Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Постанова
Іменем України
Справа № 2а-1084/09/2703
21.12.09 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кучерука О.В.,
суддів Горошко Н.П. ,
Санакоєвої М.А.
секретар судового засідання Ковінська Т.Г.
за участю сторін:
сторони та їх представники у судове засідання не з'явилися,
розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_2 та Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя на постанову Ленінського районного суду м. Севастополя (суддя Гаркуша О.М.) від 24.04.2009 року у справі № 2а-1084/09
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 99029)
до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя (вул. Леніна, 66, м. Севастополь, 99011),
Виконавчої дирекції Севастопольського міського відділення фонду по втраті працездатності (вул. Дзержинського, 53, м. Севастополь, 99001)
про визнання дій неправомірними, спонукання до виконання певних дій,
ВСТАНОВИВ:
05.03.2009 року ОСОБА_2 звернулася з адміністративним позовом до Ленінського районного суду м. Севастополя до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя, Виконавчої дирекції Севастопольського міського відділення фонду по втраті працездатності про визнання неправомірною бездіяльність органів державної влади Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя та Виконавчої дирекції Севастопольського міського відділення фонду по втраті працездатності щодо відмови у виплаті позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі не менш прожиткового мінімуму, встановленого для дитини у віці до 6 років; зобов'язання відповідача Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя виплатити позивачу недоплачену суму допомоги по догляду за дитиною за період з 05.11.2007 року по 31.12.2007 року у сумі 633,44 грн.; за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року у сумі 4753,80 грн.; недоплачену суму допомоги при народженні дитини у розмірі 1963,80 грн.; стягнення з відповідача Виконавчої дирекції Севастопольського міського відділення фонду по втраті працездатності - недоплаченої суми допомоги по догляду за дитиною за період з 05.11.2007 року по 31.12.2007 року у сумі 633,44 грн.; за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року у сумі 4915,32 грн. Усього 5548,76 грн. (а.с. 3-5).
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є матір’ю ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та має право на отримання щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі не менш прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років, відповідачі неправомірно відмовляють в перерахуванні грошової допомоги, посилаючись на норми Закону України "Про державний бюджет", незважаючи на те, що ці норми визнані неконституційними Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року.
07.04.2009 року позивач передала через канцелярію суду заяву про зміну позовних вимог, а саме: про визнання дії Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя неправомірними щодо невиплати позивачу щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2008 році, стягнення з відповідача грошової допомоги на дитину до досягнення нею трирічного віку за період з січня 2008 року по грудень 2008 року у розмірі 5722,20 грн.
Від вимог до відповідача Виконавчої дирекції Севастопольського міського відділення фонду по втраті працездатності та про стягнення недоплаченої суми допомоги при народженні дитини у розмірі 1963,80 грн. позивач відмовилася. (а.с. 23-25)
Постановою Ленінського районного суду м. Севастополя від 24.04.2009 року позов ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя, Виконавчої дирекції Севастопольського міського відділення фонду по втраті працездатності про визнання дій неправомірними, спонукання до виконання певних дій задоволено частково.
Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя на користь ОСОБА_2 грошову допомогу на дитину до досягнення нею трирічного віку за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року - 2914,52 грн.
У решті позовних вимог відмовлено. (а.с. 31)
Не погодившись з зазначеною постановою суду, представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 подав на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просить стягнути з позивача - Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя недоплачену суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року в розмірі 3389,52 грн. (а.с. 42-43)
Не погодившись з зазначеною постановою суду, представник відповідача подав на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Ленінського районного суду м. Севастополя від 24.04.2009 року. (а.с. 36-39)
Апеляційні скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права.
Позивач та відповідачі явку уповноважених представників в судове засідання, призначене на 21.12.2009, не забезпечили, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, представник позивача до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності та заперечення на апеляційну скаргу, просить постанову Ленінського районного суду м. Севастополя від 24.04.2009 року змінити, визнати неправомірною бездіяльність органу державної влади - Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя відносно відмови виплачувати позивачу щомісячну по догляду за дитиною до досягнення ним трирічного віку у розмірі не менш прожиткового мінімуму, встановленого статтею 58 Закону України від 28.12.2007 року № 107-VI "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін у деякі законодавчі акти України"; зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя провести ОСОБА_2 перерахунок щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до статей 42, 43 Закону України від 18.01.2001 року від 2240-III; стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя на користь ОСОБА_2 недоплачену суму щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року у сумі 2619,62 грн., апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя залишити без задоволення (арк.с. 56-59), відповідач про причини неявки суд не повідомив.
Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.
При викладених обставинах, враховуючи те, що представник позивача надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, відповідач - викликався в судове засідання, але в суд не з’явився, про дату та час апеляційного розгляду повідомлений належним чином, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції –зміні, з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 – є матір’ю ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8), відповідно до статті 41, частин 1-2 статті 42, статті 43 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими народженням і похованням”, має право отримувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та одноразову допомогу при народжені дитини. Також з матеріалів справи вбачається та не оспорювалося у судовому засіданні представником відповідача, що ОСОБА_2 є застрахованою особою, у зв’язку з чим не неї розповсюджується дія Закону України від 18.01.2001 № 2240-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням".
Відповідач листом від 31.10.2008 року роз’яснив позивачу на її звернення, що виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі встановленому законом прожиткового мінімуму не буде виплачено, у зв’язку з тим, що зміни внесені до законодавства, які зменшили виплату соціальних пільг до наступного часу не визнані неконституційними (арк.с.11).
Відповідно до статті 41 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими народженням і похованням” Допомога при народженні дитини надається у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини. Виплата допомоги здійснюється одноразово у дев'ятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта - протягом наступних 12 місяців у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною другою статті 42 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими народженням і похованням” допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованим особам у формі матеріального забезпечення у період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період цієї відпустки.
Відповідно до статті 43 Закону України від 18.01.2001 № 2240-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до пункту 2 Порядку призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 11.01.2007 року №13 (яка діяла в період виникнення спірних правовідносин), призначення і виплата допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється управлінням праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, структурними підрозділами з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах рад за місцем проживання застрахованої особи.
На час народження дитини позивача зупинення дії статті 43 на 2007 рік, передбачене пунктом 7 статті 71 Закону України від 19.12.2006 року N 489-V Разом з тим, вже не існувало, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року N 6-рп/2007, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
У даному рішенні Конституційного суду України вказано, що згідно статей 22 ч.3, 64 Конституції України, право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
Законом України від 28.12.2007 року N 107-VI статтю 43 виключено.
Згодом, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року N 10-рп/2008, зміни, внесені підпунктом 12 пункту 25 розділу II Закону України від 28.12.2007 року N 107-VI, також визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. При цьому Конституційний Суд України вказав, що Верховна Рада України не уповноважена при прийнятті закону про Державний бюджет України зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Судова колегія вважає, що Законом України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими народженням і похованням”, не передбачено обмеження виплат наявністю певних коштів чи фінансування з бюджету. Крім того, статтею 22 Конституції України визначено, що не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, тому відсутність коштів на виплату допомоги не позбавляє особу, якої повинна бути здійснена виплата , права на отримання такої виплати.
Невиплачена позивачу допомога, як матері дитини, що не досягла трирічного віку підлягає стягненню, враховуючи те, що право на отримання допомоги, передбаченої Законом України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими народженням і похованням” не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.
Відповідно до частини першої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 року №10рп-2008, яким було визнано неконституційними виключення Законом України від 28.12.2007 № 107-VI “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” статей 42-43 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими народженням і похованням”.
Таким чином, з 01.01.2008 до 22.05.2008 року положення статті 42-43 Закону були виключеними.
Отже суд першої інстанції правильно встановив, що спір підлягає вирішенню за період з травня по грудень 2008 року, тобто з часу ухвалення Конституційним Судом України рішення від 22.05.2008р. N 10-рп/2008 по час дії права позивача на отримання грошової допомоги у 2008 році.
Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” встановлено наступні розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: з 01.04.2008 року по 30.06.2008 року у розмірі 481 грн., з 01.07.2008 року по 30.09.2008 року –482 грн., з 01.10.2008 року по 31.12.2008 року –498 грн.
Таким чином, судова колегія не може погодитися з висновками суду першої інстанції що до того, що для проведення розрахунку слід застосувати прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб, оскільки відповідно до пункту 2 статті 2 Закону України від 18.01.2001 № 2240-III застрахована особа –це найманий працівник або інша особа, на користь якої здійснюється загальнообов’язкове державне соціальне страхування, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності. Отже, ОСОБА_2 на час вирішення спірного питання набула статус особи, яка тимчасова втратила працездатність.
Отже, на користь позивача у 2008 році підлягає стягненню 2862 грн. (481грн.х2)+(482грн.х3)+(498грн.х3)-(130грн. х 8 - сума, яка сплачена за період з травня по грудень 2008 року).
Зазначені обставини свідчать про необхідність зміни судового рішення з зазначенням правильної суми, що належить до виплати позивачу за період 2008 року.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Судова колегія також вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції правильно відмовлено позивачу в задоволенні позову в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача, оскільки під час розгляду справи у суді позивачем не було доведено обставин, що свідчать про протиправність бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя, а саме, чи були відповідні перерахування бюджетних коштів на рахунок відповідача для виплати їх особам, на яких розповсюджується дія Закону України від 18.01.2001 № 2240-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", з якого розрахунку на кожну особу надходили ці кошти, чи має відповідач право проводити виплати за рахунок інших платежів.
Враховуючи викладене, оскаржуване рішення підлягає зміні по підставах пункту 1 частини першої статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом зміни суми, яка підлягає стягненню на користь позивача за 2008 рік.
Керуючись статтями 195; 196; пунктом 2 частини першої статті 198; пунктом 1 частини першої статті 201; частиною другою статті 205; статтею 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя на постанову Ленінського районного суду м. Севастополя від 24.04.09 у справі № 2а-1084/09 залишити без задоволення.
2. Постанову Ленінського районного суду м. Севастополя від 24.04.09 у справі № 2а-1084/09 змінити.
Резолютивну частину постанови суду викласти у наступній редакції:
"Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя на користь ОСОБА_2 грошову допомогу, передбачену статтею 43 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” за період з 22.05.2008 року 31.12.2008 року в сумі 2862 грн.
В задоволенні решти позову ОСОБА_2 –відмовити."
Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Повний текст судового рішення виготовлений 28 грудня 2009 р.
Головуючий суддя підпис О.В.Кучерук
Судді підпис Н.П.Горошко
підпис М.А.Санакоєва
З оригіналом згідно
Головуючий суддя О.В.Кучерук