комітету Кам’янобрідської районної у м. Луганську ради з вимогою усунути порушення її прав, вона отримала відповідь, згідно якій їй запропоновано звернутися до суду.  

У судовому засіданні позивачка та її представник вказали, що винесене рішення Виконавчого комітету Кам’янобрідської районної у м. Луганську ради №15/23 від 19.01.2005 року, а також подальші дії щодо приватизації земельної ділянки за адресою: м. Луганськ, вул. І.Туркенича, 4, були здійсненні без урахування матеріалів квартальної зйомки, правил добросусідства, закріплених Земельним Кодексом України. Крім того, при розгляді земельного спору відповідачем не дотримано порядку розгляду таких земельних спорів, при винесені спірних рішень не враховано фактичного землекористування сторонами спірних ділянок, чим порушені права позивача на належну їй земельну ділянку.

Під час судового засідання позивачка та її представник уточнили та доповнили позовні вимоги,  просили також визнати незаконними рішення Кам’янобрідської районної у м. Луганську ради 08.02.2006 року за №36/11 та державний акт на право приватної власності на земельну ділянку за адресою: м. Луганськ, вул. І.Туркенича, 4, серійний номер ЯГ №274793, посилаючись на те, що відповідач не мав права приймати вказане рішення до розгляду її адміністративного позову про визнання рішення Виконавчого комітету Кам’янобрідської районної у м. Луганську ради №15/23 від 19.01.2005 року незаконним.

Представник відповідача у судовому засіданні уточнені позовні вимоги не визнав, пояснивши, що рішення Кам’янобрідської районної у м. Луганську ради від 19.01.2005 року за №15/23, та від 08.02.2006 року за №36/11 винесені на законних підставах. Порядок встановлення меж земельних ділянок позивачки та третьої особи визначений в межах земельного законодавства. При розгляді земельного спору між ОСОБА_19 та ОСОБА_20, представниками Кам’янобрідської районної у м.Луганську ради було дотримано вимог глави 25 Земельного Кодексу України.

Представники третьої особи - ОСОБА_20, у судовому засіданні уточнені позовні вимоги не визнали, пояснивши, що рішення Виконавчого комітету Кам’янобрідської районної у м. Луганську ради №15/23 від 19.01.2005 року було прийняте з дотриманням процедури розгляду земельних спорів. Виконавчий комітет належним чином повідомляв сторони про час та місце розгляду спору, та позивачка сама приймала участь у розгляду спору, про що свідчить відмітка у обліковій картці. У зв’язку із тим, що позивачка не надала доказів про фактичні межі конкретного землекористування між земельними ділянками №4 та №6 по вул. І.Туркенича у м. Луганську, Виконавчий комітет Кам’янобрідської районної у м. Луганську ради на підставі наданих документів, обстеження земельних ділянок на місці виніс рішення про виділення кожній із сторін однакового розміру частини спірної земельної ділянки. Крім того, представник третьої особи пояснила, що при реєстрації прав власності на житловий будинок, який належить ОСОБА_20, загальна площа земельної ділянки складала 657 кв.м, це згідно технічного паспорту, а на даний час складає 655 кв.м. - згідно кадастрової зйомки, тому рішення відповідача ніяким чином не погіршило стан позивачки, а навпаки покращило її стан, залишивши їй у користування відстань 0,6 м від межі замість 0,4 м. Також представники третьої особи пояснили, що вимоги позивачки щодо визнання незаконними рішення Кам’янобрідської районної у м. Луганську ради 08.02.2006 року за №36/11 та державного акт на право приватної власності на земельну ділянку за адресою: м. Луганськ,
вул. І.Туркенича, 4, серійний номер ЯГ №274793, є безпідставними, оскільки рішення Кам’янобрідської районної у м. Луганську ради прийняте 08.02.2006 року, а даний адміністративний позов позивачкою подано до суду 24.05.2006 року.

Представник третьої особи - Луганське міське управління земельних ресурсів у судовому засіданні пояснив, що не визнає уточнені позовні вимоги, тому що, Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку за адресою: м. Луганськ, вул. І.Туркенича, 4, серійний номер ЯГ №274793 на ім’я ОСОБА_20 було видано на законних підставах, а саме на підставі відповідних рішень Виконавчого комітету  Кам’янобрідської районної у м. Луганську ради та  акту встановлення і узгодження меж земельної ділянки, у подальшому представник третьої особи у судове засідання не з’явився.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності та свободи в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням виконавчого комітету Кам’янобрідської районної у м.Луганську ради №97/90 від 07.07.1998 року було вирішено передати ОСОБА_19 у безоплатне користування в приватну власність земельну ділянку загальною площею 655 кв.м. для обслуговування жилого будинку та господарських споруд у м.Луганську по вул.І.Туркенича, 6 (а.с8), у зв’язку із чим їй було рекомендовано звернутися до Державного комунального землевпорядного підприємства та у відділ земельних ресурсів Луганської міської ради для проведення робіт з підготовки , видачі та реєстрації Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку. У подальшому позивачем не було здійснено мір щодо приватизації даної земельної ділянки та отримання Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: м.Луганськ, вул.І.Туркенича, 6.

Відповідно до ст.158 ЗК України, земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян.

У грудні 2003 року ОСОБА_19 звернулась до Кам’янобрідської районної ради у м.Луганську з приводу конфлікту по межі із сусідами земельної ділянки по вул.І.Туркенича, 4. Дане звернення було зареєстровано у реєстраційно-контрольну картку даної ради та при виході на місце, представником  райради, 12.01.2004 року було проведено замір земельної ділянки, користувачем якої є позивач, а саме по вул.І.Туркенича, 6 , яким було встановлено, що розмір ділянки по фасаду складає 17.2 кв.м., що відповідає розмірам даної ділянки у технічному паспорті на домоволодіння. У зв’язку із відсутністю між земельними ділянками №4 та №6 по вул.І.Туркенича у м.Луганську чітких меж та парканів, представником райради було забито стовпець на межі даних ділянок, із чим погодились власники даних домоволодінь про, що свідчать їх підписи та пояснення у картці (а.с.92). У подальшому, а саме 17.03.2004 року  ОСОБА_19 повторно зверталась до Кам’янобрідської районної у м.Луганську ради з приводу наведення межі між земельними ділянками №4 та №6 по вул..І.Туркенича у м.Луганську, у зв’язку із чим представником ради, сторонам було роз’яснено, що межа яка була встановлена раніше при виході на місце, була встановлена за технічним паспортом, з чим погодились сторони, про що також у реєстраційно-контрольній картці свідчать їх підписи та пояснення (а.с.80).

У подальшому до Кам’янобрідської районної у м.Луганську ради звернувся громадянин ОСОБА_22, який діяв в інтересах ОСОБА_20 – землекористувача земельної ділянки, розташованої за адресою: м.Луганськ, вул.І.Туркенича, 4,  з заявою про вирішення земельного спору з громадянкою ОСОБА_19, землекористувачем земельної ділянки – м.Луганськ, вул.І.Туркенича, 6.

Статтею 159 ЗК України передбачено що земельні спори розглядають органи місцевого самоврядування на підставі заяви однієї із сторін у місячний термін з дня подання заяви.

Згідно із протоколом земельної комісії щодо розгляду питань з земельних відносин при Виконавчому комітеті Кам’янобрідської районної у м.Луганську ради від 17.12.2004 року за участю усіх членів комісії та запрошених землекористувачів земельних ділянок №4 та №6 по вул.І.Туркенича у м.Луганську, із яких була присутня ОСОБА_19, за фактом розгляду було встановлено, що відсутня чітка межа між спірними земельними ділянками; за фактичним користуванням неможливо встановити межу спірних ділянок; розмір спірної ділянки складає 1,2мХ13,4м. На підставі викладеного комісія запропонувала кожній із сторін виділити однакові за розміром частки спірної земельної ділянки, а саме по фасаду на земельній ділянці №4 по вул.Івана Туркенича за житловим будинком на відстані 0,6м; по фасаду на земельній ділянці №6 по вул.Івана Туркенича у м.Луганську за гаражем на відстані 0,6м. У зв’язку із неявкою ОСОБА_23 засідання було перенесено на 24.12.2004 року, сторонам роз’яснено, що у разі їх неявки на засідання комісії 24.12.2004 року справу буде розглянуто без їх участі (а.с.145-146).

Земельна комісія щодо розгляду питань з земельних відносин при Виконавчому комітеті Кам’янобрідської районної у м.Луганську ради згідно із протоколом від 24.12.2004року, на якому був присутній ОСОБА_23, ОСОБА_19 - присутня не була, повторно розглянуло звернення ОСОБА_23 з приводу земельного спору та запропонувало варіант вирішення спору аналогічний, який було запропоновано на засіданні комісії від 17.12.2004 року. (а.с.133-134).

Таким чином, суд вважає необґрунтованими доводи позивача з приводу того, що було порушено її право як землекористувача з боку Кам’янобрідської районної у м.Луганську ради, оскільки вона не була присутня на засіданні комісії від 24.12.2004 року, але як вбачається із дослідженого судом протоколу засідання даної комісій від 17.12.2004 року ОСОБА_19 була присутня на засіданні комісії, їй було відомо про запропонований варіант поділу спірної земельної ділянки, крім того вона була попереджена, що у разі її неявки на засідання комісії 24.12.2004 року даний земельний спір буде розглянуто за її відсутності. У судовому засіданні позивачка також не заперечувала того факту, що на засіданні комісії від 17.12.2004 року вона була присутня.

Рішенням Виконавчого комітету Кам’янобрідської районної у м.Луганську ради за № 15/23 від 19.01.2005 року про розгляд питання земельного спору щодо меж земельних ділянок за адресою; м.Луганськ вул.Івана Туркенича , №4 та №6 було вирішено, що у зв’язку із тим, що при обстежені спірних ділянок виявлено, що між жилим будинком на земельній ділянці №4 по вул..І.Туркенича та гаражем на земельній ділянці №6 по вул..І.Туркенича немає чіткої межи та неможливо встановити за фактичним використанням кожній із сторін виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. А саме, установити межові відмітки по фасаду на земельній ділянці №4 по вул.Івана Туркенича за житловим будинком на відстані 0,6м; по фасаду на земельній ділянці №6 по вул.Івана Туркенича у м.Луганську за гаражем на відстані 0,6м. (а.с.16-17).

Відповідно до ст.107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж, їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки.

Як свідчать матеріали квартальної зйомки та рішення виконкому Ворошиловградської міської ради народних депутатів від 23.07.1955 року:

-  площа земельної ділянки у м.Луганську по вул..І.Туркенича, 6 складає 654 кв.м., розмір ділянки по фасаду – 17,2 м., розмір в тилу – 17,3 м.

- площа земельної ділянки у м.Луганську по вул..І.Туркенича, 4 складає 638 кв.м., розмір ділянки по фасаду – 16,5 м., розмір в тилу – 16,9 м.

Відстань від кута будівлі літ.Б на земельній ділянці по вул..І.Туркенича, 6 до межі із суміжною земельною ділянкою по вул..І.Туркенича, 4 складала 0,6 м.(а.с.61-62), відстань від житлового будинку А-1 по вул.І.Туркенича, 4 до межі із земельною ділянкою по вул.І.Туркенича, 6 складала –1,2 м.

Згідно із інвентарними матеріалами за вересень 1967 року, відстань від житлового будинку №4 по вул..І.Туркенича за літ.А-1 до межі із земельною ділянкою №6 по вул.І.Туркенича становила 0,8м., у зв’язку із тим, що житловий будинок літ. А-1 було перебудовано (а.с.42). Крім того, згідно технічного плану на домоволодіння №6 по вул.І.Туркенича від 22.07.1993 року вбачається, що літню кухню під літ.Б переобладнано під гараж та збільшено її розмір (а.с.14-15), що в свою чергу доводить той факт, що у зв’язку із тим, що будинок за літ А-1, розташований за адресою м.Луганськ вул..І.Туркенича, 4 та гараж (літня кухня) за літ.Б., розташована за адресою м.Луганськ, вул..І.Туркенича, 6 збільшили свої розміру під час перепланування, а саме довженну, зменшився розмір межі між спірними ділянками.

При проведені обстежень спірних земельних ділянок у 2003 році було встановлено, що відстань від житлового будинку за літ А-1, розташованого за адресою м.Луганськ вул..І.Туркенича, 4 та гаражем  за літ.Б., розташованим за адресою м.Луганськ, вул..І.Туркенича, 6 складає 1,2 метра (а.с.63).

У відповідності до Методичних рекомендацій з питань технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 05.09.2003 року за №146 (а.с.65), Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації житлового фонду, затвердженої наказом СРСР від 15.07.1985 року №380 (а.с.66), у випадку відсутності межових знаків (відкритих меж), без яких важко встановити точно межі садибних ділянок, рекомендується керуватися усією сукупністю обставин.

 Про те, що між спірними земельними ділянками, на час розгляду земельного спору та прийняття рішення Виконавчим комітетом Кам’янобрідської районної у м.Луганську ради, були відсутні межові знаки можуть свідчити наступні факти. У своїх поясненнях та клопотанні від 10.11.2006 року (а.с.46-47) позивачка пояснює, що у 1966 році її батьком на межі між спірними земельними ділянками було забито стовпчик, який є ї зараз, то б то даними поясненнями позивач підтверджує той факт, що на час розгляду даного земельного спору між земельними ділянками відсутній будь-який паркан. Даний факт також підтверджується тим, що при виході працівника Кам’янобрідської районної у м.Луганську ради 10.01.2004 року, за зверненням ОСОБА_19, за адресою м.Луганськ вул.І.Туркенича, №4 та №6, для вирішення межового спору було забито стовпчик на межі спірних ділянок (а.с.92) із чим також погодилась і позивач. Згідно із наданого до суду позивачем акту від 23.11.2006 року, складеного сусідами позивача та затвердженого головою квартального комітету, також вбачається, що у 1966 році батьком позивача було забито стовпчик між спірними земельними ділянками, але нічого не зазначено, щодо існування між даними земельними ділянками чіткої межової відмітки, як –то паркан, або інші споруди, що можуть підтвердити наявність даних чітких межових відміток (а.с72).

Під час судового засідання свідки ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27 повідомили суду, що вони дійсно у різні часи та на час розгляду справи були сусідами із позивачем, 23.11.2006 року ними, на прохання позивача, було підписано акт у якому вони зазначили про те, що між спірними земельними ділянками №4 та №6 по вул..І.Туркенича у м.Луганську батьком позивача у 1966 році було забито стовпчик, але підтвердити у суді наявність чітких межових відміток між спірними ділянками дані свідки не змогли. Крім того, дані свідки пояснили, що вони не володіють спеціальними знаннями у галузі землевпорядкування та архітектури.

  Пояснення позивача та її представника про те, що Виконавчий комітет Кам’янобрідської районної у м. Луганську ради при розгляді спору не врахував існування вже встановленої межі (наявність стовпчиків на межі), а також не перевірив фактичного землекористування спірними земельними ділянками, не заслуговує на увагу, оскільки, як свідчать раніше наведенні документи, між спірними ділянками не існувало чіткою межі, а саме у вигляді парканів. Відновлення меж за фактичним використанням земельних ділянок передбачає безспірність такого використання. Якщо ж одна зі сторін заперечує проти встановлення даних фактичного використання – вважається, що фактичне використання не можливо встановити. Таким чином, встановлення меж земельних ділянок за фактичним їх використанням передбачає необхідність не доведення факту використання земельної ділянки, а доведення безспірності даного використання.

Позивачем та її представником під час судового розгляду справи 05.09.2007 було доповнено  позовні вимоги, в частині визнання незаконним рішення Кам’янобрідської районної у м. Луганську ради 08.02.2006 року за №36/11 про передачу ОСОБА_20 безоплатно в приватну власність земельної ділянки, розташованої за адресою: м.Луганськ, вул..І.Туркенича, 4 та державного акту на право приватної власності на зазначену вище земельну ділянку, серійний номер ЯГ №274793, посилаючись на те, що відповідач не мав права приймати вказане рішення до моменту розгляду первісного адміністративного позову, також не заслуговує на увагу, оскільки, дане рішення про передачу у власність ОСОБА_20 земельної ділянки було прийнято 08.02.2006 року, а провадження по адміністративній справі було відкрито лише 26.05.2006 року, тому на час прийняття вказаного рішення ніякого спору не існувало і відповідач мав право та можливість прийняти дане рішення, а тому і Державний акт видано на законних підставах.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 107, 158-160 ЗК України, ст.  ст.ст. 11,12, 160- 163, 167, 186 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_19 до Виконавчого комітету Кам’янобрідської районної у м.Луганську ради, третя особа ОСОБА_20, Луганське міське управління земельних ресурсів про визнання незаконним та скасування рішення Кам’янобрідської районної у м.Луганську ради від 19.01.2005р. за №15/23, від 08.02.2006 року за №36/11 та визнати незаконним Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку за адресою: м.Луганськ віл. ОСОБА_28, 4, серійний номер ЯГ №27479 відмовити у повному обсязі.

Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України – з дня складання у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.

Суддя (підпис)                                      

Копія вірна

Суддя                                                                                                          І.Ю.Котлярова