Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-97/2010р. Головуючий у першій
інстанції Кравченко В.Є.
Категорія 27 Доповідач у апеляційній
інстанції Зотов В.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2010 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого: Єфімової В.О.,
суддів: Водяхіної Л.М., Зотова В.С.,
при секретарі: Шевченко О.В.,
за участю: представника позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на ухвалу Нахімовського районного суду м.Севастополя від 01 квітня 2009 року,
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою Ленінського районного суду м.Севастополя від 01 квітня 2009 року вжити заходи забезпечення позову ОСОБА_3 Ухвалено накласти арешт на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_5 на праві власності. Виконання ухвали доручено Кримському республіканському підприємству „Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентарізації”.
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_2., ІНФОРМАЦІЯ_1, який приходиться батьком відповідачу по справі ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_6, подали апеляційну скаргу, у якій ставлять питання про її скасування з підстав невідповідності нормам процесуального права. Вказують, що частка квартири, на яку оскарженою ухвалою накладений арешт, власністю відповідача не являється.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді – доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, та перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що остання підлягає відхиленню з таких підстав.
Постановляючи ухвалу про забезпечення позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів.
Відповідно до ч.1, 3 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, у якому просила стягнути з останнього на її користь суму боргу у розмірі 27 166,16 грн., та у відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 2 716,61 грн.(а.с.1-2).
Також з матеріалів справи, а саме з довідки Кримського республіканського підприємства „Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації” № 1020/10 від 04.02.2009 року, вбачається, що 1/3 частка квартири АДРЕСА_1 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 27.09.2006 року, виданого відповідно до Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” та розпорядження органу приватизації № 779 від 27.09.2006 року(а.с.19).
Правильно оцінив викладене, врахувавши суть позовних вимог та доводи заяви ОСОБА_3 про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/3 частку зазначеної вище квартири, що належить ОСОБА_5 на праві власності, оскільки невжиття даного виду забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2., ІНФОРМАЦІЯ_1, який приходиться батьком відповідачу по справі ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_6 про те, що відповідач по справі не являється власником вказаної вище частки нерухомого майна, оскільки на підставі Договору дарування частки квартири від 29.08.2008 року передав її безоплатно у власність його матері ОСОБА_6, не можуть бути прийняти колегією суддів до уваги, оскільки апелянтами відповідно до ч.4 ст.334 ЦК України не були надані належні докази, підтверджуючи виникнення у ОСОБА_6 після укладення даної угоди права власності на зазначену частку нерухомого майна до постановлення оскарженої ухвали суду.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що вжити заходи забезпечення позову відповідають вимогам ст.151-153 ЦПК України, не суперечать змісту заходів забезпечення позову та мети їх застосування, а ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону та, у відповідності до п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України, підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.303-304, 307, 312, 313, 314, 315 ЦПК України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відхилити.
Ухвалу Нахімовського районного суду м.Севастополя від 01 квітня 2009 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: В.О.Єфімова
Судді: Л.М.Водяхіна
В.С.Зотов