ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
14.01.10Справа №2а-7248/09/5/0170
(15 годин 25 хвилин)
Окружний адміністративний суд АР Крим у складі судді Сидоренко Д.В. при секретарі Габрись П.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до Військової частини А 4416
про визнання дій незаконними та стягнення,
Обставини справи: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Військової частини А 4416 про визнання дій командування військової частини А 4416 щодо невиплати грошової компенсації за продовольче забезпечення та не отримане речове майно при звільненні в запас, стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення в сумі 20143,77 грн., та грошову компенсацію за не отримане речове майно в сумі 3342,45 грн.
Позовні вимоги ґрунтуються на положеннях Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» та мотивовані тим, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або, по їх бажанню, грошову компенсацію замість них.
Позивач у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденціє.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, 13.01.10р. надав до суду заяву про неможливість участі у судовому засіданні, письмових заперечень до суду не надав.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд –
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 до 18.04.2008 року проходив військову службу у Військової частині А 4416.
Відповідно до наказу командувача Військово-Морських Сил ЗС України від 24.03.08 року №46 ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас за пунктом 63 підпунктом “в”(за станом здоров’я) з правом носіння військової форми одягу (а.с.8), з 06.06.08р. виключений зі списків особового складу частини та знятий з усіх видів забезпечення.
Відповідно до статті 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Заборона обмежень прав військовослужбовців встановлена статтею 2 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", згідно з якою ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Пунктом 1 статті 91 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою КМ України от 28 жовтня 2004 року № 1444, військовослужбовці у разі звільнення з військової служби у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.
Таким чином, законодавством України передбачено право вибору військовослужбовцем, який звільнюється зі Збройних Сил України отримати речове майно в натурі або грошову компенсацію за нього. Зазначене право не може бути обмежено, скасовано або змінено відповідачем на власний розсуд без передбачених законом підстав.
Згідно довідки Військової частини А 4416 від 29.05.08р. № 252 заборгованість за неотримане речове майно складає 3342,45 грн. (а.с.37).
Судом встановлено, що станом на день розгляду справи зазначена компенсація відповідачем позивачу не виплачена.
Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача грошової компенсації за не отримане речове майно у сумі 3342,45грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до п.2 ст.9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в редакції що діяла до 11.03.2000р., військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Пунктом 2 Закону Україну «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів», в редакції на 11.03.2000р., призупинено дію пункту другого статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них, а також дію абзацу першого частини першої статті 14 зазначеного Закону в частині забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) та членам їх сімей безоплатного проїзду у відпустку.
Згідно п.3 зазначеного Закону, він набирає чинності з моменту його офіційного оприлюднення, яке відбулося 11.03.2000р. в Урядовому кур'єрі N45.
До пункту 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» неодноразово вносилися зміни, та востаннє Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 04.03.2003р. призупинено дію пункту другого статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців), а також дію абзацу першого частини першої статті 14 зазначеного Закону в частині забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) та членам їх сімей безоплатного проїзду у відпустку.
Зазначений Закон України в установленому порядку визнано неконституційним не було.
Позивач не надав суду доказів того, він працював на посаді, яка віднесена до категорій посад, служба на яких дозволяє використовувати цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність.
Призупинення дії закону, так само як і його скасування, не дає підстав для його застосування.
Законом України від 03.11.2006р. №328-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» статтю 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено у новій редакції, та доповнено новою статтею 91, яка і регулює відносини по забезпеченню продовольчим та речовим майном. Зазначені зміни набули чинності з 01.01.2007року. Як вбачається із ст.91 Закону грошова компенсація за продовольчі пайки не передбачена.
Таким чином, позовні вимоги щодо визнання дій відповідача щодо невиплати грошової компенсації за продовольче забезпечення та не отримане речове майно при звільненні в запас та стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення в сумі 20143,77 грн. є необґрунтованими.
Вступну та резолютивну частину постанови проголошено у судовому засіданні 14.01.2010 року.
У повному обсязі постанова виготовлена 18.01.2010 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159,160, 163 КАС України
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з військової частини А4416 (99029, АР Крим, м. Севастополь, вул. Шабаліна, 16) на користь ОСОБА_1 (99038, АДРЕСА_1) компенсацію за не отримане речове майно в сумі 3342,45 грн.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (99038, АДРЕСА_1) витрати зі сплати судового збору у сумі 33,42грн.
Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Сидоренко Д.В.