Справа №2-263/2010р. РІШЕННЯ

                                                            ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2010 року    

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді       Гриценко І.Г.

при секретарі               Казьміревській Л.В.  

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договорів позики дійсними, та стягнення боргу в сумі 41600 грн.,-

                                                   ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання договорів позики дійсними, та стягнення боргу в сумі 41600 грн.

Позивач просить винести рішення яким визнати дійсними договори позики від 14.05.2006 року і від 01.06.2006 року укладені між нею та відповідачем, та стягнути на її користь з ОСОБА_3 борг по позиці в сумі 41600 гривень, та судові витрати, посилаючись на те, що 14.05.2006 p. та 01.06.2006 між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 укладено договори позики в простій письмовій формі, за якими відповідач отримав від позивача грошові кошти в розмірі 26600 грн. і 15000 грн. відповідно, і зобов'язувався повернути дані кошти у строк до 14.05.2007 року, що підтверджується підписаними відповідачем у присутності свідків - ОСОБА_5 та ОСОБА_6, розписками від 14.05.2006 року та 01.06.2006 року.

Таким чином, відповідачем ОСОБА_7 від позивача ОСОБА_5 Т В. отримано позики на загальну суму 41600. Умови вищезазначених договорів, за якими відповідачу надавались позики, на теперішній час не виконані. Наміру виконання ним домовленостей щодо повернення вищезазначених позик не було. Саме це змусило позивача ОСОБА_1 звернутись з даним позовом до суду для захисту своїх законних прав та інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти в такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги зменшила, а саме просила залишити позовні вимоги в частині визнання договорів позики дійсними без розгляду, в решті позовних вимог позивач та її представник позов підтримали, просили його задоволити, стягнути з ОСОБА_3 на користь позивачки заборгованість по позиці в сумі 41600 грн. та витрати на ІТЗ в розмірі 120 грн. і судовий збір в розмірі 416 грн., дали пояснення аналогічні змісту позовної заяви.  

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги в зменшеному вигляді визнав повністю, не заперечив щодо їх задоволення, суду дав пояснення якими стверджуються обставини викладені в позовній заяві.

Заслухавши пояснення позивача і її представника, відповідача і його представника, та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що даний позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.

    Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що 14.05.2006 p. та 01.06.2006 між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 укладено договори позики в простій письмовій формі, за якими відповідач отримав від позивача грошові кошти в розмірі 26600 грн. і 15000 грн. відповідно, і зобов'язувався повернути дані кошти у строк до 14.05.2007 року, що підтверджується розписками від 14.05.2006 року та 01.06.2006 року.

Однак, в обумовлений строк до 14.05.2007 року, відповідач ОСОБА_3 позику ОСОБА_1 не повернув, і в добровільному порядку відмовляється повернути суму позичених грошей.  

   Згідно ст. 526 ЦК України: «Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться».

  Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти в такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.                

    Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати понесені позивачем підлягають стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме судовий збір у розмірі 416 грн. та  120 грн. оплати витрат на ІТЗ розгляду справи.  

Керуючись ст. ст. 526, 625, 1049, 1050 ЦК України, ст. ст.. 10, 11, 15, 60, 88, 174, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, -              

                                                   ВИРІШИВ:  

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 41600 грн. боргу, та судові витрати: 416 грн. – судового збору, і 120 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи.

Рішення може бути оскаржена до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя: