Номер провадження 2/754/204/24

Справа №754/5574/23

РІШЕННЯ

Іменем України

23 лютого 2024 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді - Галась І.А.

при секретарі - Париста А.

за участі представника позивача - ОСОБА_1

позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа: Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про виключення запису про батька з актового запису про народження дитини,

В С Т А Н О В И В:

28 квітня 2023 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_4 , третя особа: Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просив: внести зміни до актового запису про народження №78 від 16 січня 2008 року, зробленого Відділом реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м.Києві, в якому виключити запис про ОСОБА_2 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , як батька дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зобов`язати Відділ реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві виключити з актового запису про народження №78 від 16 січня 2008 року, складеного на ОСОБА_5 відомості про батька ОСОБА_2 .

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

23.06.2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 (після реєстрації шлюбу ОСОБА_4 ) зареєстровано шлюб, про що у книзі реєстрації актів про одруження ВРАЦС Подільського РУЮ в м. Києві зроблено запис №414 від 23.06.2007 року. Під час перебування сторін у шлюбі народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батьком дитини записаний ОСОБА_2 . Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 16.01.2014 року шлюб розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_4 у 2015 році одна виїхала за кордон до Ізраїлю, тривалий час знаходилась там. ОСОБА_2 з весни 2015 року сам займався вихованням і утриманням сина. У наступному ОСОБА_4 таємно повернулась з Ізраїлю, обманом викрала сина, почала чинити перешкоди в спілкуванні ОСОБА_2 з дитиною. Вона обманним шляхом отримала рішення суду про вивіз дитини за кордон без дозволу батька, яке у наступному було скасоване. У наступному відповідачка у листах електронною поштою повідомила позивачу, що він не є біологічним батьком сина ОСОБА_7 , вона народила дитину від іншого чоловіка. За таких обставин є підстави вважати, що заява відповідачки, про те що, ОСОБА_2 не є біологічним батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , може відповідати дійсності.

Ухвалою судді Деснянського районного суду міста Києва Лісовської О.В. від 28.04.2023 року провадження у справі було відкрито, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Розпорядженням керівника апарату Деснянського районного суду м. Києва №381 у зв`язку з прийняттям 31 жовтня 2023 року Вищою радою правосуддя рішення № 1016/0/15-23 про звільнення судді Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_8 , відповідно до пункту п.2.3.52 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 року (зі змінами), п.2.3.40 Засад використання автоматизованої системи документообігу Деснянського районного суду міста Києва (зі змінами) призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 листопада 2021 року справу було передано для розгляду судді Галась І.А. підстави проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи «звільнення з посади».

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 09 листопада 2023 року цивільну справу за вищевказаним позовом прийнято до провадження судді Галась І.А.

Відповідачка скористалась правом подання відзиву в порядку ст. 178 ЦПК України. В поданому 07 червня 2023 року відзиві представник відповідача просила відмовити у задоволенні вимог позову посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.

Протягом підготовчого та судового розгляду справи представник позивача, позивач вимоги позову підтримали в впоєному обсязі, представник відповідача проти задоволення позову заперечувала.

16.10.2023 року до суду була повернута без виконання ухвала Деснянського районного суду міста Києва від 07 червня 2023 року про призначення судової генетичної експертизи. Причиною невиконання ухвали суду Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи було зазначено неприбуття ОСОБА_4 на відбір зразків крові.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 15 січня 2024 року підготовче провадження у справі було закрито, справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача, позивач вимоги позову підтримали в повному обсязі, додатково пояснили, що існуючу заборгованість по аліментам позивач готовий сплатити після встановлення істини, щодо його батьківства по відношенню до ОСОБА_9 . Представник позивача зазначив, що відповідачка ініціювала декілька судових спорів, однак до жодного судового процесу не з`являлась особисто і діє лише через представника.

Представник відповідача проти задоволення вимог позову заперечувала в повному обсязі, пояснила, що зі слів її клієнтка не писала жодних електронних листів позивачу, а його бажання оспорити батьківство викликано наявність величезної заборгованості по аліментам та наявності спорів в тому числі про позбавлення батьківських прав. Щодо неявки її довірительки для відібрання зразків крові, представник зазначила, що відповідача разом з сином проживають на території Ізраїлю, отримали громадянство цієї країни, у зв`язку зі збройними конфліктами як в Україні та і в Ізраїлі не можуть приїхати до України. Клопотання про надання судових доручень на відібрання зразків крові на території Ізраїлю, попереднім складом суду були залишені без задоволення.

Відповідно до п.11 ч.1 ст.2, п.5 ч.5 ст.12 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції встановлене право на ефективний спосіб захисту прав, що означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Право на суд не є абсолютним, а судового розгляду потребують ті справи, в яких є «спір» про «право», реальний і серйозний, який може стосуватися як самого існування права, так і сфери його дії (справа Аллан Якобсон проти Щвеції). Результат проваджень має бути значущим для відповідного права (наприклад, Ulyanov v. Ukraine (dec.) (Ул`янов проти України)).

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-яку заяву, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі "Голден проти Сполученого королівства" та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено наступні обставини.

23.06.2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 зареєстровано шлюб, про що у книзі реєстрації актів про одруження ВРАЦС Подільського РУЮ в м. Києві зроблено запис № 414 від 23.06.2007 року.

Під час перебування сторін у шлюбі народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батьком дитини у свідоцтві про народження записаний ОСОБА_2 .

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 16.01.2014 року шлюб розірвано.

Відповідача ОСОБА_10 та ОСОБА_9 проживають на території держави Ізраїль та отримали громадянство даної країни.

Згідно Довідки - розрахунку № 55996239/15 від 11.04.2023 року заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів на утримання ОСОБА_5 станом на 10.04.2023 року складає 282501,17 гривень.

Статтею 136 СК України визначено, що особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття. Оспорювання батьківства неможливе у разі смерті дитини. Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу. До вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується.

Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», оспорювання батьківства можливе тільки після реєстрації народження дитини і до досягнення нею повноліття, а в разі її смерті не допускається. Оспорити батьківство має право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень - шляхом пред`явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини. Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, яка записана батьком, і дитиною. У разі доведення цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України, при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що предметом доказування у справах про оспорювання батьківства відповідно до ст.. 136 СК України є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведення цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Приймаючи рішення Суд враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів, де мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, але його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).

Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії»(Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до положень ст. 1 ЦПК України 2004 року завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Згідно з вимогами ст. 124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Відповідно до ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Ухвалюючи саме таке рішення по справі, суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.

Суд ставиться критично до перенесеної та наданої суду роздруківки переписки сторін електронною поштою, в якій відповідач повідомляє позивача про те, що він не є біологічним батьком сина ОСОБА_7 , зважаючи на наступне.

Електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі інтернет) (частина перша статті 100 ЦПК України).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копія) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частини друга - п`ята статті 100 ЦПК України).

Учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України). Таким чином подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (Постанова ВС від 19 січня 2021 року у справі № 922/51/20).

Зважаючи на викладене суд позбавленим можливості вважати надану суду переписку належним доказом.

Інші докази на підтвердження заявлених вимог суду надані не були.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд в задоволенні даного позову відмовляє.

Згідно з ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 18, 19, 76- 82, 89, 95, 133, 141, 211, 245, 259, 263-265,268, 354, п. 15.5 розділу XIII Прикінцевих положень ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа: Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про виключення запису про батька з актового запису про народження дитини залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено протягом 26 лютого 2024 року.

Суддя: