Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
Справа № 2а-4185/09/0124
13.11.09 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кучерука О.В.,
суддів Горошко Н.П. ,
Санакоєвої М.А.
розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Ялта Автономної Республіки Крим на постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Руденко В.В. ) від 18.04.2009 року у справі № 2а-4185/09
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 Крим, 98676)
до Управління Пенсійного фонду України в місті Ялта Автономної Республіки Крим (вул. Садова 4, місто Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)
про зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 18.04.2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в місті Ялта Автономної Республіки Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_2 , як дитині війни , державну соціальну допомогу за травень - грудень 2008 року та січень - березень 2009 року в розмірі 1079 гривень 20 копійок.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн.
В інший частині позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, Управління Пенсійного фонду України в місті Ялта Автономної Республіки Крим звернулося з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що постанову суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, судом в неповному обсязі з’ясовані обставини, що мають значення для справи. Так, відповідач вважає, що судом першої інстанції невірно застосовано норми статей 6, 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Згідно зі статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а кошти Пенсійного Фонду не включаються до складу Державного бюджету України.
Враховуючи наявні у справі матеріали, судова колегія розглядає справу в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Колегія суддів, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту встановлюються Законом України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-ІV від 18.11.2004 (із змінами та доповненнями). Цей Закон гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і соціальної підтримки.
Судом встановлено, що позивач –ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус дитини війни відповідно до статті 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, згідно з якою дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02.09.1945) Другої світової війни було менше 18 років, що підтверджується відповідним посвідченням (арк.с.7), у зв’язку з чим має право на всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, в тому числі право на отримання підвищення у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Згідно зі статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", в редакції Закону України № 489-V від 19.12.2006 року, що діяла з 01.01.2007 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28.12.2007 положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладений в такій редакції: “Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни”.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28.12.2007 року визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
При цьому, Конституційний Суд України вказав, що Верховна Рада України не уповноважена при прийнятті Закону України про Державний бюджет України зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Як зазначив Конституційний Суд України, це суперечить вимогам статті 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", згідно з якою державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Оскільки правові положення, які передбачають соціальні виплати, встановлені статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-IV від 18.11.2004 року, є чинними, позивач є дитиною війни, тому має право на їх одержання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог щодо нарахування та стягнення щомісячної державної соціальної допомоги з січня 2007 року по квітень 2008 року, оскільки позивач звернувся до суду в квітні 2009 року, тобто, поза межами річного строку, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, та не надав суду доказів про поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Що стосується вимог позивача щодо нарахування та сплати щомісячної державної соціальної допомоги за 2008 рік, то в цієї частині позов підлягає частковому задоволенню, а саме: з травня 2008 року по грудень 2008 року, оскільки в травні 2008 року набрало законної сили Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 про визнання такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) підпункт 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007, з урахуванням сум, що вже виплачені позивачу.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначене підвищення. Однак, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання цього підвищення, яке прямо передбачене законом.
Конституційний Суд України неодноразово в своїх рішеннях №10-рп/2008 від 22.05.2008, №26-рп/2008 від 27.11.2008 підкреслював, що Закон України про Державний бюджет України на відповідний рік має чітко визначену сферу регулювання, та ним не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, встановлювати інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших Законів України, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.
Згідно з частиною першою статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 58 Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 107-VІ від 28.12.2007 встановлений розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01.01.2008 –470,00грн., з 01.04.2008 –481,00грн., з 01.07.2008 –482,00грн., з 01.10.2008 –498,00грн.
Відповідно до статті 54 Закону України “Про державний бюджет України на 2009 рік” розмір прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення дорівнює розмірам, що діяли у грудні 2008 року, тобто у розмірі 498,00грн.
Щомісячна державна соціальна допомога складає за травень-червень 2008 року (481 грн. х 30%) х 2 (місяця) = 288,60 грн., за липень-вересень 2008 року (482 грн. х 30%) х 3 (місяця) = 433,80 грн., за жовтень 2008 року - березень 2009 року (498 грн. х 30%) х 6 (місяців) = 896,40 грн. Відповідачем частково надбавка виплачена позивачу: з травня 2008 року по березень 2009 року - 539,60грн.
На підставі вищевикладеного, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що належить нарахуванню та стягненню з відповідача на користь позивача щомісячна грошова соціальна допомога за період з травня 2008 року по березень 2009 року у розмірі 1079,20грн. (1618,80грн. - 539,60грн.) – в межах строку звернення до суду та після прийняття рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 по справі № 10-рп/2008 до прийняття рішення у справі, є правомірним.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, воно є законним та обґрунтованим, й не може бути скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.
З таких підстав, судовій колегії дає право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції залишенню без змін.
Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 195, 197, частиною першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим на постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 18.04.2009 року у справі № 2а-4185/09 залишити без задоволення.
Постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 18.04.2009 року у справі № 2а-4185/09 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя підпис О.В.Кучерук
Судді підпис Н.П.Горошко
підпис М.А.Санакоєва
З оригіналом згідно
Головуючий суддя О.В.Кучерук