справа 2-125/2009р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2009 року,     Кам’янобрідський районний суд м. Луганська, у складі:

       головуючого:                     судді Котляровій  І.Ю.

       при секретарях:                             Сурковій А.Ю., Вагіній М.О., Уставицькій Н.М.,                                                                                                                                                                                       Васюхіній І.В., П’ятак О.Л., Богачовій О.В.,

      за участю представників:

       відповідача                                                     ОСОБА_1, ОСОБА_2,

       третіх осіб                                                       ОСОБА_3,  

                             ОСОБА_4,

                             ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, Державної податкової адміністрації у Луганській області про визнання удаваним правочину, про визнання дійсним договору купівлі-продажу, про визнання права власності на майно, про зняття арешту з рухомого майна, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 звернувся до Кам’янобрідського районного суду м.Луганська із позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, Державної податкової адміністрації у Луганській області про визнання удаваним правочину, про визнання дійсним договору купівлі-продажу, про визнання права власності на майно, про зняття арешту з рухомого майна. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначивши, що 28.11.2006 року, він придбав у ОСОБА_8, автомобіль марки  BMW 525i, 1990 року випуску, яким останній розпоряджався на підставі довіреності виданої 27.09.2005 року власником автомобіля – ОСОБА_7 на ім’я ОСОБА_8 Між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 хоча і не було укладено договору купівлі-продажу, але на підтвердження саме укладення даної угоди ОСОБА_8 на ім’я ОСОБА_6 надав довіреність на право розпорядження автомобілем BMW 525i, 1990 року випуску, у тому числі його продажу та надав розписку про отримання від позивача 7000 доларів США. На підставі чого позивач просив суд визнати, що між ним та ОСОБА_8, який діяв на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_7, було вчинено удаваним правочин у формі довіреності, та визнати вчиненим договір купівлі-продажу.

Дані обставини позивачу необхідна визнати у зв’язку із тим, що при його зверненні до МРЕВ для перереєстрації автомобіля він дізнався, що даний автомобіль BMW 525i, 1990 року випуску, знаходиться в арешті на підставі постанови СВ Луганського МУ УМВС України в Луганській області від 07.02.2007 року, у зв’язку із порушенням кримінальної справи №04/05/0401 щодо ОСОБА_7 Оскільки на момент накладення арешту на спірний автомобіль, його власником вже був позивач, а не ОСОБА_7, право власності якого припинилося з моменту відчуження ним свого автомобіля, то позивач вважає, що законних підстав для накладення арешту не було, у зв’язку із чим просив усунути перешкоди у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, а саме автомобілем BMW 525i, 1990 року випуску, шляхом зняття арешту з даного автомобіля.

Відповідач ОСОБА_8 до суду не з’явився, але надав заяву у якій просив розглянути даний позов за його відсутності, підтвердив обставини викладені у позовні заяві, на підставі чого позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_7 у судове засідання не з’явився, про час та дату розгляду справи неодноразово повідомлявся належним чином, про що свідчать відповідні судові повістки та запити до адресного бюро. Крім того, згідно із відповіддю наданою до суду, слідчим СВ Артемівського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області, 20.03.2006 року винесено постанову про оголошення ОСОБА_7 у розшук.

Представники відповідача – Державної податкової адміністрації в Луганській області, позовні вимоги не визнав за їх відсутності безпосередньо до ДПА в Луганській області.

Представник третьої особи – ЛМУ УМВС України в Луганській області, у судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог, надавши письмові заперечення у яких зазначила, що відповідач по даній справі, а саме ОСОБА_7, є звинуваченим по кримінальній справі №04/05/0401 та згідно постанови слідчого СВ ЛМУ УМВС України у Луганській області від 07.02.2007 року, на транспортні засоби звинуваченого ОСОБА_7 було накладено арешт, з поміщенням транспортних засобів на стоянку тимчасового утримання, на виконання вимог ст.ст.125, 126 КПК України, тому позивач фактично просить зняти арешт зі спірного автомобіля BMW 525i, 1990 року випуску, а дані вимоги протирічуть вимогам КПК України, у зв’язку із чим, просила відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник третьої особи УДАІ УМВС України в Луганській області, у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, але до суду будь-яких письмових або усних пояснень, з обґрунтуванням заперечень не надала.

