ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1468/19 Справа № 204/7372/17 Суддя у 1-й інстанції - Токар Н.В. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2019 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.,

суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.,

за участю секретаря Черкас Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 серпня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що 02 серпня 2017 року, близько 13 год. 00 хв. по вул. АДРЕСА_1 сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої було пошкоджено передній бампер належного йому автомобіля «Шкода Октавія А5», державний номер НОМЕР_1. Вказував, що ДТП сталося внаслідок наїзду автомобіля «Ніссан», державний номер НОМЕР_2, під керуванням відповідача ОСОБА_2, на його автомобіль, який знаходився припаркованим на стоянці, без жодної особи в салоні. Усунення пошкоджень автомобіля потребувало фарбування, вартість якого становить 2445 грн., які він просив стягнути з відповідача на свою користь. Крім того, просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 завдану йому моральну шкоду у сумі 1000 грн., якої він зазнав через незручності, пов'язані з оформленням ДТП, пошуком інформації про особу, яка завдала йому шкоди, він витратив значний час на ремонт автомобіля (т.1 а.с. 2-3).

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 серпня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди відмовлено (т.1 а.с.145-150).

Додатковим рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 12 лютого 2019 року доповнено рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 06 серпня 2018 року та зазначено: "В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди - відмовити" (т.2 а.с.8-10).

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_4 просить рішення суду від 06 серпня 2018 року скасувати, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне їх з'ясування, порушення норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі (т.1 а.с.171-176).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до змісту вказаних норм матеріального права, єдиною підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний зв'язок між ними, а також вину заподіювача. За зобов'язаннями, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе за одночасної наявності обов'язкових умов, якими є протиправна поведінка або бездіяльність, наявність дійсної шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між діяннями та заподіянням такої шкоди, вина.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Необхідним є доведення, що саме протиправна поведінка є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи,- наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до ст.129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення доведеності вини.

В п.4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року №4 роз"яснено, обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 є власником автомобіля «Шкода Октавія А5», державний номер НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (а.с.19).

02 серпня 2017 року о 13:15 годині сталася ДТП, під час якої водій транспортного засобу «Ніссан», державний номер НОМЕР_2, під час руху заднім ходом в районі будинку АДРЕСА_1 допустив зіткнення з автомобілем позивача (а.с.34, 35).

Позивач зазначав та судом встановлено, власником автомобіля «Ніссан», державний номер НОМЕР_2, є батько відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5, який повідомив поліцію, що під час ДТП за кермом був ОСОБА_6, відносно якого інспектором патрульної поліції складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

Постановою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 15 листопада 2017 року, яка набрала законної сили, адміністративна справа відносно ОСОБА_6 за ст.124 КУпАП закрита, у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, оскільки матеріалами справи про адміністративне правопорушення не можливо достовірно встановити хто керував транспортним засобом під час ДТП (а.с.34, 35).

Як вбачається зі схеми місця ДТП, складеної 02 серпня 2017 року, остання містить розташування транспортного засобу «Шкода Октавія А5», державний номер НОМЕР_1 у АДРЕСА_1, містить напрямок руху іншого транспортного засобу, перелік пошкодження лако-фарбового покриття переднього бамперу автомобіля позивача зліва (а.с.20-21).

Для здійснення ремонту автомобіля позивач звернувся у ПП «Автоінтерсервіс» й згідно копії заказу-наряду від 02 листопада 2017 року вартість робіт з фарбування переднього бампера складає 2445 грн., які були сплачені позивачем, що підтверджується копією рахунку-фактури №108 від цієї ж дати та копією банківської квитанції (а.с. 25, 26, 30).

Відповідно до копії Акту здачі-прийняття робіт, загальна вартість робіт з фарбування переднього бампера автомобіля складає 2445 грн. Сторони претензій один до одного не мають (а.с.27).

Звернувшись до суду зі вказаними позовними вимогами до відповідача ОСОБА_2, позивач ОСОБА_1 посилався на те, що за кермом автомобіля «Ніссан», державний номер НОМЕР_2 на час ДТП був саме - ОСОБА_2 (а.с.2, 3)

В суді першої інстанції свідок ОСОБА_7 пояснив, що він є співробітником поліції відділу розшуку та дізнання Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, ним були отримані матеріали розшукової справи, згідно яких ОСОБА_1, стверджував, що він був свідком того, як на його припаркований транспортний засіб було вчинено наїзд іншим транспортним засобом. Після бесіди з ОСОБА_1, ним було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_6 за ст.124 КУпАП. Протокол відносно відповідача ОСОБА_2 не складався, будь-яких експертиз не призначалось і не проводилось, особисто свідком ДТП - інспектор не був.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.76 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За частинами 1, 2, 4 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За ч.1 ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

Згідно положень ч.6 ст.82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Слід зазначити будь-які належні докази на підтвердження вини відповідача ОСОБА_2 у скоєнні ДТП, що сталася 02 серпня 2017 року о 13 год. 15 хв. в районі будинку АДРЕСА_1 та в результаті якої було пошкоджено автомобіль позивачам, в матеріалах справи відсутні.

Отже, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача, обгрунтовано посилався на недоведеність вини відповідача ОСОБА_2 у вчиненні ДТП та у завданні останнім матеріальної та моральної шкоди позивачу, оскільки матеріалами справи не встановлено, що саме ОСОБА_2 керував транспортним засобом «Ніссан», державний номер НОМЕР_2, та саме з його вини допущено зіткнення автомобілів.

Зазначений висновок суду відповідає обставинам справи, узгоджується з нормами матеріального та процесуального права, які правильно застосовані судом першої інстанції.

Позовних вимог до власника автомобіля «Ніссан», державний номер НОМЕР_2, позивачем не заявлялося.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що на момент ДТП автомобілем керував саме ОСОБА_2 є необгрунтованими, будь-якими належними доказами по справі не підтверджуються.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 серпня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя

Судді