Справа № 2-1168 /2009 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

16 грудня 2009 року                                                                                        м.Надвірна

Надвірнянський   районний   суд   Івано-Франківської області

в складі: головуючої - судді Флоряк Д.В.,

                секретаря      Марчук С.В.,

                з участю позивача ОСОБА_1,

                представника позивача – адвоката ОСОБА_2,

                відповідачки ОСОБА_3,

                представника відповідача – адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, третя особа на стороні позивача ОСОБА_5 сільська рада, до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні під’їзною дорогою до земельної ділянки,-

в с т а н о в и в :

           ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні під’їзною дорогою до земельної ділянки. Ухвалою суду від 09.11.2009 року до участі в розгляді даної справи в якості третьої особи на стороні позивача залучено ОСОБА_5 сільську раду Надвірнянського району.

        Свої вимоги, які в подальшому уточнив, позивач мотивує тим, що йому на праві власності належить земельна ділянка площею 0,2928 га, що в с.Пнів, вул. Білозорина, Надвірнянського району. Рішенням ОСОБА_5 сільської ради до його земельної ділянки було виділено проїзд шириною 3,5 м., який проходить вздовж земельної ділянки, якою користується відповідачка по справі. Однак ОСОБА_3 самовільно без будь-якого дозволу загородила зазначений проїзд, поставила дерев’яну огорожу, насипала купу каменю та дві купи гною. На його звернення до неї не чинити перешкоди в користуванні проїздом до земельної ділянки відповідачка позитивно не реагує, в зв’язку з чим він змушений звернутися з позовом в суд.

       В судовому засіданні позивач та його представник заявлені вимоги підтримали в повному об’ємі, просять позов задоволити та зобов’язати відповідачку не чинити перешкоди в користуванні під’їзною дорогою до його земельної ділянки, зобов’язати її забрати з проїзду дерев’яну огорожу, купу каменю та дві купи гною, а також стягнути судові витрати по справі.

        Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні заявлений позов не визнала, суду пояснила, що вона правомірно загородила проїзд, оскільки він проходить по її земельній ділянці, якою користувалися ще її батьки, а позивач може встановити собі інший проїзд до своєї земельної ділянки. Забрати паркан і камінь з дороги вона категорично відмовляється. Просить в позові відмовити.

       Представник ОСОБА_5 сільської ради в судове засідання не з’явився, однак подав суду заяву, в якій підтримує позовні вимоги позивача, зазначає, що відповідачка самовільно використовує земельну ділянку, яка надана для проїзду ОСОБА_1 та чинить перешкоди в її користуванні. Просить задоволити позов, а справу розглянути в їх відсутності.

            Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши докази, представлені сторонами на виконання вимог ст.60 ЦПК України і які сторони вважають достатніми для обґрунтування та заперечення позовних вимог, прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення з таких підстав.

              Згідно ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.  Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

              В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку належить земельна ділянка площею 0,2928 га в с.Пнів вул. Білозорина для ведення особистого селянського господарства. Згідно рішення ОСОБА_5 сільської ради від 11.07.2007 року встановлено проїзд згідно норм ДБН 360-92 шириною 3,5 м. до земельних ділянок ОСОБА_1, а також ОСОБА_6, Марича В.Я.  Зазначений проїзд виділено в натурі (на місцевості), про що свідчать акти сільської ради від 16.08.2007 року та 17.06.2009 року.  

              Також в суді достовірно встановлено, що відповідач ОСОБА_7 самовільно захопила та використовує у власних інтересах земельну ділянку, яка виділена під під’їзду дорогу (проїзд) позивачу, встановила на ній дерев’яну огорожу, насипала камінь та вивезла гній. Даний факт не заперечується самими сторонами по справі,  підтверджується поясненням допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, а також актом обстеження умов користування земельною ділянкою від 08.09.2009 року.

               Посилання відповідачки на те, що спірна земельна ділянка належить їй на праві власності, належним чином нею не доведена і спростовується зібраними доказами в їх сукупності, оскільки будь-яких правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку відповідачка суду не представила. З довідки ОСОБА_5 сільської ради вбачається, що за ОСОБА_10 (ОСОБА_3Д.) обліковано земельну ділянку площею 0,1500 га, з яких 0,0100 га – для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а 0,1400 га – для ведення особистого селянського господарства.

               Також не може судом братися до уваги посилання відповідачки про те, що вона має право користуватися земельною ділянкою в зв’язку з давністю її використання нею та її родиною, оскільки стаття 119 Земельного Кодексу України передбачає, що набуття права на земельну ділянку за давністю користування (набувальна давність) наступає в тому випадку, коли громадяни добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років. Однак, інститут набувальної давності є новим в законодавстві, що регулює земельні правовідносини і такий, що введений в дію з 01.01.2002 року. Зважаючи на те, що закон зворотної дії немає, тому суд прийшов до висновку, що посилання ОСОБА_3 на набувальну давність є безпідставним.

               Тому, оцінюючи здобуті в судовому засіданні докази суд прийшов до висновку про задоволення позову.

            Також відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачки слід стягнути на користь позивача судові витрати по справі згідно представлених суду доказів.

               На підставі ст.ст.119, 125, 152, 211 ЗК України, керуючись ст.ст.  88, 213-215, 218 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

            Позов задоволити.

             Зобов’язати ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_1 в користуванні під’їзною дорогою шириною 3,5 м. до належної йому земельної ділянки, що в с.Пнів, вул. Білозорина, Надвірнянського району та забрати з обох боків проїзду дерев’яні паркани шириною по 3,5 м. кожний, забрати висипаний посеред проїзду камінь та дві купи перегною.

             Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 345,50 коп. судових витрат по справі.

                 Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до апеляційного суду Івано-Франківської області через Надвірнянський районний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в десятиденний  строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Суддя                 підпис                          ОСОБА_11

З оригіналом вірно.Суддя:                                                            Флоряк Д.В.