Справа № 2-а-96/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2010 року       Солом'янський районний суд міста Києва

у складі: головуючого судді - Букіної О.М.

при секретарі -     Балагура О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом   ОСОБА_1   до Управління пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва, Головного управління пенсійного фонду України в м.Києві про визнання дій неправомірними, зобов’язання здійснити перерахунок пенсії учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

В січні 2010  Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Позивач  просить суд поновити строк на звернення до суду з 01.01.2006 року по теперішній час, визнати  протиправними дії Управління пенсійного фонду у Солом’янському районі м.Києва щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії,  зобов’язати відповідача-1 здійснити перерахунок призначеної йому пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду, причинену здоров’ю у розмірі 75 відсотків, починаючи з травня 2008 року по жовтень 2009 року з урахуванням вимог ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідно до збільшення розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом та виплатити  заборгованість у розмірі 25 641, 64 грн., зобов’язати відповідача-2 нарахувати та виплати позивачу донарахований борг у розмірі 25 641, 64 грн. та стягнути з відповідача-1 моральну шкоду в розмірі 78 533, 67 грн.

    Посилаючись на те, що Позивач має право на отримання пенсії в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії в розмірі 75% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, він просить зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Солом'янському районі міста Києва вчинити  дії  спрямовані на  перерахунок  та  забезпечення   виплати пенсії йому за період з 01.01.2006 року по день постановлення рішення у справі з врахуванням положень ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і  соціальний захист громадян, які  постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність, встановленого законом на відповідний рік.

Свої вимоги Позивач мотивує тим, що відповідно до рішення Конституційного суду України від №10-рп/2008 від 22.05.2008р. зміни, внесені Законом про бюджет на 2008 рік, до статей 50, 54 Закону України «Про статус і  соціальний захист громадян, які  постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Незважаючи на це, пенсію та додаткову пенсію у передбачених Законом розмірах Управління пенсійного фонду йому не нараховує та не виплачує.

В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Солом'янському районі міста Києва щодо відмови у здійсненні перерахунку призначеної ОСОБА_1  пенсії згідно ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за  період з травня 2008 року по 05.02.2010 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Солом'янському районі міста Києва здійснити перерахунок та виплату  позивачу за період з травня  2008 року по 05.02.2010 року державну пенсію відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і  соціальний захист громадян, які  постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі не менше 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію відповідно до ст. 50 Закону України "Про статус і  соціальний захист громадян, які  постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи" за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, зобов’язати відповідача-2 нарахувати та виплати позивачу донарахований борг за період з травня 2008 року по 05.02.2010 року у розмірі 25 641, 64 грн. та стягнути з відповідача-1 моральну шкоду в розмірі 78 533, 67 грн.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлений позову з урахуванням уточнень та просив його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував посилаючись на безпідставність заявлених вимог та надав письмові пояснення.

Свої заперечення мотивував тим, що відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було встановлено розмірі пенсій для інвалідів щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, розмір пенсії для інвалідів не міг бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком. Однак зазначає, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, у зв’язку з чим виплата пенсії позивачу проводилася виходячи з розміру 19, 91 гривня, що передбачено постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій на інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».

Додатково посилається на ту обставину, що відповідно до вищенаведеної постанови Кабінету Міністрів України положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» щодо мінімального розміру пенсії за віком не застосовується при призначенні пенсії за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідач також зазначив, що позивачу додаткову  пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю внаслідок Чорнобильської катастрофи та мінімальний розмірі пенсій для інвалідів, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи були розраховані виходячи із прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Зазначає, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року № 654 були зазначені мінімальні розміри пенсій, розміри додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю та розмір компенсацій в разі втрати годувальника та якою було встановлено, що з 1 липня 2008 року доплату окремим категоріям осіб з тим, щоб їх пенсії досягли таких розмірів : інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, а також ліквідаторам наслідків на ЧАЕС у 1986 році становить – 1 200, 00 грн.

Додатково посилається на ту обставину, що відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян встановлено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується інвалідам ІІ групи у розмірі 20 відсотків до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.

Також просила застосувати до вимог позивача строк позовної давності та відмовити в задоволенні з цих підстав.

Представник Головного управління пенсійного фонду України в м.Києві в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд до відома не поставив.

Суд, вислухавши думку сторін вважає за можливе розглядати справу у відсутності представника відповідача-2 на підставі наявних матеріалів справи.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.

ОСОБА_1, згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії є інвалідом ІІ групи з 28.01.1997 року із захворюванням, яке пов'язане з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії (а.с.5-6)

Позивач, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 1986 року, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 22.02.1991 р. № 796-ХІІ,  має право на державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, згідно ст. 49 Закону.

Відповідно до ст. 50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії І призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах –  інвалідам ІІ групи - 75 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів 1 категорії згідно ст. 54 Закону № 796-ХІІ щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими - по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Разом з тим, згідно підпунктів 12 та 15 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. N 107-VI, статті 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було викладено у нових редакціях, і розмір додаткової пенсії для інвалідів ІІ групи був визначений в сумі 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а розмір пенсії по II групі інвалідності – не менше 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Проте, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 внесені до вказаних статей зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому з 22.05.2008р. дія статей 50 та 54 Закону № 796-ХІІ була відновлена у попередніх редакціях.

Разом з тим, Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка набрала чинності 22.05.2008р.  сума додаткової пенсії для інвалідів ІІ групи знову встановлена в розмірі 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а розмір пенсії по II групі інвалідності – не менше 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, розмір основної та додаткової пенсії Позивачу одночасно був врегульований по-різному і різними нормативними актами. За загальних умов у випадку правової колізії застосуванню підлягають норми нормативного акту, який є вищим за юридичною силою, тобто – в даному випадку – норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Встановлено, що у 2008-2010 роках після відновлення з 22.05.2008р. дії ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розрахунок пенсії та додаткової пенсії Позивачу здійснюється в розмірах, передбачених Постановою КМ України №530 .

Таким чином, у період, коли діють два однопредметні нормативно-правових акти, що по-різному регулюють встановлення розміру одноразової щорічної допомоги громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Відповідачем необґрунтовано  застосовано той акт, що має нижчу юридичну силу – Постанову КМ України №530 від 28.05.2005р., а Закон України, який має вищу юридичну силу, Відповідачем не застосовано, що є протиправним та таким , що порушує права позивача.  

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з пояснень представника відповідача суд вважає, що останній не надав доказів правомірності  своїх дій щодо відмови в здійсненні позивачу відповідного перерахунку передбаченого саме ст. 50,54 Закону України "Про статус і  соціальний захист громадян, які  постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи" .

З огляду на це, вимога Позивача про визнання протиправними дій Відповідача-1 щодо відмови у нарахуванні та виплати йому основної, додаткової пенсій у відповідності до статей 50 та 54  Закону № 796-ХІІ суд вважає обґрунтованими, а тому вимоги позивача підлягають задоволенню починаючи з 04.01.2009 року по 05.02.2010  року, тобто з моменту звернення до суду в межах встановленого строку позовної давності передбаченого ст. 99 КАС України.

При вирішенні питання щодо періоду за який підлягає здійсненню перерахунку суд враховує ту обставину, що згідно  приписів ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи позивача звернувся до суду 04.01.2010 року.

Згідно ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.  

В судовому засіданні позивач посилався на те, що про порушення своїх прав він дізнався  в травні 2008 році, оскільки не знав, що його права порушуються відповідачем, перешкод для звернення до  суду у нього не було. Будь-яких доказів в підтвердження  поважності причини пропущення річного строку на звернення до суду з даним позовом,  встановленої ст.99 КАС України позивачем не надано.

Таким чином, суд не знаходить підстав для поновлення пропущеного строку на звернення до суду за період часу з травня 2008 року по 04.01.2009 року,  а  тому підстав для задоволення вимог позивача в цій частині не знаходить.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині визнання протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Солом'янському районі міста Києва щодо відмови у здійсненні перерахунку призначеної ОСОБА_1 пенсії згідно ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в період з 04.01.2009  року до 05.02.2010 року та в частині зобов’язання Управління Пенсійного фонду України у Солом'янському районі міста Києва здійснити перерахунок та виплату  ОСОБА_1 за період з 04.01.2009  року до 05.02.2010 року, з урахуванням виплат здійснених за 2009-2010  рік : державної пенсії відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і  соціальний захист громадян, які  постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі не менше 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію відповідно до ст. 50 Закону України "Про статус і  соціальний захист громадян, які  постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи" за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком підлягає задоволенню.

Що стосується позовних вимог до Головного управління пенсійного фонду України в м.Києві суд не знаходить підстав для задоволення, оскільки позивачем не надано доказів порушення його прав саме діями (бездіяльності) відповідача-2. В судовому засіданні позивач підтвердив, що до Головного управління пенсійного фонду України в м.Києві з відповідною скаргою не звертався, будь-якої письмової відповіді не отримував.

За таких обставин, матеріалами справи та пояснення самого позивача не вбачається порушення його прав саме діями чи бездіяльністю Відповідача-2, як суб’єкта владних повноважень, а тому заявлені вимоги в цій частині суд вважає безпідставними.

Щодо заявлених вимог позивача про стягнення моральної шкоди суд також не знаходить підстав для їх задоволення, оскільки позивачем не надано доказів в підтвердження спричинення моральної шкоди та причинно-наслідкового зв’язку між діями відповідача-1 та моральних страждань позивача , у зв’язку з відмовою у здійсненні та нарахуванні пенсії позивачу.

З огляду на те, що судом було задоволено вимоги позивача про здійснення перерахунку пенсії, суд вважає, що таким шляхом його права є поновленими.

Таким чином, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 99, 100, 158-163 КАС України, суд,  -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії інваліда 2-ї групи по захворюванням пов’язаних з Чорнобильською катастрофою задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Солом'янському районі міста Києва щодо відмови у здійсненні перерахунку призначеної ОСОБА_1  пенсії згідно ст.ст. 48, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в період з 04 січня 2009   року до 05 лютого 2010  року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Солом'янському районі міста Києва здійснити перерахунок та виплату  ОСОБА_1 за період з 04 січня 2009  року до 05 лютого 2010  року, з урахуванням виплат здійснених за 2009-2010  рік:

-   державну пенсію відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і  соціальний захист громадян, які  постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі не менше 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком;

-   щомісячну додаткову пенсію відповідно до ст. 50 Закону України "Про статус і  соціальний захист громадян, які  постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи" за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана протягом 10 днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: