Справа № 2-69/09
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2009 р.
Красноперекопський міськрайонний суд АР Крим у складі:
судді Брагіної О.Є.;
при секретарі Світлицькій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Красноперекопську, цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
В липні 2008 р., позивачі звернулися до суду із позовом, в якому просили стягнути на їх користь з ОСОБА_3 матеріальну та моральну шкоду, посилаючись на те, що собака породи німецька вівчарка, яка належить відповідачці та є джерелом підвищеної небезпеки завдала тілесні ушкодження ОСОБА_1 та дочці позивачки ОСОБА_2 – неповнолітній ОСОБА_4 в зв’язку з чим їм була спричинена матеріальна шкода у розмірі: ОСОБА_1 656.27 грн., а ОСОБА_2500 грн., а також моральна шкода у розмірі 5000 грн. кожному.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені ним позовні вимоги матеріального характеру зменшив, зазначивши, що фактичний розмір спричинених йому матеріальних збитків складає 637.27 грн.. В частині розміру моральної шкоди позовні вимоги лишилися без змін. ОСОБА_1 пояснив, що 10.05.08 р., у дворі буд.10 мікрорайону Корявко в м.Армянську на нього та його онуку напала собака породи німецька вівчарка, яка його покусала, спричинивши йому та онуці тілесні ушкодження, а також в ході з’ясування стосунків з господаркою собаки –відповідачкою ОСОБА_3, остання випадково нанесла йому удар парасолькою в область ока. В зв’язку з отриманими тілесними ушкодженнями він відчував біль, страх, а в подальшому дискомфорт, пов’язаний з наявністю у нього травм від укусів, у нього підвищився тиск, просив стягнути на його користь 5000 грн. моральної шкоди.
Позивачка ОСОБА_2 у судовому засіданні підтвердила, що, 10.05.08 р., на її батька – ОСОБА_1 та її доньку ОСОБА_4 у дворі будинку напала сусідська собака породи німецька вівчарка, яка вкусила та перелякала її дочку. Від собаки її батько спочатку відмахувався курткою, а в подальшому лопатою, яку скинули сусіди цього ж будинку. Внаслідок укусів собаки її дочці –ОСОБА_4 були спричинені матеріальні та моральні страждання, при цьому зазначила, що немає будь-яких доказів на підтвердження вимог майнового характеру – 500 грн., хоча фактично шкода на цю суму була завдана.
Відповідачка у судовому засіданні позов визнала частково та не заперечували проти його часткового задоволення, вказавши, що дійсно, 10.05.2008 р., належна їй на праві власності собака породи німецька вівчарка, скориставшись тим, що вхідні двері були нещільно зачинені, видерлась із квартири. Про це вона дізналася, коли почула на дворі шум та собачий лай. Вийшовши на двір побачила, що позивач ОСОБА_1 розмахує руками, а її собака на нього лає, намагаючись напасти. Відразу забрати собаку вона не змогла, оскільки пес був роздратований і не підкорявся їй, в подальшому собаку забрав її співмешканець. Визнаючи свою провину у тому, що недбало поставилися до догляду за собакою, вона намагалася залагодити конфлікт мирним шляхом, сплативши позивачам понесені ними витрати та моральну шкоду, ладна була заплатити позивачам гроші у якості компенсації, але останні наполягали на сумі моральної шкоди тільки у розмірі 10 000 грн., що для неї є занадто великою. Визнала, що позивач ОСОБА_5 поніс матеріальні збитки у розмірі 415 грн. – вартість одежі та зіпсованої парасольки та згодна частково сплатити моральну шкоду.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Із пояснень сторін по справі судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, 10.05.2008 р., увечері, вийшов разом зі своєю неповнолітньою онукою ОСОБА_4 у двір буд.10 мікрорайону Корявко у м.Армянську, де в цей час на його онуку, а в подальшому і на нього накинулась собака породи німецька вівчарка, яка належить на праві власності відповідачці.. Напад собаки тривав приблизно 10-15 хвилин, внаслідок чого йому та його онуці були завдані тілесні ушкодження, що підтверджується, як показами свідка ОСОБА_6, так і актом судово-медичного обстеження ОСОБА_1№176 від 12.05.08 р. та актом судово-медичного обстеження неповнолітньої ОСОБА_4 №175 від 12.05.08 р.. Відповідно до акту №176 від 12.05.08 р. у ОСОБА_1 були виявлені садни та синці на верхній третині гомілки, крововилив вії правого ока, що віднесено до легких тілесних ушкоджень, які не потягнули короткочасного розладу здоров’я, а також зафіксовано наявність асептичних пов’язок на лівому передпліччі, передній поверхні черева, на зовнішній поверхні верхньої третини лівого стегна. З оглянутої у судовому засіданні медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_1слідує, що останній звертався за медичною допомогою до лікаря в період 19.05.08 р. по 20.05.08 р. та 30.05.08 р. з приводу травм від укусу собаки.
Згідно із актом судово-медичного обстеження № 175 від 12.05.08 р.у ОСОБА_4 були виявлені пошкодження у вигляді синця на внутрішньому квадраті лівої сідниці, що відноситься до легких тілесних ушкоджень, які не потягли короткочасного розладу здоров’я.. Згідно відомостей із амбулаторної картки неповнолітньої ОСОБА_4, оглянутої у судовому засіданні, 26.05.08 р., вона була обстежена лікарем-психіатром і їй встановлений діагноз – неврологічний стан, обумовлений психотравмою.
Таким чином, внаслідок нападу собаки, яка належить відповідачці, у позивача та неповнолітньої ОСОБА_4 виникли тілесні ушкодження, які згідно висновкам судово-медичного обстеження №№ 175-176 від 12.05.08 р. та згідно Правил судово-медичного визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України №6 від 17.01.95 р. віднесені до легких тілесних ушкоджень, що не потягли короткочасного розладу здоров’я.
Ч.1 ст.1187 ЦК України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є утримання службових собак та собак бійцівських порід тощо. Шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє цим об’єктом.
Вирішуючи питання щодо відшкодування позивачам матеріальної шкоди суд виходить із вимог ч.3 ст.10 та ч.1-2 ст.60 ЦПК України, де зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посидлається як на підставу своїх вимог, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Згідно із ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги сторін. Ці обставини встановлююються, зокрема, і поясненнями сторін. Так, з пояснень позивачки ОСОБА_2 слідує, що у неї відсутні будь-які докази на підтвердження розміру завданої їй матеріальної шкоди.
Позивачем ОСОБА_1 розмір завданої йому матеріальної шкоди визначений у сумі 637.27 грн., ця шкода складається із вартості зіпсованого верхнього одягу (куртки, оціненої ним у 220 грн., брюк – 80 грн., сорочки-45 грн. та парасольки- 70 грн.) всього 415 грн., а також ліків на суму 222. 27 грн.. Відповідачка визнає суму спричиненої позивачу ОСОБА_1 матеріальної шкоди тільки у розмірі 415 грн.- вартість зіпсованого одягу, решту суми матеріальної шкоди відповідачка категорично заперечувала. Ч.1 ст.61 ЦПК України встановлено, що обставини, визнані сторонами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
На підтвердження своїх вимог в частині спричинення матеріальної шкоди позивачем ОСОБА_1 були надані чеки із аптек про придбання медичних препаратів та медична карта. Дослідивши вказані докази, суд вважає їх не доведеними, оскільки призначення ліків ОСОБА_1, які містяться в амбулаторній карті не співпадає з тими ліками, які останнім придбавались, окрім того, в більшості чеків не зазначена назва ліків, які були придбані позивачем, як і не доведено факт придбання цих ліків саме ОСОБА_1. Інших доказів на підтвердження своїх вимог позивачем ОСОБА_1 не надано. Ч.3 ст.60 ЦПК України встановлено, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін, які беруть участь у справі виник спір. Тому, саме факт придбання конкретних ліків, призначених лікарем позивачу ОСОБА_1 підлягає доказуванню. В чеках, наданих позивачем з різних аптечних усстанов не зазначено, які сааме ліки придбавав позивач. Ч.4 ст.60 ЦПК України встановлено, що доказування не може грунтуватися на припущеннях. За таких обставин, суд приходить до висновку що вимоги позивача ОСОБА_1 про спричинення йому матеріальної шкоди у розмірі 227.27 грн. є недоведеними і вважає за можливе частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у розмірі 415 грн., тобто розмірі, визнаному сторонами. Підстав для задоволення позовних вимог у розмірі 222.27 грн. суд не вбачає.
Ч.1 ст.1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Згідно із п.9 постанови Пленуму ВСУ від 31.03.95 р.№4 з наступними змінами, розмір відшкодування моральної(немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо). Зокрема, враховується стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його житті, ступінь зниження престижу. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Враховуючи все вищевикладене, а також пояснення позивача ОСОБА_1, який зазначив, що спричинена йому моральна шкода полягала у болі та дискомфорті, а позивачки ОСОБА_2 у тому, що її дитина перелякалась та відповідно до висновку лікаря психіатра ( а.с.26) перебувала у невротичному стані внаслідок психотравми, приймаючи до уваги, що позивачі не зазнали тяжкості змін у життєвих стосунках, стан здоров’я позивача ОСОБА_1 та неповнолітньої ОСОБА_4, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди: ОСОБА_1 у розмірі 1000 грн., ОСОБА_2 – у розмірі 1000 грн..
На підставі викладеного та, керуючись ст.1167, ч.1 ст.1187 ЦК України, ст.ст. 10,11, 59,60,61,88,209, 212-213, 214-215,218,223 ЦПК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 р.№4 , суд
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму матеріальної шкоди у розмірі 415 грн., суму моральної шкоди у розмірі 1000 грн., а також судові витрати у розмірі 87 грн..
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 1000 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
СУДДЯ: