ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________________

У Х В А Л А

08 квітня 2019 р. Справа № 10/24/2011/5003

Господарський суд Вінницької області в складі : головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Поцалюк Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали у справі

за заявою : Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (вул. Костянтина Василенка, 21, м. Вінниця, 21000, код ЄДРПОУ 39476158)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційного підприємства "Моріс" (вул. О. Антонова, 14 А, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 24899175)

про визнання банкрутом

за участю :

від ТОВ ВКП "Моріс": Лябах О.О., за довіреністю

ОСОБА_2, за паспортом

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №10/24/2011/5003 за заявою Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційного підприємства "Моріс".

Постановою суду від 21.11.2013 року боржника - ТОВ ВКП "Моріс" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

В подальшому, ухвалою суду від 04.12.2018 року, продовжено строк ліквідаційної процедури ТОВ ВКП "Моріс" та повноважень арбітражного керуючого (ліквідатора) Куліченка М.В. у даній справі до 04.06.2019 року і призначено розгляд справи на 04.06.2019 року.

28.02.2019 року до суду від ОСОБА_2 надійшла заява б/н від 28.02.2019 року (вх. № 02.1-36/160/19) про визнання кредиторських вимог по заробітній платі в сумі 9 487,34 грн. по справі № 10/24/2011/5003.

Ухвалою суду від 05.03.2019 року зазначену вище заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 08.04.2019 року.

На визначену дату в судове засідання з'явилися представник боржника та заявник - ОСОБА_2.

Також, судом встановлено, що 08.04.2019 року від арбітражного керуючого (ліквідатора) Куліченка М.В. до суду надійшло повідомлення № 02-15/113 від 03.04.2019 року про результати розгляду кредиторської заяви ОСОБА_2, згідно якого, ліквідатор боржника визнає відповідні грошові вимоги у розмірі 9 487,34 грн.

Суд оглянувши подане повідомлення, долучив його до матеріалів справи.

В ході розгляду справи, заявник - ОСОБА_2 підтримала вимоги вказаної вище кредиторської заяви.

Представник боржника щодо даної заяви не заперечила.

Суд, розглянувши по суті заяву ОСОБА_2 б/н від 28.02.2019 року (вх. № 02.1-36/160/19) про визнання кредиторських вимог, дослідивши письмові докази надані в обґрунтування викладених у ній вимог, заслухавши пояснення учасників процесу, встановив наступне.

Як вбачається зі змісту заяви, ОСОБА_2, в період з 06 вересня 2007 року по 22 березня 2010 року займала посаду бухгалтера на підприємстві ТОВ ВКП "Моріс". За період роботи з жовтня 2009 року по березень 2010 року утворилася заборгованість по заробітній платі в розмірі 9 487,34 грн., що підтверджується рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 02 вересня 2010 року (справа № 2-3356-2010р).

На момент порушення справи про банкрутство, рішення Замостянського районного суду м. Вінниці виконано не було.

Враховуючи викладене, заявник просить суд визнати власні кредиторські вимоги в сумі 9 487,34 грн. згідно рішення Замостянського районного суду в м. Вінниця у справі про банкрутство ТОВ ВКП "Моріс" та включити відповідні вимоги до реєстру вимог кредиторів.

В підтвердження обставин, наведених у заяві, заявником додані відповідні докази.

З врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов таких висновків.

Частина 1 ст. 2 ГПК України передбачає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

За змістом п. 29 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 року № 4212-VI)", розгляд грошових вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі здійснюється господарським судом в тому ж порядку, що і грошових вимог, заявлених на підставі статті 23 Закону.

Законом обмежено строк подання заяв кредиторів, грошові вимоги яких виникли під час проведення процедур банкрутства, двома місяцями з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Такі грошові вимоги включаються до четвертої черги, за винятком грошових вимог, черговість задоволення яких визначена Законом (забезпечені вимоги; вимоги щодо виплати заробітної плати; вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) тощо) та грошових вимог, що становлять штрафні санкції, які підлягають включенню у відповідну чергу. Вимоги кредиторів, які у встановлений строк не звернулися до господарського суду, погашаються в шосту чергу.

Згідно абз. 5 ч. 2 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

В силу ч. 4 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Відповідне правило не поширюється на вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування і на вимоги Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та/або її дочірнього підприємства, що здійснювало постачання природного газу на підставі ліцензії, щодо сплати заборгованості (у тому числі неустойки, 3 відсотків річних та інфляційних втрат) за поставлений/спожитий природний газ, що утворилася станом на 1 травня 2015 року.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав.

Отже, аналізуючи наведені вище норми Закону, можна зробити висновок, що на кредиторські вимоги по заробітній платі, які пред'являються до боржника, визнаного банкрутом, не поширюється строк, встановлений для їх заявлення в порядку, передбаченому законодавством.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

Як вказувалося вище та встановлено судом, за період роботи з жовтня 2009 року по березень 2010 року на посаді бухгалтера, утворилася заборгованість ТОВ виробничо - комерційного підприємства "Моріс" перед ОСОБА_2 по заробітній платі в розмірі 9487,34 грн., що підтверджується рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 02.09.2010 року по справі № 2-3356-2010р., яке виконано не було.

Приписами ст. 43 Конституції України визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею.

При цьому, у першу чергу задовольняються: вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати перед працюючими та звільненими працівниками банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі.

З огляду на викладене та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що кредиторські вимоги ОСОБА_2 до боржника по заробітній платі в сумі 9 487,34 грн., підтвердженні належними письмовими доказами, а тому підлягають визнанню із віднесенням їх до першої черги задоволення вимог кредиторів, в зв'язку з чим, зазначена вище кредиторська заява підлягає задоволенню повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 8, 9, 23, 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 2, 3, 12 (ч. 6), 13, 18, 42, 232, 234, 235, 326 Господарського процесуального кодексу України суд, -

У Х В А Л И В :

1. Задоволити заяву ОСОБА_2 б/н від 28.02.2019 року (вх. № 02.1-36/160/19) про визнання кредиторських вимог по заробітній платі у справі №10/24/2011/5003 повністю.

2. Визнати кредиторські вимоги ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційного підприємства "Моріс" (вул. О. Антонова, 14А, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 24899175) по справі № 10/24/2011/5003 у розмірі 9 487,34 грн. - перша черга задоволення.

3. Арбітражному керуючому (ліквідатору) Куліченку М.В. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів ТОВ виробничо - комерційне підприємство "Моріс".

4. Копію ухвали направити згідно переліку рекомендованим листом.

Згідно ч.1 ст. 235 ГПК України, ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені ст.ст. 254-256, пп. 17.5 п. 17 ч. 1 перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. 10 прим.:

1 - до справи;

2 - Вінницькій ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області (вул. К. Василенка, 21, м. Вінниця, 21027);

3 - Вінницькому міському центру зайнятості (вул. Привокзальна, 28, м. Вінниця 21001);

4 - Управлінню ПФУ в місті Вінниці (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100);

5 - Управлінню виконавчої дирекції ФСС України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21037);

6 - ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 03035);

7 - ТОВ ВКП "Моріс" (вул. О. Антонова, 14а, м. Вінниця);

8 - ПАТ "Дельта Банк" (бульвар Дружби Народів, 38, м. Київ, 01014);

9 - Арбітражному керуючому Куліченку М.В. (АДРЕСА_2);

10 - ОСОБА_2 (АДРЕСА_1).