Справа № 22ц-2076/08

Головуючий у 1 інстанції Збицька К.Д.

Категорія 31

Доповідач Широкова Л.В.

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем       України

13 листопада 2008 року

Колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді     Широкової Л.В.

суддів     Франовської К.С.

Худякова А.М.

при секретарі судового

засідання     Забеліній О.О.

з участю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_3,  подану на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 11 вересня 2008 року по цивільній справі за позовом Малинської районної санітарно-епідеміологічної станції до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди,  -

встановила:

У серпні 2008 р. Малинська районна санітарно-епідеміологічна станція (далі -Малинська райСЕС) звернулася до суду з даним позовом,  просила стягнути з відповідача в порядку регресу 46289 грн. 41 коп. матеріальної шкоди та судові витрати,  посилаючись на те,  що вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 13 липня 2007 р. відповідача ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні злочину,  передбаченого ч.2  ст. 286 КК України,  задоволено цивільний позов про стягнення з позивача,  як роботодавця та власника транспортного засобу,  матеріальної та моральної шкоди,  завданої потерпілій. Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 18 вересня 2007 р. вирок змінено,  зменшено розмір матеріальної шкоди до 6289 грн. 41 коп. та моральної шкоди до 40000 грн. На даний час вирок виконаний.

Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 11 вересня 2008 р. позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Малинської райСЕС 46289 грн. 40 коп.,  30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 51 грн. судового збору в дохід держави. Додатковим рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 15 вересня 2008 р. ОСОБА_4 звільнено від сплати судового збору в дохід держави на підставі п.18  ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито" від 21.01.1993 р.

Не погоджуючись з даним рішенням,  відповідач подав апеляційну скаргу,  в якій просить рішення суду першої інстанції змінити,  зменшивши розмір матеріальної шкоди,  посилаючись на неповне з'ясування обставин,  що мають значення для справи та неправильне застосування судом норм матеріального права.

Крім того,  відповідач вважає,  що суд не прийняв до уваги невеликий розмір його заробітної плати,  незначні доходи його сім'ї,  стан здоров'я його та дружини.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги,  колегія суддів приходить до висновку про те,  що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог  ст.  134 КЗпП України працівники несуть повну матеріальну відповідальність,  заподіяної з їх вини підприємству,  установі,  організації,  коли шкоди завдано діями працівника,  які мають ознаки діянь,  переслідуваних у кримінальному порядку.

Судом встановлено,  що відповідач ОСОБА_4 з 29.03.1994 p. працює водієм Малинської райСЕС ( наказ № 16 від 29.03.1994 р. а.с.  17).

15 вересня 2006 р. відповідач,  перебуваючи у відряджені у м. Житомирі скоїв дорожньо-транспортну пригоду (а.с.  19-21),  за що вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 13 липня 2007 р. був засуджений до кримінальної відповідальності за ч.2  ст. 286 КК України. За цим же вироком стягнуто з Малинської райСЕС на користь потерпілої ОСОБА_5 8000 грн. матеріальної та 70000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 18 вересня 2007 р. вирок суду першої інстанції змінено,  зменшено відшкодування з Малинської райСЕС на користь ОСОБА_5 матеріальної шкоди до 6289 грн. 41 коп. та моральної шкоди до 40000 грн. Дана ухвала набрала законної сили (а.с. 4-13).

Заподіяну відповідачем шкоду Малинська райСЕС потерпілій повністю відшкодувала (а.с. 25-26).

Прийшовши до правильного висновку про те,  що відповідач перед позивачем повинен нести повну матеріальну відповідальність,  суд першої інстанції вищезазначеного не врахував та помилково виходив з положень Цивільного кодексу.

Крім того,  визначаючи розмір відшкодування суд першої інстанції не врахував положення  ст. 137 КЗпП України.

Так,  ч.2 ст137 КЗпП України передбачена можливість суду зменшити розмір покриття шкоди,  заподіяної працівником,  залежно від його майнового стану,  за винятком випадків,  коли шкода заподіяна злочинними діями працівника,  вчиненими з корисливою метою.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач вчинив злочин по необережності,  є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с. ЗЗ),  працює у позивача більше 15 років,  раніше зауважень по роботі не мав,  має малу заробітну плату (а.с. 32),  хворіє та перебуває на обліку в психіатричному кабінеті (а.с. 40, 51) дружина пенсіонерка,  отримує малу пенсію(а.с. 34)

Враховуючи наведене,  колегія судів вважає за можливе розмір відшкодування зменшити до 25000 грн. ( двадцяти п'яти тисяч грн.). Рішення в цій частині змінює.

Керуючись  ст.   ст.  303-304,  307,  313,  316 ЦПК України,  колегія суддів,  -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Малинського районного суду Житомирської області від 11 вересня 2008 року в частині відшкодування шкоди змінити,  зменшивши розмір відшкодування до 25000 грн. В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.