ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/6052/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

представник позивача - Іванов А. О., адвокат

відповідач - Державна іпотечна установа

представник відповідача - Дяченко В. С.,

третя особа-1 - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

представник третьої особи-1 - Ярошенко А. С., адвокат

третя особа-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Танк Транс"

представник третьої особи-2 - не з'явився

третя особа-3 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар"

представник третьої особи-3 - не з'явився

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Державної іпотечної установи на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2018 (Головуючий суддя - Коротун О. М., судді Чорногуз М. Г., Тищенко А. І.) у справі Господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Державної іпотечної установи за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" про визнання договорів недійсними,

Короткий зміст позовних вимог

1.1. 04.04.2016 Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" (далі - Позивач, Банк) звернулося до Державної іпотечної установи (далі - Відповідач, Установа), третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Третя особа-1, Фонд) з позовом про визнання недійсним договору застави майнових прав № Д-1.1/2014 від 04.09.2014, укладеного між Позивачем та Відповідачем (далі - Договір застави); визнання недійсним договору відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) № Д-1.2/2014 від 04.09.2014, укладеного між Позивачем та Відповідачем (далі - Договір відступлення).

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що в ході перевірки уповноваженою особою Банку зазначених Договорів виявлено численні порушення законодавства України та обмежень, встановлених Національним банком України, у зв'язку з чим прийнято рішення, оформлене протоколом від 22.09.2015 № 54, відповідно до якого вказані правочини є нікчемними на підставі пунктів 1, 5, 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

2. Короткий зміст судових рішень по суті

2.1. 15.11.2016 Київський апеляційний господарський суд (головуючий суддя Руденко М. А., судді Буравльов С. І., Дідиченко М. А.) прийняв постанову, залишену без змін постановою Вищого господарського суду України від 13.02.2017 (головуючий суддя Євсіков О. О., судді Кролевець О. А., Самусенко С. С.), якою апеляційну скаргу Банку задовольнив; рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2016 скасував та прийняв нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив повністю; визнав недійсними Договір застави та Договір відступлення.

2.2. Прийняті у справі судові рішення мотивовані тим, що Договір застави та Договір відступлення укладені всупереч вимогам постанови Національного банку України № 348/БТ, яка була отримана Позивачем у встановленому законом порядку та була обов'язковою для виконання, в період існування у Банку відповідних заборон, зокрема щодо здійснення кредитних операцій, операцій щодо зміни та реалізації заставленого майна за наданими кредитами без погодження з представником Національного банку України. В умовах Договору застави та Договору відступлення не визначено строків виконання зобов'язань Позивачем перед Відповідачем. Умовами Договору застави оплата за таке відступлення не передбачена. Таким чином, уклавши спірні Договори, Позивач взяв на себе зобов'язання щодо виконання грошових вимог Відповідача у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність". Відповідач є кредитором Позивача за договором банківського рахунка від 27.02.2013 № 26/995-070 (далі - Договір банківського рахунка), який є публічним договором, однак в даному випадку Відповідачу шляхом укладення Договорів застави та відступлення надано перевагу, адже запропоновано лише безпосередньо йому вчинення вказаних правочинів на підставі індивідуального рішення Кредитного комітету Позивача, тобто умова про укладення Договорів застави (Договорів відступлення) як спосіб забезпечення виконання зобов'язань за договорами банківського рахунка не пропонувалася публічно невизначеному колу осіб, зокрема, іншим клієнтам Позивача. Таким чином укладені з Відповідачем правочини ставлять інших кредиторів Позивача з аналогічними вимогами у невигідне становище, оскільки умови Договору застави та Договору відступлення, укладених для забезпечення виконання Позивачем зобов'язань за Договором банківського рахунка, прямо передбачають передачу Відповідачу як кредитору та заставодержателю предметів застави (майнових прав за кредитними договорами), що в свою чергу свідчить про надання останньому переваг перед іншими кредиторами та суперечить пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" і є ознакою нікчемності правочину, отже уповноважена особа правомірно встановила, що вказані Договори є нікчемними.

3. Короткий зміст заяви про перегляд за нововиявленими обставинами

3.1. 27.09.2018 Відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з заявою, в якій просив прийняти до розгляду заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016, змінити постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 шляхом зазначення у її мотивувальній частині, що "недотримання ПАТ "Дельта Банк" та Державною іпотечною установою вимог постанови Національного банку України (далі - НБУ) № 692/БТ від 12.06.2014 не впливає на недійсність Договору застави майнових прав № Д-1/2015 від 04.02.2015р. та Договору відступлення прав вимоги (з відкладальними умовами) № Д-1/2015 від 04.02.2015 р.".

3.2. Заява мотивована тим, що після прийняття апеляційним судом постанови, Відповідачу стали відомі певні матеріально-правові факти, а саме НБУ у своєму листі від 30.08.2018 № 20-0010/47170 повідомив, що "до повноважень Національного банку України не належить встановлення правових підстав визнання недійсності правочинів". Втім, приймаючи постанову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що укладенню Позивачем та Відповідачем спірних правочинів мало б передувати обов'язкове погодження з представником НБУ, однак до такого висновку суд дійшов лише на підставі копії постанови Правління НБУ № 348/БТ від 12.06.2014, без з'ясування позиції і пояснень регулятора - НБУ. Натомість визначення НБУ правової характеристики порядку застосування постанови правління НБУ № 348/БТ від 12.06.2014 спростовує висновки суду апеляційної інстанції щодо можливості для застосування такої підстави недійсності Договорів застави та відступлення.

4. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

4.1. 26.12.2018 ухвалою Північного апеляційного господарського суду відмовлено у задоволенні заяви Відповідача про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 за нововиявленими обставинами; постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 залишено в силі.

4.2. Суд дійшов висновку про те, що у листі, на який посилається Відповідач, НБУ жодним чином не визначалась правова характеристика порядку застосування постанови Правління НБУ № 348/БТ від 12.06.2014, як про це зазначає заявник, а вказівка НБУ на те, що до його компетенції не належить встановлення правових підстав визнання недійсності правочинів, не впливає на статус відповідної постанови як такої, що є обов'язковою для застосування та не є нововиявленою обставиною у розумінні частин першої, другої статті 320 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Крім того сам лист НБУ № 20-0010/47170 від 30.08.2018 не існував на час ухвалення постанови, про перегляд якої за нововиявленими обставинами Відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції.

5. Короткий зміст вимог касаційної скарги

5.1. Відповідач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить повністю скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2018, ухвалити постанову, якою задовольнити заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016, змінити постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 шляхом зазначення у її мотивувальній частині, що "недотримання ПАТ "Дельта Банк" та Державною іпотечною установою вимог постанови НБУ № 692/БТ від 12.06.2014 не впливає на недійсність Договору застави майнових прав № Д-1/2015 від 04.02.2015р. та Договору відступлення прав вимоги (з відкладальними умовами) № Д-1/2015 від 04.02.2015 р.".

6. Короткий зміст відзивів на касаційну скаргу

6.1. 06.03.2019 Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2019 залишити без змін.

6.2. 15.03.2019 Третя особа-1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2019 залишити без змін.

7. Доводи Скаржника, викладені в касаційній скарзі

7.1. Зазначена нововиявлена обставина вже існувала на час розгляду справи судом першої інстанції, однак не була відома Установі, втім врахування позиції НБУ щодо порядку застосування постанов правління суттєво впливає на правильність встановлення фактичних обставин.

7.2. Висновок суду про те, що наданий Відповідачем лист не є нововиявленою обставиною не узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 17 від 26.12.2011 щодо необхідності чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту).

7.3. Суд апеляційної інстанції під час прийняття постанови 15.11.2016 у цій справі послався на норми права, які не діяли на час виникнення спірних правовідносин, а саме статтю 56 Закону України "Про Національний банк України", яка не встановлювала компетенцію НБУ на застосування до спірних правовідносин постанови правління НБУ № 348/БТ.

8. Доводи Позивача, викладені у відзиві на касаційну скаргу

8.1. Суд апеляційної інстанції, враховуючи положення чинного законодавства, правильно встановив, що обставини, на які послався Відповідач як на нововиявлені, не існували на час ухвалення постанови, про перегляд якої за нововиявленими обставинами подано заяву.

8.2. Лист НБУ № 20-0010/47170 від 30.08.2018 не може вважатись нововиявленою обставиною у розумінні положень статті 320 ГПК України.

8.3. Факт того, що до повноважень НБУ не належить встановлення правових підстав визнання недійсності правочинів жодним чином не впливає на законність судових рішень у цій справі та не є нововиявленою обставиною, адже правові підстави недійсності правочинів встановлюються законом, про що Відповідачу мало бути відомо протягом усього часу розгляду справи.

8.4. Установа не навела обґрунтування обставин, наявність яких не надавала їй можливості звернутись з таким запитом до НБУ на час розгляду справи відповідно до статті 33 ГПК України, в редакції, чинній на час розгляду справи, подати відповідний доказ наявності тих обставин, які вона вважає істотними для вирішення цього спору.

8.5. Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначені Відповідачем обставини не мали істотного значення для справи під час її розгляду, не спростовують факти, які були покладені в основу судового рішення і ніяким чином не впливають на висновки суду, тобто не є нововиявленими, тому підстави для перегляду постанови суду апеляційної інстанції відсутні.

9. Доводи Третьої особи-1, викладені у відзиві на касаційну скаргу

9.1. Установа протягом всього часу розгляду цієї справи судами посилалася у своїх поясненнях (відзив на позовну заяву, відзив на апеляційну скаргу, касаційній скарзі) на ті обставини, що постанова правління НБУ № 348/БТ від 12.06.2014 є актом індивідуальної дії, отже Відповідач фактично вдається до переоцінки тих доказів, які вже оцінювалися судами, що виключає можливість задоволення заяви.

9.2. Ухвала суду апеляційної інстанції законна та обґрунтована, прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

10. Встановлені судом обставини

10.1. У межах цієї справи Позивачем було заявлено вимоги про визнання недійсними укладених між сторонами Договору застави та Договору відступлення.

10.2. Задовольняючи позовні вимоги про визнання спірних правочинів недійсними, суди виходили з того, що Договір застави та Договір відступлення в силу пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" містять ознаки нікчемності, у зв'язку з чим наявні підстави для визнання таких договорів недійсними. Також суд встановив, що спірні договори суперечать постанові НБУ № 348/БТ та укладені Банком з порушенням господарської компетенції. Крім того, суди зазначили, що при укладені спірних Договорів зазначені правочини Відповідачем мали бути погоджені з наглядовою радою, чим також порушено статтю 241 Цивільного кодексу України.

10.3. Постановою Правління НБУ від 26.02.2014 № 102/БТ "Про надання кредиту для збереження ліквідності" з метою недопущення погіршення стану ліквідності ПАТ "Дельта Банк" та захисту інтересів його вкладників і кредиторів було постановлено надати АТ "Дельта Банк" кредит для збереження ліквідності в сумі 800 млн. грн. на строк до 360 днів.

10.4. Постановою Правління НБУ від 12.06.2014 № 348/БТ внесено зміни у пункт 1 постанови Правління НБУ від 12.02.2014 № 102/БТ - цифри "800" замінено цифрами "1300", а також доповнено пункт 4 постанови Правління НБУ від 12.02.2014 № 102/БТ підпунктом такого змісту: "передбачити в кредитному договорі право Національного банку України призначити в АТ "Дельта Банк" представника Національного банку України Мелюшкевічеву С.Е. для здійснення контролю за використанням кредиту для збереження ліквідності, функціональні обов'язки якого визначені згідно із додатком до цієї постанови".

10.5. З додатку до постанови Правління НБУ від 12.06.2014 № 348/БТ - "зобов'язання АТ "Дельта Банк" щодо здійснення операцій у разі призначення представника НБУ" вбачається, що операції банку та його клієнтів (за сумами в межах 1 контрагента в день), які попередньо (до здійснення операції) погоджуються з представником НБУ, а саме: з кредитування (за сумами, що перевищують 500 тис. грн (в еквіваленті); операції банку та його клієнтів щодо зміни та реалізації заставленого майна за наданими кредитами за сумами, що перевищують 10000 тис. грн (в еквіваленті).

10.6. Предметом спірного Договору застави є майнові права за кредитними договорами на загальну суму 1 441 396 562, 46 грн. Тобто, вказана в Договорі сума значно перевищує 10000 тис. грн (в еквіваленті).

10.7. Постанова НБУ № 348/БТ від 12.06.2014 поширювалася на всі без винятку операції Банку та його клієнтів, здійснені в період її дії.

10.8. У постанові суду апеляційної інстанції також було встановлено, що незважаючи на існування обмежень, передбачених постановою, Банк уклав Договір застави та Договір відступлення, не отримавши на це згоди представника НБУ, яка була обов'язковою для нього, що суперечить вимогам постанови НБУ №348/БТ від 12.06.2014 та статтям 3, 47, 49, 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

10.9. В адресованому Відповідачу листі №20-0010/47170 від 30.08.2018 зазначено про відсутність у НБУ повноважень на встановлення правових підстав визнання недійсності правочинів.

10.10. У листі, на який посилається Відповідач, НБУ жодним чином не визначалась правова характеристика порядку застосування постанови правління НБУ №348/БТ від 12.06.2014 (як про те зазначає заявник).

