Дата документу 08.04.2019 Справа № 323/127/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 323/127/19 Головуючий у 1 інстанції Плечищева О.В.

Провадження №22ц/807/1461/19 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2019 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Полякова О.З.

суддів: Крилової О.В.

Кухаря С.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу судді Оріхівського районного суду Запорізької області від 12 лютого 2019 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Токмацького районного суду Запорізької області про захист цивільних прав та інтересів, припинення незаконних дій відповідача по обставинам відмови вручення судового рішення, визнання незаконними дії та без дії відповідача внаслідок відмови позивачу в доступі до кримінальної справи про стягнення моральної шкоди шляхом надання вибачень,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Токмацького районного суду Запорізької області про захист цивільних прав та інтересів, припинення незаконних дій відповідача по обставинам відмови вручення судового рішення, визнання незаконними дії та без дії відповідача внаслідок відмови позивачу в доступі до кримінальної справи про стягнення моральної шкоди шляхом надання вибачень.

Ухвалою судді Оріхівського районного суду Запорізької області від 21 січня 2019 року скаргу залишено без руху.

Ухвалою судді Оріхівського районного суду Запорізької області від 12 лютого 2019 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою судді, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 07 березня 2019 року апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито та призначено справу до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ст. 369 ч. 2 ЦПК України.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За приписами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі входить до переліку ухвал, які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України).

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 07 березня 2019 (а.с. 34) особам, які беруть участь у справі, надавався строк до 25 березня 2019 року для надання можливих відзивів на вищезазначену апеляційну скаргу позивача.

Однак, в строк визначений судом на адресу апеляційного суду відзивів від осіб, які беруть участь у справі, на вищезазначену апеляційну скаргу, не надійшло.

В силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з п. 4 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не виконано вимоги викладені в ухвалі Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 січня 2019 року, а саме в порушення вимог п.4,5,6,7,8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, в позовній заяві не конкретизовано зміст позовних вимог в частині захисту прав або інтересів; не зрозумілий виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та не зазначено доказів, що підтверджують вказані обставини; не зазначені відомості про вжиття чи невжиття заходів досудового врегулювання спору; відсутні відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; в позовній заяві відсутній перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; не зазначено доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); не зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви. Крім того, судом першої інстанції зазначено, що позовна заява викладена не державною (українською) мовою.

Проте колегія не погоджується з таким висновком суду.

Так, повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції зазначав, що позивачем до позовної заяви взагалі не надано ніяких копій письмових доказів.

Однак, зазначені судом підстави повернення позовної заяви є необґрунтованими, оскільки питання щодо витребування доказів вирішується судом вже під час розгляду справи по суті, а не під час вирішення питання про відкриття провадження.

Окрім того, відповідно до абз. 4 ч. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України від 12.06.2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.

Таким чином, відсутність доказів на підтвердження вимог викладених у позовній заяві може бути підставою для відмови у позові, але аж ніяк не може бути підставою для повернення позовної заяви.

В силу вимог ст. 4 ЦПК України (право на звернення до суду за захистом): кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів; відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною; ж одна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Право кожного на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, при вирішенні спору щодо його прав та обов'язків цивільного характеру передбачено п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України.

Колегія суддів вважає, що у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оскаржувана ухвала порушує право ОСОБА_3 на справедливий розгляд його справи судом та обмежує доступ до суду, оскільки недоліки, зазначені в ухвалі судді першої інстанції від 21 січня 2019 року не є такими, що перешкоджають відкриттю провадження у справі з подальшим виконанням судом першої інстанції приписів частини 5 статті 12 ЦПК України.

Суд першої інстанції на зазначені обставини і вимоги закону уваги не звернув та всупереч вимогам частини 5 статті 12 ЦПК України, яка зобов'язує суд зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, підійшов до вирішення цього питання формально.

Відносно того, що позовна заява викладена позивачем не державною (українською) мовою колегія вважає зазначити наступне.

Законодавче регулювання мови судочинства та офіційне застосування державної мови в цивільному судочинстві врегульовано Законом України «Про судоустрій та статус суддів» (ст. 12), а також ст. 9 ЦПК України.

Згідно з цими нормами, цивільне судочинство здійснюється державною мовою. Особи, які беруть участь у справі і не володіють або недостатньо володіють державною мовою, у порядку встановленому цивільним процесуальним кодексом України, мають право робити заяви, давати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку визначеному цим Кодексом.

Повертаючи позовну заяву без розгляду, суд не врахував, що застосування вимог ст. 185 ЦПК України можливе лише у випадку, коли позовна заява не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 175 ЦПК України, і ці вимоги щодо форми і змісту позовної заяви є вичерпними.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що ухвалу суду постановлено з порушенням вимог закону, тому вона підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Керуючись ст.ст. 7 ч. 13, 141, 367, 369 ч. 1, 379, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Ухвалу судді Оріхівського районного суду Запорізької області від 12 лютого 2019 року про повернення позовної заяви - скасувати, справу направити до суду першої інстанціїдля вирішення питання про відкриття провадження.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 08 квітня 2019 року.

Головуючий:

Судді: