Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
Іменем України
Справа № 2а-11763/09/2/0170
10.12.09 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дугаренко О.В.,
суддів Омельченка В. А. ,
Щепанської О.А.
секретар судового засідання Клюкіна Н.С.
за участю сторін:
позивач, ОСОБА_2 - не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність.
представник відповідача, Військового комісаріату Автономної Республіки Крим - Соловйова Галина Володимирівна, довіреність № 1660 від 03.04.09,
розглянувши апеляційну скаргу Військового комісаріату Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 05.11.09 у справі № 2а-11763/09/2/0170
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1,Саки,Сакський район, Автономна Республіка Крим,96500)
до Військового комісаріату Автономної Республіки Крим (вул. Київська, 152,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95493)
про визнання протиправним та скасування рішення, спонукання до виконання певних дій
ВСТАНОВИВ:
Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 05 листопада 2009 року у справі № 2-а-11763/09/2/0170 позов ОСОБА_2 до Військового комісаріату АР Крим було задоволено. Визнано протиправним та скасовано п.53 Протокольного рішення № 1 від 12 лютого 2009 року Військового комісаріату АР Крим про відмову ОСОБА_2 в присвоєнні статусу учасника бойових дій. Військовий комісаріат АР Крим було зобов’язано присвоїти ОСОБА_2 статус учасника бойових дій та видати ОСОБА_2 посвідчення учасника бойових дій.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Військовий комісаріат АР Крим звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 05 листопада 2009 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права. Заявник апеляційної скарги посилається на те, що надані документи не підтвердили особисту участь позивача в бойових діях або забезпеченні бойової діяльності військ на території Єгипту. Заявник апеляційної скарги вважає, що судом першої інстанції при ухваленні судового рішення неповно з’ясовані обставини справи, що мають значення для справи, а також ненадана належна оцінка доказам, які є в матеріалах справи.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Позивач у судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутністю.
Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у період 1969-1971 років проходив військову службу у військовій частині 76754 Військово-Морського Флоту на території Об’єднаної Арабської Республіки (Єгипет) у військовому званні –старший сержант, що підтверджується Архівною довідкою Центрального Військово-Морського Архіву Міністерства оборони Російської Федерації від 23 грудня 2008 року за № 16362.
Відповідно до Переліку держав, яким надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки та осіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, і періодів бойових дій на їх території, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1994 року № 63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту», період бойових дій на території Єгипту (Об’єднаної Арабської Республіки) мав місце з березня 1969 року по липень 1972 року.
Протокольним рішенням від 12 лютого 2009 року за № 1 засідання комісії Військового комісаріату АР Крим щодо вирішення питань стосовно ветеранів війни, яка створена у відповідності з наказом МО України від 26 липня 1996 року № 207 позивачу було відмовлено у встановленні статусу учасника бойових дій з посиланням на те, що факт участі у бойових діях або забезпеченні бойової діяльності військ представлені на розгляд комісії документи не підтверджують.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»учасниками бойових дій визнаються учасники бойових дій на території інших країн –військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).
Згідно до Архівної довідки Центрального Військово-морського архіву Міністерства оборони Російської Федерації від 23 грудня 2008 року № 16362, старший сержант ОСОБА_2 у період 1969 –1971 роки проходив військову службу у військовій частині 76754 на території Об’єднаної Арабської Республіки (Єгипет) на підставі відрядження Штаба авіації Військово-Морського флоту. Бойові дії на території Об’єднаної Арабської республіки (Єгипет) велися з березня 1969 року по липень 1972 року.
Не зважаючи на те, що вказаною архівною довідкою зазначено, що у архівних документах відсутні відомості про участь особистого складу військової частини п.п. 76754 і особисто ОСОБА_2 у період 1969–1971 років, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про те, що позивач має право на присвоєння йому статусу учасника бойових дій, тому що відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»учасниками бойових дій визнаються не лише військовослужбовці Військово-Морського Флоту, які проходили службу чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, але й ті, які брали участь у забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно визначив, що підтвердження позивачем факту проходження ним служби у військовій частині, яка знаходилася на території Єгипту (Об’єднаної Арабської Республіки) саме у період часу, у який велися бойові дії, є достатнім для надання позивачу статусу учасника бойових дій, оскільки перебування військовослужбовця за відповідним наказом на території іншої держави, де в цей час велися бойові дії, насамперед було обумовлено забезпеченням бойової діяльності Військово-Морського флоту колишнього Союзу РСР.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Але, відповідач не надав суду доказів того, що позивач у період проходження військової служби у 1969-1971 роках на території ОАР (Єгипет) не брав участь у забезпеченні бойової діяльності Військово-Морського флоту колишнього СРСР. Більш того, відповідач не надав суду доказів, які б підтвердили наявність інших підстав проходження позивачем військової служби на території іншої держави, де велися бойові дії у цей час.
Суд першої інстанції правильно надав юридичну оцінку обставинам справи та наданим письмовим доказам та правильно застосував норми матеріального права, а саме –пункт 2 частини 1 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та положення Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1994 року № 63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Таким чином, у судової колегії відсутні правові підстави для скасування постанови Окружного адміністративного суду АР Крим від 05 листопада 2009 року.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Військового комісаріату АР Крим залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 05 листопада 2009 року у справі № 2-а-11763/09/2/0170 залишити без змін.
Ухвала набирає законну силу з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 11 грудня 2009 р.
Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко
Судді підпис В.А.Омельченко
підпис О.А.Щепанська
З оригіналом згідно
Головуючий суддя О.В.Дугаренко