Справа № 161/15435/14-ц

Провадження № 2/161/840/19

Р І Ш Е Н Н Я

                                І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2019 року         Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді - Крупінської С.С.

при секретарі -                 Бакай Г.М.

з участю представника позивача -                 ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

АТ КБ «ПриватБанк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до укладеного договору № VO21G40000007101 від 25.04.2008 року відповідач ОСОБА_3 отримала кредит в розмірі 176 750 грн. зі сплатою відсотків за користування в розмірі 14,04% в рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 25.04.2026 року. Згідно до заяви від 28.07.2008 року кредитний договір переведено з валюти гривня в валюту долар США та укладено додаткову угоду, відповідно до якої розмір кредиту після проведення конвенції з урахуванням винагороди банку склав 38 140,42 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 14,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

В забезпечення виконання зобов’язань за цим кредитним договором, між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк» 25.04.2008 року було укладено договір іпотеки № VO21G40000007101, згідно з умовами якого, відповідач надала в іпотеку нерухоме майно а саме: житловий будинок загальною площею 175,80 кв.м., житловою площею 114,50 кв.м., який розташований за адресою: с. Великий Омеляник, вул. Л.Українки, 57.

Оскільки, відповідач ОСОБА_3 свої зобов'язання по кредитному договору не виконала, у неї утворилась заборгованість перед банком, яка станом на 09.04.2013 року разом з відсотками та пенею становить 40 204,82 доларів США.

Просить суд, стягнути з відповідача в користь АТ КБ «ПриватБанк» кредитну заборгованість в розмірі – 40 204,82 доларів США, а також понесені судові витрати по справі.

В ході розгляду справи позивач збільшив свої вимоги, відповідно просив стягнути з ОСОБА_3 заборгованість по кредитному договору станом на 10.11.2014 року в розмірі 56 195, 75 доларів США.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив суд його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засідання позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити за безпідставністю, та надав суду письмові заперечення по суті позову.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення частково.

Між сторонами виникли кредитні правовідносини.

        Як вбачається із змісту ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення позичальником зобов’язань щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Судом встановлено що між ПАТ КБ «ПриватБанк» правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк» укладено договір № VO21G40000007101 від 25.04.2008 року з ОСОБА_3, яка отримала кредит в розмірі 176 750 грн. зі сплатою відсотків за користування в розмірі 14,04% в рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 25.04.2026 року. Згідно до заяви від 28.07.2008 року кредитний договір переведено з валюти гривня в валюту долар США та укладено додаткову угоду, відповідно до якої розмір кредиту після проведення конвенції з урахуванням винагороди банку склав 38 140,42 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 14,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

        В запереченні на позовну заяву ОСОБА_3 зазначила, що укладення ПАК КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 кредитного договору та додаткових угод до нього суперечать вимогам законодавства та призвели до неправильного обрахування внесених коштів відповідачем на погашення своїх боргових зобов’язань.

       Однак, суд не може погодитися з доводами, викладеними в запереченні на позов з наступних підстав.

       Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За правилами частини третьої статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Суть преюдиції полягає і в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

       Так, рішенням Луцького міськрайонного суду від 27 серпня 2018 року встановлено, що кредитний договір та додаткові угоди до нього укладені в письмовій формі, підписані повноважними особами, містить всі суттєві умови, передбачені законом для договорів і які мають істотне значення, а також були узгоджені сторонами. При їх укладенні сторони знали про договірні умови і свідомо з ними погоджувалися, тобто, дані угоди відповідають вимогам закону.

       Крім того, рішенням Луцького міськрайонного суду від 06 березня 2018 року встановлено, що 28.07.2008 року між сторонами було укладено додаткову угоду до договору про іпотечний кредит № VO21G4000007101 від 25.04.2008 року згідно якого вбачається, що договір про іпотечний кредит було викладено в інший редакції, зокрема, банк зобов’язується надати позичальникові кредитні кошти шляхом перерахування на рахунок № 29099050032039 на строк з 28.07.2008 року по 25.04.2026 року включно, у вигляді не відновлювальної кредитної лінії у розмірі 38140,42 доларів США на наступні цілі: поліпшення якості вищезазначеного житлового будинку з земельною ділянкою, зі сплатою 1,17% на місяць на суму залишку заборгованості за надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту, у момент надання кредиту, винагорода за резервування ресурсів у розмірі 3,00% річних від суми зарезервованих ресурсів та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно договору. Станом на день укладення даної угоди залишок заборгованості за іпотечним договором від 25.04.2008 року складав 176208,75 грн., що еквівалентно 38140,42 доларам США. Забезпеченням виконання даного договору виступає житловий будинок з земельною ділянкою зі всіма об’єктами функціонально пов’язаними з цим нерухомим майном, який розташований за адресою: Волинська обл., Луцький р-н, с. Великий Омеляник, вул. Лесі Українки, 57. У вказаній додатковій угоді від 28.07.2008 року зазначається, що при порушенні позичальником зобов’язань, ОСОБА_3 повинна сплачувати банку пеню у розмірі 0,1% від суми простроченої заборгованості по кредиту, за кожен день прострочки. Відповідно додаткової угоди до кредитного договору № VO21G4000007101 від 25.04.2008 року, яка була укладена 19.12.2011 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3, вбачається, що сторони дійшли згоди про внесення змін в попередньо вказаний кредитний договір, відповідно до якого пункт 8.1 Договору був викладений у новій редакції. В даній додатковій угоді зазначено, що банк зобов’язався надати кредитні кошти шляхом перерахування на рахунок № 22332057008991 на строк з 28.06.2008 року до 25.04.2026 року включно, у вигляді не поновлювальної кредитної лінії кредиту у розмірі 39286,45 доларів США на наступні цілі: поліпшення якості житлового будинку з земельною ділянкою, зі сплатою 1,17% на місяць на суму залишку заборгованості за користування кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту, у момент надання кредиту, винагорода за резервування ресурсів у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно договору з встановленням періоду виплати з «25» по «25» число кожного місяця. Погашення заборгованості позичальником за цим договором здійснювалося шляхом щомісячної сплати, починаючи з 12.12.2011 року коштів у сумі 593,50 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії. Погашення заборгованості повинно було здійснюватися згідно графіку погашення кредитного договору.

Додаткові угоди про внесення змін до договору іпотечного кредиту від 25.04.2008 р., укладені між сторонами по даній справі, не можна оцінити як самостійні договори, які тягнуть за собою виникнення нового зобов»язання, вони є невід»ємної частиною договору іпотечного кредиту від 25.04.2008 року, про що зазначено в тексті самих додаткових угод. А тому, в даному випадку відбулася конвертація валюти вже існуючого зобов’язання, про що свідчить заява ОСОБА_3 від 07.07.2008 року, подана нею на адресу ПАТ КБ «Приватбанк» в якій вона просить залишок заборгованості по договору від 25.04.2008 року в розмірі 176208,75 грн. та 3150,87 грн. конвертувати у валюту долари США по курсу процесингу на дату укладення додаткової угоди до договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Статтею 598 ЦК України визначені підстави припинення зобов’язання. Зобов’язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. (ч.ч.1,2 цієї статті)

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

У ст.611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом.

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а за правилами ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як зазначив у своїй заяві позивач, то ОСОБА_3 свої зобов’язання по кредитному договору належним чином не виконала, у зв’язку з чим на 10.11.2014 року утворилася заборгованість в розмірі 56 195, 75 доларів США, яка складається з заборгованості по кредитному договору в розмірі 37 181, 87 доларів США, заборгованості по процентах за користування кредитом в розмірі 8898,15 доларів США, заборгованості по комісії в розмірі 1748,81 доларів США, пені за несвоєчасне виконання зобов’язання по кредиту, а також штрафів в розмірі 16,89 Доларів США та 2675, 18 доларів США.

Як встановлено в судовому засіданні, то заборгованість ОСОБА_3 по кредитному договору становить 37 181,87 доларів США станом на 28.08.2013 року, що підтверджується наданим до матеріалів розрахунком.

Що ж до стягнення процентів за користування кредитом то слід зазначити, що згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Як встановлено судом, то з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по кредитному договору банк звернувся 13 вересня 2013 року, тим самим змінив строк виконання основного зобов'язання.

Таким чином, оскільки після спливу строку кредитування позивач втратив право нараховувати проценти за кредитом, то вимога позивача про стягнення процентів підлягає до часткового задоволення, станом на 13.09.2013 року в розмірі 2 726, 19 доларів США.,

Згідно п. 5.1.додаткової угоди до договору про іпотечний кредит у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту, позичальник сплачує Банку пеню у розмірі, який зазначений у п. 8.4 Договору за кожний день просрочки. При цьому, відсотки за користування кредитом на суму простроченої заборгованості додатково до вищезазначеної пені Банком не нараховуються. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати.

З врахуванням строку виконання вимоги банку з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 493,73 доларів США, що еквівалентно 7 307 грн. 21 коп.(за курсом 14,80 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 10.11.2014р.).

Що стосується позовних вимог банку про стягнення 1748,81 доларів США заборгованості по комісії, то суд виходить з положень Закону України «Про захист прав споживачів», які регулюють відносини за договором про надання споживчого кредиту.

Так, згідно  із ч. 5 ст. 11, ч. 1, 2, 5, 7  ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього  Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, резервування коштів.

Згідно з абзацами 2, 3 ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів»  споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону , є нікчемною.

Відповідно до ч. 8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Позивач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надавалися відповідачу.

При цьому банк нараховував  комісію за користування кредитом, що є незаконним, а тому вимоги щодо стягнення 1748,81 доларів США - заборгованості по комісії задоволенню не підлягають.

Що стосується вимог в частині стягнення штрафу, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 549ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина 2 статті 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафів за порушення умов договору слід відмовити, оскільки встановлено, що позичальник допустив порушення умов укладеного кредитного договору, за що позивач щоденно нараховує відповідачу пеню, а стягнення штрафу носить разовий характер, у зв'язку з тим, що порушенням позичальником будь-якого грошового зобов'язання на строк понад 30 днів, що змушує позивача звернутись до суду з позовом, а тому за порушення умов укладеного кредитного договору підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку пеня.

Саме така правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15.

Оскільки вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з відповідача штрафів 16,89 доларів США (фіксована частина) та 2675,18 доларів США (процентна складова) не ґрунтуються на законі, тому суд з даних підстав відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафів.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення на суму 40 401, 79 доларів США, що по курсу НБУ від 10.11.2014 року становить 597 946 (тридцять дві тисячі п’ятсот дев’яносто чотири) грн. 50 коп.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 18, 19, 42, 81, 82, 141, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 509, 526, 527, 530, 536, 549, 550, 553, 554, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

       Позов задовольнити частково.

       Стягнути з ОСОБА_3 в користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № VO21G40000007101 від 25 квітня 2008 року та додатковою угодою № VO21G40000007101 від 28 липня 2008 року в розмірі – 40 401, 79 доларів США, що по курсу НБУ від 10.11.2014 року становить 597 946 (тридцять дві тисячі п’ятсот дев’яносто чотири) грн. 50 коп.

 В задоволенні решти позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» сплачений судовий збір в розмірі – 3212 (три тисячі двісті дванадцять) грн. 37 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текс рішення суду виготовлено 10.04.2019 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду                                 С.С. Крупінська