донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
07.08.2006 р. справа №38/151пн
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Кондратьєвої С.І. |
суддів | Запорощенка М.Д., Москальової І.В., |
при секретарі | Черторижських К.І. |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Іпатов О.С. по Дов. №5451/06 від 10.07.06р., |
від відповідача: | Кузнецова Л.А. по Дов. б/н від 14.07.06р., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Великоновосілківському районі смт.Велика Новосілка Донецької області |
на постанову господарського суду | Донецької області |
від | 04.07.2006 року |
по справі | №38/151пн (суддя Радіонова О.О.) |
за позовом | Управління Пенсійного фонду України в Великоновосілківському районі смт.Велика Новосілка Донецької області |
до | Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Великоновосілківському районі смт.Велика Новосілка Донецької області |
про | зобов"язання вчинити дії |
В С Т А Н О В И В:
У травні 2005 року Управління Пенсійного фонду України в Великоновосілківському районі смт. Велика Новосілка Донецької області звернулося до господарського суду Донецької області з позовом про зобов”язання відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Великоновосілківському районі смт. Велика Новосілка Донецької області вчинити дії по підписанню акта щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв”язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з квітня 2001 року по квітень 2006 року по 16 особовим справам пенсіонерів на загальну суму 44190грн.07коп.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на те, що відповідач зобов”язаний відшкодовувати витрати, понесені УПФУ, пов”язані з виплатою пенсій по інвалідності, внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій в зв”язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, з якими стався нещасний випадок за межами України за часів СРСР, з посиланням на ст. 21 Закону України від 23.09.99р. №1105-ХІУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»( далі –Закон України від 23.09.99р. №1105-ХІУ), ст..7 Закону України від 22.02.01р. №2272-ІІІ «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»( далі Закон України від 22.02.01р. №2272-ІІІ), Угоди про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.92р. ( далі –Угода від 13.03.92р.), Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов”язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв”язку зі втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженого постановою правління ПФУ від 03.03.2003р. №5-4 та правлінням Фонду соцстрахування від нещасних випадків України від 04.03.2003р. №4, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16.05.2003р. за №376/7697 (далі –Порядок).
Під час розгляду справи позивач змінив позовні вимоги заявою за реєстровим вхідним № 0241/22899 від 20.06.06р. та просив зобов”язати відповідача вчинити дії по включенню до акту щомісячної звірки неузгоджену до відшкодування суму пенсій виплачених громадянам Серафімов В.Г., Буранич П.О., Заєць М.І., Тимошкін А.П. Кондратьєв М.Є., Курбанов А.Х., Коноплев Є.І., Золотухін М.С. за період з квітня 2001р. по березень 2006р. у сумі 44189грн.81коп.
В запереченнях на позов від 15.06.06р. за №322 Фонд соціального страхування позов визнав частково що стосується включення до акту щомісячної звірки суми пенсії, сплаченої Чебанову С.Д. в розмірі 126грн.54коп. за травень 2003р., решту позову не визнав з посиленням на його необгрунтованість.
Рішенням господарського суду Донецької області від 04.07.2006р. у справі №38/151пн, ухваленим суддею Радіоновою О.О., позов задоволено. Зобов”язано Фонд соціального страхування вчинити дії по підписанню акта щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв”язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а саме гр. Серафімова В.Г., Буранич П.О., Заєць М.І, Тимошкіна А.П., Кондратьєва М.Є., Курбанова А.Х., Коноплева Є.І., Золотухіна М.С. за період з квітня 2001р. по березень 2006р. у сумі 44189грн.81коп. Судовий акт вмотивовано посиленням на положення ст.ст.3,5 Угоди від 13.03.92р., ст..7 Закону України від 22.02.01р. №2272-ІІІ, ст.ст.1,21 Закону України №1105-ХІУ від 23.09.99р.
У апеляційній скарзі поданої до Донецького апеляційного господарського суду Фонд соціального страхування просить рішення господарського суду Донецької області скасувати, мотивуючи апеляційну скаргу доводами про неправильне застосування господарським судом норм матеріального права, зокрема, Закону України від 22.02.01р. №2272-Ш, Угоди від 13.03.92р., Закону України від 23.09.99р. №1105-Х1У, відповідно до яких Фонд не є органом держави і не відповідає за зобов”язання держави, крім цього, зазначає, що відшкодування потерпілому шкоди повинно здійснюватись стороною тієї держави, де стався нещасний випадок. Також зазначив, що Фонд соціального страхування не повинен підписувати Акт звірки по сплаченим сумам пенсії за період з 01.04.2001р. по 01.05.2003р., так як у той час не мало юридичного статусу; за відсутності у Фонді особових справ потерпілих, Фонд немає правових підстав для здійснення відшкодувань Пенсійному фонду України витрат, пов”язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві.
