ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
29.06.06 Справа № 03/10-2А
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого судді Юрченка Я.О.
суддів Процик Т.С.
Галушко Н.А.
розглянув апеляційну скаргу Луцької об”єднаної державної податкової інспекції, м.Луцьк № 2214/10/10-011 від 10.05.2006р.
на постанову Господарського суду Волинської області від 17.04.2006р.
у справі № 03/10-2А
за позовом Закритого акціонерного товариства „Волинський шовковий комбінат”, м.Луцьк
до Луцької об”єднаної державної податкової інспекції, м.Луцьк
про визнання нечинними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.11.2005р. № 000762200/0/29298/10/23-1, від 05.12.2005р. № 000762200/1/10/23-5/39410, від 10.01.2006р. № 000762200/2/23-0/10/23-506, від 09.02.2006р. № 000762200/3/1539/10/23-506
За участю представників сторін:
від позивача: Сафулько С.Ф. –адвокат.
від відповідача: Шевчук В.В. –головний державний податковий інспектор.
Особам, які беруть участь у справі, права і обов’язки, передбачені ст.ст.49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України, роз’яснено. Заяв про відвід суддів не поступало.
ВСТАНОВИВ:
Постановою Господарського суду Волинської області від 17.04.2006р. у справі № 03/10-2А задоволено позов Закритого акціонерного товариства „Волинський шовковий комбінат”, м.Луцьк до Луцької об”єднаної державної податкової інспекції, м.Луцьк та визнано нечинними рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000762200/0/29298/10/23-1 від 03.11.2005р., № 0000762200/1/10/23-5/39410 від 05.12.2005р., № 0000762200/2/230/10/23-506 від 10.01.2006р., № 0000762200/3/1539/10/23-506 від 09.02.2006р. в частині нарахування пені за несвоєчасне повернення валютної виручки на суму 3913257,93 грн.
Постанова місцевого господарського суду мотивована, зокрема тим, що позивач мав право на укладання договорів уступки вимоги № 52/2004 від 26.10.2004р. та № 64/2004 від 05.11.2004р.; вказані договори є чинними на день розгляду справи, вони не визнавались не чинними, не розривались; статтями 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»не заборонено укладення договорів уступки вимоги та не передбачено неприпустимості припинення зобов'язань за зовнішньоекономічними договорами шляхом передачі права вимоги боргу; згідно з п.1 ст.604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін; відносини, які виникли між ЗАТ «Волинський шовковий комбінат»і ТзОВ «Прем'єр - Стиль»не є податковими відносинами, а отже кожен з учасників цих відносин на підставі статті 2 ЦК України є окремою юридичною особою (не юридичними особами публічного права), тому укладені між ними угоди регулюються нормами Цивільного кодексу України; Рішенням Господарського суду Волинської області від 14.04.2005р. залишеним в силі Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.06.2005р. у справі № 2/37-2 за позовом ЗАТ «Волинський шовковий комбінат»до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 13.12.2004р. № 0001272200/0/6436/29-506, позов задоволено та встановлено, що, ні контракт, ні законодавство України не забороняють припинення зобов'язання шляхом передачі первісним кредитором новому кредитору права вимоги боргу; відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини; неприйняття відповідачем договорів уступки вимоги та його твердження, що дані господарські операції суперечать вимогам статей 1 і 2 вказаного закону, є необґрунтованими та безпідставними.
Скаржник, відповідач у справі, з постановою місцевого господарського суду не погоджується, подав апеляційну скаргу, просить постанову суду скасувати, у задоволенні позову відмовити, з підстав, наведених в апеляційній скарзі. Зокрема, скаржник вважає, що ч.2 ст.1 Цивільного кодексу України, згідно з якою до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом, дозволяє здійснювати весь комплекс цивільно-правових відносин, однак, в момент накладення цивільно-правових відносин із державно-правовими відносинами, податковими відносинами, відносинами зовнішньоекономічної діяльності, які є іншими від цивільно-правових, спеціальне законодавство має вищу юридичну силу. Скаржник також вважає, що отримання виручки у іноземній валюті не підприємством-експортером, а іншим резидентом, після законодавчо встановлених термінів розрахунків є порушенням ст.1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".
Представник відповідача у судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав.
Позивач у запереченні на апеляційну скаргу та представник позивача у судовому засіданні проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, просив постанову суду залишити без змін, як законну та обґрунтовану, таку, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, а апеляційну скаргу –без задоволення, як необґрунтовану.
Розглянувши доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, доводи позивача, наведені у запереченні на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що постанову місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої і апеляційної інстанцій, згідно з відомостями, вказаними в розділі 3.1 "Перевірка дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій" акту перевірки, ЗАТ "Волинський шовковий комбінат" було укладено контракт на експорт продукції з оплатою в іноземній валюті №180/16-7 від 16.07.2004р. з Компанією "PORTWAY SYSTEMS LIMITED" (UК - Англія). На виконання умов цього контракту ЗАТ "Волинський шовковий комбінат" було відвантажено мінеральний віск на загальну суму 7750,00 доларів США (41199,00грн.), що стверджується вантажною митною декларацією №201010004/4/012065п, інвойсом (рахунком-фактурою) №001 від 27.07.2004р. та Сертифікатом про походження товару №1542, виданим Волинською торгово-промисловою палатою.
Станом на 25.10.2004р. згідно Акту звірки розрахунків між ЗАТ "Волинський шовковий комбінат" та Компанією "PORTWAY SYSTEMS LIMITED" (UК - Англія) по контракту №180/16-7 від 16.07.2004р., заборгованість останньої становила 7750,00 доларів США.
Частина оплати за відвантажений товар, у сумі 3887,94 доларів США надійшла від Компанії "PORTWAY SYSTEMS LIMITED" (UК - Англія), а право вимоги решти вартості експортованого товару у сумі 3862,06 доларів США, ЗАТ "Волинський шовковий комбінат" передало Товариству з обмеженою відповідальністю "Прем'єр-Стиль", згідно з договором уступки вимоги боргу від 26.10.2004р. № 52/2004. Така передача уступки вимоги ТзОВ "Прем'єр-Стиль" була здійснена з повідомленням Компанії "PORTWAY SYSTEMS LIMITED" (UК - Англія) №1135 від 26.10.2004р. про уступку, на що Компанією "PORTWAY SYSTEMS LIMITED" (UК - Англія) надано згоду в листі №129/04 від 27.10.2004р. Документи по договору уступки вимоги №52/2004 від 26.10.2004р. було передано ЗАТ "Волинський шовковий комбінат" ТзОВ "Прем'єр-Стиль" за актом прийому-передачі документів від 27.10.2004р.
Згідно з протоколом про припинення зобов'язань від 26.10.2004р. по контракту №180/16-7 від 16.07.2004р., заборгованість Компанії "PORTWAY SYSTEMS LIMITED" (UК - Англія) перед ЗАТ "Волинський шовковий комбінат" було припинено.
26.10.2004р. між ТзОВ "Прем'єр-Стиль" та Компанією "PORTWAY SYSTEMS LIMITED" (UК - Англія) було укладено договір №105/04 про погашення заборгованості, згідно з умовами якого, заборгованість Компанії "PORTWAY SYSTEMS LIMITED" (UК - Англія) перед ТзОВ "Прем'єр-Стиль", яка становить 3862,06 доларів США мала бути погашеною протягом 2 календарних днів з моменту підписання цього договору.
Розрахунки між ЗАТ "Волинський шовковий комбінат" та ТзОВ "Прем'єр-Стиль" на суму уступленої вимоги було проведено у відповідності з умовами акту звірки розрахунків від 27.10.2004р. між ЗАТ "Волинський шовковий комбінат" та ТзОВ "Прем'єр-Стиль" по договору уступки вимоги №52/2004 від 26.10.2004р., згідно з п.4 якого ТзОВ "Прем'єр-Стиль" поставив в адресу ЗАТ "Волинський шовковий комбінат" товар - тканину костюмну на суму 20494,02грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0001469 від 27.10.2004р. В результаті чого розрахунки між ЗАТ "Волинський шовковий комбінат" та ТзОВ "Прем'єр-Стиль" по договору уступки вимоги №52/2004 від 26.10.2004р. були завершені, а зобов'язання - припинені станом на 27.10.2004р.
Як вказується в акті перевірки, укладення договору уступки вимоги боргу від 26.10.2004р. №52/2004, суперечить вимогам статті 1 Закону України від 23.09.1994р. №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", тому цей договір перевіркою не приймається, внаслідок чого станом на 30.06.2005р. дебіторська заборгованість по контракту №180/16-7 від 16.07.2004р., укладеному між ЗАТ "Волинський шовковий комбінат" та Компанією "PORTWAY SYSTEMS LIMITED" (UК - Англія), становить 3862,06 доларів США, а відповідно до ст.4 Закону "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", порушення резидентами термінів, передбачених ст.1 цього Закону, тягне за собою стягнення пені.
