Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
Іменем України
Справа № 2а-6322/09/0124
14.01.10 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дугаренко О.В.,
суддів Дадінської Т.В. ,
Омельченка В. А.
при секретарі судового засідання Петрашова Ю.Б.
за участю:
від позивача: не з`явився,
від відповідача: не з`явився,
розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Ялта Автономної Республіки Крим на постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Прищепа О.І.) від 07.10.2009 у справі
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до відповідача - Управління Пенсійного фонду України в місті Ялта Автономної Республіки Крим (вул. Садова, 4, місто Ялта, 98600)
про зобов`язання виконати певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Відповідачем оскаржується постанова Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 07.10.2009, якою позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в місті Ялта Автономної Республіки Крим про зобов`язання виконати певні дії задоволений частково: відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачу соціальну допомогу як дитині війни за період вересень 2008 року - серпень 2009 року в розмірі 1188,80грн.; в іншій частині позову відмовлено (а. с. 16).
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення винесено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права, при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для вирішення справи.
В апеляційній скарзі відповідач зазначив про апеляційній розгляд справи в відсутності його представника.
Позивач в судове засідання 14.01.2010 явку не забезпечив, телеграмою повідомив суд про можливість розгляду справи в його відсутності.
Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
За розпорядженням керівництва суду суддю Шереніна Ю.Л. замінено на суддю Омельченко В.А. Головуючим суддею у справі призначено Дугаренко О.В.
Колегія суддів, обговоривши у відкритому судовому засіданні доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в місті Ялта Автономної Республіки Крим задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки встановлені Законом України "Про соціальний захист дітей війни" №2195-IV від 18.11.2004.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02.09.1945) Другої світової війни було менше 18 років.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно з паспортними даними позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 9), тобто він має правовий статус дитини війни та має право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" встановлено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Частиною третьою статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Враховуючи той факт, що Закон України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та зважаючи на те, що надані державою громадянам пільги, компенсації і гарантії є складовою конституційного права громадян на соціальний захист і достатній рівень життя кожного (статті 46, 48 Конституції України), застосування саме частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни є правомірним. В даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а як розрахункова величина для визначення підвищення пенсії, передбаченого статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру підвищення саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що не суперечить вимогам частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо застосування положень статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим спір має бути вирішений з урахуванням строку, встановленого законом для звернення до суду.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 №107-VI статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 положення пункту 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнані неконституційними з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Статтею 58 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 470грн., з 1 квітня - 481грн., з 1 липня - 482грн., з 1 жовтня - 498грн.
Згідно зі статтею 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, установлений у 2009 році в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.
Відповідно до частини першої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню за період з вересня 2008 року по серпень 2009 року з урахуванням раніше виплачених відповідачем сум за вказаний період, на думку судової колегії є правомірним.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами при розрахунку підвищення пенсії, яке передбачено статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", застосуванню підлягає мінімальний розмір пенсії за віком, який вираховується виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законами про Державний бюджет України на певний рік, а не розмір, що установлений постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", на яку міститься посилання в апеляційній скарзі.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що висновок суду першої інстанції про задоволення позову частково є правомірним.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статі 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статі 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Ялта Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення.
Постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 07.10.2009 у справі №2-а-6322/2009 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України з дати складання ухвали в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 14 січня 2010 р.
Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко
Судді підпис Т.В. Дадінська
підпис В.А.Омельченко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя О.В.Дугаренко