ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 1/44-НМ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Багатопрофільного малого приватного підприємства "Сприяння" - Швидченка В.Г.,

Регіонального відділення Фонду державного майна України

по Житомирській області - Бєльського - Панасюка О.О.,

Міністерства аграрної політики та продовольства України - Костюченка М.Є.,

Державного підприємства "Житомирська спеціалізована

пересувна механізована колона" - не з'явився,

Фонду державного майна України - Бєльського - Панасюка О.О.,

Житомирської міської ради - не з'явився,

Генеральної прокуратури України - Гудименко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Рівненської області

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 (у складі колегії суддів: Коломис В.В. (головуючий), Огороднік К.М., Павлюк І.Ю.)

у справі за позовом Багатопрофільного малого приватного підприємства "Сприяння",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Житомирської міської ради,

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області, Міністерства аграрної політики та продовольства України, Державного підприємства "Житомирська спеціалізована пересувна механізована колона", Фонду державного майна України,

за участю Прокуратури Житомирської області,

про визнання права власності на майно та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У 2008 році Багатопрофільне мале приватне підприємство "Сприяння" (далі - БМПП "Сприяння") звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області.

З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 03.04.2012 позивач просив:

- визнати БМПП "Сприяння" співвласником об'єкту оренди: приміщень з відповідними номерами - складу піску (№ 32, пл. 148,4 кв.м), складу цементу (№ 34 пл. 31,6 кв.м та № 35 пл. 31,6 кв.м) та бетонно-розчинного вузла (№ 33 пл. 133,8 кв.м) загальною площею 345,4 кв.м, шляхом визнання за позивачем права власності на 34/100 частин (частина вартості проведених позивачем поліпшень) орендованих приміщень;

- зобов'язати відповідачів виключити вказане орендоване позивачем майно Державного підприємства "Житомирська пересувна механізована колона" (далі - ДП "Житомирська ПМК") з переліку об'єктів агропромислового комплексу, які підлягають підготовці до продажу в 2012 році Регіональним відділенням Фонду державного майна України;

- визнати за позивачем, як за орендарем державного майна, переважне право на участь в процесі приватизації майна ДП "Житомирська ПМК", загальною площею 345,4 кв.м, в розмірі 66/100 частин орендованих приміщень;

- зобов'язати відповідачів виділити вказане орендоване позивачем майно згідно з договорами оренди від 14.03.1993, 15.03.1994, 01.10.1996, 08.04.1997, в окремий об'єкт приватизації з цілісного майнового комплексу ДП "Житомирська ПМК" та визнати таким, що підлягає приватизації шляхом викупу саме БМПП "Сприяння".

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в результаті поліпшень приміщень (складу піску, складу цементу, приміщення бетонно - розчинного вузла), узгоджених з ДП "Житомирська ПМК" як орендодавцем, було створено нову річ - цех по обробці природного каменю, у зв'язку з чим позивач на підставі ч. 4 ст. 778 ЦК України став співласником об'єкту оренди у вказаній частині.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 23.02.2012 залучено до участі у справі в якості другого відповідача Міністерство аграрної політики України.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 20.03.2012 залучено до участі у справі в якості відповідачів: Державне підприємство "Житомирська пересувна механізована колона" та Фонд державного майна України.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 11.10.2012, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.11.2012, позов задоволено частково. Визнано право спільної власності за позивачем в розмірі 34% на об'єкт нерухомого майна - цех по переробці природного каменю за адресою: м. Житомир, вул. М. Рибалка, 29; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.02.2013 рішення Господарського суду Житомирської області від 11.10.2012 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.11.2012 скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання права спільної часткової власності на нерухоме майно (цех по переробці природного каменю по вул. М. Рибалка, 29 в м. Житомирі) з передачею справи в цій частині позову на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області. В іншій частині рішення та постанову залишено без змін.

Справа у вказаній частині розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду Житомирської області від 08.12.2017 в позові відмовлено. Одночасно, керуючись ст. 83 ГПК України:

- визнано недійсним договір оренди від 14.03.1993, укладений між Пересувною механізованою колоною "Укрм'ясомолтехпром" (далі - ПМК "Укрм'ясомолтехпром") та Комерційним проектно-виробничим малим підприємством "Сприяння";

- визнано недійсним договір оренди від 15.03.1994 та доповнення № 1 від 04.10.1994 року до договору оренди від 15.03.1994 року, укладені між ПМК "Урм'ясомолтехпром" та Комерційним проектно-виробничим малим підприємством "Сприяння";

- визнано недійсним договір оренди від 01.09.1995, укладений між ПМК "Укрм'ясомолтехпром" та Комерційним проектно-виробничим малим підприємством "Сприяння";

- визнано недійсним договір оренди від 01.10.1996, укладений між ПМК "Укрм'ясомолтехпром" та Комерційним проектно - виробничим малим підприємством "Сприяння";

- визнано недійсним договір оренди від 08.04.1997, укладений між ПМК "Укрм'ясомолтехпром" та БМПП "Сприяння".

Місцевий суд мотивував свої висновки тим, що: договорами оренди від 14.03.1993, від 15.03.1994 з доповненням №1 від 04.10.1994, від 01.09.1995, від 01.10.1996 та від 08.04.1997, укладеними між ПМК "Укрм'ясомолтехпром" та позивачем, порушено право держави Україна на володіння, користування і розпорядження належним їй майном та земельною ділянкою, оскільки ПМК "Укрм'ясомолтехпром" не мав ніяких повноважень щодо передачі в оренду державного майна, надання дозволу на його реконструкцію, а також надання згоди на вилучення земельних ділянок, які перебували у користуванні Житомирської пересувної механізованої колони тресту "Київм'ясомолремонт" відповідно до рішення виконавчого комітету Житомирської районної ради депутатів трудящих № 326 від 13.08.1969. При цьому, суд вказав про переважне застосування до здійснених позивачем поліпшень приватизаційного законодавства, що зумовлює приватизаційних характер набуття права власності на майно.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 рішення Господарського суду Житомирської області від 08.12.2017 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано право спільної власності за БМПП "Сприяння" в розмірі 34% на об'єкт нерухомого майна - цех по переробці природного каменю, який знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Маршала Рибалка, 29.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки орендарем за згодою орендодавця здійснено поліпшення орендованого майна, внаслідок чого було створено нову річ - цех по обробці каменю, то позовні вимоги про визнання права спільної власності за позивачем в розмірі 34 % на об'єкт нерухомого майна - цех по обробці каменю, підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, 13.12.2018 Заступник прокурора Рівненської області звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 скасувати повністю та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Вимоги касаційної скарги обґрунтовані тим, що апеляційний суд невірно застосовано норми ЦК України та безпідставно не застосовано норми ЦК УРСР до спірних правовідносин.

Фонд державного майна України та Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області подали відзиви на касаційну скаргу, у яких просять касаційну скаргу Заступника прокурора Рівненської області задовольнити.

БМПП "Сприяння" подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

БМПП "Сприяння" подало заперечення проти відзиву Фонд державного майна України на касаційну скаргу, у якому просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення

Сторони були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак ДП "Житомирська спеціалізована пересувна механізована колона" та Житомирська міська рада не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи судом касаційною інстанцією через свого представника. Оскільки явка сторін не визнавалась судом обов'язковою, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком, Верховний Суд в складі колегії суддів дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності вказаних представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, які з'явились у судове засідання, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено господарськими судами протягом 1993-1997 років між ПМК "Укрм'ясомолтехпром" (орендодавець) та підприємством "Сприяння" (орендар) укладено ряд договорів оренди майна (в тому числі приміщень): від 14.03.1993, від 15.03.1994, від 04.10.1994, від 01.09.1995, від 01.10.1996 та від 08.04.1997.

Укладенням кожного наступного договору оренди припинялась дія попереднього.

Відповідно до умов вказаних договорів орендодавець дозволив орендарю проводити будь-які поліпшення орендованого майна та земельної ділянки, спрямовані на збільшення їх корисності.

Вказані орендовані приміщення знаходяться на балансі ДП "Житомирська пересувна механізована колона" за адресою м.Житомир, вул.Маршала Рибалка, 29.

Під час користування орендованим майном позивачем були зроблені невід'ємні поліпшення орендованого майна, що підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи від 25.07.2011.

З даного висновку експертизи вбачається, що позивачем була розроблена кошторисна документація на виконання робіт з реконструкції складу піску, складу цементу, бетонно-розчинного вузла ПМК треста "Укрм'ясомолтехпром" в цех по обробці природного каменю продуктивністю 150 кв.м. в місяць, яка була погоджена Управлінням містобудування та архітектури м.Житомира та якою передбачено виконання робіт з влаштування: шламозбірного приямку; лотка під підлогового каналу з приямком; приямку для насоса; фундаментів під обладнання; фундаментів під м/к колони; фундаментів під монорельсову колію; фундаментів під реверсивний блок; фундаментів під компресор (2 шт.); фундаментів під токарний станок; стін і перегородок; фундаментів під поворотний тельфер; фундаментів під стіл фрези; фундаментів під стійки фрезерного станка; підлог, пандусів, монолітних ділянок, металевих конструкцій; опалення; будівництво ділянки первинної обробки каменю; навісу; гаража з насосною; адміністративно-побутового корпусу; покриття території з асфальтобетону; будівельно-художньої майстерні тощо.

Невід'ємні поліпшення позивачем були виконані на підставі вказаної проектно-кошторисної документації і відповідають вимогам чинного законодавства України в галузі будівництва.

В матеріалах справи знаходяться листи ДП "Житомирська ПМК" №12 від 23.01.1997, №11 від 23.01.1997, №33 від 27.05.1996, від 24.03.1997, №01-87 від 20.06.1995, з яких вбачається, що ДП "Житомирська ПМК" дає свою згоду на вилучення з його землекористування невикористовуваної земельної ділянки площею 0,75 га для передачі її у користування позивачу, дає згоду на підключення до діючих мереж водопостачання на побутові потреби та каналізування побутових стоків проектованих приміщень позивача, дає згоду на теплозабезпечення проектованих виробничих приміщень від існуючої котельні, дає згоду на приблокування 3-ї черги будівництва цеху комплексної обробки каменю розміром 18х54 метри до існуючих будівель, згідно з планом розвитку виробничих приміщень, погодженого 01.09.1996.

У висновку судової експертизи вказано, що фінансування здійснених невід'ємних поліпшень орендованого майна, були здійснені за рахунок коштів БМПП "Сприяння". Також було встановлено, що ринкова вартість приміщень складу піску, складу цементу та бетонно-розчинного вузла, що розташовані в м. Житомирі по вул. М. Рибалка, 29, без проведення поліпшень складала 326 931, 00 грн. Після проведення невід'ємних поліпшень, ринкова вартість вказаних приміщень складає 497 004, 00 грн. Частка держави в вартості приміщень складу піску, складу цементу та бетонно-розчинного вузла після проведення невід'ємних поліпшень складає 66%, а частка орендаря - 34%.

Крім того, судами встановлено, що під час реконструкції складу піску, складу цементу та бетонно-розчинного вузла, які знаходяться на балансі ДП "Житомирська ПМК", проведені роботи з дозволу орендодавця призвели до збільшення корисності даних приміщень. Ці роботи включали влаштування додаткових конструктивних елементів (стіни, підлоги, перекриття) та поліпшення експлуатаційних показників приміщень по їх оснащенню елементами інженерної інфраструктури: забезпечення приміщень лініями силових електропередач, монтажем трубопроводів стисненого повітря, будівництво водонапірної вежі, автономне опалення і т.ін.; забезпечення всіх приміщень вантажопід'ємним обладнанням (кран - балка з електротельфером, монорельси з електротельфером). Дані роботи призвели до зростання вартості державного майна.

Предметом позову є матеріально-правова вимога БМПП "Сприяння" (орендаря) до відповідачів (в тому числі орендодавця) про визнання права спільної власності за позивачем в розмірі 34% на об'єкт нерухомого майна, у зв'язку із здійсненням невід'ємного поліпшення орендованого майна за згодою орендодавця.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У поясненнях позивача, який у 2008 році звернувся з даним позовом до суду, зазначено про те, що протягом 1994 по 2003 роки ним проведено ряд робіт, які свідчать про здійснення поліпшення орендованих приміщень, внаслідок чого було створено нову річ - цех по обробці природного каменю. Разом з тим позивач також зазначив про те, що на виконання рішення виконкому Житомирської міської ради № 773 від 12.11.2009 виникла необхідність ввести першу чергу створеного об'єкту в експлуатацію, а тому, за твердженнями позивача, відповідно до декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 25.03.2013 спірне майно повністю було збудовано позивачем та визнано готовим до експлуатації у 2013 році.

Разом з тим, задовольнивши позовні вимоги БМПП "Сприяння" про визнання права спільної власності за БМПП "Сприяння" в розмірі 34% на об'єкт нерухомого майна - цех по переробці природного каменю, який знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Маршала Рибалка, 29, суд апеляційної інстанції не з'ясував, коли саме позивачем були здійснені відповідні подіпшення, які з них були здійснені до 01.04.2004 (введення в дію ЦК України 2003 р.), а які - після, оскільки діюче законодавство по різному регулювало правовідносини орендаря та орендодавця щодо проведення такої реконструкції.

Так, відповідно до ст. 272 ЦК УРСР (який діяв на момент укладення договорів оренди від 14.03.1993, від 15.03.1994, від 01.09.1995, від 01.10.1996, від 08.04.1997) в разі проведеного з дозволу наймодавця поліпшення найнятого майна наймач має право на відшкодування зроблених для цієї мети необхідних витрат, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про оренду державного та комунального майн" (в редакції, чинній станом на дату укладення договорів оренди від 14.03.1993, від 15.03.1994) якщо орендар здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна за рахунок своїх коштів, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому проведені затрати, якщо інше не визначено у договорі оренди.

Згідно з ч. 2 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майн" (в редакції, чинній станом на дату укладення договорів оренди від 01.09.1995, від 01.10.1996, 08.04.1997) якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.

Тобто норми ЦК УРСР та Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у відповідній редакції не передбачали права орендаря стати співвласником орендованого майна внаслідок проведення поліпшень.

Разом з тим у ЦК України від 2003 року (чинний з 01.01.2004) по-іншому врегульовано спірні правовідносини.

Положеннями ч. 3 ст. 773 ЦК України визначено, що наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.

Разом з цим, відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 778 ЦК України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця.

Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з абз. 4 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній з 20.05.1999) орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.

За ч. 4 ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній з 27.04.2007) якщо в результаті поліпшення, зробленого орендарем за згодою орендодавця, створена нова річ, орендар стає її власником у частині необхідних витрат на поліпшення, якщо інше не передбачено договором оренди.

Зі змісту наведених норм вбачається, що у разі, якщо внаслідок здійснених наймачем поліпшень орендованого майна було створено нову річ, тобто річ, яка має істотно інші ознаки у порівнянні з попереднім об'єктом найму, то наймач стає її співвласником, якщо інше не передбачено договором оренди або законом.

Однак суд апеляційної інстанції наведеного не врахував та не з'ясував, які норми законодавства діяли під час здійснення позивачем відповідних поліпшень орендованого майна та не дослідив умови договорів оренди щодо можливості набуття орендарем права спільної власності на орендоване майно у разі здійснення орендарем таких поліпшень.

Також поза увагою суду апеляційної інстанції залишилось те, що в договорі оренди земельних ділянок (за адресою м. Житомир, вул. Маршала Рибалка, 29) від 14.07.2008, укладеним між Житомирською міською радою та позивачем, вказано, що на земельній ділянці знаходиться об'єкт незавершеного будівництва, що належить орендарю на підставі рішення постійного діючого Третейського суду при Асоціації Голден кепітал груп від 21.08.2007, справа №1/02-2007, зареєстрований в КП Житомирське обласне МБТІ Житомирської облради 26.12.2007 за № 21594568.

Однак суд апеляційної інстанції вказаному рішенню Постійного діючого Третейського суду при Асоціації Голден кепітал груп від 21.08.2007 у справі №1/02-2007 оцінки не надав та не з'ясував, яке воно має наслідки для вирішення спору у даній справі.

Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом ст. 236 ГПК України рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Оскільки постанова апеляційного суду вказаним вимогам не відповідає, то вона підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора Рівненської області задовольнити.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 у справі № 1/44-НМ скасувати.

3. Справу № 1/44-НМ передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді І.С. Міщенко

В.Г. Суховий