Справа № 127/6641/16-ц

Провадження № 22-ц/801/792/2019

Категорія: 27

Головуючий у суді 1-ї інстанції Овсюк Є. М.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2019 рокуСправа № 127/6641/16-цм. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Ковальчука О.В., Якименко М.М., секретар Кирилюк Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 травня 2016 року, ухваленого суддею Овсюком Є.М., у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

встановив:

У березні 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із вказаним позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_3 на його користь заборгованість по відсоткам за договором б/н від 15.11.2006, нарахованих на прострочену заборгованість по кредиту за період з 29.02.2013 по 29.02.2016 у розмірі 701,98 дол. США, що еквівалентно 18 988,55 грн, а також судовий збір у розмірі 1378,00 грн.

В позові зазначено, що 15.11.2006 між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредитну карту з встановленим початковим кредитним лімітом на суму 900 дол. США зі строком дії до листопада 2009 року.

При порушенні позичальником зобов'язань сплата відсотків за користування кредитом становить 2% на місяць від суми залишку непогашеної заборгованості.

Зважаючи на те, що ОСОБА_3 належним чином не виконав зобов'язання за кредитним договором, який не є розірваним чи припиненим, то відсутні підстави для припинення щомісячного нарахування відсотків на суму простроченої заборгованості по кредиту за плату за весь час фактичного користування кредитними коштами. Станом на 29 лютого 2016 року заборгованість ОСОБА_3 по відсоткам нарахованим за прострочену заборгованість за кредитом перед банком становить 701,98 дол. США, що еквівалентно 18 988,55 грн.

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24 травня 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по відсоткам за кредитним договором б/н від 15.11.2006 року нарахованих на прострочену заборгованість по кредиту за період з 29.02.2013 року до 29.02.2006 року у розмірі 701,98 дол. США, що за курсом 27,05 відповідно до службового розпорядження НБУ від 29.02.2006 року становить 18 988,55 грн, а також понесені судові витрати в виді 1378 гривень судового збору.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 28 квітня 2017 року заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 травня 2016 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 30 січня 2019 року ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 28 квітня 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив заочне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Зазначив, що неповідомлення судом першої інстанції належним чином про розгляд справи у встановленому законом порядку позбавило його права надати суду докази та заперечення проти позову; судом не враховано, що строк погашення кредиту закінчився останнього числа листопада 2009 року, тому строк позовної давності звернення позивача з даним позовом до суду першої інстанції закінчився останнього місяця листопада 2012 року.

Апеляційний суд, беручи до уваги висновки Верховного Суду та його вказівки, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Скасовуючи ухвалу апеляційного суду, касаційний суд вказав, що під час нового розгляду апеляційному суду необхідно об'єктивно дослідити наявні у справі докази, встановити всі обставини, необхідні для правильного вирішення спору, а також вирішити заявлені позивачем вимоги згідно з нормами законодавства. Крім цього, необхідно надати оцінку заяві про застосування позовної давності.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 417 ЦПК України, вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Судом встановлено, що 15 листопада 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено договір б/н, відповідно до умов якого позичальник отримав кредитну картку зі встановленим початковим кредитним лімітом в розмірі 900 доларів США.

Як зазначено в позовній заяві (і що не заперечувалось відповідачем), строк дії картки - до листопада 2009 року.

Банк просив стягнути з відповідача заборгованість по відсоткам, нарахованих на прострочену заборгованість по кредиту.

Дану вимогу банк мотивував тим, що при порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, він повинен сплатити банку відсотки за користування кредитом у розмірі 2% на місяць, розрахованих від суми залишку непогашеної заборгованості.

Укладаючи договір, вважається що сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначенні законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У даній справі кредитний договір був укладений шляхом заповнення та подачі відповідачем 15.11.2006 заяви, якою підтверджується його ознайомлення та погодження з Умовами та правилами надання банківських послуг.

Копію Умов та правил, які відповідали правовідносинам між позивачем та відповідачем, були надані банком (а.с.9-14).

Отже, по формі укладання даного кредитного договору, він є договором приєднання.

Дослідивши зміст Заяви позичальника (а.с.8) та зміст Умов та правил надання банківських послуг, наданих позивачем, колегія суддів вважає, що твердження позивача про наявність обов'язкуу відповідача (в разі порушення ним зобов'язань по погашенню кредиту) сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 2% на місяць є надуманим, так як не підтверджується змістом згаданих документів.

Банк в позові посилається на пункти 5.5.1, 5.5.2 кредитного договору, в яких начебто вказуються наслідки непогашення позичальником кредиту в строк встановлений договором.

Однак такі посилання є безпідставними, так як, по-перше, згадані пункти містяться не в договорі кредиту, який має форму Заяви, і по-друге, в п. 5.5.1 Умов та правил надання банківських послуг йде мова про сплату позичальником (в разі несвоєчасного виконання ним боргових зобов'язань) процентів за підвищеною процентною ставкою або додаткову комісію, розміри яких визначенні Тарифами.

Розмір таких процентів не вказано ні в заяві позичальника, ні в Умовах та правилах надання банківських послуг. Інших доказів - документів з тарифами банку позивачем не надано.

Пунктом 5.5.2 Умов та правил надання банківських послуг регламентується порядок нарахування таких процентів.

Крім цього, позивач в позові стверджує, що розрахунок відсотків здійснюється до повного погашення позичальником заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом.

І ці твердження банку є надуманими, оскільки такі умови не передбачені ні Заявою позичальника, ні пунктами Умов та правил надання банківських послуг, що суперечить принципу свободи договору - взаємної домовленості сторін по умовам договору, а відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та ЦК України.

За недоведеністю позивачем обов'язку відповідача в разі порушення ним зобов'язань по погашенню кредиту сплачувати відсотки в розмірі 2% до повного погашення заборгованості, досліджувати колегією суддів правильність здійснення розрахунків заборгованості, яку просить стягнути банк, правового значення не має.

Отже, колегія суддів прийшла до висновку про недоведеність позивачем вимог позову, зокрема, недоведеність наявності законних чи договірних підстав для стягнення з відповідача такої заборгованості.

Коли стороною у спорі заявлено про застосування позовної давності, однак судом на підставі наявних у справі доказів встановлено, що право позивача, про захист якого він просить, не порушено, ухвалюється рішення суду про відмову в задоволенні позову саме на підставі недоведеності позовних вимог, а не через пропуск строку позовної давності (п. 11 постанови Пленуму ВСУ «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2009).

У даному випадку, в задоволенні позову слід відмовити в зв'язку з недоведеністю його вимог, що є самостійною підствою для цього, і як наслідок є безпідставним застосування до вимог позивача позовної давності, про що зазначено скаржником в апеляційній скарзі.

У ч. 1 ст. 376 ЦПК України зазначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог.

Беручи до уваги положення п.п. «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, з ПАТ КБ «ПриватБанк» слід стягнути на користь ОСОБА_3 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1515,80 гривень.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 травня 2016 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 1515 (одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять) гривень 80 коп. сплаченого судового збору за подання до суду апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 11 квітня 2019 року.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді О.В. Ковальчук

М.М. Якименко