Справа № 138/30/17

Провадження № 22-ц/801/488/2019

Категорія: 47

Головуючий у суді 1-ї інстанції Цибульський О. Є.

Доповідач:Зайцев А. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2019 рокуСправа № 138/30/17м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Зайцева А.Ю. (суддя-доповідач),

суддів Панасюка О.С., Шемети Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Куленко О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про виділ частки в натурі із земельної ділянки, що є в спільній сумісній власності,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 13 грудня 2018 року, увалене у складі судді Цибульського О.Є., -

в с т а н о в и в :

У грудні 2016 року ОСОБА_3 звернувся у суд з позовом до ОСОБА_4 про виділ частки в натурі із земельної ділянки, що є в спільній сумісній власності.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням № 181, 8 сесії Могилів-Подільської міської ради від 26 квітня 2016 року передано безоплатно у приватну власність (присадибна земельна ділянка) ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,0574 га. по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, у спільну сумісну власність у межах згідно із планом.

Частини житлового будинку у праві спільної власності в натурі визначені.

Частини співвласників вказаної земельної ділянки, площею 0,0574 га., у спільній власності відповідно до документів на право власності в натурі на місцевості не виділені, в зв'язку з чим позивач не має можливості розпоряджатись своєю частиною земельної ділянки, яка перебуває у спільній сумісній власності.

Виходячи з наведеного, з урахуванням заяви від 12 червня 2017 року про уточнення позовних вимог /т.1 а.с. 123/, ОСОБА_3 просив виділити в натурі, належну йому 12/25 частки земельної ділянки площею 0,0276 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої по АДРЕСА_1 згідно варіанту № 1 висновку судової земельно-технічної експертизи № 12/17 від 13 травня 2017 року.

Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 13 грудня 2018 року взадоволені уточнених позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати у виді витрат на проведення судової земельно-технічної експертизи та витрат на проведення топографо-геодезичних робіт в загальному розмірі 7185 гривень 57 копійок.

Судові витрати у виді судового збору та витрат на проведення судової земельно-технічної експертизи в загальному розмірі 3193 гривні 60 копійок - залишено за позивачем.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до висновку експерта за результатами проведення додаткової судової земельно-технічної експертизи № 4063/17-21 від 05 січня 2018 року немає технічної можливості розділити земельну ділянку площею 0,0574 га по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1 відповідно до часток співвласників ОСОБА_3 і ОСОБА_4.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції було призначено у справі повторну експертизу, а експертом на виконання вимог ухвали суду надано додаткову експертизу, яку судом покладено в основу рішення про відмову в задоволенні позову, чим допущено порушення норм процесуального права, оскільки сторони не заявляли клопотання у справі про призначення додаткової судової земельно-технічної експертизи.

Судом першої інстанції помилково не взято до уваги висновок експерта № 12/17 від 13 травня 2017 року, відповідно до якого розділити земельну ділянку відповідно до 12/25 та 13/25 часток співвласників ОСОБА_3 та ОСОБА_4, визначених у правоустановчих документах технічно можливо.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_5, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.

За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини.

Відповідно до рішення № 181 від 26 квітня 2016 року 8 сесії 7 скликання Могилів-Подільської міської ради Вінницької області, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибні земельні ділянки) в м. Могилеві-Подільському: ОСОБА_3, ОСОБА_4, на земельну ділянку, площею 0,0574 га. по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1; передано вказану земельну ділянку у спільну сумісну власність сторін. Дана обставина також підтверджується Інформаційною довідкою з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 63175458 від 11 липня 2016 року, актом прийому-передачі межових знаків на зберігання від 26 січня 2016 року /а. с. 3-7/.

Відповідно до договору дарування частини жилого будинку від 23 червня 2004 року, зареєстрованим в реєстрі за № 904, ОСОБА_4 належить 13/25 частин житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 а позивачу ОСОБА_3 належить 12/25 частин вказаного будинку, згідно договору дарування від 05 березня 2001 року, зареєстрованого в реєстрі за № 239 /а.с. 51, 52/.

Згідно висновку експерта № 12/17 від 13 травня 2017 року за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи з додатками та план-схемами варіантів розподілу земельної ділянки, розділити земельну ділянку площею 0,0574 га по АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_1 відповідно до 12/25 та 13/25 часток співвласників ОСОБА_3 та ОСОБА_4, визначених у правоустановчих документах технічно можливо. На розгляд суду надаються два технічно можливих варіантів розподілу досліджуваної земельної ділянки відповідно до часток співвласників 12/25 та 13/25 у праві власності житлового будинку, господарських будівель та споруд, які дають можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, можливість проходу з вулиці на подвір'я щодо ОСОБА_3 - співвласнику 12/25 частки виділяється земельна ділянка, площею 0,0276 га - земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. ОСОБА_4 - співвласнику 13/25 частки виділяється земельна ділянка, площею 0,0298 га - земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Можливі варіанти № 1 та № 2 розподілу досліджуваної земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 відповідно до часток співвласників 12/25 та 13/25 ОСОБА_3 та ОСОБА_4, визначених у правоустановчих документах, відображені на план-схемах у додатках № 7-10 до висновку /а.с.122 - 143/.

Згідно висновку експерта за результатами проведення додаткової судової земельно-технічної експертизи № 4063/17-21 від 05 січня 2018 року з додатками, на підставі проведеного дослідження встановлено, що допущено технічні похибки (помилки) під час виконання комплексу топографо-геодезичних робіт для виготовлення технічної документації 2016 на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 та внесення відомостей про неї в електронному вигляді в форматі файлу XML до Державного земельного кадастру. При розробленні варіантів розподілу земельної ділянки частина земельної ділянки під плямою забудови надається тому власнику, чий об'єкт нерухомого майна розташований на ній. В зв'язку з виявленими невідповідностями щодо розташування будівель житлового та господарського призначення, земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 з фактичним розташування об'єктів дослідження розташованих по АДРЕСА_1, встановлено, що на час проведення експертизи не має технічної можливості відповідно до вимог нормативно-правових актів, розділити та надати варіанти розподілу земельної ділянки площею 0,0574 га по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1 відповідно до часток співвласників ОСОБА_3 і ОСОБА_4, визначених в правовстановлюючих документах, з врахування розташування господарських споруд, водогону, плодово-ягідних насаджень. Вказані обставини відображені на відповідних план-схемах /а. с. 7 - 19/.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того. що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до висновку експерта за результатами проведення додаткової судової земельно-технічної експертизи № 4063/17-21 від 05 січня 2018 року немає технічної можливості розділити земельну ділянку площею 0,0574 га по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1 відповідно до часток співвласників ОСОБА_3 і ОСОБА_4.

Зазначений висновок суду першої інстанції ґрунтується на нормах матеріального права та обставинах справи, з ним погоджується також суд апеляційної інстанції.

Згідно з частиною першою статті 370 ЦПК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом.

За змістом статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відсутність правових підстав для задоволення позову, з огляду на встановлені у справі обставини, зокрема висновком експерта № 4063/17-21 від 05 січня 2018 року.

Наведені в апеляційній скарзі аргументи про те, що судом першої інстанції було призначено у справі повторну експертизу, а експертом на виконання вимог ухвали суду надано додаткову експертизу, яку судом покладено в основу рішення про відмову в задоволенні позову, чим допущено порушення норм процесуального права, оскільки сторони не заявляли клопотання про призначення у справі додаткової судової земельно-технічної експертизи, колегія суддів не вважає такими, що дають підстави для скасування рішення місцевого суду з огляду на наступне.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що висновок експерта за результатами проведення додаткової судової земельно-технічної експертизи № 4063/17-21 від 05 січня 2018 року з додатками, є один із доказів, які оцінені місцевим судом відповідно до вимог статей 76, 89 ЦПК України та в якому зазначено дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Так, відповідно до зазначеного висновку № 4063/17-21 від 05 січня 2018 року на підставі проведеного дослідження встановлено, що фактично розташований гараж (сарай) літ. «Е», надвірна вбиральня літ. «Д», що знаходяться у власності ОСОБА_3 знаходяться частково поза межами земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 (відповідно до меж, що містяться в Державному земельному кадастрі).

Розташування та розміри житлового будинку «А» з прибудовами, гаража «Б-ІІ», гаража (сараю) «Е», які зазначені в Державному земельному кадастрі не відповідають їх фактичному розташуванню та розмірам. Фактична зовнішня межа земельної ділянки по АДРЕСА_1 виходить за межі земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, що графічно відображена на план-схемі в додатку 3 до висновку.

Зазначені невідповідності свідчать про допущені технічні похибки (помилки) під час виконання комплексу топографо-геодезичних робіт для виготовлення технічної документації 2016 року на земельну ділянку НОМЕР_1 та внесення відомостей про неї в електронному вигляді в форматі XML до Державного земельного кадастру.

В зв'язку з виявленими невідповідностями щодо розташування будівель житлового та господарського призначення, земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 з фактичним розташування об'єктів дослідження розташованих по АДРЕСА_1, встановлено, що на час проведення експертизи не має технічної можливості відповідно до вимог нормативно-правових актів, розділити та надати варіанти розподілу земельної ділянки площею 0,0574 га по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1 відповідно до часток співвласників ОСОБА_3 і ОСОБА_4, визначених в правовстановлюючих документах, з врахування розташування господарських споруд, водогону, плодово-ягідних насаджень. Вказані обставини відображені на відповідних план-схемах.

При умові усунення недоліків (невідповідностей) в вихідних матеріалах, а саме помилок, що виникли під час виготовлення технічної документації 2016 та формування земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 можливо буде проведення дослідження щодо визначення технічної можливості розподілу земельної ділянки відповідно до часток співвласників та визначення можливих варіантів розподілу земельної ділянки.

Отже колегія суддів вважає, що позивачем, відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України, не доведено позовні вимоги та можливість виділу частки в натурі із земельної ділянки, що є в спільній сумісній власності сторін, а матеріали справи навпаки свідчать про неможливість поділу до усунення певних обставин.

Разом з тим позивач після усунення недоліків (невідповідностей) в вихідних матеріалах, а саме помилок, що виникли під час виготовлення технічної документації 2016 та формування земельної ділянки кадастровий номер може ставити питання про виділ частки в натурі із земельної ділянки, що є в спільній сумісній власності сторін.

Посилання в апеляційній скарзі на висновок експерта № 12/17 від 13 травня 2017 року, відповідно до якого запропоновано кілька варіантів поділу земельної ділянки між сторонами, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки зазначений висновок експерта є неповним, в ньому не відображено інформацію про водогін, який розташований на спірній земельній ділянці та плодово-ягідних насаджень.

Можливість та правомірність варіантів поділу земельної ділянки запропонованих у вказаному висновку експерта спростовується встановленими судом обставинами відсутності технічної можливості поділу земельної ділянки, які аргументовані та підтверджені конкретними фактами (висновок судової земельно-технічної експертизи № 4063/17-21 від 05 січня 2018 року), які суд апеляційної інстанції не може залишити без уваги, не зважаючи на види призначеної та фактично проведеної експертизи.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильні висновки суду першої інстанції.

Рішення місцевого суду в частині відмовлених позовних вимог не оскаржується в апеляційному порядку, а тому апеляційним судом відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України не перевіряється.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи зазначене, апеляційний суд вважає, що наведені в апеляційній скарзі доводи не є обґрунтованими та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 13 грудня 2018 року у даній справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Підпис А. Ю. Зайцев

Судді Підпис О. С. Панасюк

Підпис Т. М. Шемета

Згідно з оригіналом

Головуючий суддя А. Ю. Зайцев

Повний текст постанови складено 12 квітня 2019 року.