КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД  м. МАКІЇВКИ

ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                                                                                                              Справа № 2-а-590/09

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 11 листопада 2009 року                                                                                                         м. Макіївка

    Кіровський районний суд міста Макіївки Донецької області у складі

                            головуючий  суддя           Перевєрзєв М.М.

                            при секретарі                     Покашовій В.Г.

                            з участю позивача             ОСОБА_1

                            представника позивача     ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в місті Макіївка адміністративний позов ОСОБА_1  про визнання незаконними дій управління Державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в Полтавській області щодо притягнення його до адміністративної відповідальності та скасування постанови по справі про накладення адміністративного стягнення,

У С Т А Н О В И В:

    26 травня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненим під час розгляду справи адміністративним позовом про визнання незаконними дій управління Державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в Полтавській області щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення та скасування постанови від 23 квітня 2009 року по справі про накладення на нього адміністративного стягнення, мотивуючи свої вимоги порушенням такими протиправними діями суб’єкта владних повноважень його прав та законних інтересів.

    Під час розгляду справи відповідно до правил статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України, за згодою заявника допущена заміна первинного відповідача – командира роти дорожньо-патрульної служби відділу ДАЇ м. Полтави на належного відповідача – управління Державної автомобільної інспекції ГУМВС України в Полтавській області, яке є юридичною особою.

    У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримав заявлені вимоги, в обґрунтування яких послався на факти і обставини, викладені у позові, та зазначив, що 15 травня 2009 року ОСОБА_1 отримав копію постанови по справі про адміністративне правопорушення від 23.04.2009 року, до якого була долучена фотографія його автомобіля. У постанові інспектора ДАЇ вказано, що в цей день транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 рухався за межами населеного пункту зі швидкістю 130 км/год. Зазначену постанову позивач вважає необґрунтованою і незаконною, оскільки посадовою особою Державтоінспекції при її складені суттєво порушені вимоги чинного законодавства. В описовій частині відсутнє посилання на те, що стягнення відповідно до вимог статті 14-1 КпАП України накладено на власника транспортного засобу. Фіксація перевищення швидкості руху автомобіля була здійснена приладом «Візир», що працює не в автоматичному режимі, а працівником Державтоінспекції при здійсненні патрулювання, який і встановлює параметри його роботи та її контролює. Такий метод фотозйомки є недостовірним.  Для використання радіолокаційного вимірювача швидкості «Візир», який не пройшов сертифікації  в державі,  на теперішній час немає нормативно-правової бази.

Отримана позивачем фотографія, де зафіксована тільки задня частина транспортного засобу з державним номером та незрозумілі цифри 352, ніяким чином не захищена від підробки та не дає можливості однозначно встановити місце знаходження його автомобілю на місцевості на час зйомки. Документом, який містить інформацію про місце вчинення правопорушення, є протокол про адміністративне правопорушення, який у такому випадку повинен бути складений відносно ОСОБА_1 після зупинки транспортного засобу, з врученням його копії.

Посилаючись на наведене, представник позивача вважає, що притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КпАП України є недоведеним та необґрунтованим, тому просить суд визнати дії посадової особи Державтоінспекції щодо складання стосовно позивача постанови від 23 квітня 2009 року незаконним та скасувати зазначену постанову про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 300 грн. із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

    Відповідач - управління Державної автомобільної інспекції ГУМВС України в Полтавській області позовні вимоги ОСОБА_1 не визнало, пославшись на їх безпідставність. Представник відповідача юрисконсульт ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності юридичної особи, в письмових запереченнях стверджує, що допущене ОСОБА_1 перевищення швидкості руху транспортного засобу було зафіксовано атестованим працівником - інспектором ДПС на 352 км автошляху Київ – Харків, не позначеного дорожніми знаками 5.1 і 5.3, при патрулюванні на автомобілі із застосуванням радіолокаційного вимірювача швидкості «Візир» № 0812427. Застосування пристрою «Візир», що у встановленому порядку пройшов метрологічну повірку, при фіксування даного порушення правил безпеки дорожнього руху відбувалось згідно до Методичних рекомендацій від 28.11.2008 року Департаменту ДАЇ МВС України, які передбачають негласну форму контролю за дотриманням швидкісного режиму автотранспортом, та повністю відповідають вимогам Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вважає, що притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності здійснено у відповідності до норм чинного законодавства, при цьому не допущено порушення прав позивача, тому в задоволенні скарги просить суд відмовити.

    Від представника відповідача надійшла заява про можливість розгляду адміністративної справи за її відсутності.  

Вислухавши пояснення представника позивача ОСОБА_2, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, суд установив наступне.

У змісті постанови від 23 квітня 2009 року № ВІ 005181, винесеній інспектором Полтавської роти ДПС ОСОБА_4, зазначено, що 23.04.2009 р. в 16 год. 25 хвилин 352 км автошляху Київ – Харків автомобіль «Мерседес-Бенц», державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1, поза населеним пунктом не позначеним дорожніми знаками 5.1, 5.3, рухався зі швидкістю 130 км/год, чим перевищив швидкість руху на 40 км/год, чим допусти порушення пункту 12.6 ПДР України. Враховуючи, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КпАП України, накласти на власника транспортного засобу ОСОБА_1 штраф у розмірі 300 грн.

Наведена постанова отримана позивачем за місцем проживання 15 травня 2009 року.

Приписами статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КпАП України) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна чи необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною першою статті 122 КпАП України визначена адміністративна відповідальність за перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.

Пунктом 12.6 Правил дорожнього руху (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306), чинним на час складання протоколу про адміністративне праволпрушення, передбачено, що поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населенні пункти, позначені знаком 5.47, дозволяється рух із швидкістю: ґ) на інших дорогах – не більше 90 км/год.

Відповідно до вимог статті 293 КпАП України та роз’яснень, викладених в пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1988 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» (із змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму Верховного Суду України № 13 від 25.12.1992 р., № 12 від 03.12.1997 р., № 15 від 25.05.1998 року), орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом’якшуючі обставини, майновий стан винного.

За приписами частини шостої статті 258 КпАП України у редакції Закону від 24 вересня 2008 року № 586-V1 у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів , що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису,   протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Копії постанови у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом трьох днів з дня винесення такої постанови.

Поняття «працюючих в автоматичному режимі» нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення не визначено.

Як установлено судом, підставою притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення правил безпеки дорожнього руху, передбачених частиною 1 статті 122 КпАП України, є фіксація перевищення швидкості руху автомобіля під його керуванням за допомогою технічного приладу  «Візир» № 0812427. Згідно даним наявною в матеріалах справи фотографії швидкість руху транспортного засобу зафіксована у розмірі 130 км/год.

Вивчення технічної характеристики та правил експлуатації, що визначені у Методичних рекомендаціях по роботі з радіолокаційним відеозаписуючим вимірювачем швидкості «Візир» (ВШ), свідчить про те, що даний прилад забезпечує відеозапис або фотографування порушень швидкісного режиму чи інших ситуацій як в стаціонарному, так і в патрульному режимі роботи. Управління приладом здійснюється багатофункціональними кнопками та перемикачами. Настройка параметрів роботи пристрою здійснюється працівником. У рекомендаціях зазначено, що контроль у режимі «Фото» необхідно здійснювати методом ведення цілі та натискати кнопку «Контроль» у той момент, коли на кольоровому дисплеї приладу відображається один автомобіль і більш менш видно його державний номерний знак. Якщо водій перевищив швидкість, то вона буде відображатися на дисплеї приладу червоним кольором. Зупинивши автомобіль можете викликати з оперативної пам’яті приладу фото на дисплей.

При контроль у форматі «Відео», якщо автомобіль перевищую швидкість руху ВШ подає звуковий сигнал та відеокамера автоматично розпочинає зйомку порушника, при цьому його швидкість буде відображатися у реальному часі, а працівник веде відеокамеру за рухом автомобіля.

З огляду на наведене суд визнає, що функція фіксації порушень за допомогою приладу «Візир» здійснюється за волевиявленням і за безпосереднього втручання в його роботу працівника дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції, що несе службу, а відтак  ВШ не може бути віднесений до спеціальних технічних засобів, працюючих в автоматичному режимі.

Таким чином, метод фіксації порушень правил безпеки дорожнього руху даним вимірювачем швидкості «Візир» не відповідає вимогам чинного законодавства, тому в постанові від 23 квітня 2009 року необґрунтовано зазначено про встановлення факту перевищення швидкості автомобілем під керуванням ОСОБА_1 за допомогою спеціального технічного приладу з автоматичною фіксацією порушення.

Крім того, з фотографії, прикладеної до постанови про накладення адміністративного стягнення, з відображенням задньої частини автомобілю позивача не вбачається конкретного місця вчинення ОСОБА_1 правопорушення. Наявні на фотографії цифри 352 не дають об’єктивної можливості ідентифікувати місце знаходження транспортного засобу на місцевості на час зйомки.

Статтею 14-1 КпАП України передбачено, що до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото-і кінозйомки, відеозапису, притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.

Згідно до абзацу третьому пункту 21 частини першої статті 11 Закону України «Про міліцію» із змінами, внесеними Законом від 24.09.2008 р. № 586-V1, міліції для виконання покладених на неї обов’язків надається право: використовувати передбачені нормативно-правовими актами технічні засоби, в тому числі засоби фото-і відеоспостереження, для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху, а у випадках, передбачених законом, тимчасово затримувати і доставляти на спеціальні майданчики чи стоянки для зберігання транспортні засоби, експлуатація яких не допускається або забороняється законом.

Відповідно до основних обов’язків і завдань, які викладені у статті 10 Закону України «Про міліцію», працівники міліції зобов’язані припиняти адміністративні правопорушення і здійснювати провадження у справах про них.

Згідно до вимог пункту 7.1 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом МВС України від 13.11.2006 р. № 1111 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2006 р. № 1243/13117), чинної на час виникнення спірних правовідносин, працівник ДПС при несенні служби зобов’язаний: організовувати безпечний та безперешкодний процес дорожнього руху, попереджати та припиняти злочини, а також адміністративні правопорушення, у межах своєї компетенції застосовувати до порушників заходи адміністративного впливу та примусу.

Аналогічні положення закріплені в Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.03.2009 р. № 111 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26 червня 2009 р. за № 576/16592), що набрала чинності з 17 липня 2009 року. За приписами пункту 16.6 зазначеної Інструкції за всіма виявленими порушеннями правил дорожнього руху складаються протоколи про адміністративні правопорушення, які після закінчення зміни здаються командирові підрозділу ДПС, чи особі, яка його замінює, або працівникові, на якого покладено ці обов’язки, для реєстрації та передачі до відділів (відділень) Державтоінспекції МВС з обслуговування адміністративних територій міст, районів, районів у містах протягом однієї доби.

Аналіз наведених правових норм дозволяє дійти висновку про те, що при несенні служби і виявленні адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою спеціальних технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, працівник ДПС зобов’язаний – припинити адміністративне правопорушення та скласти протокол про адміністративне правопорушення.

Виходячи із закріпленого в частині 4 статті 129 Конституції України принципу змагальності і рівності сторін у судочинстві, обов’язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову.

За таких обставин суд дійшов висновку, що всупереч вимогам статей 251, 255 КпАП України у справі не зібрано достатніх, беззаперечних доказів, на підставі яких можливо зробити достовірний висновок про наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КпАП України, тому адміністративний позов підлягає задоволенню, а постанова від 23 квітня 2009 року скасуванню.

Приймаючи до уваги викладені ОСОБА_1 обставини щодо порушення ним строку оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, суд визнає причину пропуску поважною і вважає необхідним його поновити.

На час прийняття судового рішення сплинув трьохмісячний строк, встановлений для накладення адміністративного стягнення, тому справа не може бути надіслана на новий розгляд і підлягає відповідно до положень частини першої статті 38 та частини 7 статті 247 КпАП України закриттю.    

Судові витрати по розгляду справи сторонами не понесені і, оскільки заявника звільнено від судового збору при поданні скарги,  вони відносяться судом на рахунок держави.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 9, 10, 38, 247, 251, 255, 258, 283, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1  до управління ДАЇ Головного управління МВС України в Полтавській області задовольнити.

Поновити  ОСОБА_1  пропущений з поважних причин строк оскарження постанови про застосування адміністративного стягнення.

    Визнати протиправними дії посадової особи управління Державтоінспекції Головного управління МВС України в Полтавській області про притягнення ОСОБА_1  до адміністративної відповідальності за порушення правил безпеки дорожнього руху. Постанову по справі про адміністративне правопорушення від 23 квітня 2009 року № ВІ 005181 про накладення на  ОСОБА_1  за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП України, адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 300 грн. скасувати.

      Справу про адміністративне правопорушення за ознаками частини 1 статті 122 КпАП України стосовно ОСОБА_1 провадженням закрити.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано Донецькому апеляційному адміністративному суду через Кіровський районний суд м. Макіївки протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

    Апеляційна скарга на постанову суду подається Донецькому апеляційному адміністративному суду через Кіровський районний суд м. Макіївки протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або протягом десяти днів з дня проголошення постанови без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

    Суддя: