Судове рішення #7828247

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД


Справа: №   22-а- 2909/09                                   Головуючий у 1-й інстанції:   примаченко В.О.  

Суддя-доповідач:  Василенко Я.М


У Х В А Л А

Іменем України

"03" лютого 2010 р.                                                                                                        м. Київ

     

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого                                            Василенка Я.М.,

суддів                                                           Мельничука В.М., Попович О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07.10.2008 у справі за позовом ОСОБА_2 до управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про визнання дій суб’єкта владних повноважень неправомірними та стягнення недоотриманої суми одноразової допомоги на оздоровлення за 2007 рік, -

ВСТАНОВИВ :

08.02.2008 ОСОБА_2 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із позовом, в якому з урахуванням подальших уточнень просив визнати дії відповідача щодо відмови йому у перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік в розмірі передбаченому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними, зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату на його користь суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік в розмірі 2180 грн.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07.10.2008 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії та учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (згідно до посвідчення НОМЕР_1 від 01.04.1999 та вкладки до нього – а. с. 2), а також інвалідом 2-ї групи, захворювання якого пов’язане з виконанням службових обов’язків в/сл по ЛНА на ЧАЕС, що підтверджується довідкою сер. КИО-І (а. с. 3).

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796, щорічна допомога на оздоровлення інвалідам 2-ї групи, захворювання яких пов’язане з наслідками Чорнобильської катастрофи, виплачується в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

Зміст Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», статтею 76 якого встановлювалися розміри мінімальних заробітних плат з 1 січня 2007 року – 400 гривень на місяць, з 1 квітня 2007 року – 420 гривень, з 1 липня 2007 року – 440 гривень та з 1 жовтня 2007 року – 460 гривень, свідчить про відсутність будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно до ч. 7 ст. 48 Закону № 796 розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Позивач у 2007 році отримав щорічну допомогу на оздоровлення передбачену абз. 2 ч. 4 ст. 48 Закону № 796 в розмірі, встановленому Постановою КМ України від 12.07.2005 № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» – 120 грн. на рік, оскільки п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія абз. 2 ч. 4 ст. 48 Закону № 796 була зупинена.

Відповідно до вимог ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Бюджетного Кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.

У відповідності до рішення Конституційного Суду України № 6 від 09.07.2007, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії абз. 2 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати визнано неконституційним, тобто таким, що не відповідає Конституції України.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони та інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що право на отримання недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 48 Закону № 796, з розрахунку п’яти мінімальних заробітних плат у позивача виникло лише з дня набрання чинності Рішенням КС України, тобто з 09.07.2007.

При цьому, оскільки із наявних у матеріалах справи документів (а. с. 9) вбачається, що спірна допомога за 2007 рік була виплачена позивачу 29.12.2007, тобто у період, коли вже не діяли положення п. 30 ст. 71  Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», проте відповідач здійснив всі виплати на підставі нечинних на той час норм закону, колегія суддів вбачає неправомірність в його діях, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 122, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради – залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07.10.2008 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

  Головуючий:

  Судді:


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація