УХВАЛА

10 квітня 2019 року

Київ

справа №9901/150/19

адміністративне провадження №П/9901/150/19

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду

Білоуса О.В., перевіривши матеріали позову ОСОБА_2 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання неправомірними дій та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 20 березня 2019 року звернувся до суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККСУ, Комісія) в якому просив:

визнати неправомірними дії ВККСУ щодо проведення 12 листопада 2018 року анонімного письмового тестування у межах конкурсу до Верховного Суду, оголошеного 2 серпня 2018 року, у павільйоні Виставкового центру «КиївЄкспоПлаза» за адресою: м. Київ, вул. Салютна, 2Б, як такому, що не відповідає нормам ДБН України ДБН В.2.2-3:2018;

скасувати рішення Комісії від 13 листопада 2018 року №257/зп-18 в частині відмови ОСОБА_2 у допуску до виконання практичного завдання під час іспиту та визнання його таким, що не склав іспиту, не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у касаційних судах у складі Верховного Суду та припинив участь в оголошеному 2 серпня 2018 року конкурсі на зайняття 78 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2019 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху у зв'язку із недодержанням вимог, встановлених статтею 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Так, в обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначав, що провівши 12 листопада 2018 року анонімне письмове тестування у павільйоні Виставкового центру «КиївЕкспоПлаза» за адресою: м. Київ, вул. Салютна, 2-Б, який не відповідає нормам ДБН України, Комісія порушила його право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Зокрема, як зазначав позивач, у приміщенні, де проходило анонімне письмове тестування, була низька температура повітря та підвищена швидкість повітря (протяги), що привело до порушення терморегуляції його організму, що, в свою чергу, спричинило у нього простудне захворювання.

Погіршення здоров'я позивача, викликане недотриманням відповідачем вимог ДБН України стосовно приміщення, в якому 12 листопада 2018 року проводилось тестування, стало, на його думку, причиною незадовільного результату проходження ним анонімного письмового тестування.

При цьому, про невідповідність приміщення, у якому проводилось тестування, вимогам ДБН України позивач, як він про це зазначав в позові, дізнався у процесі розгляду іншого позову, рішення у якому прийнято 6 березня 2019 року.

Суд критично поставився до наведених доводів позивача, оскільки відповідно до вимог статті 122 КАС України строк звернення до адміністративного суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, та вказав на таке.

Як вбачається з позовної заяви, про низьку температуру повітря та підвищену швидкість повітря (протяги), що привело до порушення терморегуляції організму позивача, він дізнався саме 12 листопада 2018 року, перебуваючи у павільйоні Виставкового центру «КиївЕкспоПлаза» за адресою: м. Київ, вул. Салютна, 2-Б, де проводився іспит.

Крім того, про проведення іспиту саме у приміщенні Виставкового центру «КиївЕкспоПлаза» за адресою: м. Київ, вул. Салютна, 2-Б позивач мав дізнатися заздалегідь, зокрема, із оголошення Комісії від 18 жовтня 2018 року, розміщеного на її офіційній інтернет сторінці.

Про захворювання, яке стало наслідком, як вказує позивач, низької температури повітря та підвищеної швидкості повітря (протягів) у приміщенні Виставкового центру «КиївЕкспоПлаза», позивач дізнався 14 листопада 2018 року, що підтверджується листком непрацездатності серія АДВ №914647, копія якого додана до матеріалів позовної заяви.

Щодо оскаржуваного рішення ВККСУ від 13 листопада 2018 року №257/зп-18, то ОСОБА_2 у позовній заяві не зазначає коли про нього дізнався.

Однак, суд звертає увагу, що у справі П/9901/915/18 за позовом ОСОБА_2 до ВККСУ про визнання дій неправомірними, скасування рішення (в частині), позивач 27 грудня 2018 року уточнив позовні вимоги та просив суд визнати неправомірними дії ВККСУ щодо проведення 12 листопада 2018 року анонімного письмового тестування у приміщенні, у якому мікроклімат робочої зони не відповідав ГОСТу та Державним стандартам України; скасувати рішення ВККСУ №257/зп-18 від 13 листопада 2018 року в частині відмови ОСОБА_2 у допуску до виконання практичного завдання під час іспиту та визнання його таким, що не склав іспиту, не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у касаційних судах у складі Верховного Суду, та припинення його участі в оголошеному 02 серпня 2018 року конкурсі на зайняття 78 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду; зобов'язати ВККСУ провести повторне анонімне тестування щодо позивача у межах конкурсу на заняття вакантної посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, оголошеного Комісією 02 серпня 2018 року.

Отже, ОСОБА_2 станом на 27 грудня 2018 року був обізнаним про оскаржуване рішення відповідача від 13 листопада 2018 року та вже вважав його таким, що порушує його права та законні інтереси.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 пропустив місячний строк звернення до суду з цим позовом та не подав обґрунтованої заяви про поновлення цього строку.

Позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви у десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, копію ухвали Верховного Суду від 26 березня 2019 року позивач отримав 1 квітня 2019 року.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 26 березня 2019 року позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду в обґрунтування якої позивач наводить доводи, аналогічні тим, що були викладені в позовній заяві і яким суд вже надавав оцінку, та зазначає, що про порушення своїх прав він дізнався у перших числах березня з наданої відповідачем у справі №9901/915/18 копії договору 54-Н/18/112, укладеного між Комісією та ТОВ «ЄкспоПлаза».

Позивач наголошує, що саме зі змісту цього договору дізнався про тип споруди у якому проводилось анонімне тестування 12 листопада 2018 року - «павільйон».

Суд вважає такі доводи позивача необґрунтованими з огляду на наступне .

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до частини другої статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Якщо особа вважає, що її права при прийнятті на публічну службу, проходженні чи звільненні з публічної служби було порушено, та зацікавлена у їх поновленні, має звернутися до суду у порівняно більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності для цього поважних причин позбавляє таку особу права захисту у судовому порядку (частина п'ята статті 122 КАС України).

Частиною першою статті 123 цього Кодексу передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

З аналізу вказаних законодавчих норм убачається, що у випадку, коли особа вважає, що її права при прийнятті на публічну службу, проходженні чи звільненні з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду у більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту у судовому порядку.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду залишаючи позовну заяву ОСОБА_2 без руху вказав, що про низьку температуру повітря та підвищену швидкість повітря (протяги), що привело до порушення терморегуляції організму позивача, він дізнався саме 12 листопада 2018 року, перебуваючи у павільйоні Виставкового центру «КиївЕкспоПлаза» за адресою: м. Київ, вул. Салютна, 2-Б, де проводився іспит.

Крім того, про проведення іспиту саме у приміщенні Виставкового центру «КиївЕкспоПлаза» за адресою: м. Київ, вул. Салютна, 2-Б позивач мав дізнатися заздалегідь, зокрема, із оголошення Комісії від 18 жовтня 2018 року, розміщеного на її офіційній інтернет сторінці.

Щодо оскаржуваного рішення ВККСУ від 13 листопада 2018 року №257/зп-18, то ОСОБА_2 і в заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду не зазначає коли про нього дізнався, а тому висновок суду про обізнаність позивача про таке рішення станом на 27 грудня 2018 року в момент уточнення позовних вимог у справі П/9901/915/18 за його позовом до ВККСУ про визнання дій неправомірними, скасування рішення (в частині), не спростовано.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 не наведено об'єктивних підстав, які б унеможливили його звернення до суду в межах встановленого КАС України строку. Інші обставини, на які посилається позивач, не свідчать про існування будь-яких перешкод у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів.

За приписами частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано у зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Враховуючи, що вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду є неповажними, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.

Керуючись статтями 123, 169, 243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Позовну заяву ОСОБА_2 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання неправомірними дій та скасування рішення повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала.

Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Суддя О.В.Білоус