Справа № 2-146/10

                                                   Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М                                                                                         У К Р А Ї Н И

10 лютого 2010  р.  Чорноморський  районний суд   Автономної Республіки Крим         у  складі:   головуючого  судді                                             Дядіченко С.В.

     при   секретарі                                 Лидзар Д.А.

розглянувши  у  відкритому судовому  засіданні  цивільну  справу  за позовом    ОСОБА_1 до КП «Венолар» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки ,

                                                 В С Т А Н О В И В  :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до КП «Венолар» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки , мотивуючи свої вимоги тим, що в період з 26.01.2004 року по 04.02.2009 року вона працювала у Комунальному підприємстві «Венолар» контролером. 04.02.2009 року вона була звільнена за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України. На момент звільнення сума заборгованості складала 8973,68 гривен, з яких 7873,68 гривен є сума заборгованості по заробітної платі, 1100 гривен – компенсація за невикористану відпустку за 2007-2008 роки. До теперішнього часу відповідач заборгованість не виплатив, тому позивачка просить стягнути з відповідача у відповідності до ст.47,116 та 117 КЗпП України суму 29235,18 гривен , з яких 8973,68 гривен – заборгованість по заробітної платі на день звільнення 04.02.2009 року, а 20261,50 гривен - сума середнього заробітку за весь час затримки з 04.02.2009 року до дня ухвалення рішення (57,89 гривен середньоденний заробіток за 350 днів).

  У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, надав вищевикладені пояснення.

  Представники відповідача у судовому засіданні позов не визнали, надали пояснення, що заборгованість по заробітної платі була ще при колишньому керівництві підприємства. Вона була стягнута на підставі судового наказу від 05.09.2008 року в розмірі 3707,75 гривен, після чого позивачка фактично не працювала. У зв’язку з тим, що рахунок підприємства був арештований, то виплати заробітної плати здійснювалися через виконавчу службу. Відповідач в повному обсязі 25.08.2009 року розрахувався з позивачкою, тому заборгованості по заробітної платі перед нею не існує. Крім того, на думку представників відповідача, позивачка пропустила строк позовної давності, оскільки вона була звільнена 04.02.2009 року, судовий наказ був прийнятий 05.09.2008 року, після чого позивачка фактично не працювала, остаточний розрахунок був здійснений 25.08.2009 року, а до суду позивачка звернулася тільки 04.12.2009 року. Заяву про поновлення строку позовної давності позивачка не подала, у зв’язку з чим на підставі ст.233 ч.1 КЗпП України представники просили  в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають   задоволенню з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів цивільної справи позивачка в період з 26.01.2004 року по 04.02.2009 року працювала у Комунальному підприємстві «Венолар» контролером. 04.02.2009 року вона була звільнена за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України, що підтверджується трудовою книжкою та наказом № 7 від 04.02.2009 року, з яким позивачка в той же день була ознайомлена.(а.с.2-3). На момент звільнення сума заборгованості по заробітної платі складала 3626,41 гривну, що підтверджується розрахунково-платіжною відомістю № 1 за січень 2009 року. Остаточний розрахунок був здійснений з позивачкою 25.08.2009 року, що підтверджується довідкою виконавчої служби від 09.09.2009 року № 03-14/6144 та розрахунково-платіжною відомістю № 9 за серпень 2009 року.  У зв’язку з чим позовні вимоги в частині стягнення заробітної плати не підлягають задоволенню.

          Що стосується позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки, то суд вважає, що на вимоги про його стягнення поширюються вказані у ст.233 КЗпП України тримісячні строки звернення до суду за захистом порушеного право. Початок перебігу строку обчислюється з моменту, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення своїх прав. Позивачка була звільнена 04.02.2009 року, остаточний розрахунок з нею був здійснений 25.08.2009 року, а до суду вона звернулася тільки 04.12.2009 року, тобто з пропуском тримісячного строку. Поновити його вона не просила, у зв’язку з чим доводи представників відповідача про відмову в позові у зв’язку з перебігом строків позовної давності заслуговують уваги.

На підставі викладеного,  суд вважає, що в задоволенні позовних вимог треба відмовити.

Керуючись ст. 233 ч.1 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд

                                                                  ВИРІШИВ:

       В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до КП «Венолар» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки відмовити.

Рішення  може  бути  оскаржено  в  апеляційному  порядку   до  апеляційного  суду   АРК    через  Чорноморський районний  суд  АРК    шляхом  подачі  в  10-ти  денний  строк  з  дня   проголошення    рішення   заяви  про  апеляційне  оскарження  і  поданням   після  цього   протягом  20  днів   апеляційної  скарги ,  або  в  порядку ,  передбаченому  ч. 4  ст. 295  ЦПК  України .

      Суддя                                                                Дядіченко С.В.