МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2019 р. № 400/3037/18

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача:Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001

про:зобов'язання вчинити певні дії,

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом (арк. спр. 40-43), що містив вимоги зобов'язати Головне управління Національної поліції в Миколаївській області (надалі - Управління або відповідач):

зарахувати до вислуги років позивача для призначення пенсії періоди служби з 07.10.1991 по 01.02.1993 на посаді інструктора-спеціаліста І категорії відділу охорони громадського порядку Залізничного району м. Львова Управління охорони громадського порядку добровільними народними дружинами, з 01.02.1992 по 01.08.1994 на посаді головного інструктора Залізничного відділу Управління муніципальної дружини м. Львів, з 01.08.1994 по 01.07.1996 на посаді головного інструктора Залізничного відділу Управління муніципальної дружини м. Львів, з 01.07.1996 по 13.05.1997 на посаді виконуючого обов'язки начальника Залізничного відділу Управління муніципальної дружини м. Львів, з 13.05.1997 по 08.08.2002 на посаді заступника начальника Залізничного відділу Управління муніципальної дружини м. Львів;

направити подання для призначення позивачу пенсії за вислугу років до компетентного органу.

В обґрунтуванням позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що відповідач у довідці про проходження служби, в порушення статті 17 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (надалі - Закон № 2262), не вказав вищезазначені періоди, чим порушив право позивача на призначення пенсії.

У відзиві на позовну заяву (арк. спр. 47-51) Управління заперечило факт порушення прав позивача та вказало на безпідставність позовних вимог.

Правом подання відповіді на відзив позивач не скористався.

В судовому засіданні представник позивача вимоги адміністративного позову підтримав, представник Управління просила у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

25.09.2018 поліцейський взводу № 3 роти патрульної служби поліції особливого призначення «Миколаїв» Головного управління Національної поліції в Миколаївській області старший сержант поліції ОСОБА_1 звернувся до начальника Управління з рапортом (арк. спр. 52), в якому просив видати довідку про проходження служби.

У рапорті позивач висловив намір звільнитися за станом здоров'я та за вислугою років.

Листом від 25.10.2018 (арк. спр. 53) Управління, посиланням на статті 12, 172 Закону № 2262, роз'яснило позивачу про відсутність у нього, в зв'язку з недостатністю необхідної календарної вислуги років, права на призначення пенсії.

До цього листа відповідач додав довідку про проходження служби (арк. спр. 54-55), з приводу отримання якої і звертався позивач.

Незгода позивача зі змістом довідки, а саме з тим, що відповідач не включив до довідки період його роботи в Управлінні охорони громадського порядку добровільними народними дружинами (в подальшому - Управління муніципальної дружини).

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2262, військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби. Позивач зі служби не звільнений, із заявою про призначення пенсії (подання якої передбачено затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-2 «Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»» та затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.09.2018 № 760 «Інструкцією про організацію роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»») до Управління не звертався.

Види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, встановлені статтею 17 Закону № 2262.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що період роботи позивача в Управління охорони громадського порядку добровільними народними дружинами (в подальшому - Управління муніципальної дружини) відповідає вказаному у пункті «б» частини першої статті 17 Закону № 2262 періоду «служби в органах внутрішніх справ, поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу».

Ці доводи суд відхилив як безпідставні. Відповідно до чинної в 1991-2002 редакції «Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР» (затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 144), до рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ Української РСР належать особи, які перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ УРСР і яким присвоєно спеціальні звання, встановлені законодавством.

Отже, робота позивача у вказані періоди не є службою в органах внутрішніх справ.

Відповідно до доданого позивачем «Положення про Управління охорони громадського порядку добровільними народними дружинами», затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 04.07.1991, арк. спр. 15-19), це управління є органом, сформованим органом місцевого самоврядування.

Як вказано у пункті «в» частини першої статті 17 Закону України, період роботи в такому органі підлягає зарахуванню до вислуги років для призначення пенсії, але за умови, що особа залишається на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі. Ції умові робота позивача не відповідала.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач рапорт позивача задовольнив. Твердження позивача про те, що у надану довідку відповідач мав включити періоди роботи ОСОБА_1 в Управлінні охорони громадського порядку добровільними народними дружинами (в подальшому - Управління муніципальної дружини), не відповідають нормам Закону № 2262, а вимоги позивача про зобов'язання відповідача направити подання про призначення пенсії до органу, що призначає пенсії, є безаідставними.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 19, 77, 241-243, 246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 40108735) відмовити.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна