Постанова

Іменем України

27 березня 2019 року

м. Київ

справа № 333/4292/15-ц

провадження № 61-18153св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), ЧернякЮ. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «МетаБанк»,

представники позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

відповідачі: ОСОБА_6, ОСОБА_7, товариство з обмеженою відповідальністю «Спецізоляція»,

представники ОСОБА_7: ОСОБА_8, ОСОБА_9,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «МетаБанк» на рішення Апеляційного суду Запорізької області від 26 січня 2017 року у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Воробйової І. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2015 року публічне акціонерне товариство «МетаБанк» (далі - ПАТ «МетаБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_6, товариства з обмеженою відповідальністю «Спецізоляція» (далі - ТОВ «Спецізоляція») про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 30 березня 2006 року між банком і ОСОБА_6 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 35 000 доларів США на строк до 30 березня 2026 року включно, зі сплатою 14,5 % річних за користування кредитом.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 30 березня 2006 року банком були укладені договір поруки з ОСОБА_7 та договір поруки з ТОВ «Спецізоляція».

ОСОБА_6 належним чином не виконував зобов'язань за кредитним договором, внаслідок чого станом на 02 червня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 52 879,73 доларів США, що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на 02 червня 2015 року еквівалентно 1 114 963 грн 29 коп., яка складається з: простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 27 223,14 долари США, простроченої заборгованості за процентами - 9 277,64доларів США, пені - 5 353,95 долари США та штрафу - 11 025 доларів США.

Ураховуючи викладене, ПАТ «МетаБанк» просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ТОВ «Спецізоляція» на користь банку заборгованість за кредитним договором від 30 березня 2006 року у розмірі 52 879,73 доларів США, що еквівалентно 1 114 963 грн 29 коп., та судовий збір.

Короткий змістрішення суду першої інстанції

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 листопада 2015 року у складі судді Кулик В. Б. позов ПАТ «МетаБанк» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ПАТ «МетаБанк» заборгованість за кредитним договором від 30 березня 2006 року станом на 02 червня 2015 року у розмірі 43 793,85 долари США, що за курсом НБУ станом на 02 червня 2015 року еквівалентно 923 388 грн 51 коп. Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ТОВ «Спецізоляція» на користь ПАТ «МетаБанк» заборгованість за указаним кредитним договором станом на 02 червня 2015 року у розмірі 43 793,85 долари США, що за курсом НБУ станом на 02 червня 2015 року еквівалентно 923 388 грн 51 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог ПАТ «МетаБанк» відмовлено.

Рішення районного суду мотивовано тим, що позичальником ОСОБА_6 належним чином не було виконано умов кредитного договору, внаслідок чого станом на 02 червня 2015 року утворилась заборгованість за тілом кредиту у розмірі 27 223,14 долари США, що еквівалентно 573 996 грн 91 коп., а заборгованість за процентами за користування кредитом становить 9 277,64 доларів США, що еквівалентно 195 618 грн 02 коп. У зв'язку з тим, що не було надано належних та допустимих доказів сплати вищевказаної заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитними коштами, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і підлягають задоволенню. Щодо позовних вимог про стягнення пені за період з 02 червня 2014 року по 02 червня 2015 року у розмірі 5 353,95 долари США та 11 025 доларів США штрафу за період з 29 березня 2009 року по 28 травня 2015 року, то суд першої інстанції, враховуючи положення статті 258 ЦК України, дійшов висновку про те, що нарахування штрафу та пені обмежується річним строком позовної давності. Оскільки ПАТ «МетаБанк» звернулося до суду з позовом 18 червня 2015 року, тому пеня підлягає стягненню за період з 18 червня 2014 року по 02 червня 2015 року (у межах заявленого позивачем періоду) в сумі 5 193,07 долари США. Крім того, штраф підлягає стягненню за період з 18 червня 2014 року по 28 травня 2015 року (у межах заявленого позивачем періоду) в сумі 2 100 доларів США. Отже, судом першої інстанції солідарно стягнуто з відповідачів пеня у розмірі 5 193,07 долари США, що еквівалентно 109 495 грн 31 коп., та штраф у розмірі 2 100 доларів США, що еквівалентно 44 278 грн 27 коп. В іншій частині позовних вимог про стягнення пені та штрафу відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю заявлених позовних вимог банку.

Крім того, заборгованість за кредитним договором стягнуто солідарно з відповідачів, оскільки договори поруки не припинились відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України. Відповідним строком не може бути лише несплата чергового платежу. Умова договору поруки про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, однак строк виконання основного зобов'язання визначено кредитним договором - строк повного погашення кредиту є 30 березня 2026 року (пункт 1.1 кредитного договору). Право на повернення кредиту достроково банк застосував згідно з вимогами про усунення порушень зобов'язання від 29 квітня 2015 року. Позов до суду подано в межах строків, передбачених частиною четвертою статті 559 ЦК України.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 26 січня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 задоволено. Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 листопада 2015 року скасовано в частині солідарного стягнення з поручителя ОСОБА_7 заборгованості за кредитним договором та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ «МетаБанк» до ОСОБА_7 відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що останній платіж за кредитним договором позичальник вніс 19 липня 2011 року, а за процентами - у травні 2013 року. Після 30 травня 2013 року боржник не здійснював оплати на погашення кредиту та процентів за користування кредитними коштами, тому ПАТ «МетаБанк» мав право вимоги на виконання основного зобов'язання не з моменту закінчення строку дії договору, а з моменту прострочення повернення чергової частини грошових коштів. Таким чином, графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями. Отже, разом зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору. Банк протягом шести місяців вимоги до ОСОБА_7 не направив, позову до суду не пред'явив, що свідчить про те, що відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припинилася, що і є підставою для відмови у позові до відповідача ОСОБА_7

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ «МетаБанк», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення апеляційного суду є незаконним, необґрунтованим й таким, що ухвалено з порушенням норм чинного законодавства. Посилалось на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин частину четверту статті 559 ЦК України та вважало, що у вказаній справі порука ОСОБА_7 не припинена. Строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватись із застосуванням права на повернення кредиту достроково з наступного дня, встановленого для дострокового повного погашення заборгованості, зазначеного кінцевим строком у вимозі кредитора до боржника. Крім того, ПАТ «МетаБанк» зазначало про те, що апеляційним судом неправильно визначений шестимісячний строк вимоги банку до поручителя та всупереч встановленим обставинам справи неправильно визначено день, від якого обчислюється закінчення кінцевого строку вимоги банка до поручителя. Також, вказувало на те, що у разі, якщо кредитор змінив строк виконання основного зобов'язання, направивши боржнику вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, процентів за користування кредитом та інших платежів, при цьому договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, шестимісячний строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, для пред'явлення вимоги поручителю обчислюється від дня дострокового повного погашення заборгованості, зазначеного кінцевим строком у вимозі кредитора до боржника.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 квітня 2017 року було відкрито касаційне провадження у справі за позовом ПАТ «МетаБанк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ТОВ «Спецізоляція» про стягнення суми заборгованості за кредитним договором та витребувано з Комунарського районного суду м. Запоріжжя указану цивільну справу.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У квітні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2019 року справу за позовом ПАТ «МетаБанк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ТОВ «Спецізоляція» про стягнення суми заборгованості за кредитним договором призначено до розгляду.

Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу

У травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення на касаційну скаргу від ОСОБА_7, у якому зазначено про те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним, обґрунтованим, ухваленим з дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Вважала, що підстави для скасування рішення суду апеляційної інстанції відсутні.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом встановлено, що 30 березня 2006 року між акціонерним банком «Металург», правонаступником якого є ПАТ «МетаБанк», і ОСОБА_6 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі - придбання нерухомого майна у розмірі 35 000 доларів США на строк 240 місяців по 30 березня 2026 року включно, зі сплатою 14,5 % річних за користування кредитом та плати за зарахування кредитних коштів на рахунок позичальника у розмірі 800 грн.

Згідно з пунктом 1.2 указаного кредитного договору позичальник здійснює погашення частини кредиту та сплати процентів за користування кредитом шляхом внесення на картковий рахунок 460 доларів США щомісячно у період з 1 по 28 число кожного місяця.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором банком були укладені договори поруки, а саме: договір поруки від 30 березня 2006 року з поручителем ОСОБА_7; договір поруки від 30 березня 2006 року з поручителем ТОВ «Спецізоляція».

Умовами договорів поруки передбачено, що поручителі у разі невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором від 30 березня 2006 року зобов'язуються погасити борг позичальника банку у розмірі 35 000 доларів США, сплатити проценти за користування кредитом, комісії, суми неустойки і нанесених збитків та інші платежі за кредитним договором, виходячи з умов кредитного договору, за весь період користування позичальником кредитом.

Позичальник ОСОБА_6 належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим станом на 02 червня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 52 879,73 доларів США, що за курсом НБУ станом на 02 червня 2015 року еквівалентно 1 114 963 грн 29 коп., яка складається з: простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 27 223,14 долари США, простроченої заборгованості за процентами - 9 277,64 доларів США, пені - 5 353,95 долари США та штрафу - 11 025 доларів США.

Встановлено, що останній платіж у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором був здійснений відповідачем ОСОБА_6 30 травня 2013 року у розмірі 400 доларів США.

Право на повернення кредиту достроково банк застосував згідно з вимогами про усунення порушень зобов'язання від 29 квітня 2015 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга ПАТ «МетаБанк» підлягає частковому задоволенню.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

За змістом частини першої, другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Боржник (а відтак і поручителі) узяв на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 30 березня 2026 року, сплачуючи її частинами згідно з графіком платежів з 1 по 28 число кожного місяця.

Сторони встановили не лише строк дії договору, а й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення періодичних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Таким чином, у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначене періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Отже, саме з часу прострочення несплаченої заборгованості починається обчислення встановленого частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя щодо окремих зобов'язань за кредитом.

Тобто банк повинен був протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання пред'явити вимоги до поручителя.

У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Аналогічна правова позиція, висловлена Верховним Судом України у постановах від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15, від 29 березня 2017 року у справі № 6-3087цс16.

Крім того, правильне застосування частини четвертої статті 559 ЦК України було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 408/8040/12 (провадження № 14-145цс18), за наслідками розгляду якої Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 червня 2018 року виклала правовий висновок про відсутність підстав для відступлення від сталої практики Верховного Суду України й Верховного Суду та вказала, що з огляду на положення другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України можна зробити висновок про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором, повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами). У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

У справі, що переглядається, поряд з установленням строку дії договору кредиту сторони визначили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів) у вигляді платежів до дати, встановленої у графіка, що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Враховуючи наведене, строк пред'явлення вимоги до поручителя обраховується окремо за кожним щомісячним платежем, а відтак стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_7 має відбуватись у межах шестимісячного строку з моменту настання строку погашення чергового платежу відповідної частини основного зобов'язання.

Суд апеляційної інстанцій, скасовуючи рішення районного суду, не звернув уваги на те, що відповідним строком не може бути лише несплата чергового платежу. Умова договору поруки про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, однак строк виконання основного зобов'язання визначено кредитним договором - строк повного погашення кредиту є 30 березня 2026 року, тобто дійшов передчасного висновку про припинення поруки ОСОБА_7

Враховуючи те, що порука ОСОБА_7 припинилася в частині внесення певних щомісячних платежів, а в іншій частині вимог порука не припинилася, тому для правильного вирішення спору про стягнення заборгованості по суті необхідним є дослідження розрахунку заборгованості в межах визначеного судом строку дії поруки.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до положень статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Пунктом 6.4 указаного кредитного договору передбачено, що у разі порушення позичальником своїх зобов'язань, передбачених пунктом 2.3 цього договору, позичальник сплачує банку штраф у розмірі 0,5 % від суми кредиту, зазначеної у пункті 1.1 цього договору, за кожний випадок порушення зобов'язання.

Пунктом 6.5 указаного кредитного договору передбачено, що в разі виникнення простроченої заборгованості за відсотками або кредитом (частиною кредиту) позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0,2 % від простроченої суми за кожний день прострочення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15.

Отже, законодавством не передбачено подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Ухвалюючи рішення у справі, суд апеляційної інстанції зазначені вимоги закону та правовий висновок Верховного Суду України до уваги не взяв,не визначився із тим, чи не є це застосуванням подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення та дійшов передчасного висновку про одночасне стягнення з позичальника на користь банку пені та штрафу.

Відповідно до пункту першого частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості досліджувати докази, з'ясовувати обставини справи, необхідні для прийняття рішення, перешкоджає ухваленню нового судового рішення, а тому справа підлягає передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 411 ЦПК України.

За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалено з порушення норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «МетаБанк» задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Запорізької області від 26 січня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

Ю. В. Черняк