ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

іменем України

03 квітня 2019 року

м. Харків

справа № 2034/4673/2012

провадження 22ц/818/1141/19

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого – Котелевець А.В.,

суддів - Піддубного Р.М., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря – Огар І.В.,

імена (найменування) сторін:

заявник – ОСОБА_1 – представник ОСОБА_2,

заінтересована особа – Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 – представника ОСОБА_2 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 26 листопада 2018 року в складі судді Пілюгіної О.М.,

у с т а н о в и в:

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 14 березня 2013 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі – ТОВ «ОТП «Факторинг Україна») задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП «Факторинг Україна» заборгованість за Договором про надання кредитної лінії № CrL-SME 702/296/2008 від 25 липня 2008 року в розмірі 2 655 464 грн. 73 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

23 вересня 2017 року Харківським районним судом Харківської області видано два виконавчих листа з примусового виконання рішення Харківського районного суду Харківської області від 14 березня 2013 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП «Факторинг Україна» заборгованості за Договором про надання кредитної лінії № CrL-SME 702/296/2008 від 25 липня 2008 року в розмірі 2 655 464 грн. 73 коп. та 1 720 грн. 00 коп. судових витрат. У виконавчих листах зазначено, що рішення суду набрало законної сили 23 вересня 2017 року.

В серпні 2018 року ОСОБА_1 – представник ОСОБА_2 звернувся до суду з заявами про виправлення помилки у виконавчих документах та визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.

Заяви мотивовано тим, що 23 вересня 2017 року Харківським районним судом Харківської області видано два виконавчих листа, на підставі яких 15 червня 2018 року Харківським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області були відкриті виконавчі провадження за № 56616546 та № 56616068 по примусовому виконанню рішенням Харківського районного суду Харківської області від 14 березня 2013 року.

ОСОБА_2 не оскаржив вказане рішення суду першої інстанції та отримав його за допомогою засобів поштового зв’язку лише 22 березня 2013 року. Отже, вважає, що рішення суду першої інстанції набрало законної сили 02 квітня 2013 року. Вважає, що повторне направлення рішення через чотири роки після його ухвалення не передбачено діючим законодавством.

Посилаючись на те, що стягувачем пропущено строк пред’явлення виконавчих документів до виконання, який не було поновлено, виконавчі документи пред’явлені до виконання з урахуванням невірної дати набрання законної сили рішення суду, ОСОБА_1 – представник ОСОБА_2 просив: виправити помилки у виконавчих документах, а саме – виправити дату набрання чинності рішення Харківського районного суду Харківської області від 14 березня 2013 року, вказавши правильним «02 квітня 2013 року» замість невірного « 23 вересня 2017 року»; зупинити примусове стягнення за виконавчими провадженнями (№ 56616546 та № 56616068) та визнати виконавчі листи такими, що не підлягають виконанню.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 02 жовтня 2018 року заяви ОСОБА_1 – представника ОСОБА_2 про виправлення помилки у виконавчих документах та визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, об’єднані в одне провадження.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 26 листопада 2018 року в задоволенні заяв ОСОБА_1 – представника ОСОБА_2 відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що виконавчі листи були видані за наявності даних про те, що відповідач повідомлявся про рішення суду.

18 грудня 2018 року ОСОБА_1 – представник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання по суті.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не встановив всіх обставин, які мають значення для справи, та постановив ухвалу з порушенням норм матеріального, процесуального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин.

ТОВ «ОТП «Факторинг Україна» ухвалу суду першої інстанції не оскаржило, правом на відзив на апеляційну скаргу не скористалося.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України – в межах доводів і вимог апеляційної скарги - судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Матеріали справи свідчать, що у провадженні Харківського районного суду Харківської області перебувала справа за позовом ТОВ «ОТП «Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 14 березня 2013 року позов ТОВ «ОТП «Факторинг Україна» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП «Факторинг Україна» заборгованість за Договором про надання кредитної лінії № CrL-SME 702/296/2008 від 25 липня 2008 року в розмірі 2 655 464 грн. 73 коп. та 1 720 грн. 00 коп. судових витрат.

На підставі вказаного рішення суду 08 листопада 2017 року Харківським районним судом Харківської області видано два виконавчих листа, які пред’явлено до виконання у Харківський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області. У виконавчих листах зазначено, що рішення суду набрало законної сили 23 вересня 2017 року.

Звертаючись із заявами про виправлення помилки у виконавчих документах та визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, ОСОБА_1 – представник ОСОБА_2 вказав, що стягувачем пропущено строк пред’явлення виконавчих документів до виконання, який не було поновлено, а виконавчі документи пред’явлені до виконання з урахуванням невірної дати набрання законної сили рішенням суду.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини виконання рішення суду будь-якої інстанції необхідно розглядати як важливу частину «судового провадження» відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Hornsby v. Greece (Горнсбі проти Греції), § 40; Romanczyk v. France (Romanczyk проти Франції).

Відповідно до частин 1, 2, 6 статті 12 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-УШ «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час розгляду заяви про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню) (далі – Закон № 1404-УШ) виконавчі документи можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудовим спорам та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині 1 цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі невиконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню – з наступного дня після його прийняття.

Стягувач, який пропустив строк пред’явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Отже, за загальним правилом, виконавчий лист, виданий на рішення суду в цивільній справі, може бути пред’явлений до примусового виконання протягом трьох років з наступного дня після його прийняття.

Таке право передбачено також частиною 1 статті 433 ЦПК України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

У виконавчих листах, виданих 08 листопада 2017 року Харківським районним судом Харківської області, зазначено, що рішення суду набрало законної сили 23 вересня 2017 року.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України, статті 18 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов’язковість рішень суду.

За частиною 1 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України

Згідно з частинами 1, 2 статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов’язок боржника відсутній повністю чи частково у зв’язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов’язок боржника відсутній повністю чи частково у зв’язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 – представник ОСОБА_2 пояснив, що рішення Харківського районного суду Харківської області від 14 березня 2013 року в апеляці1йному порядку оскаржено не було.

За правилами частини 1 статті 223, частини 1 статті 294 ЦПК України в редакції, чинній на час ухвалення рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП «Факторинг Україна» заборгованості за Договором про надання кредитної лінії № CrL-SME 702/296/2008 від 25 липня 2008 року, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Отже, вказане рішення набрало законної сили 25 березня 2013 року.

Поширення дії Закону № 1404-УШ на правовідносини щодо пред’явлення виконавчого документа до виконання залежить від часу видачі такого документа.

Виконавче провадження підлягає закінченню у разі закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадків, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів (п. 7 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-УШ).

Згідно з положеннями пунктів 1, 2, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні заяви про виправлення помилки з ухваленням в цій частині нової постанови про задоволення заяви та зазначенням правильної дати набрання законної сили рішення Харківського районного суду Харківської області від 14 березня 2013 року – «25 березня 2013 року» замість невірного «23 вересня 2017 року».

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – представника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 26 листопада 2018 року в частині відмови в задоволенні заяви про виправлення помилки у виконавчих документах скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову.

Заяву ОСОБА_1 – представника ОСОБА_2 про виправлення помилки у виконавчих документах задовольнити.

Виправити помилки у виконавчих листах, виданих 08 листопада 2017 року Харківським районним судом Харківської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за Договором про надання кредитної лінії № CrL-SME 702/296/2008 від 25 липня 2008 року в розмірі 2 655 464 грн. 73 коп. (два мільйони шістьсот п`ятдесят п`ять тисяч чотириста шістдесят чотири грн. 73 коп.) та 1 720 грн. 00 коп. (одна тисяча сімсот двадцять грн. 00 коп.) судових витрат, вказавши правильними дату набрання законної сили рішення Харківського районного суду Харківської області від 14 березня 2013 року – «25 березня 2013 року» замість невірного «23 вересня 2017 року».

В іншій частині ухвалу залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 05 квітня 2019 року.

Головуючий А.В.Котелевець

Судді Р.М.Піддубний

ОСОБА_3