Дата документу 28.03.2019 Справа № 554/8559/16-ц

Провадження №2/554/333/2019

РІШЕННЯ

іменем України

28 березня 2019 року м.Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави у складі:

головуючого судді Андрієнко Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Карабаш О.В.,

за участю адвоката- В.В.Пономаренко

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Полтаві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 25.02.2013 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п.2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання вказаного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до умов надання банківських послуг. Зазначає, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та тарифами банку складає між ними вказаний договір, що підтверджується підписом у заяві. При укладанні договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України щодо договорів приєднання. Позивач свої зобов'язання за Договором та угодою виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст.ст.509, 526, 1054 ЦК України відповідач забов'язання за вказаним договором не виконав. У зв'язку із зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 30.09.2016 року має заборгованість 13590,61 грн., яка складається з: 6934,57 грн. - заборгованість за кредитом; 4632,68 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 900,00 грн.; заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 623,36 грн. - штраф (процентна складова). Як зазначає позивач, на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав позивача. На підставі викладеного, просить суд стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ «Приват Банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 25.02.2013 року в розмірі 13590,61 грн. та стягнути сплачений судовий збір в розмірі 1378,00 грн.

19.10.2016 року ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави задоволено заяву про самовідвід судді Тімошенко Н.В. та передано справу для повторного автоматизованого розподілу в порядку, передбаченому ЦПК України (а.с.44).

21.10.2016 року ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду (а.с.47).

19.04.2017 року ухвалою суду задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів та витребувано з Полтавського відділу поліції ГУНП в Полтавській області матеріали кримінального провадження для повного і об'єктивного з'ясування обставин (а.с.61а).

На підставі розпорядження керівника апарату Октябрського районного суду м.Полтави №2712 від 21.11.2018 року цивільну справу №554/8559/16-ц у зв'язку із закінченням повноважень судді Шевської О.І. за наслідками повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями та відповідно до протоколу від 21.11.2018 року передано для подальшого розгляду судді Андрієнко Г.В. (а.с.170, 171).

22.11.2018 року ухвалою суду справу прийнято до провадження (а.с.172).

12.12.2018 року ухвалою задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів у ПрАТ «ВФ Україна» та АТ КБ «Приватбанк» (а.с.182-183).

Крім того, 24.04.2017 року та повторно 19.12.2018 року і 08.02.2019 року направлено судові запити до Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області щодо результатів розслідування кримінального провадження (а.с.102, 186, 210).

Повторно направлені запити про витребування інформації до ПрАТ «ВФ Україна» (а.с.209, 219).

Представник відповідача - адвокат Пономаренко В.В. із пред'явленим до ОСОБА_2 позовними вимогами не погодилась та подала до суду письмові заперечення на позов ПАТ КБ «Приват Банк», у якому зазначила, що позов є необґрунтованим з таких підстав.

Вказує, що її довіритель - відповідач ОСОБА_2, починаючи з 17 січня 2015 року перебуває за межами України, а саме у США, що підтверджується наданими доказами. Не заперечує, що відповідач є клієнтом ПАТ КБ «Приват банк» та що отримувала дві кредитні картки, а саме: НОМЕР_2 із звичайним ступенем захисту, без фото та чипа, а також НОМЕР_3 із фото та чипом, яка отримана відповідачем у жовтні 2014 року у відділенні Банку в м.Києві.

Зазначає, що до виїзду відповідача до США вона мала борг перед банком в сумі 42,19 грн. Виїжджаючи до США ОСОБА_2 забрала із собою обидві картки. У подальшому картку за НОМЕР_2 із звичайним ступенем захисту, без фото та чипа в серпні 2015 року вона передала своєму батькові ОСОБА_3 з метою погашення боргу перед банком з врахуванням всіх відсотків, що він і зробив в першій половині вересня 2015 року. Друга картка за НОМЕР_3 із фото та чипом, як стверджує представник, знаходиться у ОСОБА_2 в США.

У зв'язку із виплатою всіх необхідних платежів перед банком та відсутністю необхідності користуватися у США кредитними коштами ПАТ КБ «Приватбанк» відповідач вирішила закрити всі рахунки, відкриті нею у вказаному банку, через систему «Приват 24», однак їй це не вдалося. На звернення до служби підтримки банку їй було повідомлено, що через систему «Приват 24» рахунки повністю закрити неможливо, і що для цього необхідно особисто з'явитись до відділення банку і написати відповідну заяву, крім того, оператором повідомлено, що у разі неможливості прибути, а також якщо вона не буде користуватись рахунками, вони автоматично через деякий час стануть не активними. Разом із тим зазначає, що з 09 вересня 2015 року мобільний номер телефону НОМЕР_4, через який було активовано обидві катки ПАТ КБ «Приват банк» за вказаними вище номерами, та який слугував логіком входу в систему «Приват 24», було вимкнено, ОСОБА_2 ним не користувалася, що також підтверджується доказами.

Однак, 07.02.2016 року на електронну пошту відповідача надійшло повідомлення від ПАТ КБ «Приват банк» стосовно зняття з її картки НОМЕР_3, яка знаходиться в неї в США, обов'язкового платежу за послугу «Оплата частками», нібито придбаного нею товару в м.Києві. Із змісту цього повідомлення вбачалося, що з її картки було розраховано за товар на загальну суму 5395,00 грн., платежами 848,00 грн. та 4547,00 грн. при тому, що ліміт картки на час її отримання становив 2000,00 грн. Крім того, ОСОБА_2 понад один рік перебуває у США, і заяву щодо збільшення кредитного ліміту до банку не подавала. При зверненні до служби безпеки банку в м.Полтаві повідомлено про те, що з листопада 2015 року картки ОСОБА_2 за номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_3 переактивовані за мобільним номером НОМЕР_5, який на даний час є логіном для входу в систему «Приват 24». Саме з цих підстав ОСОБА_2 неодноразово телефонувала до служби підтримки ПАТ КБ «Приват банк» стосовно блокування її рахунків і подала відповідну он-лайн заяву.

Разом із тим, у здійсненні перерахунку по карткам в зв'язку з шахрайськими діями невідомих осіб відповідачу представниками банку було відмовлено. Крім того, від працівників банку стало відомо, що товари були придбані в магазині «Мобільні фішки», розташованого за адресою: м.Київ, вул.Гагаріна, 2-а, що ані теоретично, ані практично неможливо через відсутність відповідача в Україні. У зв'язку із цим рідні відповідача звернулись до поліції, оскільки відповідач інколи не здійснювала покупок у вказаному магазині та не оплачувала товар карткою ПАТ КБ «Приват банк», не збільшувала кредитний ліміт цієї картки з 2000,00 грн. на іншу суму та не користувалася такою програмою банку як «Оплата частками», та за вказаним фактом до ЄРДР внесено відомості про кримінальне правопорушення за №12016170040001138 від 29.03.2016 року.

Вказує, що умовами договору ОСОБА_2 було гарантовано захист її рахунків, що банком виконано не було, у зв'язка з чим невідомі особи заволоділи коштами. Коли ж відповідачу стало відомо про вказані обставини, то позивач самоусунувся від вирішення проблем, що постали, хоча має всі матеріально-технічні можливості для встановлення дійсних обставин зняття коштів з карток ОСОБА_2, та натомість звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості. На підставі викладеного, вважає позов необґрунтованим та недоведеним і просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с.63-66).

23.05.2017 року представником ПАТ КБ «Приватбанк» надіслано на адресу суду письмові пояснення на заперечення відповідача, у яких посилався на те, що підписуючи Анкету-Заяву від 25.02.2013 року відповідач приєднався до запропонованих Банком Умов та правил надання банківських послуг, які є частиною укладеного між сторонами договору. Оскільки встановлення та зміна Кредитного ліміту здійснюється банком самостійно та згода позичальника не потрібна, вказував на те, що згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти кредитний ліміт відповідача змінювався неодноразово. Крім того, передбачено можливість клієнтам, які мають кредитну карту, оформити послугу «Оплату частинами» без відвідування відділення за допомогою кредитної карти, обов'язкові умови для цього кредитний ліміт від 2000,00 грн. та доступний залишок коштів, тому оформити послугу можливо у будь-які торговій точці за допомогою карти та терміналу. Порядок погашення заборгованості відбувається шляхом списання регулярного платежу з карти клієнта як з власних коштів, так і з кредитних. Оформлення послуги «Оплата частинами» можливо тільки за допомогою своєї кредитної картки з правильним введенням пін-коду.

Вказує, що заяв, дзвінків в Банк від клієнта про втрату картки «Універсальної» за допомогою якої була оформлена послуга «Оплата частинами» не надходило, що, на думку представника позивача, підтверджує оформлення оплати частинами саме клієнтом. В обґрунтування цьому також посилається на те, що ОСОБА_2 передала свою карту у користування своєму батьку, що заборонено та є порушенням з боку клієнта Умов та правил надання банківських послуг, а тому і відповідальність за всі операції, що здійснені з використанням картки лежить на відповідачеві. Вважав обставини, на які посилається відповідач у своєму запереченні, такими, що не відповідають дійсності, оскільки відповідач належним чином не виконала свої зобов'язання за договором, а тому наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с.78-79).

Представник позивача АТ КБ «Приватбанк» у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у позовній заяві просив розглядати справу за відсутності представника, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача адвокат Пономаренко В.В. у судовому засіданні позовні вимоги не визнала. Заперечувала проти задоволення позову з тих підстав, що відповідач ОСОБА_2 з 17.01.2015 року постійно перебуває за межами України, разом із тим, заборгованість перед банком у розмірі 42,19 грн. з усіма відсотками за користування кредитом була погашена, відповідач кредитними коштами банку за межами України не користувалась, між тим, вчиняла дії, спрямовані на закриття її рахунків, та особисто не мала жодної фізичної можливості здійснювати операції зі своєю банківською карткою на території України в той час. Мобільний телефон відповідача з номером НОМЕР_4, на який активовані банківські картки ПАТ КБ «Приватбанк» з 09.09.2015 року був вимкнений, після чого 07.02.2016 року відбулося списання коштів з її банківської картки з НОМЕР_3 нібито за придбання товарів зі збільшеним кредитним лімітом картки на загальну суму 5395,00 грн. Про факти зняття грошових коштів та сумнівні операції з карткою відповідача неодноразово повідомлявся Банк та з цього приводу наявні звернення до правоохоронних органів, тобто відповідачем вживались всі достатні заходи щодо належного виконання зобов'язань перед банком, а тому вина ОСОБА_2 у виникненні заборгованість відсутня. Просила відмовити у задоволенні позову за необгрунтованістю.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а також доводи сторони відповідача, надавши належну правову оцінку доказам, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 звернулась до ПАТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку № б/н від 25.02.2013 року (а.с.6).

Відповідно до ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Відповідно до укладеного договору № б/н від 25.02.2013 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Таким чином, між Позивачем та Відповідачем укладено договір №б/н від 25.02.2013 року та було видано кредитну карту та відкрито картковий рахунок.

Картковий рахунок - рахунок, в якому відображаються операції по платіжній карті (п.1.1.1.36 Умов та Правил надання банківських послуг).

Кредитний ліміт - розмір грошових коштів, наданих Банком Клієнту на строк, обумовлений Договором, на умовах платності та повернення (п.1.1.1.45 Умов та Правил надання банківських послуг).

Відповідно до п.1.1.1.46 Умов та Правил надання банківських послуг, Кредитна картка- платіжна картка зі встановленим кредитним лімітом.

Відповідно до укладеного договору №б/н від 25.03.2013 року - Відповідачем було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_3 (п.1.1.1.36 Умов та Правил надання банківських послуг) ключем до карткового рахунку є пластикова Картка, яку отримав Відповідач та ввів ПІН, відомий клієнту (п.п.1.1.1.61, 1.1.1.62 Умов та Правил надання банківських послуг) та верифікаційний мобільний телефон НОМЕР_4, який вказав Відповідач як фінансовий телефон в Заяві (п.1.1.1.116 Умов та Правил надання банківських послуг).

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивач вказує на наявність заборгованості ОСОБА_2 по кредитному договору згідно розрахунку боргу станом на 30.09.2016 року, яка становить 13590,61 грн. та складається з: 6934,57 грн. - заборгованість за кредитом; 4632,68 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 900,00 грн.; заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 623,36 грн. - штраф (процентна складова) (а.с.4-5).

Також зазначає, на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає.

Як пояснив в судовому засіданні представник відповідача, заборгованість перед банком була погашена у вересні 2015 року та під час перебування ОСОБА_2 у США до моменту несанкціонованого зняття коштів відповідач не мала заборгованості перед банком та жодних повідомлень про зміну кредитного ліміту від банку у встановленому порядку не отримувала. З цього приводу відповідач одразу звернулась до служби підтримки банку (а.с.74-77).

25.03.2016 року за фактом неправомірних дій невідомих осіб щодо заволодіння грошовими коштами з картки рахунку НОМЕР_3, відкритого ОСОБА_2 у ПАТ КБ «Приватбанк», із відповідною заявою про вчинення кримінального правопорушення до правоохоронного органу звернувся батько останньої ОСОБА_3 (а.с.71).

Як вбачається з витягу з кримінального провадження №12016170040001138, до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.03.2016 року внесені відомості про кримінальне правопорушення з правовою кваліфікацією за ч.1 ст.185 КК України та згідно фабули кримінального правопорушення зазначено, що в період часу з жовтня 2015 року у м.Києві шляхом розрахунку за товари банківською карткою ОСОБА_2, яка перебуває за кордоном, невстановлена особа вчинила крадіжку грошових коштів у сумі 5395,00 грн. (а.с.72).

На запит суду Полтавським ВП ГУНП в Полтавській області листом від 14.02.2019 року повідомлено, на даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016170040001138 триває, особу, яка б могла бути причетною до вчинення вказаного кримінального правопорушення, не встановлено, при цьому проводяться заходи щодо встановлення таких осіб (а.с.211).

Крім відповідача, яка на той час знаходилась за межами України, до служби безпеки банку з приводу виявлених обставин звертався її рідний батько ОСОБА_3, однак листом ПАТ КБ «Приватбанк» від 17.02.2016 року останньому було відмовлено у наданні інформації (а.с.73).

Згідно з випискою деталізованого рахунку за номером телефону абонента НОМЕР_4, який використовувався ОСОБА_2 як фінансовий номер та у сервісах банку ПАТ КБ «Приватбанк», був вимкнений у вказаний вище проміжок часу та операцій з боку ОСОБА_2 за ним не здійснювалось (а.с.70).

Проте, як слідує із наданих доказів, фактично відбулась зміна фінансового номеру клієнта банку на номер НОМЕР_5, який відповідачу не належить, і в подальшому цей номер використовувався як логін для використання картки відповідача НОМЕР_3 (а.с.77).

Згідно з відповіддю ПрАТ «ВФ України» від 21.03.2019 року щодо надання інформації про обставини звернень ОСОБА_2 з приводу блокування її номеру, причин відновлення сім-карти та надання інших відомостей оператором повідомлено, що за вказаний період (листопад 2015 року) запитувана інформація не збереглась, оскільки відповідно до ст.39 Закону України «Про телекомунікації» записи про надані послуги зберігаються протягом 3 років (а.с.221).

Слід зазначити, що грошовими коштами здійснювалась оплата послуг, товарів, відповідно особа, яка здійснювала оплату мала інформацію про платіжну карту, її номер, строк дії, СVV-код і знала ПІН -код властивий даній карті, що необхідні для здійснення операцій з Платіжною картою.

Кримінальне провадження за фактом вчинення злочину за ознаками крадіжки грошових коштів ОСОБА_2 не підтверджує та не спростовує наявність чи відсутність вини останньої щодо неналежного виконання кредитного зобов'язання, однак у матеріалах справи наявні достатні докази того, що кредитні кошти з рахунку відповідача знято внаслідок дій невідомих осіб, що у сукупності з іншими встановленими судом обставинами свідчить про відсутність винних дій чи бездіяльності відповідача, яка вжила достатніх заходів для належного виконання покладених на неї обов'язків за договором.

Незважаючи на це, ПАТ КБ «Приватбанк» нараховував відсотки за користування кредитними коштами, які відповідач фактично не отримувала.

Разом із тим, позивачем на виконання ухвали суду про витребування доказів не надано вичерпної інформації щодо звернень відповідача на номер 3700 щодо блокування її платіжних карток та причин їх подальшої переактивації на номер НОМЕР_5 (а.с.192-193).

Твердження позивача про те, що саме відповідачем ОСОБА_2 07.12.2015 року було оформлено через термінал послугу «Оплата частинами» не обґрунтовано жодними належними і допустимими доказами.

Як вбачається із виписки по рахунку ОСОБА_2, зняття грошових коштів за придбання товарів в магазині «Мобільні фішки» в м.Києві на суму 5395 грн. відбулось саме через картку НОМЕР_3 (а.с.196).

При цьому відповідач заборгованості до того часу не мала, картка вже не використовувалась та нею вживались заходи щодо її блокування за номером 3700, натомість, доказів отримання нею кредитного продукту «оплата частинами» позивачем не надано, а тому доводи відповідача, що вона не користувалась кредитним продуктом «оплата частинами» та не здійснювала таких платежів заслуговують на увагу.

Відповідно до п.14.12. ст.14 Закону України від 05.04.2001, № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі - Закон) користувач зобов'язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Згідно з п.п.14.14.; 14.16. ст.14 Закону користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов'язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів; під час реєстрації банком повідомлення користувача щодо втрати електронного платіжного засобу банк зобов'язаний відобразити дату та час повідомлення.

Відповідно до п.п. 5, 6, 7, 9 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року N 705 (далі - Положення) користувач зобов'язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем. Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов'язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів. Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Згідно з п.1.1.2.10 Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк» клієнт зобов'язаний вживати заходів по запобіганню втрати (крадіжки) Карт, стікера PayPass, ПИНа (персонального ідентифікаційного номера) або інформації, нанесеної на Карту і магнітну полосу, або їх незаконного використання.

Пунктом 1.1.2.11 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що клієнт зобов'язаний інформувати Банк, а також правоохоронні органи за фактом втрати карти, стікера PayPass, ПИНа, сім-карти мобільного телефону або отримання відомостей про їх незаконне використання. При настанні вищевказаних подій необхідно звернутися у відділення Банку або зателефонувати за вказаними номерами.

Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, не можливо дійти висновку про вину користувача як підставу цивільно-правової відповідальності.

За загальним правилом зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства (ст.526 ЦК України).

За змістом ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила віх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Під час розгляду справи підтверджено факти звернень відповідача до АТ КБ «Приватбанк» з повідомленням про несанкціоноване зняття готівки з її карткового рахунку, за таких обставин, враховуючи зазначені норми Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ризик фінансових збитків та відповідальність несе банк.

Судом встановлено та підтверджується наявними у справі доказами, що відповідач вжив необхідних заходів, передбачених у випадку неправомірних дій з карткою клієнта Умовами і правилами надання банківських послуг, поінформував Банк, а також правоохоронні органи про виявлені факти крадіжки грошових коштів з картки, зміни мобільного телефону у сервісі банку, з якого можливо, у тому числі, отримувати доступ до дистанційного обслуговування «Приват 24», а тому вини відповідача ОСОБА_2, як підстави цивільної-правової відповідальності не вбачається, що виключає можливість стягнення з неї заборгованості, яка виникла не з її вини.

Обставин, які б свідчили, що ОСОБА_2 своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, під час розгляду справи судом не встановлено.

Слід зазначити, що картка за номером НОМЕР_3, за якою здійснено придбання товарів зі збільшеним кредитним лімітом цієї картки на загальну суму 5395,00 грн. та відбулось списання коштів банком згідно послуги «Оплата частинами», ОСОБА_2 за час її перебування у США нікому не передавалась, та доказів протилежного суду не надано, батькові була передана інша кредитна карта.

Крім цього, в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, Верховний Суд України прийшов до висновку, що відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, відсутні підстави для цивільно-правової відповідальності позичальника.

З наведеного вбачається, що при здійсненні платіжних операцій на загальну суму 5395,00 грн. у м.Києві відповідач ОСОБА_2 особисто не використовувала електронний платіжний засіб картку з НОМЕР_3, оскільки у цей час перебувала за межами України, а саме у США (а.с.67).

Згідно з вимогами ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.2 ст.89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи, що стороною відповідача надано достатні докази про те, що грошовими коштами заволоділи сторонні особи, що телефон ОСОБА_2 з номером НОМЕР_4, який було визначено як фінансовий телефон у відносинах з банком, було вимкнено (а.с.70), в подальшому відбулась зміна номеру на НОМЕР_5, який відповідачу не належить, і саме цей номер використовувався як логін для використання картки № НОМЕР_3 (а.с.77), що не було спростовано позивачем, факти звернень до банку із повідомленнями про несанкціоноване зняття коштів третіми особами (а.с.71, 72, 73), а також іншими доказами, які свідчать про те, що відповідачем не використовувались зазначені кошти банку, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення заборгованості.

Водночас, позивач не довів факту, що відповідач ОСОБА_2 своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, а також не спростовано доводів відповідача про те, що з її картки викрадено кошти. Крім того, відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, а також правоохоронні органи про зняття коштів невідомими особами.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не несе відповідальності за такі платіжні операції, здійснені за допомогою платіжної картки НОМЕР_3, оскільки не доведено використання кредитних коштів саме відповідачем.

Даний висновок суду відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 13 травня 2015 року (справа N 6-71цс15).

Беручи до уваги вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати у разі відмови у задоволенні позову покладаються на позивача.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 525, 526, 610, 612, 614, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 79, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження за адресою: 01001, м.Київ, вул.Грушевського,1Д, адреса для листування: 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.50.

відповідач - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1.

Повне судове рішення складено 05 квітня 2019 року.

Суддя Г.В. Андрієнко