Таким чином, внаслідок "неприйняття перевіркою" договору уступки вимоги боргу від 26.10.2004р. №52/2004, позивачу відповідачем була нарахована пеня.
Згідно з відомостями, вказаними в розділі 3.1 "Перевірка дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій" акту перевірки, ЗАТ "Волинський шовковий комбінат" укладено контракт на імпорт продукції з оплатою в іноземній валюті №89/2004-ОК від 17.05.2004р. з Закритим акціонерним товариством ПФК "Олімі Карімзод-М" (Таджикистан). Згідно з умовами цього контракту, ЗАТ "Волинський шовковий комбінат" на адресу ЗАО ПФК "Олімі Карімзод-М" (Таджикистан) перерахувало кошти на загальну суму 1400000,00 доларів США, а саме: згідно з платіжним дорученням в іноземній валюті №99 від 13.08.2004р. - кошти в сумі 1 250 000,00 доларів США, та згідно з платіжним дорученням в іноземній валюті №104 від 29.09.2004р. - кошти у сумі 150 000,00 доларів США.
Відповідно до умов договору переведення боргу №102/07 від 21.08.2004р. "PORTWAY SYSTEMS LIMITED" (UК - Англія) - первісний кредитор, переводить борг ЗАТ "Волинський шовковий комбінат" по контракту № 219/2004 від 14.07.2004р. в сумі 350000,00 доларів США на ЗАО ПФК "Олімі Карімзод-М" (Таджикистан), в результаті чого ЗАО ПФК "Олімі Карімзод-М" (Таджикістан) стає новим кредитором по цьому контракту.
Відповідно до умов договору переведення боргу №56/04 від 16.11,2004р. ЗАТ ПФК "Олімі Карімзод-М" (Таджикистан) - першочерговий боржник переводить борг перед ЗАТ "Волинський шовковий комбінат" по контракту №89/2004-ОК від 17.05.2004р. в сумі 664235,91 доларів США на Компанію "PORTWAY SYSTEMS LIMITED" (UК - Англія), яка стає новим боржником. Валютні кошти у сумі 664235,91 доларів США надійшли від Компанії "PORTWAY SYSTEMS LIMITED" (UК - Англія) на адресу ЗАТ "Волинський шовковий комбінат".
05.11.2004р. ЗАТ "Волинський шовковий комбінат" укладено з ТзОВ "Прем"єр-Стиль" договір уступки вимоги боргу № 64/2004-ОК. По даному договору ЗАТ "Волинський шовковий комбінат", як первісний кредитор передає в повному об'ємі, а новий кредитор - ТзОВ "Прем'єр-Стиль" приймає на себе право вимоги боргу від ЗАТ ПФК "Олімі Карімзод-М" (Таджикистан) по контракту № 89/2004-ОК від 17.05.2004р. на суму 735764,09 доларів США. Таким чином, право вимоги боргу від ЗАО ПФК "Олімі Карімзод-М" передано на ТзОВ "Прем'єр-Стиль".
Така передача уступки вимоги ТзОВ "Прем'єр-Стиль" була здійснена з повідомленням Компанії "PORTWAY SYSTEMS LIMITED" (UК - Англія) №1169 від 15.05.2004р. про уступку.
Станом на 30.06.2005р. заборгованість по контракту №89/2004-ОК від 17.05.2004р. по розрахунках з ЗАО ПФК "Олімі Карімзод-М" (Таджикистан) відсутня.
Як вказується в акті перевірки, укладення договору уступки вимоги боргу від 05.11.2004р. №64/2004-ОК, суперечить вимогам статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", тому цей договір перевіркою не приймається, внаслідок чого станом на 30.06.2005р. дебіторська заборгованість по контракту №89/2004-ОК від 17.05.2004р., укладеному з ЗАО ПФК "Олімі Карімзод-М" (Таджикистан), за даними перевірки становить 735764,09 доларів США, а граничний термін надходження валютної виручки на суму 585764,09 доларів США закінчився 11.11.2004р. та на суму 150000,00 доларів США - 28.12.2004р. Відповідно до ст.4 Закону "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", порушення резидентами термінів, передбачених ст.2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені.
Внаслідок "неприйняття перевіркою" договору уступки вимоги боргу від 05.11.2004р. №64/2004-ОК, позивачу відповідачем була нарахована пеня.
Таким чином, "неприйняття перевіркою" договору уступки вимоги боргу від 26.10.2004р. №52/2004, та договору уступки вимоги боргу від 05.11.2004р. №64/2004-ОК спричинило застосування відповідачем до позивача штрафних (фінансових) санкцій спірними рішеннями.
Апеляційний господарський суд вважає неправомірним застосування наступних штрафних (фінансових) санкцій, вказаних в додатку №4 до акту перевірки №01032 від 21.10.2005р.: 1.) Суми пені у розмірі 19858,73грн., яка виникла з суми заборгованості Компанії "PORTWAY SYSTEMS LIMITED" (UК - Англія) у розмірі 3862,06 доларів США.; 2.) Суми пені у розмірі 3189054,25грн., яка виникла з суми заборгованості ЗАО ПФК "Олімі Карімзод-М" (Таджикистан) у розмірі 585764,09 доларів США.; 3.) Суми пені у розмірі 704344,95грн., яка виникла з суми заборгованості ЗАО ПФК "Олімі Карімзод-М" (Таджикистан) у розмірі 150000,00 доларів США., з огляду на наступне.
Сторони зовнішньоекономічної діяльності вправі укладати будь-які види господарських договорів, в тому числі про перевід боргу та уступки вимоги, і відносини, які при цьому виникають між сторонами, не є податковими відносинами.
Судом першої інстанції в оспореній постанові правомірно вказано, що відносини, які виникли між ЗАТ "Волинський шовковий комбінат" і ТзОВ "Прем'єр-Стиль", не є податковими відносинами. І кожен з учасників цих відносин на підставі ст.2 Цивільного кодексу України є окремою юридичною особою (не юридичними особами публічного права), тому укладені між ними угоди регулюються Цивільним кодексом України.
Вказане підтверджується наступними доводами.
Відносини між сторонами за договорами №52/2004 від 26.10.2004р. та №64/2004-ОК від 05.11.2004р. не ґрунтуються на нормах податкового законодавства, і будучи сторонами зовнішньоекономічної діяльності вони вправі укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів, крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України, що передбачено ч.4 ст.6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".
Чинне законодавство України не містить нормативного акту, яким було б заборонено учасникам ЗЕД - сторонам договору купівлі-продажу, укладати угоди уступки вимоги боргу.
Натомість відступлення права вимоги регулюється цілою низкою правових норм і згадується у різних інститутах цивільного права - статті 512, 515, 527, ч.3 ст.656 (купівля-продаж), 1080 (факторинг) ЦК України.
Уступка вимоги і переведення боргу є однією з підстав заміни сторін у цивільно-правовому. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі І на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦКУ).
Стаття 515 ЦК України не допускає заміну кредитора лише у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушко дженням здоров'я або смертю.
Таким чином, чинне цивільне законодавство України не містить обмежень щодо уступки вимоги у сфері ЗЕД. Не містить таких обмежень, і спеціальне законодавство у сфері ЗЕД, зокрема Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".
Твердження скаржника про те, що норми Цивільного кодексу України не можуть застосовуватися до сфери ЗЕД, оскільки Луцька ОДПІ, нараховуючи пеню, виступає як орган податкового законодавства, є помилковим, оскільки договірні відносини між сторонами у сфері ЗЕД регулюються саме нормами цивільного законодавства, а не податкового.
Таким чином, заперечення скаржником права уступити своє право вимоги або перевести борг за зовнішньоекономічним контрактом іншому кредитору є безпідставним, так як уступка позивачем свого права вимоги до божника в повній мірі відповідає вимогам діючого законодавства як у сфері приватного (цивільного) права, так публічного (податкового) законодавства
Відповідно до абз.2 ч.1 ст.14 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать Законам України та відповідають міжнародним правилам.
Отримання виручки у іноземній валюті внаслідок укладення договору уступки вимоги не є передумовою порушення ст.1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" сторонами такого договору.
Судом першої інстанції в оспореній постанові правомірно вказано, що неприйняття Луцькою ОДПІ договорів уступки вимоги та твердження у відзиві на позовну заяву ЗАТ "Волинський шовковий комбінат" і в акті перевірки від 21.10.2005р., що дані господарські операції суперечать вимогам статей 1 і 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", є необґрунтованими та безпідставними. Такі висновки суду першої інстанції підтверджуються наступними доводами.
Відповідач стверджує, що господарська операція щодо передачі права вимоги боргу ЗАТ „Волинський шовковий комбінат" Товариству з обмеженою відповідальністю „Прем'єр-Стиль" суперечить вимогам ст.1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" і відповідно не допускається здійснення уступки вимоги між резидентами при здійсненні експортно-імпортних операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Разом з тим, дана стаття не передбачає неприпустимість припинення зобов'язань за зовнішньоекономічними договорами шляхом передачі права вимоги боргу. Тобто твердження відповідача про незаконність даної господарської операції на підставі цієї статті є необґрунтованим з наступних підстав:
У цивільно-правових відносинах допускається заміна кредитора у зобов'язанні внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), відповідно до ст.ст.512-519 Цивільного Кодексу України.
Згідно з п.3 ст.512 Цивільного Кодексу України, кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено Договором або законом.
У відповідності до п.1 ст.604 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняються за домовленістю сторін. Таким чином, укладення договору уступки вимоги є домовленістю сторін, яка є підставою для припинення зобов'язань.
Контрактами №52/2004 від 26.10.2004р. та №64/2004-ОК від 05.11.2004р. та спеціальним законодавством, зокрема Законами України „Про зовнішньоекономічну діяльність", „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", Декретом Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" та Цивільним Кодексом України не забороняється припинення зобов'язання шляхом передачі первісним кредитором новому кредитору права вимогу боргу.
Як видно, зі змісту Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", предметом його регулювання є лише випадки застосування грошової форми розрахунків у відносинах, що виникають між резидентами та нерезидентами у зовнішньоекономічній діяльності.
На підставі вищезазначеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що передбачена цивільним законодавством України можливість припинення дебіторської та кредиторської заборгованості між резидентом та нерезидентом за домовленістю сторін (п.1 ст.604 Цивільного Кодексу України) шляхом здійснення уступки вимоги не суперечить чинному законодавству, зокрема Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", якщо право вимоги переходить до іншого резидента. Оскільки, при уступці вимоги до нового резидента-кредитора право вимоги переходить у повному обсязі, то і відповідальність за порушення законодавчо встановле них термінів розрахунків за експортно-імпортними операціями покладається на нього.
Законність даного висновку підтверджується і роз'ясненням Департаменту валютного контролю Нацбанку України від 28.08.1996р. №13-112/1358-4887, де вказано, що до набувача вимоги (нового резидента-кредитора) переходять права, що забезпечують виконання зобов'язання за договором (контрактом), та відповідальність за порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків за експортно-імпортними операціями.
У відповідності до ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" Національний банк України є головним органом валютного контролю.
Роз'яснення Національного банку України щодо порядку розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності роз'яснюють норми чинного законодавства при закритті розрахунків між резидентом та нерезидентом, які не регламентуються положеннями Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" та відповідають нормам Цивільного кодексу України та Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність" і мають враховуватись.
Судом першої інстанції правомірно застосовано вищевказані норми.
Відповідачем незаконно не прийнято до уваги той факт, що питання законності укладення договору уступки вимоги боргу №52/2004 від 26.10.2004р. уже було предметом розгляду у господарському суді, і рішенням господарського суду Волинської області від 14.04.2005р. у справі №2/37-2 за позовом ЗАТ "Волинський шовковий комбінат" до Луцької ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 13.12.2004р. № 0001271100/0/6436/23-506 в частині нарахування пені за несвоєчасне повернення валютної виручки у розмірі 2090,39грн., позов задоволено повністю, і вказане повідомлення-рішення визнано недійсним. Постановою Львівського апеляційного суду від 21.06.2005р. у цій справі рішення господарського суду Волинської області від 14.04.2005р.у справі №2/37-2 залишено без змін.
Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, суд першої інстанції правомірно звернув на цей факту увагу та зазначив про це в оспореній постанові.
З огляду на викладене в сукупності, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови місцевого господарського суду відсутні.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,
Львівський апеляційний господарський суд УХВАЛИВ:
Постанову Господарського суду Волинської області від 17.04.2006р. у справі № 03/10-2А залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.212 КАС України.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий суддя Юрченко Я.О.
Суддя Процик Т.С.
Суддя Галушко Н.А.