ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2010 року Справа № 2а-1748/09/0970
м.Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Кафарського В.В.
при секретарі Барчук Т.Г.
за участю представників:
від позивача : Сенчук І.В., Когадько А.П.
від відповідача : Гавриляк Б.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Державної інспекції з контролю за цінами в Івано-Франківській області
до відповідача: Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго»
про стягнення економічних санкцій в розмірі 3 231 678,78грн.,-
ВСТАНОВИВ:
Державна інспекція з контролю за цінами в Івано-Франківській області звернулася з позовом до Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» про стягнення економічних санкцій.
Позов мотивовано тим, що відповідачем протиправно не сплачено застосовані до нього рішенням за №83 від 06.05.2009 року економічні санкції за порушення державної дисципліни цін в розмірі 3 231 678, 78 гривень.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі. В обґрунтування посилаються на те, що вказані економічні санкції застосовано до підприємства у зв’язку з необґрунтованим одержанням виручки в розмірі 1 077 226 грн. 26 коп. Суду пояснили, що 27.04.2009 року Державна інспекція з контролю за цінами в Івано-Франківській області провела перевірку відповідача з питань дотримання порядку формування та застосування тарифів на послуги з теплопостачання.
Перевіркою в ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» виявлено порушення державної дисципліни цін, а саме: підприємство відповідно до п. 33-1 та п. 81 Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2006 року № 955 провело коригування тарифів за статтею «Заробітна плата» та відповідно «Відрахування на соціальне страхування», хоча фактично зміни рівня заробітної плати на підприємстві не було. Вказали, що механізм коригування тарифів запроваджується у разі зміни протягом установленого строку дії тарифів рівня заробітної плати на підприємствах відповідно до актів законодавства, Генеральної, галузевої угод, інших обов’язкових платежів і зборів, цін і тарифів на паливно-енергетичні та матеріальні ресурси.
Зазначили, що Держінспекція з контролю за цінами в Івано-Франківській області надала підприємству висновки про економічно обґрунтовані планові витрати у відповідності з п 33-1 та п. 81 вищевказаного Порядку ст. 59 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», виходячи з того, що на підприємстві відбулися (відбудуться) зміни рівня заробітної плати. Постільки таких змін на підприємстві не було, відповідач не мав підстав подавати у міськвиконком на затвердження розрахунок тарифів для населення та самостійно формувати і встановлювати тарифи для інших категорій споживачів по тих витратах, за якими не відбулося і не планувалося цінових змін.
Включення у розрахунок тарифів необґрунтованих витрат на заробітну плату призвело до завищення планового рівня рентабельності від 12,27 % у квітні 2008 року до 18,63 % у березні 2009 року. У результаті включення підприємством необґрунтованих витрат на оплату праці, при формуванні тарифів для бюджетних установ та інших організацій ними було встановлені завищені тарифи, що призвело до необґрунтованого одержання виручки від бюджетних організацій в розмірі 1 077 226,26 грн.
У відповідності ст. 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення" до підприємства застосовано економічні санкції на загальну суму 3 231678 грн. 78 коп. (необґрунтовано одержана виручка - 1 077 226 грн. 26 коп. штраф - 2 154 452 грн. 52 коп.) та направлено припис про усунення встановленого порушення. Рішення про застосування економічних санкцій від 06.05.2009р. № 83 та припис від 14.05.09р. № 31-5.1р/22 впродовж установленого терміну Відповідачем не виконано. Просять позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив, суду пояснив, що з позовними вимогами не погоджується, вважає за неможливе здійснення стягнення застосованих економічних санкцій, з наступних підстав:
Вказав, що рішення суперечить нормам чинного законодавства України, оскільки тарифи на послуги теплопостачання сформовані у порядку, встановленому наказом Міністерства економіки України від 07.03.2007 року №67, виключно на підставі висновків щодо розрахунків економічно обґрунтованих планових витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води, наданих позивачем з дотриманням вимог пункту 24 Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2005 р. №955.
Суду пояснив, що в розрахунку планових витрат базових тарифів, сформованих на підставі висновку Державної інспекції з контролю за цінами в Івано-Франківській області №60 та 61 від 25 жовтня 2007 року, витрати на оплату праці та відрахування на соціальні заходи враховані в сумі 35039,6 тис. грн., що є на 1889,8 тис. грн. менше, ніж вказані витрати згідно штатного розпису, введеного в дію з 01 жовтня 2007 року наказом по підприємству від 24 жовтня 2007 року № 288.
Вказав, що згідно ст. 33-1 Порядку у разі зміни протягом установленого строку дії тарифів, ставок податків і зборів (обов’язкових платежів), рівня заробітної плати на підприємствах відповідно до актів законодавства, Генеральної, галузевої угод, ставок орендної плати, інших обов’язкових платежів і зборів, цін і тарифів на паливно-енергетичні та матеріальні ресурси запроваджується механізм коригування тарифів.
В зв’язку з поетапним підвищенням, згідно діючого законодавства, розмір мінімальної заробітної плати, підприємством проводилось коригування планових витрат на виробітку, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення та підігріву води, в часині витрат на оплату праці та відрахувань на соціальні заходи, шляхом збільшення базових тарифних ставок та окладів по штатному розпису на коефіцієнт зростання розміру мінімальної заробітної плати.
При проведенні кожного коригування планових витрат, матеріали подавались до Державної інспекції з контролю за цінами в Івано-Франківській області, яка дослідивши їх надавала висновки щодо економічно обґрунтованих планових витрат, на підставі яких сформовані тарифи, що діяли протягом періоду, який перевірявся.
Тарифи з врахуванням коригування планових витрат в частині витрат на оплату праці та відрахувань на соціальні заходи, сформовані на підставі:
• з 01 квітня 2008 року - висновків №40 та 41 від 06 лютого 2008 року, в розрахунку планових витрат кошти на виплату заробітної плати та відрахування на соціальні заходи визначені з врахування на соціальні заходи визначені з врахуванням рівня мінімальної заробітної плати 515 грн.
• з 01 травня 2008 року – висновків №178 та 179 від 11.07.2008 року, в розрахунку планових витрат кошти на виплату заробітної плати та відрахування на соціальні заходи визначені з врахування на соціальні заходи визначені з врахуванням рівня мінімальної заробітної плати 525 грн.
• з 01 жовтня 2008 року – висновків №237 та 239 від 29.10.2009 року, в розрахунку планових витрат кошти на виплату заробітної плати та відрахування на соціальні заходи визначені з врахування на соціальні заходи визначені з врахуванням рівня мінімальної заробітної плати 545 грн.
• з 01 грудня 2008 року – висновків №355 та 356 від 26.12.2008 року, в розрахунку планових витрат кошти на виплату заробітної плати та відрахування на соціальні заходи визначені з врахування на соціальні заходи визначені з врахуванням рівня мінімальної заробітної плати 605 грн.
Через відсутність коштів, у зв’язку із значним зменшенням фактичних обсягів споживання теплової енергії у порівнянні з передбаченими в розрахунках планових витрат та зниженням рівня розрахунків споживачів, на підприємстві не було можливості реально виплатити підвищенні тарифні ставки та оклади відповідно до зростання рівня мінімальної заробітної плати всій чисельності штатних працівників.
Водночас на формування фактичної вартості послуг в сторону збільшення в порівнянні з розрахунковими величинами вплинули на такі фактори, як значне зниження обсягу реалізації послуг, здорожчання вартості матеріалів і послуг зі сторони, тому враховуючи сукупність впливу тарифоутворюючих факторів, підприємство не отримувало жодного доходу по необґрунтованій ціні (фактичний рівень рентабельності від надання послуг теплопостачання за рік становить 1,9 % , при плановому 12,0%). Також просить врахувати норму п. 7 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року, яка передбачає, що «у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого відповідно до закону, припускає неоднозначне тлумачення прав і обов'язків суб'єкта господарювання або органу державного нагляду (контролю) та його посадових осіб, рішення приймається на користь суб'єкта господарювання».
Відповідно до наведеного просив відмовити в задоволенні позову Державної інспекції з контролю за цінами в Івано-Франківській області.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд встановив.
Державна інспекція з контролю за цінами в Івано-Франківській області згідно плану роботи на II квартал 2009 року провела перевірку ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» з питань дотримання порядку формування та застосування тарифів на послуги з теплопостачання.
Перевіркою виявлено порушення державної дисципліни цін, про що складено акт від 27.04.2009 року. На підставі акта було прийнято рішення про вилучення у ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» в дохід державного бюджету необґрунтовано одержаної виручки в сумі 1 077 226,26 грн. та застосовано штраф в подвійному розмірі необґрунтовано отриманої виручки в сумі 2 154 452,52 грн.
Судом встановлено, що позивачем при розрахунку обґрунтованості коригування тарифів на послуги теплопостачання, шляхом включення до даного регульованого тарифу витрат на заробітну плату та визначення рентабельності виробництва, яка є складовою тарифу і обмежена 12 відсотками по підприємству в цілому, такий розрахунок проведено за кожний місяць 2008 року окремо, не здійснено розрахунку фактичної рентабельності надання послуг з теплопостачання підприємствам, установам, організаціям бюджетної сфери за 2008 рік в цілому.
Крім того, судом встановлено, що внаслідок відшкодування підприємству в 2008 році, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2008 року №440 заборгованості в різниці в тарифах на теплову енергію за попередні роки, розрахунок фактичного рівня рентабельності за 2008 рік не відповідає рівню рентабельності надання послуг з теплопостачання за 2008 рік, рівень якого був включений підприємством в регульований тариф.
Також судом встановлено, що відповідачем здійснено формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги централізованого опалення і постачання гарячої води витрати на оплату праці розраховані на річний плановий обсяг реалізації теплоенергії, який відповідно до укладених із споживачами договорами на постачання теплової енергії становив на 2008 рік 777,2 тис. Гкал., хоча фактично всіма категоріями споживачів за 2008 рік використано 428,6 тис.Гкал, або 55.1% від планового обсягу, що в свою чергу призвело до відшкодування 55.1% планових витрат на оплату праці.
У відповідності до статті 8 Закону України «Про ціни і ціноутворення» державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення державних фіксованих цін (тарифів) та граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів. Стаття 9 вказаного Закону України передбачає, що державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України.
Статтею 4 Закону України «Про ціни і ціноутворення» встановлені повноваження Кабінету Міністрів України в галузі ціноутворення, згідно абзацу 2 частини 1 якої Кабінет Міністрів України визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління.
Механізм формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії підприємствами сфери теплопостачання та надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води визначено Порядком формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2006 року № 955.
Формування тарифів підприємствами, які здійснюють виробництво, транспортування та постачання теплової енергії визначено пунктом 4 вказаного Порядку.
Пункт 24 встановлює, що при формуванні тарифів на послуги постачання теплової енергії враховується рівень рентабельності надання таких послуг і не повинен перевищувати 12 відсотків в цілому по підприємству, а для категорії споживачів – бюджетних установ та інших споживачів – не повинен перевищувати 15 та 50 відсотків відповідно.
Таким чином, суд приходить до висновку, що ціна на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії є регульованою ціною.
Відповідно до п. 33-1 та п. 81 Порядку у разі зміни протягом установленого строку дії тарифів ставок податків і зборів (обов’язкових платежів), рівня заробітної плати на підприємствах відповідно до актів законодавства, Генеральної, галузевої угод, ставок орендної плати, інших обов'язкових платежів і зборів, цін і тарифів на паливно-енергетичні та матеріальні ресурси запроваджується механізм коригування тарифів . Окрім того, п. 4 Порядку встановлює, що формування тарифів підприємствами, які здійснюють виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, здійснюється відповідно до річних планів виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, економічно обґрунтованих планованих витрат, визначених на підставі державних нормативів (норм) витрат ресурсів, техніко-економічних розрахунків та кошторисів, ставок податків і зборів (обов’язкових платежів) та цін у планованому періоді, визначених на підставі прогнозних індексів цін виробників промислової продукції.
