Провадження №2/760/429/18

Справа №760/17065/17

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Усатової І.А.,

за участю секретаря - Ковальської К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 01.09.2017 звернувся до суду з позовом та просив визнати договір купівлі-продажу №12/9/16/2 від 12.09.2016 таким, що укладений 12.09.2016, розірвати договір купівлі-продажу №12/9/16/2 та стягнути з відповідача на свою користь сплачені кошти у розмірі 325 000 грн., компенсацію інфляційних втрат та 3 % річних у розмірі 63 572, грн., та пеню у розмірі 4228 грн.

Позов обгрунтований тим, що 12.09.2016 між сторонами по факту було укладено договір купівлі-продажу №12/9/16/2 від 12.09.2016, згідно п. 1.1 якого, продавець приймає на себе зобов'язання передати у власність покупцеві комплект меблів, зазначений в ескізі (Додаток №1), остаточному ескізі (Додаток №3), специфікації (Додаток №2), остаточної специфікації (Додаток №4), що є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Позивач посилався на те, що на виконання договору ним було проведено платіж у розмірі 325 240 грн., однак, після виконання позивачем своїх зобов'язань за договором, відповідач почав ухилятися від підписання договору, підписав його лише після погроз позивача звернутися до правоохоронних органів, а тому на черговій зустрічі між сторонами було підписано договір на обумовлених умовах.

Позивач вказав, що дату підписання договору, за наполяганням відповідача та його персоналу, які морально тиснули на позивача, останній вказав 08.06.2017, хоча фактично договір було укладено 12.09.2016, що підтверджується відповідною квитанцією.

Позивач стверджував, що не зважаючи на виконання ним умов договору, відповідні роботи відповідачем так розпочато і не було, не було надано для узгодження та підписання ескіз та специфікація, а також кінцевий ескіз та кінцева специфікація на меблі, що передбачено п. 4.2 та 4.3 договору.

Позивач пояснив, що у червні 2017 року відповідач повідомив його про те, що до нього їдуть його представники з метою встановлення меблів згідно його замовлення, при цьому, відповідач всупереч вимогам п. 4.2 та 4.3 договору не узгодив з позивачем ескіз та специфікацію, а також кінцевий ескіз та кінцеву специфікацію на меблі, а на позицію позивача стосовно вказаного вище неузгодження та не підписання специфікацій та ескізів, відповідач наполягав на тому, що позивачу все сподобається. Позивач вказав, що після встановлення меблів йому стало очевидним, що замовлення суттєво не відповідає його бажанням, акти прийому-передачі меблів він не підписував.

Позивач також посилався на те, що він багато разів спілкувався з відповідачем з приводу виконання умов договору, та відповідач погодився лише усунути недоліки дивану, тумби у ванній, дзеркала та петель душової кабіни, з приводу чого було складено відповідну рекламацію, однак, протягом встановленого місячного строку, відповідачем було лише замінено дзеркало, яке все одно не відповідало побажанням позивача, як і решта меблів.

Також зазначено, що відповідачем було доставлено позивачу комплект побутової техніки для дому, однак, ні ціна доставленої йому техніки, ні моделі чи марки техніки, як і її габарити та інші характеристики з позивачем не було узгоджено, а також не надано жодного гарантійного талону від офіційних дилерів техніки, а на питання позивача з приводу її гарантійного обслуговування відповідачем було повідомлено, що він бере цю функцію на себе.

Позивач посилався на те, що 15.08.2017 ним було направлено засобом поштового зв'язку письмову претензію про виконання умов договору протягом 7 днів або розірвання договору, у зв'язку з відмовою відповідача від особистого отримання вказаної претензії, однак, жодної відповіді на претензію не надійшло.

Позивач стверджував, що виконання умов договору, а саме: узгодження з ним ескізу та специфікації, а також кінцевого ескізу та кінцевої специфікації на меблі, що передбачено п. 4.2 та п. 4.03 договору розпочато не було.

Крім того, позивач посилався на те, що з відповідача на його користь підлягають стягненню у порядку ст. 625 ЦК України інфляційні втрати у розмірі 54 215 грн. та 3 % річних у розмірі 9357,31 грн.

Також позивач вважає, що з відповідача на його користь підлягає стягненню пеня у відповідності до п. 5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів» за період з направлення претензії відповідачу у розмірі 4228 грн.

Ухвалою судді від 04.10.2017 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

22.05.2018 на адресу суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про збільшення позовних вимог.

Ухвалою суду від 23.05.2018 заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог по справі за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів - повернуто.

З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 19.10.2018, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь за період з 12.09.2016 по 19.10.2018 компенсацію інфляційних втрат у розмірі 88 692,95 грн. та 3 % річних у розмірі 20 522,11 грн., та пеню у відповідності до п. 5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів» у розмірі 140178,44 грн.

У судове засідання позивач та його представник не з'явилися, через канцелярію суду подали заяви, в якій просять розглядати справу у їх відсутність, проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечують.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи неодноразово повідомлявся належним чином у порядку, визначеному ч. 1 ст. 130 ЦПК України. Про причину неявки суд до відома не поставив. Судова повістка, що направлялася на його адресу за зареєстрованим місцем проживання, поверталася до суду без вручення з відмітками поштового відділення про повернення в зв'язку з закінченням встановленого терміну зберігання.

