ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2010 року № 20659/09/ 9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Сапіги В.П, Попка Я.С.,
при секретарі судового засідання Крот О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації Львівської області на постанову Яворівського районного суду Львівської області від 13 листопада 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації Львівської області про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги,
ВСТАНОВИЛА :
У червні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив стягнути з управління праці та соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації Львівської області (далі – УПСЗН Яворівської РДА) на його користь недоплачену разову щорічну грошову допомогу, передбачену ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як учаснику війни, у розмірі 3530 грн. за 2006-2008 рр.
Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 13 листопада 2008 року вказаний позов задоволено частково і вирішено зобов’язати відповідача провести нарахування та виплату ОСОБА_2 недоплаченої спірної грошової допомоги за 2007-2008 рр. у розмірі 2553,18 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі УПСЗН Яворівської РДА просить зазначену постанову скасувати і ухвалити нову про відмову у задоволенні вимог позивача в повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що воно належним чином і відповідно до вимог Законів України про Державний бюджет України виконало свій обов’язок перед позивачем щодо виплати йому щорічної разової грошової допомоги. Просить врахувати, що головним розпорядником коштів для виплати разової грошової допомоги є Міністерство праці та соціальної політики України і що виключно законом про Державний бюджет України визначаються видатки на загальносуспільні потреби, їх розмір і цільове спрямування. Стверджує, що встановлений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених згідно із цим Законом, і не може враховуватися для розрахунку разової щорічної допомоги. Вказує на порушення судом першої інстанції норм бюджетного законодавства України.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з’явилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що він є учасником війни, якому відповідно до вимог ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня виплачується грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано таким, що не відповідає Конституції України, положення ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким обмежувався розмір щорічної разової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано таким, що не відповідає Конституції України, положення п. 20 Розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким обмежувався розмір щорічної разової допомоги ветеранам війни. Розмір отриманої позивачем у 2007-2008 рр. грошової допомоги до 5 травня суперечить вимогам вищезазначеного Закону, оскільки має обчислюватися виходячи із законодавчо встановленого розміру мінімальної пенсії за віком. Обов’язок щодо виплати спірної недоплати слід покласти на УПСЗН Яворівської РДА.
Проте, такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів, лише частково відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.
Встановлено, що позивач є учасником війни, який відповідно до вимог ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня має право на одержання грошової допомоги у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, обов’язок щодо виплати якої, за правилами ст. 171 цього ж Закону, покладено на органи праці та соціального захисту населення.
Поряд із цим, Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і постановою Кабінету Міністрів України № 177 від 18 лютого 2004 року було встановлено конкретні розміри щорічної разової допомоги, що підлягають виплаті особам, на яких поширюються гарантії вказаного Закону.
З матеріалів справи вбачається, що УПСЗН Яворівської РДА належним чином та відповідно до вимог вищезазначених нормативно-правових актів виконало свій обов’язок перед позивачем з виплати йому спірної допомоги у 2007-2008 рр.
Згідно із положеннями ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що УПСЗН Яворівської РДА, здійснивши позивачу виплату щорічної грошової допомоги до 5 травня у 2007-2008 рр. в розмірах, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і постановою Кабінету Міністрів України № 177 від 18 лютого 2004 року, станом на час проведення такої виплати діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинними законами України, тобто правомірно, а тому підстав для задоволення вимог позивача у частині стягнення з відповідача спірної заборгованості за 2007-2008 рр. немає.
Висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення таких вимог позивача ОСОБА_2 з врахуванням рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, на думку колегії суддів, є помилковим та не відповідає ст. 152 Конституції України, за правилами якої закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору у частині задоволення вимог позивача судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова у цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні відповідних позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 202 п. 3, 4, 205, 207, 254 КАС України колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА :
апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації Львівської області задовольнити.
Постанову Яворівського районного суду Львівської області від 13 листопада 2008 року у справі № 2-а-792/08 в частині задоволення вимог позивача скасувати і прийняти у цій частині нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 про стягнення на його користь недоплаченої разової щорічної грошової допомоги, як учаснику війни, за 2007-2008 роки.
У іншій частині постанову Яворівського районного суду Львівської області від 13 листопада 2008 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Постанова у повному обсязі складена 04 лютого 2010 року.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді В.П.Сапіга
Я.С.Попко