В судовому засіданні повноважний представник відповідача висловився на підтримку апеляційної скарги.
В запереченнях на апеляційну скаргу УПФУ зазначило, що відповідачем не враховано положення Угоди від 13.03.1992р., статтею 3 якої встановлено, що всі витрати, пов”язані із здійсненням пенсійного забезпеченя за цією Угодою несе держава, що надає це пенсійне забезпечення. Статтею 5 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.92р. передбачено, що вона поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлено законодавством держав-учасників. Вважає, що дія Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров”я, які пов”язані з виконанням трудових обов”язків від 09.09.1994р., яка набула чинності для України 06.10.1995р., не може поширюватися на вказані правовідносини, оскільки Угода передбачає відшкодування шкоди працівникам роботодавцем Сторони, законодавство якої поширюється на працівника під час отримання каліцтва, іншого ушкодження здоров”я, смерті. Жодне законодавство з країн –учасниць СНД, які підписали дану Угоду, не могло поширюватись на Серафімова В.Г., Буранича П.О., Заєць М.І, Тимошкіна А.П., Кондратьєва М.Є., Курбанова А.Х., Коноплева Є.І., Золотухіна М.С. оскільки останні отримали каліцтво в період дії законодавства СРСР.
Вислухавши пояснення повноважних представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції, обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З 01.01.04р. набрав чинності Закон України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.03р. №1058-ІУ, який відповідно до ст..5 регулює відносини, що виникають між суб”єктами системи загальнообов”язкового державного пенсійного страхування та з 01.04.01р.- Закон України „ Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” №1105-ХІУ від 23.09.99р. згідно із ст..5 якого обов”язковість оплати страхувальником страхових внесків є одним із основних принципів страхування.
Право на звернення до суду суб'єктів загальнообов'язкового державного соціального страхування щодо спорів, які виникають у цій сфері правовідносин, гарантується положеннями статті 124 Конституції України, а також, прямо передбачено статтею 12 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Як встановлено судом першої інстанції, та не спростовано відповідачем, за період з квітня 2001р. по березень 2006р. включно, відповідно до відомостей про виплату пенсій, призначених Законодавстовм СРСР по інвалідності в наслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, та пенсій у зв”язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, каліцтво яким заподіяно на підприємствах, в тому числі, розташованих на території країн Співдружності Незалежних Держав, виплачено пенсію у сумі 44189грн.89коп. по особових справах Серафімова В.Г., Буранич П.О., Заєць М.І, Тимошкіна А.П., Кондратьєва М.Є., Курбанова А.Х., Коноплева Є.І., Золотухіна М.С.
Під час розгляду справи судом також встановлено, що сума, витрачена Пенсійним фондом на виплату пенсій зазначеної категорії осіб, до актів щомісячної звірки витрат по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, відповідачем включена не була та Пенсійному фонду не відшкодовувалася, щодо наведених сум, їх розміру, підстав призначення заперечень у відповідача немає. До цього ж, підстави призначення УПФУ пенсій не є предметом спору, що розглядався.
Спір між Фондами виник щодо застосування чинного законодавства та правомірності самої вимоги щодо наведених особових справ.
Судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду з наступних підстав.
Так, згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України №1105-ХІУ від 23.09.99р. особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
Положеннями підп. "г", “д” п. 1 ст. 21 вказаного Закону передбачено, що Фонд соціального страхування зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України №2272-ІІІ від 22.02.01р. Фонд соціального страхування сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду соціального страхування від нещасних випадків документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.
Потерпілі, документи яких не передані до Фонду соціального страхування від нещасних випадків, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом соціального страхування від нещасних випадків в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Механізм відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності та у зв”язку з втратою годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві визначено Порядком.
Згідно п.2 вказаного Порядку останній визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування ПФУ витрат, пов”язаних з виплатою відповідних пенсій.
Пунктом 5 Порядку передбачено, що органи ПФУ щомісяця проводять з відділенням виконавчої дирекції Фонду звірку витрат по особових справах потерпілих, складають акт щомісячної звірки, в якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням ПФУ і управлінням виконавчої дирекції Фонду на місцях.
Господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність заперечень відповідача щодо обов”язку підписати акти звірок на відшкодування витрат, пов”язаних з виплатою пенсій ,особам, що отримали каліцтво в період дії законодавства СРСР.
Згідно ст.. 10 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, - пенсійне забезпечення громадян здійснюється органами Пенсійного фонду України, а ст..81 цього ж Закону передбачено, що призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України №1105-ХІУ від 23.09.99р., особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов”язаних з виконанням ними трудових обов”язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до вищевказаного Закону.
Згідно ст..5 Угоди від 13.03.92р., дії її норм поширюються на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав –учасниць Угоди.
Відповідно до ст..17 Закону України „Про міжнародні договори України” укладені і належним чином ратифіковані міжнародні договори України є навід”ємною частиною національного законодавства. За приписами статті 3 Угоди від 13.03.92р. усі витрати, пов”язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення, а саме, мова в ній йдеться про взаємовідносини між державами, учасницями угоди, а не про те, що усі витрати всередині держави мають здійснюватися за рахунок бюджетних коштів, підтвердженням цього є й подальший зміст ст..3, у якому зазначено, що взаєморозрахунки між державами не проводяться, якщо це передбачено двосторонніми угодами.
У відповідності до статті 1 Угоди від 13.03.92р. пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється законодавством держави на території якої вони проживають.
Доводи відповідача про те, що він є неналежним відповідачем також є безпідставними.
Чинним законодавством України, а саме ст.. 46 Закону України „Про страхові тарифи на загальнообов”язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності” встановлено, що збір і акумулювання страхових внесків здійснює Фонд соціального страхування, отже Фонд є належним відповідачем у справі. Та обставина, що в період, за який виплачувалась та заявлена до відшкодування спірна пенсія до 2003р. відповідач був структурним підрозділом Мар”їнського районного відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України не може заслуговувати на увагу та бути підставою для відмови у позові за цих обставин.
На час здійснення згаданих дій відповідно до свого правового статусу та повноважень як юридична особа відповідач має права та несе обов”язки відповідно до законодавства.
Правомірно господарським судом не прийняті до уваги посилання відповідача на Угоду від 09.09.1994року, оскільки сфера цієї Угоди поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору ( контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форми власності та господарювання, у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб”єктів підприємницької діяльності. Угода передбачає відшкодування шкоди працівникам роботодавцем сторони, законодавство якої поширюється на працівника під час отримання каліцтва, іншого ушкодження здоров”я, смерті. Жодне законодавство країн-учасниць СНД, які підписали дану Угоду, не могло поширюватись на дану громадянку, оскільки остання отримала каліцтво в період дії законодавства СРСР. Крім цього, ця Угода регулює відшкодування шкоди працівникові, а не витрат на призначену пенсію по інвалідності від трудового каліцтва.
Отже, доводи відповідача стосовно відсутності обов”язку щодо виплати пенсії потерпілому, право якого на такі виплати виникло з вини підприємства, розташованого на території іншої держави не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів.
На час розгляду справи відповідачем не включено до актів щомісячних звірок та не узгоджено суми пенсії виплаченої з квітня 2001 року по березень 2006 року включно, у розмірі 44189грн.81коп., яка у встановленому порядку призначена, цю суму Фондом соціального страхування УПФУ не відшкодовано, тому господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо зобов”язання останнього до виконання певних дій.
З огляду на фактичні обставини справи, аналізу положень зазначеного законодавства судова колегія прийшла висновку, що за таких обставин справи рішення суду першої інстанції відповідає приписам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.
З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст.99,101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Великоновосілківському районі смт. Велика Новосілка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 04.07.2006року у справі №38/151пн залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 04.07.2006 року у справі № 38/151пн залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд.
Головуючий Кондратьєва С.І.
Судді: Запорощенко М.Д.
Москальова І.В.
Надруковано:6 прим. 1- позивачу, 1- відповідачу, 1- в справу,
2- ДАГС, 1-ГСДО,Черторижських К.І.