Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 647/2719/14-к                                                                                провадження № 1-кп/650/94/19       

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2019 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області у

складі: головуючого – судді Коваля В.О.,

за участі: секретар - Пилипенко Л.В.,

прокурора – Задніпряної А.В.,

обвинуваченого – ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого – ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду усну заяву захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_2 про повернення обвинувального акту відносно ОСОБА_1 Фрідона Васильовича прокурору,

встановив:

В підготовчому судовому засіданні при розгляді кримінального провадження, відносно ОСОБА_1 Фрідона Васильовича, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, захисником обвинуваченого адвокатом ОСОБА_2Д заявлено клопотання про повернення обвинувального акту відносно ОСОБА_1 Фрідона Васильовича прокурору з підстав його невідноповідності вимогам ст. 291 КПК України оскільки останній не містить формулювання обвинувачення, як того вимагає п.5 ст.291 КПК України.

Захисник обвинуваченого в судовому засіданні підтримав клопотання про повернення обвинувального акту вказав, що відсутність висунутого та сформульованого, відповідно до вимог КПК, обвинувачення з врахуванням положень ч.1 ст. 337 КПК України унеможливлює ухвалення судового рішення судом та порушує право на захист обвинуваченого, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.    

Обвинувачений у судовому засіданні підтримав вимоги свого захисника.

Прокурор заперечує проти задоволення вказаного клопотання, оскільки підстав для повернення обвинувального акту не має та він складений у відповідності до вимог законодавства.

Заслухавши захисника, обвинуваченого, прокурора, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі статтею 2 КПК України завданням кримінального судочинства, у тому числі, є захист особи та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також те, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Застосування належної правової процедури у кримінальному провадженні щодо учасників кримінального провадження здійснюється судом.

Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч.4 ст. 110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України.        

Відповідно до ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості:

- найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

- виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) Закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;

- анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

- анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

- прізвище, імя, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;

- обставини, які обтяжують чи помякшують покарання;

- розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;

- дату та місце його складення та затвердження.

Судовою практикою загально визнано, що документ набирає такого статусу лише тоді, коли виконані всі вимоги щодо його змісту та форми.      

Обвинувальний акт знаменує собою надання обвинуваченому у цьому процесуальному документі висновків органу досудового слідства щодо проведеного розслідування, тобто в такій процесуальній формі орган досудового слідства надає обвинуваченому матеріали, в яких викладені обставини кримінального правопорушення з урахуванням загальних вимог передбачених ст.91 КПК України, від яких обвинувачений має право захищатися.  

Так, ч. 1 ст.91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), що виходячи з суті даної статті має відображатись у обвинувальному акті відповідно до п.5 ч.2 ст.291 КПК України, як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.  

Недетально викладене обвинувачення в обвинувальному акті з порушенням загальних вимог ст.91 КПК України є незрозумілим для обвинуваченого і порушує його право на захист.

Відповідно до ч.1 ст. 337 КПК України, саме в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, проводиться судовий розгляд.    

Як вбачається з п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 року №8, суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред'явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема воно повинно містити дані про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.        

Даний принцип закріплений в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, де зазначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Європейський суд з прав людини (у справі Абрамян проти Росії) більш ґрунтовно тлумачить зазначену норму вказуючи на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу так як деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», № 9783/82, п. 79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі № 25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», № 23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі № 42780/98, п. 34).        

Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі, п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).    

Проте, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, у ньому міститься обвинувальний акт (а.п. 2), який не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки не містить формулювання обвинувачення, як того вимагає п.5 ст. 291 КПК України.

Так, у вказаному обвинувальному акті в порушення вимог кримінального процесуального закону, викладено зміст підозри, що не підтверджує доведеність його винуватості на стадії досудового розслідування у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.307, ч.2 ст.307 КК України, а саме ОСОБА_1 Фрідону Васильовичу повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.2 ст.307 КК України ( а.п.2).                                                      Інтереси саме підозрюваного ОСОБА_1 захищала адвокат ОСОБА_2 та ОСОБА_1, саме, як підозрюваний, надав прокурору прокуратури Бериславського району Херсонської області ОСОБА_3 розписку про отримання копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування.                          Відсутність висунутого та сформульованого, відповідно до вимог КПК, обвинувачення з врахуванням положень ч.1 ст. 337 КПК України унеможливлює ухвалення судового рішення судом та порушує право на захист ОСОБА_1, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.                                    З метою дотримання загальних засад кримінального провадження, визначених ч.1 ст. 7 КПК України, а саме: презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, законність, які відповідно до ч.6 ст. 9 КПК України виключають можливість ухвалення вироку судом та не врахування зазначених вище обставин призведе до порушення права на захист ОСОБА_1, суд вважає за необхідне, повернути обвинувальний акт прокурору.

Керуючись ст.291, 371, 372, 405, 407 КПК України, -

                                                                У Х В А Л И В:

Повернути обвинувальний акт з додатками по кримінальному провадженню внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014230090000607 від 07.05.2014 року, за підозрою у вчиненні ОСОБА_1 Фрідоном Васильовичем кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.2 ст.307 КК України, прокурору що його затверджено, для приведення у відповідність до вимог кримінально-процесуального закону у строк передбачений п.2 ч.1 ст.219 КПК України.

Ухвала суду може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду через Великоолександрівський районний суд Херсонської області протягом семи днів з дня її оголошення.

         Суддя                                                        В.О.Коваль