11. Позиція Верховного Суду

11.1. Відповідно до частини першої статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

11.2. Підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, як передбачено пунктом 1 частини другої статті 320 ГПК України.

11.3. Таким чином підставами для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами є, зокрема істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Нововиявлені обставини за своєю правовою природою є матеріально-правовими фактами, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство.

11.4. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, існування обставин на час розгляду справи, по-друге те, що ці обставини не були та не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи, по-третє, істотність цих обставин для розгляду справи (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). За відсутності принаймні однієї з цих ознак обставини не можуть вважатися нововиявленими та, відповідно, бути підставою для перегляду прийнятого у справі судового рішення.

11.5. Звертаючись із заявою про перегляд постанови Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2016 за нововиявленими обставинами Відповідач як на нововиявлену обставину послався на інформацію, зазначену у листі НБУ від 30.08.2018 № 20-0010/47170, а саме, що до повноважень НБУ не належить встановлення правових підстав визнання недійсності правочинів, зазначивши також про те, що, приймаючи постанову 15.11.2016, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що передумовою укладення Банком з Відповідачем спірних правочинів мало б бути обов'язкове погодження з представником НБУ.

11.6. Втім, сам по собі факт відсутності у НБУ повноважень на встановлення правових підстав нікчемності правочинів, як і зазначення цієї інформації в листі, на який посилається Відповідач, не є нововиявленою обставиною у розумінні статті 320 ГПК України, з огляду на таке.

11.7. Предметом спору у справі є вимога про визнання недійсними Договору застави майнових прав та Договору відступлення права вимоги, задовольняючи які суд виходив з того, що умови вказаних Договорів передбачають окремі переваги (пільги) перед іншими кредиторами, що суперечить пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та є ознакою нікчемності правочинів, а тому рішення Уповноваженої особи Фонду про нікчемність цих правочинів є правомірними. Також у постанові суд апеляційної інстанції зазначив, що, незважаючи на існування обмежень, передбачених постановою НБУ від 12.06.2014 № 348/БТ, Банк уклав спірні правочини, не отримавши на це згоди НБУ, яка була обов'язковою для нього, що суперечить вимогам зазначеної постанови НБУ та статтям 3, 47, 49, 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

11.8. Водночас, функції та повноваження НБУ, у тому числі і щодо регулювання діяльності банків, які віднесені до категорії проблемних, визначені Законами України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а також іншими нормативно-правовими актами, які відкриті для загального доступу.

11.9. Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що сам по собі факт відсутності у НБУ повноважень на встановлення правових підстав визнання недійсності правочинів, про що зазначено в адресованому Відповідачу листі, жодним чином не спростовує фактів, які було покладено в основу судового рішення, а саме: тих обставин, що укладення між сторонами оспорюваних договорів без отримання на це відповідної згоди (погодження) представника НБУ суперечить вимогам постанови НБУ №348/БТ від 12.06.2014 та статті 3, 47, 49, 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність", і як наслідок, є самостійною підставою для визнання спірних Договорів недійсними.

11.10. З огляду на наведене обставини, на які посилається Відповідач як на нововиявлені не мають ознак, одночасна наявність яких є необхідною умовою віднесення тієї чи іншої обставини до нововиявлених, тобто таких, які можуть бути підставою для перегляду прийнятого у справі судового рішення в порядку Глави 3 ГПК України.

11.11. Доводи Скаржника (підпункт 7.3) про те, що суд апеляційної інстанції під час прийняття постанови 15.11.2016 у цій справі послався на норми права, які не діяли на час виникнення спірних правовідносин, а саме статтю 56 Закону України "Про Національний банк України", яка не встановлювала компетенцію НБУ на застосування до спірних правовідносин постанови правління НБУ № 348/БТ, Суд до уваги не приймає, оскільки зазначена постанова суду не є предметом касаційного перегляду, тому оцінка правильності застосування норм права апеляційним господарським судом під час прийняття постанови від 15.11.2016 не надається.

11.12. Безпідставним та таким, що не спростовує наведені висновки, є посилання Скаржника (підпункт 7.2) на неузгодженість висновку суду апеляційної інстанції про те, що зазначений лист не є нововиявленою обставиною, з правовою позицією, викладеною у постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 17 від 26.12.2011.

11.13. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначені обставини не є нововиявленою обставиною в розумінні частин першої, другої статті 320 ГПК України, тому підстави для здійснення перегляду постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 відсутні, отже підстави для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали відсутні, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

12. Судові витрати

12.1. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, судові витрати покладаються на Скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Державної іпотечної установи залишити без задоволення.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2018 у справі № 910/6052/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак