П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2019 року м. Київ

Справа № 22-5417 Головуючий у 1-й інстанції: Чех Н. А.

Унікальний №755/15414/15-ц Доповідач - Пікуль А. А.

Київський апеляційний суд. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі:

головуючого Пікуль А. А.

суддів Гаращенка Д. Р.

НевідомоїТ. О.

за участю секретаря Глухенької М. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 14 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-

у с т а н о в и л а :

ОСОБА_4 пред'явила в суд позов до ОСОБА_2 про стягнення боргу у розмірі 841 978 грн.

Представник позивача подав заяву про забезпечення позову, в якій просив забезпечити позов шляхом накладення арештів на корпоративні права ОСОБА_2 в ТОВ "Фінансова інвестиція", ТОВ "Інвест Кредит Капітал Груп", ТОВ "Інвест Кредит Капітал", ТОВ "Інвест Кредит Капітал Брок", ТОВ "Фінансова Інвестиція" та на земельні ділянки, які знаходяться на території сільської ради Пилипівка Фастівського району, та у с. Зазим'є Броварського району.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 14 лютого 2019 року заяву про забезпечення позову задоволено частково.

Суд наклав арешт в межах позовних вимог - 841 978,00 грн на:

земельну ділянку, що знаходиться за адресою: Київська область, Фастівський район, сільська рада Пилипівка, кадастровий номер НОМЕР_1, загальною площею 3,2599 га, яка належить ОСОБА_2;

земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2, загальною площею 0,1200 га, яка належить ОСОБА_2;

земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2., (Зазимська сільська рада) кадастровий номер НОМЕР_3, загальною площею 0,1200 га, яка належить ОСОБА_2

У задоволенні заяви в частині накладення арешту на корпоративні права ОСОБА_2 в ТОВ "Фінансова інвестиція", ТОВ "Інвест Кредит Капітал Груп", ТОВ "Інвест Кредит Капітал", ТОВ "Інвест Кредит Капітал Брок", ТОВ "Фінансова Інвестиція"суд відмовив.

Не погоджуючись з вирішенням питання в частині задоволення заяви про забезпечення позову, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної та необґрунтованої ухвали, просить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову (а.с.90-92).

Особа, яка не бере участі у справі, ОСОБА_3, також подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної та необґрунтованої ухвали, просить ухвалу суду в частині накладення арешту на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2., (Зазимська сільська рада) кадастровий номер НОМЕР_3, загальною площею 0,1200 га скасувати та постановити в цій частині нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на указану земельну ділянку (а.с.96-97).

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача, адвокат Мамчик Д. О., заперечував проти її задоволення та вказав, що ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 14 лютого 2019 року постановлена відповідно до норм матеріального та процесуального права, з урахуванням усіх обставин справи, з повним та всебічним дослідженням доказів, а тому просив апеляційні скарги відхилити та залишити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін (а.с.133-145).

Ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 14 лютого 2019 року в частині відмови у накладенні арешту на корпоративні права ОСОБА_2 позивачем не оскаржується, а тому в апеляційному порядку у цій частині не перевіряється.

Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., пояснення учасників справи: відповідача ОСОБА_2 та його представника, ОСОБА_7, представника ОСОБА_3, адвоката Цуперяка В. П., які підтримали подані апеляційні скарги та просили суд їх задовольнити; представника позивача, адвоката Мамчика Д. О., який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія доходить до висновку про те, що апеляційну скаргу ОСОБА_3 слід залишити без задоволення, а скаргу ОСОБА_2 слід задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до змісту позовної заяви, 27 березня 2014 року відповідач взяв у борг у позивача 39 925 доларів США, які зобов'язався повернути до 31 грудня 2014 року. У визначений строк кошти відповідач не повернув, у зв'язку з чим позивач просила захистити її права та стягнути з відповідача 39 925 доларів США, що еквівалентно 841 978 грн по курсу НБУ станом на 10 серпня 2015 року.

Враховуючи те, що предметом спору є стягнення боргу за договором позики, розмір позовних вимог є суттєвим, районний суд дійшов висновку про можливість забезпечити позов з метою подальшого забезпечення виконання судового рішення в разі задоволення позову, шляхом накладення арешту на земельні ділянки, які належать відповідачу згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єктів, сформованого 05 лютого 2019 року.

Апеляційний суд частково погоджується з таким висновком районного суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1, 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" (далі - Постанова) (розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Як убачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єктів від 05 лютого 2019 року, земельні ділянки, що знаходиться за адресами: Київська область, Фастівський район, сільська рада Пилипівка, кадастровий номер НОМЕР_1, загальною площею 3,2599 га; АДРЕСА_2., (Зазимська сільська рада) кадастровий номер НОМЕР_3, загальною площею 0,1200 га, належать на праві власності ОСОБА_2

В ході апеляційного розгляду справи в судовому засіданні ОСОБА_2 обставини щодо належності йому на праві власності указаних земельних ділянок не заперечував.

Оскільки до вирішення цієї справи судом існує імовірність відчуження указаного нерухомого майна на користь третіх осіб, що утруднить виконання можливого рішення про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав в порядку забезпечення позову накладення арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_3.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 перешкоджає господарській діяльності відповідача апеляційний суд відхиляє з огляду на наступне.

Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність) (ч.1, 2 ст.3 ГК України).

За змістом п.4 Постанови слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Накладення арешту жодним чином не обмежує прав ОСОБА_2 щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, яка вже передана ним в оренду відповідно до договору оренди від 20 листопада 2014 року, строк дії якого до 10 жовтня 2020 року з правом пролонгації.

Крім того, відповідачем не доведено, що він є суб'єктом господарювання та накладення арешту перешкоджає його господарській діяльності.

Доводи апеляційних скарг ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про те, що накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3 порушує права іпотекодержателя - ОСОБА_3, на звернення стягнення на указану земельну ділянку апеляційний суд відхиляє враховуючи наступне.

Як убачається з матеріалів справи, 13 жовтня 2006 року між ОСОБА_2 та ПАТ "Кредитпромбанк", правонаступником якого був ПАТ "Дельта Банк", укладений іпотечний договір №49.8.7/І278/06, предметом іпотеки за яким є, зокрема, земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_3. Даний іпотечний договір укладений з метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором №49.28/7/06-І від 13 жовтня 2006 року (а.с.98-100).

В подальшому, 05 лютого 2018 року ПАТ "Дельта Банк" відступив право вимоги за іпотечним договором №49.8.7/І278/06 ОСОБА_3 (а.с.105-108).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За правилом ст.3 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Оскільки зобов'язання ОСОБА_2 перед кредитором за кредитним договором №49.28/7/06-І від 13 жовтня 2006 року, забезпеченим іпотечним договором №49.8.7/І278/06 від 13 жовтня 2006 року, виникло у 2006 році, а зобов'язання ОСОБА_2 перед позивачем за договором позики виникло у 2014 року, в даному випадку відповідно до іпотеки ОСОБА_3 має переважне право на задоволення своїх вимог перед ОСОБА_4 за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що виразилось в допуску до судового процесу представника позивача без повноважень, а також неврахування судом питання зустрічного забезпечення.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (ч.4 ст.62 ЦПК України).

Згідно з ч.2 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії ордеру на надання правової допомоги серії КВ №291279 від 14 березня 2018 року, ОСОБА_4 уповноважила адвоката Мамчика Д. О. надавати їй правову допомогу у Дніпровському районному суді м. Києва (а.с.79).

При цьому, указане питання вирішувалось районним судом в ході судового розгляду справи 13 лютого 2019 року шляхом постановлення ухвали без виходу до нарадчої кімнати, що підтверджується протоколом судового засідання (а.с.91-92).

Щодо застосування зустрічного забезпечення слід зазначити наступне.

Застосування зустрічного забезпечення у контексті положень ст.154 ЦПК України є правом суду з урахуванням обставин справи, крім випадку, коли суд зобов'язаний застосувати зустрічне забезпечення, що передбачено ч.3 указаної статті.

В матеріалах справи відсутні відомості стосовно позивача щодо наявності підстав, передбачених ч.3 ст.154 ЦПК України, які є обов'язковими для застосування зустрічного забезпечення.

Крім того, у разі виявлення відповідних обставин відповідач не позбавлений права звернутись до суду першої інстанції із клопотанням про застосування зустрічного забезпечення.

Отже висновки районного суду про наявність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_3 відповідають обставинам справи та положенням чинного законодавства України.

Водночас доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2, загальною площею 0,1200 га, йому не належить є підставою для скасування оскаржуваної ухвали в частині накладення арешту на указане нерухоме майно.

Відповідно до Відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно згідно з інформаційною довідкою від 14 лютого 2019 року, земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 відчужена на користь ОСОБА_9 за договором купівлі-продажу від 18 вересня 2018 року.

Відтак на момент постановлення ухвали Дніпровським районним судом м. Києва від 14 лютого 2019 року майно, земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 не належала ОСОБА_2

В ході розгляду заяви про забезпечення позову районний суд не перевірив указаної обставини чим допустив на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Наведені обставини, ураховуючи положення ст.376 ЦПК України, дають апеляційному суду підстави скасувати ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 14 лютого 2019 року в частині накладення арешту на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2, загальною площею 0,1200 га скасувати та постановити в цій частині нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 367-368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 14 лютого 2019 року в частині накладення арешту на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2, загальною площею 0,1200 га скасувати та постановити в цій частині нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 14 лютого 2019 року в частині накладення арешту на: земельну ділянку, що знаходиться за адресою: Київська область, Фастівський район, сільська рада Пилипівка, кадастровий номер НОМЕР_1, загальною площею 3,2599 га, яка належить ОСОБА_2; земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2., (Зазимська сільська рада) кадастровий номер НОМЕР_3, загальною площею 0,1200 га, яка належить ОСОБА_2, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 08 квітня 2019 року.

Головуючий: А. А. Пікуль

Судді: Д. Р. Гаращенко

Т. О. Невідома