ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2019 року Справа № 160/732/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

24.01.2019 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області щодо несвоєчасного прийняття рішення про оформлення та видачі посвідки на тимчасове проживання в Україні громадянину Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 - протиправною;

- зобов'язати Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області оформити та видати посвідку на тимчасове проживання в Україні, громадянину Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі воз'єднання сім'ї.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є громадянином Сирійської Арабської Республіки, однак прибув на територію України 2009 року на запрошення Державного закладу «Дніпропетровська медична академія» для навчання, у зв'язку з чим отримав посвідку на тимчасове проживання серії НОМЕР_2 терміном дії до 25.07.2016 року. У подальшому, 18.07.2016 року Головним управління ДМС України в Дніпропетровській області йому видано нову посвідку серії НОМЕР_1 терміном дії до 01.10.2018 року. 16.09.2017 року на території України ним укладено шлюб з громадянкою України ОСОБА_5, про що складено відповідний актовий запис № 836 Соборним районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області. Так як термін дії посвідки на тимчасове проживання мав закінчитись 01.10.2018 року, не порушуючи вимог законодавства України, він своєчасно 06.08.2018 року звернувся за місцем проживання до Новомосковського районного відділу Головного управління ДМС України в Дніпропетровській області з заявою про оформлення посвідки на тимчасове проживання, яка того ж дня була прийнята відділом до розгляду та йому видано довідку № 10 від 23.08.2018 року терміном дії до 21.09.208 року то те, що оригінали документів знаходяться в управлінні. Однак до цього часу він не отримав ні посвідки на тимчасове проживання, ні рішення про відмову в оформленні або видачі посвідки на тимчасове проживання. Таким чином, позивач вважає, що своєю бездіяльністю Головне управління ДМС України в Дніпропетровській області грубо порушило його права та законні інтереси, у зв'язку з чим вимушений звернутись до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.01.2019 року відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.02.2019 року о 10:00 год. (а.с. 3).

Усною ухвалою суду від 19.02.2019 року, із занесенням до протоколу судового засідання, у підготовчому засіданні було оголошено перерву до 11.03.2019 року о 10:40 год., у зв'язку з неявкою сторін (а.с. 32).

11.03.2019 року усною ухвалою суду, із занесенням до протоколу судового засідання, у підготовчому засіданні оголошено перерву до 29.03.2019 року о 10:30 год. для витребування у відповідача документів (а.с. 39-40).

29.03.2019 року на адресу суду надійшов письмовий відзив на позов, у якому представник відповідача в задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що згідно відомостей Журналу розносної книги Новомосковського районного відділу ГУ ДМС в Дніпропетровській області № 1235-32, ОСОБА_2 28.08.2018 року дійсно звернувся до територіального підрозділу з метою обміну посвідки. Однак, на момент звернення діяли перехідні положення Постанови № 322 та посвідки на тимчасове місце проживання у формі книжечки вже не виготовлялись, а відповідач в повній мірі не був забезпечений матеріально-технічними ресурсами щодо виготовлення посвідки у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Таким чином, ГУ ДМС в Дніпропетровській області діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В підготовче засідання 29.03.2019 року учасники справи не прибули, про дату, час і місце проведення підготовчого засідання були повідомлені належним чином.

Представник відповідача 29.03.2019 року звернулась із клопотанням про розгляд справи без її участі в порядку письмового провадження.

29.03.2019 року суд за відсутності сторін провів підготовче засідання, за результатами якого закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті у той самий день на підставі ч.7 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи сторін, клопотання представника відповідача про розгляд справи в письмовому провадженні, наявності достатніх доказів у матеріалах справи для вирішення спору по суті заявлених вимог, суд ухвалив здійснити розгляд справи у письмовому провадженні.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є громадянином Сирійської Арабської Республіки, що підтверджується копією паспорту НОМЕР_3, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 15-16).

25.12.2012 року Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 оформлено посвідку на тимчасове проживання в Україні серії НОМЕР_2, із датою закінчення строку дії - 25.07.2016 року.

Посвідкою від 18.07.2016 року серії НОМЕР_1 Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області строк перебування ОСОБА_2 на території України продовжено до 01.10.2018 року (а.с. 17).

Згідно свідоцтва про шлюб від 16.09.2017 року серії НОМЕР_4, ОСОБА_2 зареєстрував шлюб із громадянкою України ОСОБА_5, про що зроблено актовий запис № 836 (а.с. 18).

23.08.2018 року ОСОБА_2 звернувся до Новомовсковського районного відділу Головного управління ДМС України в Дніпропетровській області із заявою щодо продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання, у зв'язку з чим Новомовсковським районним відділом Головного управління ДМС України в Дніпропетровській області видано довідку № 10 від 23.08.2018 року терміном дії до 21.09.2018 року, відповідно до якої паспортний документ НОМЕР_3 та посвідка серії НОМЕР_1 складені на ім'я ОСОБА_2 знаходяться в Головного управління ДМС України в Дніпропетровській області у зв'язку з розглядом питання щодо обміну посвідки та тимчасове проживання в Україні (а.с. 25).

Проте, посвідку на тимчасове проживання ОСОБА_2 так і не отримав, як і не отримав рішення про відмову в оформленні або видачі посвідки на тимчасове проживання.

05.10.2018 року ОСОБА_2 повторно звернувся з заявою до Головного управління ДМС України в Дніпропетровській області про отримання посвідки, однак відповіді так і не отримав.

Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності бездіяльності відповідача, як суб'єкта владних повноважень з неприйняття рішення про оформлення та видачі посвідки на тимчасове проживання в Україні.

Спірні правовідносини врегульовані положеннями Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Порядком оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання і технічного опису їх бланків, затвердженого постановою КМУ від 28.03.2012 року № 251, Тимчасовим порядком розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затверджений Наказом МВС України №681 від 15.07.2013 року.

Згідно п.18 ч.1 ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Статтею 17 вказаного Закону передбачено, що іноземцю або особі без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування (за наявності законних підстав).

Документи про продовження строку перебування в Україні оформляються на підставі письмових звернень іноземця або особи без громадянства та приймаючої сторони, які подаються не пізніш як за три робочих дні до закінчення встановленого строку їх перебування на території України.

У продовженні строку перебування іноземцю або особі без громадянства може бути відмовлено в разі відсутності для цього підстав та достатнього фінансового забезпечення для покриття витрат, пов'язаних із перебуванням іноземця або особи без громадянства в Україні, або відповідних гарантій від приймаючої сторони.

Продовження строку перебування на території України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.5-3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», посвідка на тимчасове проживання видається у десятиденний строк з дня отримання заяви про її оформлення або продовження строку дії посвідки.

Іноземець або особа без громадянства подає документи для продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання не пізніш як за 10 календарних днів до закінчення строку її дії.

Механізм оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну на постійне проживання або прибули в Україну на тимчасове проживання регулюється Порядком оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання і технічного опису їх бланків, затвердженого постановою КМУ від 28.03.2012 року № 251.

Згідно п.10 Порядку №251, посвідка на тимчасове проживання видається строком до одного року з можливістю його продовження щоразу на один рік на підставі заяви іноземця чи особи без громадянства та документів, зазначених у підпункті 4 пункту 6 цього Порядку, які подаються до територіального органу або підрозділу ДМС не пізніше ніж за 15 днів до закінчення строку дії посвідки.

Відповідно до п.11 Порядку №251, за результатами розгляду заяви протягом семи днів (для оформлення посвідки на постійне проживання) або не більш як 15 днів (для оформлення посвідки на тимчасове проживання) з дня подання всіх визначених цим Порядком документів приймається рішення про видачу або відмову у видачі посвідки, яке затверджується Головою ДМС, а у разі його відсутності - заступником Голови ДМС чи начальником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником. У заяві робиться відмітка про прийняте рішення або зазначаються причини відмови у видачі посвідки.

Аналізуючи вищевказані норми законодавства України, суд звертає увагу, що на законодавчому рівні визначено механізм та порядок розгляду заяв для оформлення посвідки на тимчасове проживання, зокрема, іноземець подає документи для продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання не пізніш як за 10 календарних днів до закінчення строку її дії та за результатами розгляду заяви протягом не більш як 15 днів з дня подання всіх документів приймається рішення про видачу або відмову у видачі посвідки, яке затверджується Головою ДМС, а у разі його відсутності - заступником Голови ДМС чи начальником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником.

Під час розгляду справи судом встановлено, що громадянин Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_2, неодноразово звертався особисто до Головного управління ДМС України в Дніпропетровській області із заявами для отримання посвідки на тимчасове проживання, що не заперечувалось представником відповідача у відзиві на позов.

Однак, Головним управлінням ДМС України в Дніпропетровській області рішення з вказаних заяв прийнято так і не було, що також підтвердується представником відповідача у відзиві на позов.

Крім того, суд враховує, що позивач для продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання звернувся до відповідача ще під час її дії, тобто в момент перебування на території України на законних підставах.

Суд критично ставиться до посилань представника відповідача на те, що на момент звернення позивача з заявою відповідач в повній мірі не був забезпечений матеріально-технічними ресурсами щодо виготовлення посвідки у формі картки, що містить безконтактний електронний носій, у зв'язку з чим остання не була йому видана, оскільки такі посилання не закріплені жодним нормативно-правовим актом та суперечать вимогам чинного законодавства України.

Таким чином, з аналізу викладених обставин вбачається порушення відповідачем процедури та порядку розгляду поданих позивачем заяв про видачу посвідки на тимчасове проживання.

За вказаних обставин, суд вважає, що відповідачем не обґрунтовано, без належних на те підстав, не прийнято жодного рішення за зверненням громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_2 щодо оформлення та видачі посвідки на тимчасове проживання в Україні, у зв'язку з чим дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області щодо не прийняття рішення про оформлення та видачі посвідки на тимчасове проживання в Україні громадянину Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов'язання Головного управління ДМС України в Дніпропетровській області оформити та видати посвідку на тимчасове проживання в Україні, громадянину Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі воз'єднання сім'ї, оскільки суд не вправі втручатись у внутрішню діяльність суб'єкта владних повноважень, що віднесена до його виключної компетенції, та переймати на себе його дискреційні повноваження, вказуючи на те, яке саме рішення він має прийняти за результатами розгляду певної заяви.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 07.03.2018 року у справі №233/2084/17.

За змістом ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог шляхом зобов'язання Головного управління ДМС України в Дніпропетровській області за результатами поданих громадянином Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_2 документів для продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання прийняти рішення у встановленому законодавством України порядку, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Так, позивачем були надані суду достатні докази, які б свідчити про протиправну бездіяльність відповідача у прийнятті відповідного рішення щодо видачі чи не видачі посвідки на тимчасове проживання в Україні.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області 768,40 грн., виходячи із розрахунку 1 536,80:2=768,40 грн.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області щодо не прийняття рішення про оформлення та видачі посвідки на тимчасове проживання в Україні громадянину Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_2.

Зобов'язати Головне управління ДМС України в Дніпропетровській області за результатами поданих громадянином Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_2 документів для продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання прийняти рішення у встановленому законодавством України порядку, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 37806243) на користь ОСОБА_2 судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець