КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-879/09                                                           Головуючий у 1-й інстанції:  Колупаєв В. В.

Суддя-доповідач:  Кузьменко В. В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"28" січня 2010 р.  

колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

                                     головуючого –   судді Кузьменко В. В.,

                                     суддів                       Василенка Я. М., Мельничука В. П.,

                                     при секретарі          Коротких В. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Житомирського обласного військового комісаріату про стягнення коштів, за апеляційною скаргою Житомирського обласного військового комісаріату на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 28 січня 2009 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2009 року позивач звернувся до суду із позовом про стягнення коштів.

Свої вимоги мотивував тим, що йому не в повному обсязі виплачена щомісячна надбавка в розмірі 90% грошового забезпечення за безперервну військову службу в ЗС України.

Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 28 січня 2009 року позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та закрити провадження в справі. Посилається на пропуск позивачем строку для звернення до суду.

В засідання учасники не явилися, будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач має право на отримання надбавки  в розмірі 90% та стягнено з відповідача на користь ОСОБА_2 4765,74 грн.

Судова колегія не може погодитися з таким висновком суду виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач проходив службу в Збройних Силах України в Житомирському об’єднаному міському військовому комісаріаті та має більше 25 років вислуги.

Відповідно до Указу Президента України «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, державного кордону України та Управління державної охорони України за безперервну службу» від 05.05.2003 року, що був чинний до 18.12.2007 року, з метою підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців Міністерства оборони України надано право встановлювати військовослужбовцям Збройних Сил України щомісячні надбавки за безперервну військову службу у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу роботи в до 90%.

Там же зазначено, що порядок і умови виплати надбавок військовослужбовцям Збройних Сил України визначаються Міністром оборони України, а пунктом 2 Указу встановлено, що така виплата здійснюється з 1 травня 2003 року за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України.

На реалізацію положень Указу, Міністр оборони України 26 травня 2003 року видав наказ 149  "Про затвердження Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України".

В Інструкції зазначено, що розмір надбавки визначається у відсотках до місячного грошового забезпечення, до складу якого включаються суми окладу грошового утримання (оклад за військове звання, посадовий оклад за основною або тимчасово виконуваною посадою), щомісячні надбавки, доплати, премія, а її виплата здійснюється в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисах військових частин, військових навчальних закладів, організацій, установ.

Це означає, що виплата військовослужбовцям Збройних Сил України щомісячної надбавки за безперервну військову службу пов'язана з наявністю коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України, а конструкція пункту 1 Указу, у зв'язку з цим, надає право Міністрові оборони України встановлювати надбавки нижній розмір яких не обмежений, а верхній зумовлений вислугою років військовослужбовця.

Оскільки позивачу надбавки за безперервну службу виплачувались відповідачем у розмірах, визначених Міністром оборони України, то правові підстави для задоволення позову відсутні.

Крім того, позивач просить виплатити надбавку з травня 2003 року.

Про порушення свого права на отримання надбавки в розмірі 90% позивач мав дізнатися в момент отримання такої надбавки, в меншому на його думку розмірі, проте, позов було подано лише у січні 2009 року, що свідчить про пропущення позивачем строку звернення до суду.

Тобто, позивачем пропущено строк для звернення до суду, так як статтею 99 КАС України встановлено річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи.

Згідно із ч. 1 ст. 100 КАС України  пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Як вбачається з матеріалів справи,  відповідач наполягав  на застосуванні річного строку звернення до адміністративного суду та просив відмовити у задоволенні позову на цій підставі. В свою чергу позивачем не надано відповідних доказів про поважні причини пропущення річного строку на звернення до адміністративного суду

Отже, судова колегія, приходить до висновку, що позовні  вимоги не підлягають задоволенню також і у зв’язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду, а підстав для  його поновлення судова колегія не вбачає.

Таким чином апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції – скасуванню.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Житомирського обласного військового комісаріату на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 28 січня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Житомирського обласного військового комісаріату про стягнення коштів -  задовольнити частково.

Постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 28 січня 2009 року - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до Житомирського обласного військового комісаріату про стягнення коштів - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з 02 лютого 2010 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:                                                             В. В. Кузьменко

Судді:                                                                                 Я. М. Василенко

В. П. Мельничук

Повний текст постанови виготовлений 02 лютого 2010 року.