Третя особа – ОСОБА_9, у судове засідання не з’явився, але надав до суду заяву згідно якої він підтримує вимоги та викладені у заяві обставини, просить справи розглянути за його відсутності із задоволенням позовних вимог.

Представник третьої особи – торгівельного дому “Марс”, підтримав заявлені позивачем вимоги та не заперечував проти їх задоволення.

Представники третьої особи – Дочірнього підприємства “Санданс” ВАТ “Експериментально-консервний завод “Лебяднський” у судове засідання не з’явились, просили розглянути дану цивільну справу за відсутності їх представників.

Представник третьої особи – ТОВ “Стандарт –ЛТД” у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши надані сторонами докази, вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

 Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів. У ст.10 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 27.09.2005 року ОСОБА_7 на ім’я ОСОБА_8 було надано нотаріально завірену довіреність на продаж, належного йому на підставі Свідоцтва про реєстрацію автомобілю BMW 525i, 1990 року випуску, з правом керування, передоручення, з правом тимчасового виїзду за кордон, з додержанням порядку  встановленого чинним законодавством (а.с.8).

У зв’язку із вищевказаною довіреністю, 29.11.2006 року ОСОБА_8 на ім’я ОСОБА_6, ОСОБА_9 було надано нотаріально засвідчену довіреність на право продажу автомобілю BMW 525i, 1990 року випуску, з правом керування автомобілем, тимчасового виїзду за кордон з необхідним оформленням відповідного свідоцтва про реєстрацію в органах ДАІ і дійсною до 27.09.2008 року (а.с.9).

Крім того, до суду позивачем було надано розписку від 28.11.2006 року, згідно з якою ОСОБА_8 отримав гроші у сумі 7000 доларів США за проданий ним  автомобіль BMW 525i, 1990 року випуску, з приводу угоди будь-яких претензій не має (а.с.5).

Відповідно до ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який було вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Пунктом 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” №3 від 28.04.1978, зі змінами, передбачено, що встановивши, що угода укладена з метою приховати іншу угоду, суд визнає, що сторонами укладена та угода, яку вони дійсно мали на увазі.

Як вбачається із наданих до суду документів та пояснень позивача, ним 29.11.2006 року у ОСОБА_8, який діяв від імені ОСОБА_7, було придбано за 7000 доларів США автомобіль BMW 525i, 1990 року випуску, яким останній мав право розпоряджатися, а саме продати на підставі нотаріально оформленої довіреності. Сторони не оформили належного договору купівлі – продажу автомобілю BMW 525i, 1990 року випуску, а вирішили оформити даний правочин шляхом надання нотаріально завіреної довіреності на ім’я позивача, щодо права розпоряджатися даним автомобілем, а так само продати його. Таким чином, суд вважає доведеним той факт, що ОСОБА_8 та ОСОБА_6 фактично уклали договір купівлі-продажу автомобілю, а довіреність видана ОСОБА_8 на ім’я позивача, є лише удаваним правочином, з метою приховати інший правочин, а саме договір купівлі-продажу.  Вчинення сторонами удаваного правочину не тягне за собою наслідків у вигляді визнання його недійсним, оскільки при вчиненні удаваного правочину настання його мети – приховати інший правочин, бажають досягти обидві сторони, то й до відносин цих сторін застосовуються правила того правочину, якому відповідала їхня внутрішня воля і який вони насправді вчинили.

Частиною 2 ст. 235 ЦК України передбачено, що якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена законом.

На підставі вимог цивільного законодавства, суд вважає доведеним той факт, що ОСОБА_6 з 28.11.2006 року правомірно набув право власності на автомобіль BMW 525i, 1990 року випуску, оскільки ним з ОСОБА_10, якій діяв в інтересах ОСОБА_7, фактично було укладено договір купівлі-продажу даного автомобілю. Крім того, відповідно до вимог ст.334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Як було встановлено у судовому засіданні автомобіль BMW 525i, 1990 року випуску, позивачу було передано ОСОБА_10 28.11.2006 року, а також передано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, а саме автомобілю BMW 525i, 1990 року випуску (а.с.7).

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно із відповіддю, наданою слідчим СВ Артемівського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області, 10.11.2005 року СВ ЛМУ УМВС України в Луганській області було порушено кримінальну справу №04/05/0401 за ознаками злочину передбаченого ст.190 ч.2 КК України. 20.03.2006 року було винесено постанову про притягнення у якості звинуваченого ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, за ст.ст.190 ч.1, 190 ч.2, 190 ч.3 КК України, та 20.03.2006 року винесено постанови про оголошення даної особи у розшук та його затримання (а.с.42). 07.02.2007 року слідчим СВ ЛМУ УМВС України у Луганській області винесено постанову про накладення арешту на транспортні засоби звинуваченого та поміщення їх на зупинку тимчасового утримання, а саме автомобілі марки BMW 525i та Мерседес Е200, про, що було повідомлено начальника МРЕВ м.Луганська (а.с.43).

Як вбачається із вищевказаної постанови арешт на рухоме майно ОСОБА_7 було накладено відповідно до ст.ст.29, 126 КПК України, то б то з метою подальшого забезпечення цивільного позову ТОВ “Стандарт – ЛТД”, ДП “Сандас” ВАТ “Експериментальний-консервний завод “Лебединський”, ТОВ ТД “Марс” та можливої конфіскації майна обвинуваченого.

Як зазначено у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України “ Про судову практику в справах про виключення майна з опису” №6 від 27.08.1976 року, зі змінами, у тих випадках, коли опис проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач по справі притягується відповідна державна податкова інспекція. Таким чином, є цілком обґрунтованим те, що позивач одніим із відповідачів по даній справі зазначив Державну податкову адміністрацію в Луганській області, оскільки як зазначено у постанові слідчого СВ ЛМУ УМВС України у Луганській області від 07.02.2007 року однією із підстав накладення арешту на майно ОСОБА_7 була наявність можливої конфіскації майна останнього.  

Пунктом 9 даної Постанови ПВСУ також зазначено, що позивач вправі об’єднати в одній позовній заяві декілька вимог, пов’язаних між собою, в одному провадженні можуть розглядатись вимоги про визнання права власності на майно і виключення його з опису (зняття арешту).

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача в частині усунення перешкод у здійсненні ним, ОСОБА_6, права користування та розпорядження майном, а саме автомобілем BMW 525i, 1990 року випуску, шляхом зняття арешту з зазначеного автомобіля  підлягають задоволенню як такі, що знайшли своє підтвердження під час розгляду справи по суті.

Керуючись п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України “ Про судову практику в справах про виключення майна з опису” №6 від 27.08.1976 року, п.4, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України “ Про судову практику в справах про виключення майна з опису” №6 від 27.08.1976 року, зі змінами, ст.ст. 235, 328, 386, 391, 392 ЦК України, ст.ст. 10,11,209,212,214-215,218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_6 задовольнити.

Визнати удаваним правочином видачу довіреності ОСОБА_8 на ім’я ОСОБА_6, ОСОБА_9 від 29.11.2009 року.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу автомобілю BMW 525i, 1990 року випуску, укладений 28.11.2006 року між ОСОБА_10, діючим на підставі довіреності від імені  ОСОБА_7, та ОСОБА_6.

Визнати за ОСОБА_6 право власності на автомобіль BMW 525i, 1990 року випуску, червоно кольору, шасі №WBAHD 51000BG06695, реєстраційний №ВВ 0658 АЕ.

Усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_6 права користування та розпорядження автомобілем BMW 525i, 1990 року випуску, шляхом зняття арешту з даного автомобіля.

 Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя                                                                                                                 І.Ю.Котлярова