Планування витрат здійснюється із застосуванням нормативного методу. Розмір витрат визначається на підставі державних і галузевих нормативів використання палива, електроенергії, матеріалів, норм та розцінок з оплати праці, нормативів витрат з управління та обслуговування виробництва. Витрати, об’єктивне нормування яких неможливе, плануються з урахуванням фактичних витрат за попередній рік, прогнозу індексів цін виробників промислової продукції та на підставі планованих кошторисів. Планування витрат з оплати праці працівників підприємства здійснюється за переліком, що додається до цього Порядку, з урахуванням положень Генеральної, галузевої угод та колективного договору (п. 7 Порядку).Калькулювання собівартості теплової енергії здійснюється у розрахунку на рік з поквартальною розбивкою та з урахуванням сезонних коливань (п. 8 Порядку).
Виходячи із системного аналізу даних норм законодавства суд приходить до висновку, що прогнозований розрахунок собівартості теплової енергетики здійснюється у розрахунку на календарний рік. Відповідно витрати, в. т.ч. на оплату праці, закладаються, в першу чергу як прогнозовані показники, на календарний рік, і здійснюються відповідно до показників збільшення мінімальної зарплати протягом календарного року, передбаченого Законом «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, з урахуванням положень Генеральної, галузевої угод та колективного договору. Також з контексту п. 10 Порядку випливає, що тарифи на теплову енергію переглядаються в установленому законодавством порядку з метою відшкодування в повному обсязі витрат з операційної діяльності. Здійснення підвищення заробітної плати працівників підприємства в повному обсязі було неможливим у зв’язку зі значним подорожчанням вартості інших складових формування вартості послуг теплопостачання і зумовило мінімальну рентабельність господарської діяльності.
Враховуючи, що за базу розрахунків береться рік, то саме в такому контексті слід розуміти, положення п. 24 Порядку, який передбачає, що рівень рентабельності формується з урахуванням необхідності сплати податку на прибуток підприємств та спрямування частини отриманого прибутку на технічне переоснащення підприємств і не повинен перевищувати в цілому по підприємству 12 відсотків.
Як наслідок, суд вважає невірним висновок позивача про безпідставність включення скоригованих витрат по оплаті праці та відрахувань на соціальні заходи з перевищенням рентабельності до регульованої ціни на надані в 2008 році послуги з постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для підприємств, установ та організацій бюджетної сфери, промислових споживачів та інших суб’єктів господарювання.
Окрім того, система органів державної влади в Україні побудована на основі централізації, ієрархічності та підлеглості нижчих органів вищим. Так, відповідно до п. 1 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою КМУ №1819 від 13.12.2000 року, Державна інспекція з контролю за цінами (далі - Держцінінспекція) є урядовим органом, що діє у системі Мінекономіки, відповідальний перед Кабінетом Міністрів України, підзвітний та підконтрольний Міністрові економіки. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України). Організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби визначаються законами України. Важливою особливістю побудови та функціонування органів виконавчої влади є організаційні зв'язки структурних одиниць системи, що виявляються в розпорядництві, підпорядкованості, підконтрольності, підзвітності та координації. Розпорядництво одного органу управління відносно інших виявляється перш за все в обов'язковості для них його наказів. У свою чергу воно обумовлене підпорядкованістю тих чи інших органів тому, хто розпоряджається. Так, Міністерство економіки України в межах своєї компетенції видає накази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання органами, які входять в структуру Мінекономіки, що стосується і Державної інспекції з контролю за цінами, роботу якого Мінекономіки спрямовує і координує. Це підтверджується нормою ст. 21 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року, яка передбачає, що суб'єкт господарювання має право звернутися до відповідного центрального органу виконавчої влади або до суду щодо оскарження рішень органів державного нагляду (контролю).
Враховуючи зазначені норми, Відповідач звернувся зі скаргою у терміни, передбачені діючим законодавством до вищестоящого органу - Міністерства економіки, яке постановило, що рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Івано-Франківській області від 06.05.2009 року №83 про застосування економічних санкцій за порушення ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» державної дисципліни цін підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача не є обґрунтованими, а позов таким, що не підлягає до задоволення.
На підставі ст.124 Конституції України, ст.ст.158-163, ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України про апеляційне оскарження постанови подається заява протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-денний строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.В. Кафарський
Постанова в повному обсязі складена 15.02.2010 року.