Постанова

Іменем України

27 березня 2019 року

м. Київ

справа № 639/10106/15-ц

провадження № 61-9344св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Крата В. І., КурилоВ. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

представники позивача:ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

відповідачі: ОСОБА_8, ОСОБА_9,

представник ОСОБА_8 - ОСОБА_10,

представник ОСОБА_9- ОСОБА_11,

третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу АлдакимоваМирослава Борисовича,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_8 - ОСОБА_10, на рішення Апеляційного суду Харківської області від 17 серпня 2016 року в складі колегії суддів: Івах А. П., Пономаренко Ю. А., Шевченко Н. Ф.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Алдакимова М. Б., про визнання договору дарування квартири недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що 07 листопада 2014 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобілів «Volkswagen Jetta», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_8 та автомобілем «Volkswagen Tiguan», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням позивача, внаслідок якої автомобілі отримали механічні пошкодження.

Позивачу були заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості. На місці ДТП старшим слідчим ВР ДТП СУ ГУМВД України в Харківській області було складено протокол огляду місця ДТП, яким останній описав автомобіль «Volkswagen Jetta», державний номерний знак НОМЕР_1 та слідчим передано указаний автомобіль на відповідальне зберігання ОСОБА_14, який зобов'язався автомобіль не ремонтувати, не продавати, не відчужувати, не передавати іншим особам без письмового дозволу органів слідства.

08 листопада 2014 року до Єдиного реєстру досудового розслідування було внесено відомості № 12014220480005972 про вчинення ОСОБА_8 злочину, передбаченого частиною першою статті 286 КК України. Згідно з висновком судово-автотехнічної експертизи від 09 грудня 2014 року № 1135/14 у дорожній ситуації, що склалась, у діях ОСОБА_8 вбачаються невідповідності вимогам пунктам 12.1 та 12.4 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору перебували в первинному зв'язку з настанням цієї пригоди. 12 січня 2015 року ОСОБА_8 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 286 КК України. Після чого прокурор Дзержинського району м. Харкова звернувся з обвинувальним актом до Дзержинського районного суду м. Харкова.

21 січня 2015 року позивач звернулася до Дзержинського районного суду

м. Харкова з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_8 майнових збитків, заподіяних пошкодженням автомобілю «Volkswagen Tiguan», державний номерний знак НОМЕР_2, у розмірі 461 341,45 грн, моральної шкоди - 200 000,00 грн., а також стягнення з публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» суми страхового відшкодування у розмірі - 49 000,00 грн. 23 січня 2015 року ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова було вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на належний ОСОБА_8 автомобіль «Volkswagen Jetta», державний номерний знак НОМЕР_1, та на квартиру № АДРЕСА_1, яка належала йому на підставі договору купівлі-продажу від 04 липня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Алдакимовою М. Б.

Постановою старшого державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції МазійМ. А. від 27 січня 2015 року відкрито виконавче провадження № 46247482.

Під час проведення виконавчих дій було встановлено, що відповідачі 20 листопада

2014 року уклали договір дарування квартири № АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Алдакимовою М. Б., відповідно до умов якого ОСОБА_8 належну йому на праві власності указану вище квартиру подарував дружині ОСОБА_9

Крім того, під час проведення виконавчих дій їй стало відомо, що 19 грудня 2014 року ОСОБА_8 на підставі договору комісії продав описаний і переданий на зберігання автомобіль «Volkswagen Jetta», державний номерний знак НОМЕР_1.

Позивач вважала, що відповідач, усвідомлюючи свою винність у скоєнні ДТП, розуміючи правові наслідки арешту майна, сховав майно від подальшого звернення стягнення та примусової реалізації шляхом укладення фіктивного договору.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_3 просила визнати недійсним внаслідок його фіктивності договір дарування квартири № АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_9, посвідчений 20 листопада 2014 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Алдакимовою М.Б. та зареєстрований у реєстрі № 1302.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 30 червня 2016 року відмовлено у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з того, що на час укладення оскаржуваного договору відповідач не був визнаний винним у скоєнні злочину та у нього були відсутні підстави щодо обмеження у здійсненні права власності. З позовом про відшкодування шкоди, спричиненої ДТП, позивач звернулась до суду після укладення відповідачем договору дарування квартири.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 17 серпня 2016 року рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 30 червня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог.

Визнано недійсним договір дарування квартири № АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_9, зареєстрований у реєстрі № 1302.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд, виходив з того, що оскаржуваний договір було укладено між відповідачами без наміру досягнення передбачених цим правочином правових наслідків, а з метою неправомірного приховання майна від його арешту і реалізації у забезпечення виконання боргових зобов'язань одним із відповідачів перед позивачем.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2016 рокупредставник ОСОБА_8 - ОСОБА_10, подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2018 року вказану цивільну справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи судом та помилкового скасування рішення суду першої інстанції.

Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу

У грудні 2016 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4, подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначило, що судове рішення є законним і обґрунтованим.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом установлено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 28 березня 2009 року.

ОСОБА_8 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 04 липня 2008 року, належала квартира АДРЕСА_1.

20 листопада 2014 року ОСОБА_8 подарував указану квартиру своїй дружині ОСОБА_9, що підтверджено нотаріально посвідченим договором дарування квартири, зареєстрованим в реєстрі за № 1302.

Також установлено, що 07 листопада 2014 року сталася ДТП за участю

ОСОБА_8 та ОСОБА_3 з вини ОСОБА_8

08 листопада 2014 року до Єдиного реєстру досудового розслідування було внесено відомості № 12014220480005972 про вчинення ОСОБА_8 злочину, передбаченого частиною першою статті 286 КК України.

21 січня 2015 року ОСОБА_3 звернулась до Дзержинського районного суду

м. Харкова з позовом до ОСОБА_8 про стягнення майнової та моральної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 234 ЦК України встановлено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.

Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.

Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року № 6-197цс14.

Укладаючи договір дарування квартири ОСОБА_9 своїм підписом підтвердила, що дарувальник передав, а вона прийняла дарунок, вчинивши відповідні дії, що зазначені в пункті 6 договору дарування.

Оскільки відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України право власності на квартиру у обдарованої виникає з дня державної реєстрації цього права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, саме відповідачем ОСОБА_9 для досягнення правового результату було подано відповідні документи для реєстрації вказаного договору дарування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що свідчить про реальність настання правових наслідків правочину.

Так, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що користування відповідачем ОСОБА_8 після відчуження спірним нерухомим майном, яке після державної реєстрації договору дарування указаної вище квартири в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно належить на праві власності ОСОБА_9, з якою ОСОБА_8 перебуває у зареєстрованому шлюбі, проживає разом з нею та як член її родини сплачує деякі комунальні послуги за користування указаним майном, не засвідчує того факту, що цей правочин (договір дарування квартири) є фіктивним.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відсутні належні та допустимі докази того, що відповідачі вчинили оскаржуваний правочин лише для виду, без намагання досягти правового результату, а тому обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі, судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду є законним і обґрунтованим.

Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України.

Щодо судових витрат

Оскільки судом касаційної інстанції задоволено касаційну скаргу представника ОСОБА_8 - ОСОБА_10, скасовано ухвалене у справі рішення апеляційного суду та залишено в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, то відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України понесені ним судові витрати у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції покладаються на ОСОБА_3

Керуючись статтями 409, 413, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_8 - ОСОБА_10, задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Харківської області від 17 серпня 2016 року скасувати та рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 30 червня 2016 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8

584,40 грн судового збору, сплаченого у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасоване рішення апеляційного суду втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В.М. Коротун

В.І. Крат

В.П. Курило