КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД  м. МАКІЇВКИ

ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                                                                                                              Справа № 2-1744/09

У  Х  В  А  Л  А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2009 року                                                                                                                                    м. Макіївка

    Суддя Кіровського районного суду міста Макіївки Донецької області ОСОБА_1, розглянувши позовну заяву ОСОБА_2 до голови Центрально-Міського районного суду міста Макіївки ОСОБА_3  про визнання протиправними дій щодо неналежного здійснення організаційного керівництва  діяльністю місцевого суду та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

    У листопаді 2009 року ОСОБА_2 в порядку цивільно-процесуального законодавства звернулась до суду із позовом до голови Центрально-Міського районного суду м. Макіївки ОСОБА_3 про визнання фактів порушення принципу на справедливий розгляд справ і апеляційне оскарження, присяги і обов’язків судді, здійснення неналежного організаційного керівництва діяльністю місцевого суду та відшкодування моральної шкоди, мотивуючи вимоги порушенням відповідачем в своїй професійній службовій діяльності норм Конституції і Законів України та положень Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод, присяги та обов’язків судді, чим підриває авторитет правосуддя України та такими діями спричинив їй моральну шкоду, компенсацію якої вона оцінює у розмірі 500 тис. грн.

    Ухвалою апеляційного суду Донецької області  від 5 листопада 2009 року позовну заяву ОСОБА_2 надіслано для розгляду за підсудністю до Кіровського районного суду м. Макіївки.

    З позовної заяви убачається, що зміст викладених у ній вимог зводиться до наступного: 1)   оскарження дій голови Центрально-Міського районного суду м. Макіївки ОСОБА_3 щодо неналежного здійснення ним організаційного керівництва діяльністю місцевого суду : на порушення вимог Конституції України і Закону «Про судоустрій України», з метою перешкоджанню здійснення контролю за діяльністю судів зі сторони громадськості та суспільних організацій головою суду на першому поверсі встановлені металеві грати з кодовим замком і за письмовим наказом безпідставно заборонено громадянам, які є учасниками судових процесів, підніматися на другий поверх адміністративної будівлі, де знаходяться судді та працівники апарату суду, при цьому без будь-яких перешкод пропускаються окремі адвокати і прокурори, а також зовсім сторонні особи з особистого дозволу керівника суду, на її неодноразові звернення з цього приводу голова районного суду належним чином не відреагував; в приміщенні суду не вивішені для загального огляду Правила внутрішнього розпорядку; головою суду не контролюються виконання суддями трудового розпорядку, мають місце систематичні факти запізнення і відсутності окремих суддів на робочому місці тривалий час без поважних причин; встановлений в суді графік прийому позовних заяв: понеділок - з 13-00 до 16-00 годин та п’ятницю - з 8-30 до 12-00 годин є незаконним і не забезпечує гарантованого нормами Конституції України принципу доступності до правосуддя; секретарі судового засідання на порушення положень посадової інструкції своєчасно не перевіряють явку осіб в судові засідання, а голова суду у своїй відповіді на її звернення безпідставно зазначив, що це «питання внутрішнього розпорядку, яке не стосується заявників»; судді при прийнятті рішень порушують вимоги закону про забезпечення таємниці нарадчої кімнати, піднімаючись для їх виготовлення в свої службові кабінети, які знаходяться в закритому другому поверсі приміщення місцевого суду; в службовому приміщенні суду допускаються факти святкувань з тривалими застіллями; 2) оскарження дій судді Мироненка В.В. при здійсненні ним правосуддя при розгляді судових справ : судове засідання по справі про адміністративне правопорушення стосовно неї за ознаками ч. 1 ст. 185-3 КпАП України в порушення вимог ст. 268 КпАП України 5 листопада 2008 року проведене суддею за її відсутності, фактичні обставини по справі в судовому засіданні не з’ясовувались, в порушення вимог ст. 285 КпАП України  на її вимогу суддею незаконно відмовлено у видачі копії постанови від 05.11.2008 р. про задоволення протесту прокурора і скасування постанови від 06.04.2007 р., чим порушено її право на апеляційне оскарження; не зважаючи на те, що привід осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності, через органи внутрішніх справ не передбачений чинним законодавством, суддя виніс 12 відповідних постанов на російській мові, у зв’язку з чим незаконно втрутився у її приватне життя, при цьому відмовився надати їй копії постанов про привід; 21.03.2008 р. у приймальній свого службового кабінету суддя вчинив з нею конфлікт, у ході якого висказав свою думку щодо розгляду справи за межами судового засідання, чим порушив принцип неупередженості, не задовольнив її неодноразові відводи йому як головуючому судді по справі.

    Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Зі змісту позовної заяви убачається, що суттю  вимог, які сформульовані у розділі першому, є оскарження ОСОБА_2 дій голови місцевого суду ОСОБА_3 щодо неналежного здійснення відповідачем, на її думку, організаційного керівництва діяльністю районного суду, що віднесено чинним законодавством до його компетенції і не пов’язане зі здійсненням правосуддя при розгляді конкретних судових справ.

Державна влада в Україні, як визначено в частині 1 статті 1 Закону України від 07.02.2002 р. № 3018-111 «Про судоустрій України», здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи судової влади здійснюють свої повноваження виключно на підставах, у межах та порядку, передбачених Конституцією України та законами. Згідно до положень частини 1 статті 24 цього Закону голова місцевого суду: 1) здійснює організаційне керівництво діяльністю суду. Голова місцевого суду з питань, що належать до його повноважень, видає накази і розпорядження.

Організацію діловодства в суді відповідно до пункту 1.6 Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді (затверджена наказом Державної судової адміністрації України 27.06.2006 № 68; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 липня 2006 року за № 860/12734) забезпечує керівник апарату суду, який підпорядковується голові суду і координує свою діяльність з відповідним територіальним управлінням державної судової адміністрації.

Аналіз наведених норм законодавства, зазначених позовних вимог як предмета спору свідчить про те, що між позивачем та відповідачем виниклим правовідносини з приводу реалізації головою районного суду своїх повноважень щодо організаційного керівництва діяльністю суду.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб , інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій  на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У пункті 1 частини 1 статті 3 КАС України справу адміністративної юрисдикції – (далі- адміністративна справа) визначено, як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень

Суб’єкт владних повноважень – орган державної влади, орган місцевого самоврядування ,їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень ( п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС).

Враховуючи викладене, вважаю, що зазначений спір між фізичною особою – ОСОБА_2 та головою Центрально-Міського районного суду м. Макіївки ОСОБА_3 у частині вищенаведених у першому розділі позовних вимог є публічно-правовим, оскільки виник за участю посадової особи суб’єкта владних повноважень – органу державної влади, яка реалізовувала у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством певні владні управлінські функції щодо забезпечення організаційного керівництва діяльністю суду та здійснення контролю за виконання службових обов’язків працівників апарату суду, які безпосередньо не пов’язані зі здійсненням правосуддя. Відтак зазначені позовні вимоги до такого суб’єкта належать до розгляду в порядку адміністративного судочинства і відповідно до частини 1 статті 4 КАС України відносяться до компетенції спеціалізованого Донецького окружного адміністративного суду.

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_2 убачається, що предметом її звернення до суду першої інстанції, які сформульовані у розділі 2, є дії судді Мироненка В.В. при здійсненні правосуддя при розгляді конкретної справи про адміністративне правопорушення стосовно позивачки та прийняття по цій справі незаконних, на її думку, судових рішень.

Статтями 126 і 129 Конституції України встановлено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні й підкоряються лише закону і вплив на них у будь-який спосіб забороняється. Однією з основних конституційних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із зазначеними положеннями Конституції України рішення суду і відповідно до них дії або бездіяльність суддів у питаннях здійснення правосуддя (пов'язаних із прийняттям заяви, порушенням справи, її підготовкою та розглядом у судових інстанціях) можуть оскаржуватись у встановленому законом і чинному в даний час апеляційному і касаційному порядку до суду вищої інстанції, а не шляхом звернень до суду першої інстанції, що є порушенням принципу незалежності суддів і недопущення впливу на них.

    Пленум Верховного Суду України у пункті 10 постанови від 13 червня 2007 р. № 8 "Про незалежність судової влади" роз'яснив, що відповідно до частини п’ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

    Рішення суду оскаржуються в порядку, визначеному ст. 129 Конституції України і законодавством про судочинство.

Таким чином, законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду (судді), вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.    

    Правосуддя в Україні регулюється конституційними нормами окремо від діяльності інших органів державної влади. Відповідно до положень статті 62 Конституції України і роз'яснень, викладених у п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", матеріальна та моральна шкода, заподіяна при здійсненні правосуддя, відшкодовується державою безпідставно засудженій особі в разі скасування вироку як неправосудного.

    За таких обставин суддя, що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем або іншою стороною, котра бере участь у цивільній справі, тому до судді не може бути пред'явлено позову за дії, вчинені при здійсненні правосуддя.

    З огляду на наведене приходжу до висновку, що дана позовна заява ОСОБА_2 до голови Центрально-Міського районного суду м. Макіївки ОСОБА_3 не підлягає розгляду у суді в порядку цивільного судочинства.

    Як передбачено у частині другій статті 122 Цивільного процесуального кодексу України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: 1) заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 122, 293, 294 Цивільного процесуального кодексу України,

У Х В А Л И В:

У відкритті провадження у справі за позовом  ОСОБА_2  до голови Центрально-Міського районного суду м. Макіївки ОСОБА_3  про  визнання фактів порушення принципу на справедливий розгляд справ і апеляційне оскарження, присяги і обов’язків судді, здійснення неналежного організаційного керівництва діяльністю місцевого суду та відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 тис грн. відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження ухвали може бути подано апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд м. Макіївки протягом п'яти днів з дня її проголошення.

    Апеляційна скарга на ухвалу подається апеляційному суду Донецької області через Кіровський  районний суд м. Макіївки протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або протягом п'яти днів без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

    Суддя: