Єдиний унікальний номер 229/4266/17

Номер провадження 11-кп/804/463/19

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження:  11-кп/804/463/19                         Головуючий у 1-інстанції:  Лебеженко В.О.

Єдиний унікальний номер: 229/4266/17                                          Доповідач: Савкова С.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду в місті Бахмуті в складі:

головуючого судді                                                                                                    Савкової С.В.,

суддів                                                                                                                        Смірнової В.В.,

                                                                                                                                  ОСОБА_1,

за участю

секретаря судового засідання                                                                                      Ямчук О.М.,

прокурора                                                                                                               Коваленка П.Г.,                                                                                                      

захисника                                                                                                              ОСОБА_2,

захисника                                                                                                                   ОСОБА_3,                                                                                                     

обвинуваченого                                                                                                           ОСОБА_4,

обвинуваченої                                                                                                     ОСОБА_5, 

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12017050260001109 від 05.09.2017 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_4, за апеляційними скаргами прокурора, захисника ОСОБА_2, що діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, захисника ОСОБА_3, що діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_5, обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Дружківського міського суду Донецької області  від 27 листопада 2018 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Дружківського міського суду Донецької області  від 27 листопада 2018 року:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилась у с. Кіндратівка Костянтинівського району Донецької області, громадянку України, ІНФОРМАЦІЯ_2, вдову, що не працює, зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судима,

визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на  сім років з конфіскацією 1/2 частини майна, належного їй на праві власності;

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, що народився в м. Дружківка Донецької області, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючий, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_5, який зареєстрований та мешкає за адресою: Донецька область, м. Дружківка, вул. Саксаганського буд.2, раніше судимий: вироком Дружківського міського суду Донецької області від 18.08.1999 р. за ч.3 ст. 140, ч. 1 ст. 145 КК України до 3 років позбавлення волі; вироком Дружківського міського суду Донецької області від 24.04.2002 р. за ч.1 ст.15, ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі; вироком Краматорського міського суду Донецької області від 28.02.2007 р. за ч. 2 ст. 309 КК України до 3 років позбавлення волі; вироком Дружківського міського суду Донецької області від 17.06.2011 р. за ст. 395 КК України до штрафу в розмірі 850 грн.; вироком Апеляційного суду Донецької області від 15.06.2016 року за ч.2 ст.190 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на один рік,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на  сім років з конфіскацією 1/2 частини майна, належного йому на праві власності.

На підставі ч.1 ст.71 КК України до покарання,  призначеного за цим вироком, частково приєднати не відбуте покарання за вироком Апеляційного суду Донецької області від 15 червня 2016 року, призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на сім років та шість місяців з конфіскацією 1/2 частини майна, належного йому на праві власності.

Вироком суду встановлено, що 06 травня 2000 року Кабінет Міністрів України своєю Постановою №770 на виконання Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» від 8 липня 1999 року, затвердив Таблицю №1 з переліком речовин, які відносяться до наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. У списку №1 цієї таблиці зазначено, що опій ацетильований є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено на території України.

Так, 9 червня 2017 року приблизно о 18 годині 50 хвилин обвинувачена ОСОБА_5. знаходячись біля ЗОШ №7, розташованої за адресою: Донецька область, м. Дружківка, вул. Космонавтів,37, достовірно знаючи, що операції з особливо небезпечними наркотичними засобами є незаконними, діючи умисно, всупереч законам України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів і прекурсорів» від 8 липня 1999 року №863-XIV та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» від 15 лютого 1995 року №62/95ВР», за грошові кошти в сумі 100 (сто) гривень, незаконно збула  покупцю оперативної закупівлі ОСОБА_6 в одноразовому медичному шприці проградуйованому на 2,5мл, рідину масою 1,867г, яка містить особливо небезпечний наркотичний засіб – опій ацетильований. Маса особливо небезпечного наркотичного засобу опію ацетильованого в перерахунку на суху речовину становить 0,076г.

В цей же день, 9 червня 2017 року в період часу з 18 години 50 хвилин до 19 години 05 хвилин, в ході огляду речей співробітниками поліції у покупця оперативної закупівлі ОСОБА_6 був вилучений вищевказаний медичний шприц, проградуйований на 2,5мл, в якому знаходився особливо небезпечний наркотичний засіб – опій ацетильований, масою в перерахунку на суху речовину 0,076г,  який їй раніше за грошові кошти в розмірі 100 (сто) гривень незаконно збула обвинувачена ОСОБА_5 при вищевказаних обставинах.

Крім того, продовжуючи свою злочинну діяльність, 13 червня 2017 року, приблизно о 12 годині 51 хвилина, обвинувачена ОСОБА_5, діючи умисно, повторно, за попередньою змовою групою осіб з раніше знайомим обвинуваченим ОСОБА_4,  знаходячись у під’їзді між першим та другим поверхом будинку №56 по вул. Козацька в м. Дружківка Донецької області,  достовірно знаючи, що операції з особливо небезпечними наркотичними засобами є незаконними, діючи всупереч законам України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів і прекурсорів» від 8 липня 1999 року №863-XIV та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» від 15 лютого 1995 року №62/95ВР», за грошові кошти в сумі 200 (двісті) гривень, незаконно збула покупцю оперативної закупівлі ОСОБА_7 в одноразовому медичному шприці, проградуйованому на 2мл рідину масою 0,941г, яка містить особливо небезпечний наркотичний засіб – опій ацетильований. Маса особливо небезпечного наркотичного засобу опію ацетильованого в перерахунку на суху речовину становить 0,044г.

В це же день, 13 червня 2017 року в період часу з 13 години 05 хвилин до 13 години 15 хвилин, в ході огляду речей співробітниками поліції у покупця оперативної закупівлі ОСОБА_7 був вилучений вищевказаний медичний шприц, проградуйований на 2мл, в якому знаходився особливо небезпечний наркотичний засіб – опій ацетильований, масою в перерахунку на суху речовину 0,044г,  який йому раніше за грошові кошти в розмірі 200 (двісті) гривень незаконно збули обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_4 при вищевказаних обставинах.

Із зазначеним вироком не погодились прокурор, захисник ОСОБА_2, що діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, захисник ОСОБА_3, що діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_5, обвинувачений ОСОБА_4 та подали апеляційні скарги.

В своїй апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання наслідок м’якості, ухвалити новий, яким ОСОБА_4 призначити покарання за ч. 2 ст. 307 КК України у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією ? частини майна. На підставі ч. 1  ст. 71КК України до покарання за цим вироком повністю приєднати покарання за вироком Апеляційного суду Донецької області від 15 червня 2016 року, і остаточно призначити покарання у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією ? частини майна. ОСОБА_5 призначити покарання за ч. 2 ст. 307 КК України у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією ? частини майна.

Крім того, просить обвинуваченим зарахувати в строк відбування покарання,  на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, строк попереднього ув’язнення з розрахунку один день переднього ув’язнення за два дні позбавлення волі, а саме з 06 жовтня 2017 року по день набрання чинності вироку.

Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції при призначенні остаточного покарання обвинуваченому ОСОБА_4,  належним чином не взяв до уваги, що обвинувачений неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів з корисливих мотивів, проте належних висновків не зробив та спосіб життя не змінив. Звертає увагу, що обвинувачений ОСОБА_4 є працездатного віку, але не працює, суспільно-корисною роботою не займається, зловживає алкогольними напоями та вживає наркотичні речовини, свою вину у вчиненому не визнав, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення.

Також, прокурор вважає, що суд не дотримався вимог ч. 5 ст. 72 КК України та, в порушення вимог зазначеної норми права, обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зарахував один день  попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі з 06 жовтня 2017 року по 27 листопада 2018 року, включно, замість того, щоб зарахувати з 06 жовтня 2017 року по день набрання вироком законної сили.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2, В.І., який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4,  просить вирок суду скасувати, а кримінальне провадження щодо  ОСОБА_4 закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Свої вимоги мотивує тим, що обвинувачений ОСОБА_4 під час судового розгляду заперечував свою причетність до інкримінованого йому злочину та зазначав, що особу, яка робила контрольну закупку ОСОБА_7, він знав особисто, і в той день випадково зустрів обвинувачену ОСОБА_5, що будь-якої змови, направленої на збут наркотичних засобів, у обвинуваченого ОСОБА_4 та обвинуваченої ОСОБА_5 не було.

Аналогічні, узгоджені між собою пояснення надала й обвинувачена ОСОБА_5, але суд першої інстанції наведене не взяв до уваги та ухвалив незаконний та необґрунтований вирок.

На підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_4 незаконно та необґрунтовано судом взято лише докази, здобуті внаслідок проведення НСРД, а саме: аудіо-відео  запис контрольної закупки, правомірність яких судом не перевірено. 

Крім того, на думку захисника, судом порушено право обвинуваченого на захист.

Вказує, що суд не дав належної оцінки тому факту, що залегендований свідок ОСОБА_7, який робив оперативну закупку, є безпосереднім знайомим обвинуваченого, а тому вчинені заходи безпеки до вказаного свідка та зміна його анкетних даних є безпідставною дією,яка порушує право на захист.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_4 просив вирок суду щодо нього скасувати.

Зазначив доводи, аналогічні з доводами свого захисника ОСОБА_2 та додатково звернув увагу, що всі НСРД у вказаному кримінальному провадженні проводились стосовно обвинуваченої ОСОБА_5, що стосовно нього дозволи  на проведення НСРД відсутні, а тому аудіо-відео  запис контрольної закупки, на якому, за твердженнями обвинуваченого ОСОБА_4, останнього зафіксовано випадково, не можуть бути прийняті до уваги, як докази вини.

Крім того, обвинувачений ставить під сумнів покази свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6, оскільки їх допитували не в залі судового засідання, а за допомогою відеозв’язку та мобільного зв’язку, і під час допиту обвинуваченому було чутно, як працівники  поліції диктували та підказували свідкам, які слід давати покази та відповіді на запитання.

В своїх  доповненнях до апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_4 звертає увагу колегії суддів на той факт, що він протягом тривалого часу не вчиняв будь-яких злочинів, одружився та у нього народилась донька, незважаючи на хворобу – туберкульоз, має роботу та забезпечує свою родину, веде нормальний спосіб життя. Все вищенаведене свідчить, на думку обвинуваченого, про те, що останній став на шлях виправлення. Крім того, обвинувачений зазначає, що не спростовує того факту, що особисто час від часу вживає наркотичні препарати та алкогольні напої, проте ніколи не займався збутом наркотичних препаратів, і тим паче, не вступав в злочинний зговір з обвинуваченою ОСОБА_5.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3, який діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_5, не оскаржуючи фактичні обставини справи, крім наявності попередньої змови з обвинуваченим ОСОБА_4, просив вирок суду першої інстанції змінити в частині призначеного покарання. Призначити обвинуваченій покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 4 років позбавлення волі.

Свої вимоги мотивує тим, що суд, призначаючи покарання обвинуваченій, не взяв до уваги низку обставин, що свідчать про можливість застосування правил ст. 69 КК України, а саме:

1) відсутність судимостей;

2) наявність хронічного захворювання (враховуючи право особи на таємницю даних особистого характеру стосовно здоров'я, вбачається можливість  не зазначати його найменування);

3) має постійне місце проживання, де характеризується посередньо;

4) має на утримані двох неповнолітніх дітей, які проживають з матір’ю обвинуваченою, яка є особою похилого та  пенсійного віку;

5) наявність обставин, що пом’якшують покарання, а саме щире каяття та вчинення злочину внаслідок збігу важких сімейних та особистих обставин;

6) відсутність обставин, що обтяжують покарання.

В судовому засіданні апеляційної інстанції:

- прокурор заперечував проти задоволення апеляційних скарг захисників ОСОБА_2 ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_4 та просив задовольнити апеляційну скаргу прокурора в повному обсязі;

- обвинувачений ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_2 заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, просили задовольнити апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_2, а також не заперечували проти задоволення апеляції захисника ОСОБА_3;

- обвинувачена ОСОБА_5 та захисник ОСОБА_3 просили задовольнити апеляційну скаргу останнього та не заперечували проти апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_2, заперечували проти апеляційної скарги  прокурора.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін, перевіривши  матеріали кримінального провадження та  дослідивши наявні докази, обговоривши доводи апеляцій, колегія  суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до положень ч.1 ст. 404 суд апеляційної інстанції  переглядає судове рішення в межах апеляційних скарг.

Винуватість Шиканової в скоєнні  кримінальних правопорушень, кваліфікація її дій в апеляціях не оспорюється, тому судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені докази, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Суд  першої   інстанції,  приймаючи рішення щодо обвинуваченого ОСОБА_4,  цих вимог кримінального процесуального закону не дотримався.

Як вбачається, суд першої інстанції визнав доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України за наступних обставин.

Так, 13 червня 2017 року  в період часу з 13 год. 05 хв. до 13 год. 15 хв. в ході проведення на законних підставах огляду особистих речей у покупця оперативної закупівлі ОСОБА_7, співробітниками поліції було виявлено та вилучено медичний шприц, проградуйований на 2мл, з рідиною масою 0,941г, яка, згідно висновку експерта №3/12-619, є особливо небезпечним наркотичним засобом - опій ацетильований. Маса особливо небезпечного наркотичного засобу- опій ацетильований, в перерахунку на суху речовину становить 0,044г, який їй раніше за грошові кошти в розмірі 200 грн. збула ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_4

Перш за все, слід звернути увагу, що з  формулювання  обставин, які суд визнав доведеними по епізоду   збуту наркотичного засобу 13 червня 2017 року,  не   вбачається, які ж дії  Бурінди суд визнав   такими, що  свідчать про скоєння ним кримінального правопорушення, фактично  виклавши лише дії,  які скоїла обвинувачена ОСОБА_5.   

На підтвердження вини ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення суд  першої інстанції взяв до уваги наступні докази  та процесуальні документи:

1) постанова прокурора Дружківського відділу Краматорської місцевої прокуратури від 13.06.2017 року  про проведення контролю за вчиненням злочину шляхом проведення  оперативної закупки у ОСОБА_5 (а.с.170 т.1);

2) протокол огляду грошових купюр від 13 червня 2017 року (а.с.171-172 т.1);

3) протокол огляду покупця від 13.06.2017 року, який був проведений на підставі заяви ОСОБА_7 (а.с.173,174 т.1);

4) протокол огляду речей від 13.06.2017 року, який був проведений на підставі заяви ОСОБА_7 (а.с.175,176 т.1);

5) протокол № 345т  про результати  контролю за вчиненням злочину від 13.06.2017 року (а.с.177-179 т.1)

6) висновок судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № 3/12-619 від 16 червня 2017 року( а.с.182-186 т.1); 

7) постанову  старшого слідчого Дружківського СВ Дружківського ВП Краматорського ВП ГУ НП в Донецькій області від 29 червня 2017 року про визнання речових доказів (а.с.187 т.1);

8) протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-відео контроль особи №394 т від 26.07.2017 року та долучені до нього відеоматеріали оперативної закупки  (а.с.190191т.1);

9) постанову прокурора  Дружківського відділу Краматорської місцевої прокуратури від 05.09.2017 року  про виділення з кримінального провадження  № 1201705020000109 від 01.02.2017 року матеріалів кримінального провадження  № 12017050260001109 від 05.09.2017 року щодо вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК (а.с.192-193 т.1);

10) постанову прокурора Дружківського відділу Краматорської місцевої прокуратури від 21.09.2017 року про об’єднання кримінальних проваджень №12017050260001109 від 05.09.2017 року та №12017050260001151 від 13.09.2017 року в одне кримінальне провадження під єдиним номером ЄРДР12017050260001109 (а.с.195 т.1);

11) протокол пред’явлення для впізнання за фотознімками, під час якого свідок ОСОБА_7  впізнав обвинуваченого ОСОБА_4  як особу, яка 13.06.2017 року  13 червня 2017 року збула йому наркотичний засіб (а.с.196-198 т.1);

12) показання в судовому засіданні  свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8,які, як визнав суд,  узгоджуються з протоколом про результати контролю за вчиненням злочину.

Крім того, суд першої інстанції, визнаючи наведені вище докази належними та допустимими, взяв до уваги ухвалу слідчого судді Апеляційного суду Донецької області №932т від 19 травня 2017 року та ухвалу слідчого судді Апеляційного суду Донецької області від 12 вересня 2017 року (а.с. 189,194 т.1).

В судовому засіданні  апеляційного суду були безпосередньо досліджені всі письмові докази, що знаходяться в матеріалах провадження,  матеріали відеофіксації стосовно епізоду  незаконного збуту наркотичного засобу  13.06.2017 року, допитані обвинувачені.

Аналізуючи докази, наявні в матеріалах справи, колегія судів апеляційної інстанції приходить до висновку, що деякі з них не можуть бути визнані допустимими щодо  обвинувачення ОСОБА_4, з огляду на те, що вони отримані з істотним порушенням  вимог кримінального процесуального закону та прав людини і основоположних свобод.

У відповідності до вимог ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Як вбачається з досліджених  як судом першої інстанції, так і під час судового провадження в суді апеляційної інстанції  доказів, наявних в матеріалах  справи, підставою для внесення відомостей до ЄРДР стало повідомлення від о/у Управління з протидії наркозлочинності майора поліції ОСОБА_9 щодо встановлення факту збуту наркотичних засобів на території м. Дружківки громадянином «А», яке надійшло до чергової частини Дружківського ВП Краматорського ВП ГУ НП в Донецькій області 01 лютого 2017 року і зареєстровано під № 1201705020000109 від 01.02.2017 року. Згідно інформації, наданої Дружківським  ВП Краматорського ВП ГУ НП в Донецькій області громадянином «А» є ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.152,170 т.1) .

В межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12017050260000109 від 01.02.2017 р. за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, ухвалою слідчого судді Апеляційного суду Донецької області №932т від 19 травня 2017 року надано дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді аудіо -, відео контролю особи, а саме за ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, в публічно доступних місцях та за адресою: АДРЕСА_2. Термін дії дозволу визначено на 60 (шістдесят) діб (т. 1 а.с.189).

13 червня 2017 року процесуальний керівник - прокурор Дружківського відділу Краматорської прокуратури ОСОБА_10 в межах цього ж кримінального провадження №12017050260000109 від 01.02.2017 р.  виніс постанову про проведення контролю за вчиненням злочину, відповідно до  якої  постановлено  провести оперативну закупку наркотичних засобів у громадянки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, за місцем її проживання або в інших місцях, на які вкаже збувальник, використавши грошові кошти у сумі 200 грн., як заздалегідь ідентифіковані засоби. Зазначено, що оперативну закупку слід провести у  період часу з 13.06.2017 року по 13.07.2017 року ( т. 1 а.с.170).

Далі всі  негласні слідчі (розшукові) дії проводились в  межах зазначеного кримінального провадження до 5.09.2017 року, а саме:

відповідно до протоколу огляду грошових купюр від 13 червня 2017 року  проведено огляд грошових купюр в сумі 200 грн., призначених для проведення оперативної закупки (2-го етапу) наркотичного засобу у ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, яка мешкає за адресою: м. Дружківка, вул. Космонавтів, 42/36, номіналом 200 грн. ЄА 6126005. З даної грошової купюри була зроблена ксерокопія, яка долучена до протоколу. Вказаний огляд проведено за участю понятих ОСОБА_11 та ОСОБА_8 (т. 1 а.с.171-172).

Далі, згідно з протоколом огляду покупця від 13.06.2017 року, який був проведений на підставі заяви ОСОБА_7 (т.1 а.с.173), в ході огляду “оперативного покупця”  ОСОБА_7, якому доручено проведення оперативної закупівлі наркотичного засобу у ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, сторонніх (заборонених) предметів не виявлено.

Після огляду ОСОБА_7 видані грошові кошти для проведення оперативної закупки в сумі 200 грн. номіналом 200 грн. в кількості 1 шт. ЄА 6126005 (т.1 а.с.174).

Згідно з протоколом огляду речей від 13.06.2017 року, який був проведений на підставі заяви ОСОБА_7 (а.с.175) останній, в присутності двох понятих, добровільно надав для огляду два медичних шприца, в одному з яких знаходиться рідина об’ємом 1мл, яка, зі слів ОСОБА_7, є наркотичним засобом опієм, який він придбав у ОСОБА_5 та чоловіка на ім’я ОСОБА_11, знаходячись у під’їзді буд.№56 по вул. Козацькій. В ході огляду вищевказаний шприц з рідиною об’ємом 1мл був вилучений та поміщений в  сейф-пакет №4298338, а порожній шприц з нашаруванням речовини – в сейф-пакет №4298246. В ході огляду речей покупця ОСОБА_7 будь-яких інших заборонених предметів, в тому числі і грошових коштів, виявлено не було (т.1 а.с.176).

Згідно з протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо- відеоконтроль особи №394 т від 26.07.2017 року встановлено причетність ОСОБА_5 до незаконного збуту наркотичних засобів, що підтверджено відповідним відеозаписом негласної слідчої (розшукової) дії, яка мається на оптичному носію (DVD-R) інв№14т та на оптичному носію (DVD-R) інв№16т, які були досліджені судом безпосередньо у судовому засіданні апеляційної інстанції (т. 1 а.с.104-105,106).

Згідно з постановою старшого слідчого Дружківського СВ Дружківського ВП Краматорського ВП ГУ НП в Донецькій області від 29 червня 2017 року особливо небезпечний наркотичний засіб опій ацетильований, масою 0,493г  в шприці проградуйованому на 2мл, який упакований в сейф-пакет №0670731 визнано речовим доказом по кримінальному провадженню та поміщено в камеру схову речових доказів Дружківського ВП, квитанція №1-66 (т. 1 а.с.187-188).

Згідно висновку судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № 3/12-619 від 16 червня 2017 року надана на експертизу рідина масою 0,941г, містить особливо небезпечний наркотичний засіб – опій ацетильований. Маса опію ацетильованого (в перерахунку на суху речовину) становить 0,044г.

На внутрішній поверхні медичного шприца, проградуйованого на 2мл, виявлено мікрокількість особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено – опію ацетильованого (т. 1 а.с.182-186).

Після здійснення  зазначених   слідчих та процесуальних дій  5.09.2017 року до ЄРДР було внесено інформацію про скоєне кримінальне правопорушення обвинуваченою ОСОБА_5  9 червня 2017 року за ч.2 ст. 307 КК, кримінальному провадженню присвоєно № 12017050260001109  (а.с.151 т.1).

В цей же день   прокурором   Дружківського відділу Краматорської місцевої прокуратури ОСОБА_10 було винесено постанову  про виділення з кримінального провадження  № 1201705020000109 від 01.02.2017 року матеріалів кримінального провадження  № 12017050260001109 від 05.09.2017 року щодо вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК (а.с.192-193 т.1).

Після цього прокурор   звернувся  до слідчого судді Апеляційного суду Донецької області з клопотанням про надання дозволу на використання у кримінальному провадженні №12017050260001109 від 05.09.2017 року щодо ОСОБА_5 13.01.1977р.н., підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України за фактом незаконного збуту особливо небезпечного наркотичного засобу, результатів негласних слідчих (розшукових) дій, проведених в рамках досудового розслідування у матеріалах іншого кримінального провадження №12017050260000109.

Ухвалою  слідчого судді Апеляційного суду Донецької області від 12 вересня 2017 року вищенаведене клопотання частково задоволено, надано дозвіл на використання у кримінальному провадженні №12017050260001109 від 05.09.2017 року щодо ОСОБА_5 13.01.1977р.н. матеріалів, здобутих за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, проведених в рамках досудового розслідування у межах кримінального провадження №12017050260000109, а саме:

протокол про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді аудіо - відео контролю особи №394 т від 26.07.2017 року, оптичний носій (DVD-R) інв№14т від 25.05.2017 року та оптичний носій (DVD-R) інв№16т від 25.05.2017 року (т.1 а.с.194).

Далі, відомості  про   кримінальне правопорушення,  скоєне 13.06.2017 року  (епізод стосовно ОСОБА_4) були внесені  до ЄРДР 13.09.2017 року та присвоєно номер кримінального провадження 12017050260001151, що вбачається з витягу з реєстру,  а також постанови прокурора Дружківського відділу Краматорської місцевої прокуратури від 21.09.2017 року, відповідно до якої  матеріали кримінального провадження №12017050260001109 від 05.09.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України та матеріали кримінального провадження зареєстрованого в ЄРДР за №12017050260001151 від 13.09.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України об’єднано в одне кримінальне провадження під єдиним номером ЄРДР 12017050260001109 (т.1 а.с.151, 195).

Аналізуючи вищевказані матеріали кримінального провадження, які судом взяті за основу як докази вини ОСОБА_4, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до  висновку,  що всі докази у справі, надані на підтвердження  обвинувачення ОСОБА_4, здобуті внаслідок проведення  негласних слідчих (розшукових) дій, здійснені  в  межах кримінального провадження №12017050260000109 щодо ОСОБА_5, тобто всі дозволи на проведення НСРД надані стосовно останньої. На підтвердження вказаних доводів свідчить постанова про проведення контролю за злочином у формі оперативної закупки щодо ОСОБА_5 від 13.06.2017року, ухвала слідчого судді апеляційного суду від 19.05.2017 року  та протоколи НСРД щодо аудіо, - відео - контролю за ОСОБА_5, які наведені у цій ухвалі вище.

Як вбачається з вимог ст.257 КПК України, якщо в результаті проведення   негласної   слідчої (розшукової)  дії   виявлено ознаки кримінального правопорушення, яке не розслідується у даному кримінальному провадженні, то отримана інформація може бути використана в іншому кримінальному провадженні тільки на підставі ухвали слідчого судді, яка постановляється за клопотанням прокурора.

Аналізуючи долучену до матеріалів провадження  ухвалу слідчого судді Апеляційного суду  від 12.09.2017 року, постановлену за клопотанням  про надання дозволу  на використання  результатів  негласних слідчих  (розшукових)  дій,  слід зазначити, що прокурор звернувся за дозволом в межах кримінального провадження № 12017050260001109 від 05.09.2017 року, тобто стосовно ОСОБА_5 по епізоду  9.06.2017 року.  Слідчим суддею  надано дозвіл на використання матеріалів із кримінального провадження № 12017050260000109 від 1.02.2017 року саме  відносно ОСОБА_5 в  провадженні  № 12017050260001109 від 05.09.2017 року.

Слід особливо наголосити, що на момент ухвалення  рішення слідчим суддею апеляційного суду 12.09.2017 року  до ЄРДР не були внесені дані по епізоду 13 червня 2017 року, в якому фігурує ОСОБА_4 (фактично внесені 13 вересня 2017 року, про що уже зазначено раніше). Тобто слідчий суддя не розглядав і не міг розглядати  можливість  використання  отриманих результатів  НСРД, проведених щодо  ОСОБА_5,  відносно ОСОБА_4.

В судовому засіданні апеляційного суду  прокурор пояснив, що  за отриманням такого дозволу  до слідчого судді апеляційного суду  прокурор не звертався, орган досудового розслідування такого дозволу не має.

Відповідно  до положень  ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння:

1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.

Під час апеляційного розгляду  колегією суддів  з’ясовано,  що обвинувачення  ОСОБА_4  за ч.2 ст. 307 КК України переважно ґрунтується на доказах, отриманих в результаті негласних слідчих (розшукових) дій   відносно ОСОБА_5 та в ході здійснення  досудового розслідування  відносно неї.  Негласні  слідчі (розшукові) дії стосовно ОСОБА_4 не проводились, дозвіл було надано  на здійснення оперативної  закупки наркотичного засобу  у ОСОБА_5. У матеріалах кримінального провадження відсутня  відповідна ухвала  слідчого судді про використання  результатів вказаних  НСРД у іншому кримінальному провадженні, як того вимагає  ст. 257 КПК України, а тому всі докази, здобуті  в результаті НСРД відносно ОСОБА_5,   слід визнати недопустимими  на підтвердження обвинувачення ОСОБА_4.    Об’єднання  в наступному кримінальних проваджень  постановою від 21.09.2017 року (а.с.195 т.1) не  може бути підставою для використання зазначених  матеріалів НСРД  відносно ОСОБА_4 з причин, викладених вище.

У своєму рішенні  «Пантелеєнко проти України»  Європейський суд з прав людини підкреслює,  що вираз «відповідно до закону» значною мірою покладає на національне законодавство і державу обов’язок дотримання  матеріальних та процесуальних норм.

В рішенні по справі «Гефген проти Німеччини»  ЄСПЛ для отримання доказів, отриманих із порушенням встановленого порядку, сформував доктрину «плодів отруєного дерева», відповідно до якої якщо  джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж.

У рішенні у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» ЄСПЛ зазначив, що  докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того,  чи мало їх використання  вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.

Враховуючи  вимоги як національного законодавства, так і  висновки., викладені  в наведених  рішеннях  ЄСПЛ, колегія суддів вважає, що  є недопустимими досліджені під час судового провадження докази на підтвердження вини ОСОБА_4,  здобуті в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а саме:

1) постанова прокурора Дружківського відділу Краматорської місцевої прокуратури від 13.06.2017 року  про проведення контролю за вчиненням злочину шляхом проведення  оперативної закупки у ОСОБА_5 (а.с.170 т.1);

2) протокол огляду грошових купюр від 13 червня 2017 року (а.с.171-172 т.1);

3) протокол огляду покупця від 13.06.2017 року, який був проведений на підставі заяви ОСОБА_7 (а.с.173,174 т.1);

4) протокол огляду речей від 13.06.2017 року, який був проведений на підставі заяви ОСОБА_7 (а.с.175,176 т.1);

5) протокол № 345т  про результати  контролю за вчиненням злочину від 13.06.2017 року (а.с.177-179 т.1);

6) протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-відео контроль особи №394 т від 26.07.2017 року  з додатками до нього в виді відео фіксування  проведеної  негласної дії (а.с.190-191т.1).

Отже, посилання  на ці  матеріали як на докази винності ОСОБА_4, є неприпустимим, так як  вони отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією.

Також, зважаючи на наведене, оскільки ключові докази,  зібрані  в результаті НСРД відносно ОСОБА_5,  апеляційний суд визнає недопустимими стосовно підтвердження  обвинувачення  ОСОБА_4, то і похідні докази стовно підтвердження обвинувачення ОСОБА_4 :

1) постанову  старшого слідчого Дружківського СВ Дружківського ВП Краматорського ВП ГУ НП в Донецькій області від 29 червня 2017 року про визнання речових доказів (а.с.187 т.1);

2) висновок судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № 3/12-619 від 16 червня 2017 року ( а.с.182-186 т.1); 

3) протокол пред’явлення для впізнання за фотознімками, під час якого свідок ОСОБА_7  впізнав обвинуваченого ОСОБА_4  як особу, яка 13.06.2017 року  13 червня 2017 року збула йому наркотичний засіб (а.с.196-198 т.1);

4)  показання в судовому засіданні  свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8  стосовно  ОСОБА_4,

апеляційний суд  також визнає недопустимими.

Колегія суддів  не вважає за необхідне безпосередньо допитувати в судовому засіданні  свідків  ОСОБА_7  та ОСОБА_8,  оскільки висновки  колегії суддів  щодо їх недопустимості  ґрунтуються  на  визнанні недопустимими первинних  доказів, що, відповідно до доктрини «плодів отруєного дерева», потягло  визнання і їх недопустимими.

Відповідно до ст. 373 КПК України   обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Так, у справі «Барбера, Мессеґе і Хабардо проти Іспанії» від 6 грудня 1988 року, Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину, обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь обвинуваченого (підсудного). (Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain, judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, p. 33, § 77).

Суд апеляційної інстанції дав оцінку доказам, запропонованим стороною обвинувачення і визнав їх недопустимими, разом з тим,  обвинувачення  не може  обґрунтовуватись  недопустимими  доказами.

Таким чином, доводи апеляційних скарг  обвинуваченого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_2 в цій частині слушні та є такими, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ст. 417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284  цього  Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.

За  таких обставинах вирок суду першої інстанції в частині визнання ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,  підлягає скасуванню,  а кримінальне провадження – закриттю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України - в зв’язку  з не встановленням  достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпаністю   можливостей їх отримання.

Крім того, керуючись положеннями ч.2 ст. 404 КПК України,  колегія суддів вважає за необхідне виключити з вироку суду щодо ОСОБА_5 посилання на кваліфікуючу ознаку у виді попередньої змови групи осіб, у зв’язку з тим, що апеляційний суд дійшов висновку щодо закриття кримінального провадження за ч. 2 ст. 307 КК України стосовно ОСОБА_4 з підстав, наведених вище у цій ухвалі.

Що стосується доводів обвинуваченого ОСОБА_4 щодо  порушень правил  допиту свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6, оскільки їх допитували не в залі судового засідання, а за допомогою відеозв’язку та мобільного зв’язку, то слід зазначити, що при прослуховуванні дисків з аудіо фіксацією судових засідань від 04.10.2018р. та 07.11.2018р., в яких допитано вищевказаних свідків, апеляційною інстанцією встановлено, що суд вирішив питання щодо допиту свідків за допомогою відео зв’язку та мобільного зв’язку шляхом  винесення ухвали без виходу до нарадчої кімнати.  Більш того, колегія суддів звертає увагу, що  під час обговорення питання щодо можливості допиту свідків у зазначеному режимі в суді першої інстанції,  сторона захисту не заперечували проти  цього.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги прокурора, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити її частково з огляду на таке.

Так, апеляційний суд визнає доводи прокурора щодо призначення обвинуваченому ОСОБА_4 занадто м’якого покарання необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки з підстав, наведених вище у цій ухвалі, колегія суддів дійшла висновку щодо необхідності закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв’язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.

Крім того, колегія суддів вважає доводи апеляції прокурора щодо необхідності скасування вироку  стосовно обвинуваченої ОСОБА_5 у частині зарахування строку попереднього ув’язнення в строк відбутого покарання необгрунтованими, оскільки будь-яких істотних порушень норм  права, які тягнуть безумовне скасування вироку, колегією  суддів  не встановлено.

Разом з тим, слід звернути увагу, що,  відповідно до положень  ч.1 ст. 1 Закону України «Про переднє ув’язнення», ув’язнення, попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України (ред.26.11.2015р.), зарахування судом строку попереднього ув’язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув’язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Обвинуваченій ОСОБА_5  судом першої інстанції було проведено зарахування строку попереднього ув’язнення  з 06.10.2017 року по 27.11.2018 року (день постановлення вироку), з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі (ред. Закону від 26.11.2015р.).  ОСОБА_12 і до цього часу утримується під вартою  в якості міри запобіжного заходу.

Враховуючи положення ч.6 ст.368 КПК України, з огляду на правовий висновок, який викладений в постанові Верховного Суду від 29.08.2018 (провадження №13-31кс18),  на підставі  ч.5 ст.72 КК України (в ред. 26.11.2015р.) колегія суддів вважає за необхідне зарахувати обвинуваченій ОСОБА_5 в строк відбуття  покарання строк попереднього ув’язнення з 06 жовтня 2017 року по 02 квітня 2019 року із розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі, відповідно змінивши вирок  суду в цій частині.

Що стосується апеляційної скарги захисника ОСОБА_3, який діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_5, то вона підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст.65 КК України та п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України  « Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, вирішуючи питання про вид та розмір покарання щодо особи, яка визнається винною у вчиненні злочину, суди зобов'язані дотримуватися загальних засад призначення покарання, бо через останні реалізуються принципи законності,  справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання; приймати до уваги ступінь тяжкості вчиненого винною особою злочину, дані про його особу та обставини справи, що обтяжують чи пом'якшують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як вбачається з вироку, суд врахував встановлені обставини вчинення злочину, особу обвинуваченої, яка раніше не судима, відповідно до ст. 12 КК України, вчинила тяжкий злочин, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, але перебуває на обліку у лікаря нарколога. Крім того, суд взяв до уваги стан здоров’я обвинуваченої, а також те, що вона  позбавлена батьківських прав, не працює,  за місцем проживання характеризується посередньо,  обставин, що пом’якшують або обтяжують покарання, відповідно до ст. 66 , 67 КК України не встановлено.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що при призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_5, суд першої інстанції в повній мірі не взяв до уваги важкий стан здоров’я, а саме наявність важкого  хронічного захворювання (враховуючи право особи на таємницю даних особистого характеру стосовно здоров'я, вважаємо можливим  не зазначати його найменування),  наявність  обставини, що пом’якшує покарання – щире каяття, та призначив занадто суворе покарання, у зв’язку з чим  апеляційний суд вважає за можливе змінити вирок в частині  призначення покарання ОСОБА_5, пом’якшивши його,  але в межах санкції статті 307 ч. 2  КК України.

Що стосується вимоги захисника застосувати до обвинуваченої ОСОБА_5 приписи ст. 69 КК України, то слід зазначити наступне

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

З огляду на зазначене, аналізуючи особу обвинуваченого, конкретні обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку підстав для застосування вищевказаної норми права не вбачається.

Таким чином, аналізуючи всі вищезазначені обставини, колегія суддів вважає за необхідне  вирок суду першої інстанції в частині визнання винуватим ОСОБА_4 у вчиненні кримінального провадження, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України  скасувати і провадження у справі закрити, а вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_5- змінити.

Так як  кримінальне провадження  стосовно ОСОБА_4 підлягає закриттю, то його слід звільнити з-під варти негайно.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 407,409 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_2 задовольнити.

Апеляційні скарги прокурора та захисника ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок  Дружківського міського суду Донецької області  від 27 листопада 2018 року стосовно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3,  визнаного  винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, скасувати.

Кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 за обвинуваченням за ч.2 ст. 307 КК України закрити  на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, в зв’язку  з не встановленням  достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпаністю   можливостей їх отримання.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, звільнити з-під варти негайно в залі судового засідання.

Вирок  Дружківського міського суду Донецької області  від 27 листопада 2018 року стосовно ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 змінити:

- виключити з вироку суду щодо ОСОБА_5 посилання на кваліфікуючу ознаку у виді попередньої змови групи осіб;

- на підставі  ч.5 ст.72 КК України (в ред. 26.11.2015р.) зарахувати ОСОБА_5 в строк відбуття  покарання строк попереднього ув’язнення з 06 жовтня 2017 року по 02 квітня 2019 року із розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі;

- пом’якшити покарання ОСОБА_5 та призначити їй покарання за ч.2 ст. 307 КК України у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією ? частини майна, належного їй на праві власності.

В решті вирок суду першої інстанції  залишити без змін.

Ухвала суду може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Судді: