Справа № 2-4098/09
РІШЕННЯ
(заочне, в порядку гл.8 розділу III ЦПК України)
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2009 року Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська
у складі: головуючого – судді Черновського Г.В.
при секретарі – Вобліковій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2009 року позивач звернувся з вищезазначеною позовною заявою, в якій просив суд:
поновити його на роботі на тій самій посаді ведучого експерта по «ОСОБА_2 в кредит» відділення гр.«Ф» Дніпропетровського РУ ПАТ КБ «ПриватБанк» відповідно до штатного розпису з 09 жовтня 2008 року;
стягнути з відповідача на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 33447 грн. 96 коп.
- відшкодувати йому за рахунок відповідача моральну шкоду в розмірі 50 тис. грн.;
-стягнути з відповідача на його користь витрати, пов'язані з розглядом справи.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, на їх задоволенні наполягав.
Відповідач в судове засідання свого представника не направив, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. За таких обставин на підставі 4.9 ст.74 ЦПК України та ч.4 ст.169 ЦПК України відповідач вважається повідомленим про день та час судового засідання і таким, що відсутній без поважних причин, що є підставою для вирішення справи на підставі наявних у ній даних і доказів і постановлення заочного рішення.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлені наступні факти:
Наказом № 4074 від 17 серпня 12004 року позивач був прийнятий 21 липня
2004 року на посаду менеджера відділу роздрібних послуг Індустріального відділення
ЗАТ КБ «ПриватБанк».
01 вересня 2005 року наказом №6584 від 1 вересня 2005 року позивач був назначений на посаду старшого менеджера БОІК Індустріального відділення Дніпропетровського РУ ЗАТ КБ «ПриватБанк».
20 жовтня 2006 року наказом № 2707 від 20 жовтня 2006 року позивач був назначений на посаду ведучого експерта по ОСОБА_2 в кредит відділення гр. Ф Дніпропетровського РО ЗАТ КБ ПриватБанк», На цієї посаді позивач отримував від 3428 грн. 58 коп. до 7062 грн. 65 коп. щомісяця, а середньомісячна заробітна плата у нього складала 4778 грн. 28 кой.
09 жовтня 2008 року за наказом № 4424 від 9 жовтня 2008 року на підставі наказу № ZAKL - 2008/1-4424 від 09 жовтня 2008 року «Про покарання співробітників Індустріального відділення Дніпропетровського РУ» позивач був звільнений з системи «ПриватБанка» по ч.2 ст.41 КЗпП України (за втрату довірі) з дати затвердження наказу. Про це з позивача трудовій книжки серії ВА № 091360 за № запису б була зроблена відповідна запис.
Звільнення суд вважає з цих підстав незаконним з наступних причин: У серпні 2008 року в управлінні; безпеки по ДРУ потрапила інформація про те, що в Індустріальному відділені здійснена видача шахрайських кредитів по програмі «ОСОБА_2 в кредит». В ході проведеної управлінням безпеки по ДРУ перевірки встановлено, що 22 лютого 2008 року позивач, як ведучий спеціаліст бізнесу «ОСОБА_2 в кредит», підготував документи, на підставі яких було прийняте позитивне рішення про видачу кредитів на придбання автомобіля Тойота РАВ4 в сумі 31336,12 доларів США ОСОБА_3 а також 27 березня 2008 року оформлений та виданий кредит на придбання автомобіля «Тойота Камри» ОСОБА_4 на суму 30181 доларів США, що призвело до спричинення банку матеріальної шкоди в особливо великих розмірах.
Суд вважає, що дані мотиви не можуть служити підставою для звільнення позивача з посади, оскільки, як прямо вказано у матеріалах перевірки, він не приймає рішення про видачу кредитів, а особиста відповідальність за законністю і обґрунтованістю видачі кредитів покладається на інших посадових осіб (а саме на директора Індустріального відділення ОСОБА_5 та керівника бізнесу «авто в кредит» ОСОБА_2Н.), які повинні не тільки приймати рішення про видачу кредитів, а й контролювати роботу підлеглих їм працівників. Крім того, керівник бізнесу «ОСОБА_2 в кредит» до цих випадків неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності за недоліки у роботі (наказ ГО N2-2008/1-4045 від 11 вересня 2008 року та наказ № ТАКІ - 2008/1-3374 від 24 липня 2008 року). Але, незважаючи на це, йому був об'явлена лише догана, а позивач був звільнений з посади.
За даним фактом СУ ГУ УМВС України в Дніпропетровської області була порушена кримінальна справа №70081241 проти ОСОБА_6 за ознаками злочину, склад якого передбачений ч.4 ст. 190 КК України, якому у встановленому законом порядку пізніше було пред'явлене обвинувачення. Разом з тим, в ході перевірки управлінням безпеки по ДТУ винність ОСОБА_6 не була встановлена взагалі, що ставить під обґрунтований сумнів об'єктивність та обґрунтованість висновків комісії, яка здійснювала перевірки за даним фактом. Про це свідчать матеріали досудового слідства слідчим управлінням ГУМВС України в Дніпропетровської області, в ході якого будь-яких незаконних дій ( в тому часі, й дисциплінарного або адміністративного характеру) з мого боку не встановлено.
Більш того, адміністрація ЗАТ КБ «ПриватБанк» не мала права розривати з позивачем трудовий договір на підставі п.2 ст.41 КЗпП України з наступних підстав:
Згідно вимогам ч. 2 зазначеної статті власник має право за своєю ініціативою розірвати трудовій договір тільки з працівником, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності і тільки у разі виявлення винних дій працівника.
У відповідності до абз.2 п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від б листопаду 1992 року (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно Постанов Верховного Суду України від 1 квітня 1994 року № 4, від 26 жовтня 1995 року № 18, від 25 травня 1998 року №15 ) з підстав втрати довір»я можуть бути звільнені працівники, які безпосередньо обслуговують грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом тощо). Позивач же не приймав грошові цінності, не зберігав їх, не транспортував і не займався їх розподілом. У його обов'язки входило тільки підготування пакету документів, які підписували та вирішували питання про видачу кредитів інші посадові особи. Позивач не був правомочний вирішувати питання про розподіл грошових коштів. Тому, він не можу бути визнаним суб'єктом п.2 ст.41 КЗпП України і не може бути звільненим з підстав втрати довіри.
Суд вважає, що адміністрація незаконно звільнила позивача з посади за ч.2 ст.41 КЗпП України і він повинний бути поновлений на попередньої роботі.
За час вимушеного прогулу з дня незаконного звільнення позивачем втрачено заробіток за сім місяців у розмірі 33447 грн. 96 коп. (4778 грн. 28 коп. х 7 міс.)., який має бути виплачено при поновленні на роботі.
30 березня 2009 року позивач звернувся з письмовою предпозовною заявою до відповідача (яку він отримав 07 квітня 2009 року) про поновлення його на попередньої посаді та про виплату його заробітної плати з 09 жовтня 2008 року. Але, відповіді від відповідача позивач не отримав досі.
Таким чином, суд вважає можливим поновити ОСОБА_1 на посаді ведучого експерта по «ОСОБА_2 в кредит» відділення гр.«Ф» Дніпропетровського РУ ЗАТ КБ «ПриватБанк» відповідно до штатного розпису та стягнути з відповідача на користь позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 33447 грн. 96 коп.
Згідно ст.237-1 КЗпП України власник зобов'язаний відшкодувати працівнику моральну шкоду у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Суд з огляду на ступінь, характер ваги моральних переживань позивача, їхню тривалість дійшов висновку про те, що його позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню частково, і вважає за необхідне стягнути з відповідача на його користь компенсацію моральної шкоди у розмірі 1500 грн., а у задоволенні решти позовних вимог позивачу про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 212-215, 224-226, п.4 ч. 1 ст.367 ЦПК України,
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 на посаді ведучого експерта по «ОСОБА_2 в кредит» відділення гр.«Ф» Дніпропетровського РУ ПАТ КБ «ПриватБанк» відповідно до штатного розпису.
Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 33447 грн. 96 коп.
Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 1500 грн.
Рішення в частині поновлення на роботі допустити до негайного виконання.
У задоволенні решти позову – відмовити.
Позивач має право оскаржити заочне рішення у загальному апеляційному порядку.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, що може бути подана протягом десяти днів з дня отримання ним копії рішення. Без попереднього подання такої заяви заочне рішення оскарженню відповідачем в апеляційному порядку не підлягає.
У випадку відмови в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення, воно може бути оскаржене відповідачем у загальному апеляційному порядку.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про його апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано.
У випадку подання заяви про апеляційне оскарження, але не подання у двадцятиденний строк апеляційної скарги, рішення набирає законної силі після закінчення такого строку.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.
Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: