Справа № 2-240

2010 р.    

Р І Ш Е Н Н Я

 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

2 лютого 2010 року. Центрально – Міський районний суд м. Кривого Рогу у складі:  головуючого судді:                     Філатова К.Б.,

при секретарі:                     Кононенко В.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 справу за позовом   ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 , Органу приватизації Виконкому Криворізької міської Ради, треті особи Державний нотаріус 2-ї Криворізької державної нотаріальної контори, Криворізьке МУ УМВС України в Дніпропетровській області про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житлове приміщення, визнання договору купівлі-продажу житлового приміщення недійсним, захист цивільних прав та вселення в житлове приміщення, –

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися в суд з позовом, в якому вказали, що позивачка ОСОБА_2 перебувала в шлюбі з відповідачем ОСОБА_5 Від шлюбу мають двох дітей – співпозивачів по справі.

Під час шлюбу їхня сім’я отримала квартиру АДРЕСА_1, яка складається із 4-х кімнат.

В листопаді 1994 року відповідач ОСОБА_5 виїхав до Москви, оскільки в нього були борги, і він ховався від кредиторів. В 1995 році позивачі також виїхали до нього в Москву. За квартирою, із якої вони не виписувалися, слідкував батько позивачки ОСОБА_2

В 1995 році шлюбні відносини з відповідачем ОСОБА_5 були припинені. Позивачі продовжували жити в Москві, де вчився один з позивачів, і де вони мали тимчасову реєстрацію.

Користуючись тім, що позивачі тимчасово були відсутні  в квартирі, відповідач ОСОБА_5 подав заяву до суду про визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

20.06.2008 року позов був задоволений, про що позивачі дізналися в серпні 2008 року. За заявою про скасування заочного рішення 5 вересня 2008 року заочне рішення про визнання позивачів такими, що втратили право користуватися житловим приміщенням, було скасовано та рішенням від 12.02.2009 року було відмовлено в визнанні позивачів такими, що втратили право користуватися житловим приміщенням.

Ще до скасування рішення про визнання позивачів такими, що втратили право користуватися житловим приміщенням, відповідач ОСОБА_5 отримав заочне рішення від 20.06.2008 року та зняв позивачів з реєстрації в квартирі, після чого приватизував квартиру на себе.

3 вересня 2008 року відповідач ОСОБА_5 продав квартиру відповідачу ОСОБА_6 за 39304 гривні.

Позивачі просять визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру на ім’я відповідача ОСОБА_5, визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, зобов’язавши кожну із сторін повернути іншій стороні отримане за договором, та вселити позивачів в квартиру.

Відповідач ОСОБА_5 позов визнав частково, пояснивши, що він постійно проживав в м. Кривому Розі, лише інколи виїжджав в командировки. Він не знав, де знаходяться позивачі, тому виписав їх, і приватизував квартиру на себе. На початку вересня 2008 року його повідомили, що він винен з’явитися до суду, оскільки позивачка не згідна з рішенням суду. На той час йому часто приходилося виїжджати до Кременчука, сусіді скаржилися, що він затоплює їх. Він мав борг перед ОСОБА_6 тому в рахунок боргу вирішив продати йому квартиру. Договір був нотаріально посвідчений 2 або 3 вересня 2008 року.

ОСОБА_6 позов визнав, суду пояснив, що він позичав ОСОБА_5 гроші в сумі 40000 гривень на операцію. Через деякий час ОСОБА_5 запропонував йому замість повернення грошів передати квартиру. Він згодився, хотів купити а потім продати квартиру. Договір був оформлений нотаріально.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.

 В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_2 перебувала в шлюбі з відповідачем ОСОБА_5 Від шлюбу мають двох дітей – співпозивачів по справі.

Під час шлюбу сім’я отримала квартиру АДРЕСА_1, яка складається із 4-х кімнат.

В листопаді 1994 року відповідач ОСОБА_5 виїхав до Москви. В 1995 році позивачі також виїхали до нього в Москву.

В 1995 році шлюбні відносини з відповідачем ОСОБА_5 були припинені. Позивачі продовжували жити в Москві, де вчився один з позивачів, і де вони мали тимчасову реєстрацію.

Користуючись тім, що позивачі тимчасово були відсутні  в квартирі, відповідач ОСОБА_5 подав заяву до суду про визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

20.06.2008 року позов був задоволений, про що позивачі дізналися в серпні 2008 року. За заявою про скасування заочного рішення 5 вересня 2008 року заочне рішення про визнання позивачів такими, що втратили право користуватися житловим приміщенням, було скасовано та рішенням від 12.02.2009 року було відмовлено в визнанні позивачів такими, що втратили право користуватися житловим приміщенням.

Ще до скасування рішення про визнання позивачів такими, що втратили право користуватися житловим приміщенням, відповідач ОСОБА_5 отримав заочне рішення від 20.06.2008 року та зняв позивачів з реєстрації в квартирі, після чого приватизував квартиру на себе.

3 вересня 2008 року відповідач ОСОБА_5 продав квартиру відповідачу ОСОБА_6 за 39304 гривні.

Вказані обставини підтверджуються:

-   рішенням суду від 20 червня 2008 року, яким позивачі були визнані такими, що втратили право користування житловим приміщенням (а.с. 13);

-   ухвалою суду про скасування заочного рішення (а.с. 14);

-   рішенням суду від 12 лютого 2009 року, яким відповідачеві ОСОБА_5 було відмовлено в позові про визнання позивачів втративши ми право користування житловим приміщенням (а.с. 15-16);

-   свідоцтвом про право власності на житло, із якого вбачається, що відповідач ОСОБА_5 31.07.2008 року приватизував квартиру на своє ім’я (а.с. 10);

-   договором купівлі-продажу квартири, із якої вбачається, що відповідач ОСОБА_7 3 вересня 2008 року продав квартиру відповідачеві ОСОБА_6 за 39304 гривні (а.с. 11);

Відповідно до ст. 203 ч. 1 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 131, 212, 218 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 203, 215 ч. 1, 216 ч. 1 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на житлове приміщення квартиру АДРЕСА_2, виданого на підставі розпорядження органу приватизації виконкому Криворізької міської ради за № Ц-145 від 31 липня 2008 року.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 за 39304 гривні, посвідченим державним нотаріусом 2-ї Криворізької державної нотаріальної контори  3 вересня 2008 року за реєстром 2-3403, зобов’язавши кожну сторону по договору повернути одна одній отримане по правочину.

Визнати за ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 право на реєстрацію в квартирі АДРЕСА_2, вселивши їх у вказану квартиру.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 витрати по справі в розмірі 643 гривні.

Рішення суду набирає чинності після закінчення строку надання заяви про апеляційне оскарження, а саме, якщо заява про апеляційне оскарження не буде подана до районного суду на протязі десяти днів з дня проголошення рішення. Якщо буде надано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде надана на протязі двадцяти днів з дня надання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає чинності після закінчення цього строку. В випадку подання апеляційної скарги, рішення, якщо воно не відмінено, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в апеляційний суд Дніпропетровської області через Центрально-Міський районний суд міста ОСОБА_1.

Суддя:                                     К.Б. Філатов