ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 січня 2010 року № 8805/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду
в складі: головуючого – Стародуба О.П.,
суддів – Шавеля Р.М., Пліша М.А.,
при секретарі судового засідання – Поворознику Д.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області на постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 18 лютого 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області про зобов’язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 в лютому 2009 року звернулася до суду із адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області про нарахування та виплату, передбаченого статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” підвищення до пенсії як дитині війни за 2006-2008 роки.
Постановою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 18 лютого 2009 року позов задоволено частково. Зобов»язано управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області провести ОСОБА_1 доплату до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
З таким рішенням суду не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій покликається порушення судом норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції і в задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України і в межах передбачених ним видатків, крім того, законодавством не визначено, з якого саме розміру мінімальної пенсії за віком слід визначати розмір підвищення до пенсії дітям війни.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачу як дитині війни відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист війни» пенсія повинна підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком.
Вимоги щодо підвищення пенсії за 2008 рік задоволено, оскільки положення Закону України «Про державний бюджет України» на 2008 рік, якими було зупинено підвищення пенсії дітям війни у відповідний період, визнані неконституційними і втратили чинність з 22.05.2008р. – часу ухвалення відповідного рішення Конституційним судом України.
В задоволенні позову в частині вимог за 2007 рік відмовлено, так як позивачем пропущено річний строк позовної давності і посилання на те, що про порушення належного йому права на надбавку до пенсії в розмірі, передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни» він дізнався із засобів масової інформації, не можуть вважатись поважною причиною для поновлення такого строку та на застосуванні якого наполягає відповідач.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову в частині вимог за 2006 рік, оскільки в цей період виплату підвищення пенсії дітям війни було обмежено відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» (з відповідними змінами), які неконституційними не визнавались і діяли у вказаний період і вважає їх такими, що відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи, наведені у апеляційній скарзі, висновки суду не спростовують і є безпідставними та не впливають на правомірність прийнятої судом постанови.
Крім того, розмір мінімальної пенсії за віком, на 30% якої підвищується пенсія дітям війни, визначається відповідно до положень статті 62 Закону України «Про державний бюджет України» та статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області залишити без задоволення, а постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 18 лютого 2009 року по справі №2а-131/09 – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом одного місяця після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
ГОЛОВУЮЧИЙ: О.П. СТАРОДУБ
СУДДІ: Р.М. ШАВЕЛЬ
М.А. ПЛІШ
В повному обсязі ухвалу складено 02.02.2010 р.