Справа №2-а-93/10 р.

                          ПОСТАНОВА

                           ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

05 лютого   2009  року                     Солом’янський районний суд м. Києва

у складі

головуючого  судді             Букіної О.М.

при секретарі                       Балагура О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві  справу за позовом  ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Солом’янському районі м. Києва про поновлення пропущеного строку для звернення до Солом’янського районного суду та про зобов’язання суб’єкта владних повноважень нарахувати несплачену державну соціальну допомогу як дитині війни, –    

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати діяння (бездіяльність та відмову) управління пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва  щодо нарахування і виплати  не в повному обсязі державної соціальної допомоги з 01.01.2009 року по 31.12.2009 р. протиправними, зобов’язати відповідача протягом (п’яти) календарних днів з дня набрання судовим рішенням чинності нарахувати позивачу та виплати у повному обсязі недоплачену  як дитині війни щомісячну державну соціальну 30% надбавку з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року.

Обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що є "Дитиною війни" в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, посилаючись на статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", позивач зазначив, що він має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Позивач також вказав, що бездіяльність відповідача грубо порушила його законні права, позбавила права отримувати щомісячну доплату до пенсії в належному розмірі, що свідчить про нехтування правами громадян з боку відповідача.

В судове засідання позивачка позов підтримала та просила його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував посилаючись на його безпідставність. Представник також підтвердив, що з 01.01.2009 року по 31.12.2009 рр.. позивачу здійснювалося нарахування та виплата надбавки згідно Постанови КМУ №530, а не відповідно до  ч. 1 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України "Про загальнообов’язкове пенсійне страхування", тобто в значно меншому розмірі.

В судовому засіданні представник відповідача просила в задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши пояснення сторін,  дослідивши та оцінивши матеріали справи  та подані заперечення, приходить до наступних висновків.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України Солом’янського району м. Києва і отримує пенсію за віком.

На момент звернення позивача до суду, нарахування позивачу доплати до пенсії в сумі 30% від мінімальної пенсії за віком відповідачем не здійснено.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.

Згідно зі статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що не заперечується відповідачем, а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.

Разом з тим, згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції від 09.07.2007) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Правовідносини, що виникають у процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Враховуючи те, що позивач є дитиною війни, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії.

Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни, тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов’язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.

Частиною 3 ст. 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами, пенсії та інші види соціальних виплат що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

Статтею 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" визначено, що прожитковий мінімум застосовується зокрема для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому частиною 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Враховуючи викладене, в контексті положень статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції від 09.07.2007) та частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру щомісячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

Разом з тим, Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка набрала чинності 22.05.2008р.   встановлено, що дітям війни  до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії,  підвищення проводиться у розмірах визначених саме даною Постановою.

Таким чином, розмір даної надбавки до пенсії Позивачу одночасно був врегульований по-різному і різними нормативними актами. За загальних умов у випадку правової колізії застосуванню підлягають норми нормативного акту, який є вищим за юридичною силою, тобто – в даному випадку – норми Закону України "Про соціальний захист дітей війни" , "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

Виходячи з того, що Законом України № 835 від 26.12.2008 року «Про Державний бюджет України на 2009 рік», ніяких обмежень щодо дії ч. 1 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не встановлено, суд вважає, що позивач має право на  передбачену  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», надбавку  у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України "Про загальнообов’язкове пенсійне страхування", оскільки вищенаведений нормативний акт має вищу юридичну силу, ніж Постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» на яку посилається представник відповідача при здійсненні соціальних виплат ОСОБА_1    

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню, а саме: визнання протиправними дії та бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва щодо відмови в нарахуванні несплаченої позивачу державної соціальної допомоги, як дитині війни в розмірі 30% надбавки до пенсії та зобов’язання відповідача здійснити нарахування та виплати ОСОБА_1   надбавки, передбаченої  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України "Про загальнообов’язкове пенсійне страхування" за період  часу з 01.01.2009 року по 31.12.2009 р.р., за виключенням виплат здійснених Управлінням пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва за 2009 р.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 46 Конституції України, ст.ст. 1, 6, 7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», ст. 2 ЗУ «Про прожитковий мінімум», Рішенням Конституційного Суду України від  22.05.2008 року за №10-рп/2008, ст.28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 9, 69-71, 97, 100, 158-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов  ОСОБА_1 д о Управління пенсійного фонду України у Солом’янському районі м. Києва задовольнити .        

Визнати протиправними дії та бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва щодо відмови в нарахуванні несплаченої ОСОБА_1  дер жавної соціальної допомоги, як дитині війни в розмірі 30% надбавки до пенсії.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ,  передбачену  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» надбавку  у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України "Про загальнообов’язкове пенсійне страхування" за період часу з  01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, за виключенням виплат здійснених Управлінням пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва за 2009 рік.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Суддя :