Відповідно до ч.ч. 3, 5, 8 ст. 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання

У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Днем вручення судової повістки є день поставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Враховуючи вимоги даної норми закону суд вважає повідомлення відповідача про час розгляду справи належним.

Згідно ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього, беручи до уваги позицію сторони позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Врахувавши заяви позивач та його представника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Позивач, звертаючись до суду із позовом, посилався на те, що 12.09.2016 між ним та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу №12/9/16/2 від 12.09.2016, згідно п. 1.1 якого, продавець приймає на себе зобов'язання передати у власність покупцеві комплект меблів, зазначений в ескізі (Додаток №1), остаточному ескізі (Додаток №3), специфікації (Додаток №2), остаточної специфікації (Додаток №4), що є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, передбачених цим договором, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією вказаного вище договору.

Крім того, звертаючись до суду, позивач посилався на те, що у договорі зазначена ним дата підписання договору - 08.06.2017 була під тиском відповідача, хоча фактично договір було укладено 12.09.2016.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордера №35 від 12.09.2016 від ОСОБА_1 ФОП ОСОБА_2 було прийнято 325 240 грн. на підставі договору №12/9/16/4 від 12.09.2016.

Статтею 14 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні обов'язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст.ст.626,627 ЦК України - договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 640 ЦПК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦПК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

З вищенаведеного вбачається, що між сторонами 12.09.2016 було укладено договір купівлі-продажу №12/9/16/2 від 12.09.2016.

Так, згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до норм ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Позивач, звертаючись до суду із вказаним позовом, посилався на те, що відповідачем відповідні роботи в так розпочато і не було, не було надано для узгодження та підписання ескіз та специфікація, а також кінцевий ескіз та кінцева специфікація на меблі, що передбачено п. 4.2 та 4.3 договору, що є істотною умовою договору, натомість відповідачем було доставлено та встановлено меблі, що суттєво не відповідали бажанням позивача, акти прийому-передачі меблів він не підписував. Позивач також посилався на те, що відповідач погодився лише усунути недоліки дивану, тумби у ванній, дзеркала та петель душової кабіни, з приводу чого було складено відповідну рекламацію 19.07.2017, копію якої було надано до позову.

Крім того, позивач посилався на те, що відповідачем було доставлено позивачу комплект побутової техніки для дому, однак, ні ціна доставленої йому техніки, ні моделі чи марки техніки, як і її габарити та інші характеристики з позивачем не було узгоджено, а також не надано жодного гарантійного талону від офіційних дилерів техніки.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 4 ст. 1 ч. 4 ЗУ «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця).

Згідно норми ч. 1 ст. 15 ЗУ «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою. Інформація про продукцію повинна містити:

1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються;

3) дані про основні властивості продукції, номінальну кількість (масу, об'єм тощо), умови використання;

4) відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами;

5) позначку про наявність у складі продукції генетично модифікованих організмів;

6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції;

6-1) виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності;

7) дату виготовлення;

8) відомості про умови зберігання;

9) гарантійні зобов'язання виробника (виконавця);

10) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції;

11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій;

12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Згідно ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч.ч. 3, 5 ст. 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

З вищенаведеного вбачається, що відповідачем було порушено умови договору, тому вимоги позивача про розірвання спірного договору та стягнення з відповідача на користь позивача сплачених ним коштів у розмірі 325 000 грн. є обґрунтованими.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 15.08.2017 позивачем відповідачу було направлено засобом поштового зв'язку письмову претензію про виконання умов договору протягом 7 днів або розірвання договору, яка залишилась без виконання.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами( ст. 629 ЦК України). Відповідно до ст.ст. 623, 625 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Так, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно проведеного позивачем розрахунку, за період з 12.09.2016 по 19.10.2018 інфляційні втрати становлять 88 692,95 грн. та 3 % річних - 20 522,11 грн., даний розрахунок перевірений судом, є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч. 5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.

Згідно проведеного позивачем розрахунку, за період з 12.09.2016 по 19.10.2018, пеня у відповідності до п. 5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів» становить 140178, 44 грн., даний розрахунок перевірений судом, є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

За умовами ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 13 ЦПК України обов'язок доказування покладається на сторони у справі.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, системний аналіз положень чинного законодавства України, враховуючи, що відповідач своїм правом з`явитися в суд і спростувати доводи позивача не скористався, будь-яких доказів, які б відповідали вимогам ст.ст. 76-80 ЦПК України відповідачем не надано і клопотань перед судом про їх витребування не заявлено, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Таким чином, позов ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів підлягає задоволенню.

З урахуванням задоволення позову та відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь держави підлягає судовий збір в розмірі 2 703, 20 гривень.

Керуючись ст.ст. 526, 610, 611, 625-627, 638, 640, 642, 655, 656, 662 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-82, 141, 259, 263- 265, 268, 273, 280-284, 353, 354 ЦПК України -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів - задовольнити.

Визнати договір купівлі-продажу №12/9/16/2 від 12.09.2016, укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 таким, що укладений 12.09.2016.

Розірвати договір купівлі-продажу №12/9/16/2 від 12.09.2016, укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2.

Стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 325 000 грн., інфляційні втрати у розмірі 88 692,95 грн., 3 % річних у розмірі 20 522,11 грн., та пеню у розмірі 140 178,44 грн.

Стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 7 023,94 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: І.  А.  Усатова