ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 січня 2010 року №8398/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду
в складі: головуючого – Стародуба О.П.,
суддів – Шавеля Р.М., Пліша М.А.,
при секретарі судового засідання – Поворознику Д.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Іваничівському районі Волинської області на постанову Іваничівського районного суду Волинської області від 10 березня 2009 р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Іваничівському районі Волинської області про зобов’язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 в лютому 2009 року звернувся до суду із адміністративним позовом про виплату передбаченого статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” підвищення пенсії як дитині війни за 2006-2007 роки та за 9 місяців 2008 року.
Постановою Іваничівського районного суду Волинської області від 10 березня 2009 р. позов задоволено частково. Зобов»язано управління Пенсійного фонду України в Іваничівському районі Волинської області провести нарахування та виплатити ОСОБА_1 щомісячну соціальну державну допомогу як дитині війни за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
З таким рішенням суду не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій покликається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постанову суду першої інстанції і в задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що Законом України “Про соціальний захист дітей війни” не передбачено, який саме орган та з яких коштів повинен здійснювати виплату підвищення пенсії дітям війни, а також, що законодавством не визначено, з якого саме розміру мінімальної пенсії за віком слід визначати розмір підвищення до пенсії дітям війни.
Заслухавши доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачу як дитині війни відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист війни» пенсія повинна підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком.
Вимоги щодо підвищення пенсії за 2007-2008 роки задоволено, оскільки положення Закону України «Про державний бюджет України» на 2007-2008 роки, якими було зупинено підвищення пенсії дітям війни у відповідні періоди, визнані неконституційними і втратили чинність з 09.07.2007р. та з 22.05.2008р. – часу ухвалення відповідних рішень Конституційним судом України.
В задоволенні позову в частині вимог за 2006 рік відмовлено, оскільки в цей період виплату підвищення пенсії дітям війни було обмежено відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» (з відповідними змінами), які неконституційними не визнавались і діяли у вказаний період.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується і вважає їх такими, що відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи, наведені у апеляційній скарзі, висновки суду в цій частині не спростовують і є безпідставними та не впливають на правомірність прийнятої судом постанови.
Крім того, розмір мінімальної пенсії за віком, на 30% якої підвищується пенсія дітям війни, визначається відповідно до положень статті 62 Закону України «Про державний бюджет України» та статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Поряд з тим, задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції вийшов за межі заявлених позовних вимог, а тому колегія суддів приходить до висновку про те, що постанова суду в частині вимог за період з 01.10.2008 р. по 31.12.2008 р. підлягає скасуванню і в цій частині в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Іваничівському районі Волинської області задоволити частково.
Постанову Іваничівського районного суду Волинської області від 10 березня 2009 р. по справі №2а-54/09 в частині задоволення позовних вимог за період з 01.10.2008р. по 31.12.2008 скасувати і в цій частині в задоволенні позову відмовити.
В решті постанову Іваничівського районного суду Волинської області від 05 березня 2009 р. по справі №2а-54/09 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом одного місяця після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
ГОЛОВУЮЧИЙ: О.П. СТАРОДУБ
СУДДІ: Р.М. ШАВЕЛЬ
М.А. ПЛІШ
В повному обсязі постанову складено 26.01.2010 р.