П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2019 р.м.ОдесаСправа № 513/1180/18

Головуючий в 1 інстанції: Тончева Н.М.

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Шеметенко Л.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції на рішення Саратського районного суду Одеської області від 23 січня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора 3 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області Бахтіна Андрія Івановича про визнання протиправними дії, скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення,

за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до інспектора 3 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області Бахтіна Андрія Івановича про визнання протиправними дії щодо притягнення до адміністративної відповідальності, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 06 листопада 2018 року серії ВР №142504 в сумі 340 грн., передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП.

Також позивач просив закрити справу про адміністративне правопорушення, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (уточнені позовні вимоги а.с.18-20).

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив про те, що при винесенні спірної постанови суб'єкт владних повноважень порушив процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема, поліцейським не було роз'яснено прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 268 КУпАП, а також не було повідомлено про початок розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Позивач також, з посиланням на вимоги статті 280 КУпАП, зазначив про те, що суб'єктом владних повноважень не з'ясовані усі обставини, що підлягають дослідженню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, не встановлено вини у вчинені адміністративного правопорушення.

Рішенням Саратського районного суду Одеської області від 23 січня 2019 року позов задоволено.

Суд визнав протиправною та скасував спірну постанову, а також закрив справу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.121 КУпАП.

Поряд з цим, суд стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції на користь Держави судовий збір у сумі 704,80 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що суб'єкт владних повноважень не довів належними доказами дотримання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо позивача та прийняття спірної постанови.

Суд також прийняв до уваги наданий позивачем відеодоказ з якого вбачається, що поліцейським порушено принцип вирішення справи у відповідності із законом.

Вважав, що суб'єкт владних повноважень, у свою чергу, не довів належними доказами, що він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Не погоджуючись з даним судовим рішенням, Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції (далі - УПП в Одеській області) подало апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що порушення правил дорожнього руху підтверджується відеозаписом інспектора, а також фотодоказами, які наявні в матеріалах справи. Поряд з цим, апелянт зазначає, що ОСОБА_1 не заперечує факт порушення ним правил дорожнього руху.

Зазначені позивачем обставини щодо порушення порядку оформлення матеріалів адміністративної справи, на думку апелянта, не є суттєвими та вказані з метою уникнення від відповідальності, не роз'яснення прав, закріплених у статті 268 КУпАП, не підтверджені доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови за наявності факту порушення.

На спростування доводів позивача про неознайомлення його зі змістом статті 268 КУпАП апелянт зазначає, що на зворотному боці спірної постанови міститься перелік прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Також апелянт зауважує, що рішенням суду безпідставно стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань УПП в Одеській області судовий збір, оскільки дана категорія справ щодо оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення не передбачає сплату судового збору, що підтверджується постановою Верховного Суду України від 13.12.2016 року (справа №306/17/16-а), в якій надано аналіз ч.4 ст.288 КУпАП.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а рішення законним та таким, що прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з неприбуттям жодного з учасників справи у судове засідання належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання, справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до вимог статті 311 КАС України.

Перевіривши правильність встановлення судом першої інстанції обставин справи та додержання норм матеріального і процесуального права, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про часткове її задоволення та про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції.

Встановлені судом першої та апеляційної інстанцій обставини справи, свідчать про наступне.

06 листопада 2018 року о 22:15 годині ОСОБА_1 керував транспортним засобом Skoda Superb, державний номерний знак НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_3, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 30.05.2015 року.

На дорозі М-05 (траса Київ-Одеса) позивач, рухаючись на даному автомобілі з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла в темну пору доби, був зупинений працівниками патрульної поліції.

Зі слів позивача, до його автомобіля підійшли двоє патрульних, які попросили пред'явити документи, зазначені в п.2.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року за №1306 (далі - ПДР України).

На прохання позивача пояснити причину зупинки транспортного засобу, один із патрульних пояснив, що зупинили транспортний засіб у зв'язку з тим, що не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла в темну пору доби, чим порушено вимоги п.п.31.4.3 ПДР за що передбачена відповідальність ч.1 ст.121 КУпАП.

Після цього, позивач надав документи та приблизно через 10 хв. працівники поліції повернулися до автомобіля позивача, де уточнивши місце його мешкання, не роз'яснюючи прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, а також те, що взагалі буде розглядатися адміністративна справа, зачитали зміст вже прийнятої постанови ВР 142504 від 06.11.2018року про застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн. за порушення вимог ч.1 ст.121 КУпАП.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо процедурних порушень, вчинених суб'єктом владних повноважень, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та складання спірної постанови.

Так, відповідно до п.31.4.3 ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей як, зокрема, якщо не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла.

Частиною 1 ст. 121 КУпАП України передбачена відповідальність, зокрема, за керування водієм транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби), з якими, відповідно до встановлених правил, експлуатація його забороняється, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За змістом ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як вбачається з матеріалів справи, порушення ОСОБА_1 ч.1 ст.121 КУпАП зафіксоване відповідним відеозаписом та фотокартками, що додані до матеріалів справи, з яких вбачається порушення ним п.31.4.3 ПДР, у зв'язку з цим, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що позивачем порушено вимоги ПДР.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із обставин порушення процедури розгляду адміністративної справи.

З цього приводу колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим, оскільки суб'єкт владних повноважень при прийнятті спірної постанови по справі про адміністративне правопорушення, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що порушення порядку оформлення матеріалів адміністративної справи, а також недоліки щодо нероз'яснення прав, закріплених у статті 268 КУпАП, не можуть бути підставою для скасування спірної постанови, за умови наявності самого факту порушення, не приймаються судом апеляційної інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив правила дорожнього руху.

При цьому, частина 2 цієї статті передбачає, що поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Відповідно до розд.3 ч.4 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395 «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (далі - Інструкція) особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, користується правами, визначеними у статті 268 КУпАП.

При цьому, згідно з розд.3 ч.9 Інструкції розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

З відеозапису, наданого позивачем, вбачається, що інспектор патрульної поліції не оголосив, яка справа підлягає розгляду, про наявність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не роз'яснив йому права і обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП, чим позбавив права на правову допомогу, надання доказів, а також заявити клопотання, надати відповідні пояснення з приводу вчиненого адміністративного правопорушення та взяти участь у розгляді справи.

Слушно зауважити, що відповідно до п.31.5 ПДР у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил.

Тому є обґрунтованим зауваження позивача, що патрульні поліцейські, зупинивши транспортний засіб, не поцікавилися з яких причин не горить лампа лівої фари, коли це сталося і чи вживалися водієм заходи для усунення такої несправності.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суб'єкт владних повноважень, на якого в силу вимог ч.2 ст.77 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративних справах, не довів належними доказами дотримання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, за умови, що позивач наполягає на порушення такої процедури.

Не приймаються до уваги і посилання апелянта, що на зворотному боці спірної постанови міститься перелік прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Це, на думку апелянта, свідчить про нібито їх роз'яснення позивачу.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що копію спірної постанови, із зазначенням на зворотному боці переліку прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, позивач отримав лише після розгляду справи про адміністративне правопорушення та прийняття відповідної постанови. У свою чергу, роз'яснення статті 268 КУпАП повинно відбуватися перед початком розгляду справи про адміністративне правопорушення, а не після закінчення її розгляду. Саме це і передбачено розд.3 ч.9 Інструкції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що спірна постанова про адміністративне правопорушення винесена з порушенням вимог законодавства про адміністративне правопорушення, а тому має бути скасована, що правильно зроблено судом першої інстанції.

Скасування постанови тягне за собою відповідні правові наслідки, які перелічені в ст. 286 КАС України, це зокрема, закриття провадження у справі або направлення справи на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).

Розглядаючи питання доцільності направлення справи на новий розгляд до компетентного органу, з метою дотримання процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд апеляційної інстанції бере до уваги обставини того, що сплинули строки накладення адміністративного стягнення, передбачені статтею 38 КУпАП.

Зазначене свідчить про наявність підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КУпАП.

Переходячи до викладення підстав, які тягнуть зміну рішення суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Однією з вимог позивача є визнання протиправними дії щодо притягнення до адміністративної відповідальності, яка не може бути задоволена, оскільки не узгоджується з приписом ч.3 ст.286 КАС України, що передбачає виключно скасування відповідного рішення суб'єкта владних повноважень.

Водночас суд першої інстанції не вирішив питання щодо даної позовної вимоги позивача, однак, поряд із скасуванням рішення суб'єкта владних повноважень визнав його протиправним, що у свою чергу також не передбачено вимогами ч.3 ст.286 КАС України.

Далі необхідно зазначити, що є обґрунтованими доводи апелянта з приводу безпідставності стягнення з УПП в Одеській області судового збору за рахунок їх бюджетних асигнувань на користь держави у сумі 704,80 грн.

Як вбачається з матеріалів справи предметом даного позову є оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення.

У частині четвертій статті 288 КУпАП передбачено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Верховний Суд України, у постанові від 13.12.2016 року (справа № 306/17/16-а), висновок, якого повинен враховуватися при застосуванні норм права (ч.5 ст.242 КАС України), зазначив, що у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення позивач звільняється від сплати судового збору, у порядку і розмірах, встановлених Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI.

Також, у випадку незгоди із судовим рішенням, прийнятим за наслідками розгляду справи цієї категорії, позивач вправі оскаржити його в апеляційному порядку. Однаковою мірою це стосується й відповідача у спірних правовідносинах, оскільки він як рівноправна сторона в адміністративній справі також має право на апеляційне/касаційне оскарження судового рішення.

У зв'язку з цим, за подання позивачем або відповідачем - суб'єктом владних повноважень апеляційної/касаційної скарги на рішення адміністративного суду у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення судовий збір, у порядку і розмірах, встановлених Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI, сплаті не підлягає.

Підставою для зміни рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 317 КАС України, є, зокрема, порушення норм процесуального права, що не призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції - задовольнити частково.

Рішення Саратського районного суду Одеської області від 23 січня 2019 року - змінити, шляхом викладення його резолютивної частини в наступній редакції:

«Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора 3 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області Бахтіна Андрія Івановича про визнання протиправними дії, скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 06 листопада 2018 року серії ВР №142504 в сумі 340 грн. та закрити провадження у справі.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити».

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Доповідач - суддя І.О. Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя Л.П. Шеметенко