Справа № 185/1309/17

Провадження № 2/185/62/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22 березня 2019 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Головіна В.О., за участю секретаря судового засідання Мерцалової Н.В., представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду м. Павлограда цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа ОСОБА_7 про визнання правочинів недійсними

В С Т А Н О В И В

14 лютого 2017 року позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа ОСОБА_7 про визнання правочинів недійсними, який 31 січня 2018 року уточнила, та в якому просила суд:

1. Визнати договір довічного утримання, посвідчений 30.03.2015 року приватним нотаріусом Павлоградського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрованим в реєстрі за реєстровим № 274 недійсним;

2. Визнати договір дарування квартири посвідчений 28.07.2016 року приватним нотаріусом Павлоградського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрованим в реєстрі за реєстровим № 381 недійсним;

3. Стягнути з відповідача понесені судові витрати.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_5 року померла її мати ОСОБА_10. Після її смерті відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1. Спадкоємцями першої черги за законом є троє її дітей: 1) ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1; 2) ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2; 3) ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3. Письмова заява про прийняття спадщини за законом до майна померлої матері була ними своєчасно подана до Першої Павлоградської державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. Але через шість місяців після смерті матері їхня сестра ОСОБА_5 повідомила про те, що квартира АДРЕСА_1 належить їй. І на підтвердження цього факту надала ксерокопію договору довічного утримання. Згідно даного договору мати передала у власність належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_5 на певних умовах. Даний договір був вчинений за один рік до смерті матері. На момент вчинення договору дарування матері було майже 80 років. Вона на протязі останніх трьох років не бачила на обидва ока. Отже, вона не могла самостійно прочитати договір, який укладала. Окрім цього оскаржуваний договір довічного утримання не містить строку його дії, тобто істотної умови договору. За життя мама не мала наміру відчужувати належну їй квартиру. Вона завжди казала, що залишить усім дітям порівну. Отже, волевиявлення матері не відповідало її волі. Вважає, що волевиявлення мами ОСОБА_10 на час складання оскаржуваного Договору не було вільним та не відповідало її волі, що в свою чергу вказує на невідповідність між волею та волевиявленням при укладенні договору довічного утримання, а тому його слід визнати його недійсним. Під час судового розгляду справи встановлено, що квартира АДРЕСА_1, яка за договором довічного утримання перейшла до ОСОБА_5 була відчужена останньою за договором дарування на користь сина ОСОБА_6. У зв'язку з тим, що договір довічного утримання є недійсним через те, що волевиявлення ОСОБА_10 не відповідало її волі, та через те, що вона вважала, що відчужує земельний пай, відповідно і договір дарування квартири АДРЕСА_1 необхідно визнати недійсним. Вважає, що наявні обставини, які вказують на помилку - неправильне сприйняття ОСОБА_10 фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення. Такими обставинами є: вік ОСОБА_10, її стан здоров'я та потреба у зв'язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором довічного утримання.

В судовому засіданні представник позивача підтримала уточнені позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в уточненій позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_6 та представник відповідачів в судовому засіданні просили суд відмовити у задоволенні уточненого позову у повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_7 у судове засідання не з'явилася, про дату, місце та час слухання справи повідомлена належним чином. Про причини неявки суду невідомо.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні, яке відбувалося 18.01.2018 року пояснила, що ОСОБА_10 була її сусідкою. За нею доглядала вона та сусіди. За квартиру платила вона з пенсії ОСОБА_10

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні, яке відбувалося 18.01.2018 року пояснила, що сусідка ОСОБА_10 прізвище не знає, допомагала їй, носила продукти, спілкувалась з нею. ОСОБА_10 була при своєму розумі. Донька увезла її в село, вона була незадоволена. Казала, що відписувала пай а не квартиру.

Дослідивши письмові матеріали справи, заперечення відповідача, пояснення представника позивача, пояснення відповідача ОСОБА_6 та представника відповідачів, пояснення свідків, та аналізуючи все у своїй сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю за наступних підстав.

Судом при дослідженні матеріалів справи встановлено, що квартира АДРЕСА_2, належала на праві приватної власності гр. ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується копією нотаріально завіреного договору купівлі-продажу від 16.04.1997 року(арк.с. 75), копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 33905585 від 20.02.2015 року(арк.с. 77).

13 березня 2015 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_5, був укладений нотаріально завірений договір довічного утримання (догляду) на квартиру АДРЕСА_3, що підтверджується копією договору(арк.с. 73-74).

Відповідно до п. 1 цього Договору, Відчужувач передає Набувачу у власність квартиру за номером 2 (Два), що в будинку за мером 6 (Шість), розташованому по вулиці Гагаріна в місті Павлограді Дніпропетровської області, взамін чого Набувач зобов'язується забезпечувати Відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно на умовах, встановлених даним договором.

Пунктом 4 цього Договору передбачено, що Набувач зобов'язана надавати Відчужувачу довічно матеріальне забезпечення, а також усі види догляду (опікування).

Догляд (опікування), що надається Набувачем Відчужувачу, включає в себе:

-забезпечення її харчуванням, необхідним одягом, медикаментами та лікарськими засобами;

- надання медичної допомоги шляхом залучення кваліфікованих медичних працівників (лікарів, медичних сестер тощо);

- оплату за власний рахунок комунальних послуг, інших платежів, пов'язаних з реєстрацією в зазначеній квартирі Відчужувача;

- забезпечення проведення прибирання приміщення, в якому буде проживати Відчужувач, приймати всі заходи для утримання його в належному санітарно-гігієнічному стані, та надання прально-банних послуг Відчужувачу;

- вчинення всіх необхідних дій щодо забезпечення Відчужувача всіма засобами, предметами домашнього вжитку, речами, літературою тощо.

До обов'язків Набувача також входить виконання додаткових доручень Відчужувача, необхідних для забезпечення останньої належним доглядом.

Сторони домовились, що для зручності і ефективності догляду Відчужувач буде довічно проживати разом з Набувачем у квартирі, яка є Предметом цього договору.

Набувач зобов'язана у разі смерті Відчужувача поховати її в селі Кохівка Павлоградського району Дніпропетровської області та встановити надгробок.

Згідно п. 12 цього Договору, право власності на вищезазначену квартиру виникає у Набувача з моменту державної реєстрації прав на нерухомість у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ч,1 ст. 182 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 14 цього Договору, цей договір може бути розірваним за згодою сторін, а в разі невиконання його умов і відмови добровільного розірвання однією із сторін - у судовому порядку.

Пунктом 15 цього Договору передбачено, що договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду:

- на вимогу Відчужувача у разі невиконання або неналежного виконання Набувачем своїх обов'язків, незалежно від її вини;

- на вимогу Набувача.

Договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смертю ОСОБА_10.

Відповідно до п. 16 цього Договору, у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням Набувачем обов'язків за договором, Відчужувач набуває право власності на майно, яке було нею передане, і має право вимагати його повернення.

У цьому разі витрати, зроблені Набувачем на утримання та (або) догляд Відчужувача, не підлягають поверненню.

У разі розірвання договору у зв'язку з неможливістю його подальшого виконання Набувачем з підстав, що мають істотне значення, суд може залишити за Набувачем право власності на частину майна, з врахуванням тривалості часу, протягом якого вона належно виконувала свої обов'язки за договором.

13.03.2015 року у ОСОБА_5 виникло право власності на квартиру за номером 2 (Два), що в будинку за мером 6 (Шість), розташованому по вулиці Гагаріна в місті Павлограді Дніпропетровської області, оскільки це право було реалізоване з моменту державної реєстрації прав на нерухомість у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 34899620 від 13.03.2015 року(арк.с.123).

30 травня 2016 року ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть(арк.с. 8).

Позивач є рідною донькою ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується копіями свідоцтва про народження, витягом з Державного РАЦС, свідоцтва про укладення шлюбу та свідоцтв про розірвання шлюбів(арк.с.9-13).

Позивач зареєстрована за тією ж адресою, що і її мати - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується копією акту про проживання від Павлограджитлосервіс № 2 від 19.08.2016 року(арк.с.16), довідкою про реєстрацію та склад сім'ї від березня 2015 року(арк.с.32).

Також судом встановлено, що разом з ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою АДРЕСА_1 мешкала з 03.11.2015 року, та доглядала останню гр. ОСОБА_14, аж до моменту смерті ОСОБА_10, що підтверджується копіями акту про проживання від Павлограджитлосервіс № 2 від 19.08.2016 року(арк.с.16), та здійснювала ОСОБА_14 оплату комунальних послуг за цією адресою від ім'я ОСОБА_10.(арк.с.17-18), що підтверджується ще й показами свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12

Судом також встановлено, що ОСОБА_5 28 липня 2016 року було укладено договір дарування з ОСОБА_6, відповідно до умов якого ОСОБА_5 подарувала нерухоме майно, а саме квартиру розташовану за адресою: за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується копією нотаріально завіреного договору дарування квартири(арк.с.136).

Статтею 81 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 755 ЦК України, договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду: 1) на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини; 2) на вимогу набувача. Договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смертю відчужувача.

На підставі ч. 1 ст. 756 ЦК України, у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, до загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, є, те, що: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України, визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню, оскільки позивач, яка є рідною донькою ОСОБА_10, довела ті обставини на які вона посилається як на підтвердження своїх позовних вимог, а саме те, що ОСОБА_10 в момент укладення з ОСОБА_5 Договору довічного утримання (догляду) на квартиру АДРЕСА_3 вважала, що цей договір буде спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, проте це стосується відповідно до законодавства України обох сторін, а саме настання реальних наслідків у даному випадку повинно бути таким, а саме для ОСОБА_10 це передача у власність свого майна ОСОБА_5, яка у свою чергу повинна була виконувати належним чином умови цього Договору, проте як встановлено судом з матеріалів справи та показів свідків, ОСОБА_5 взагалі не виконувала умови Договору довічного утримання, а тобто укладення цього Договору з її боку не було направлено на реальне настання правових наслідків, що обумовлені цим Договором. А тобто суд вбачає підстави застосування положень п. 5 ст. 203 ЦК України та ч. 1 ст. 215 ЦК України, відповідно до яких Договір довічного утримання, посвідчений 13.03.2015 року приватним нотаріусом Павлоградського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрованим в реєстрі за реєстровим № 274 є недійсним.

А тому враховуючи вищенаведене суд вважає, що договор дарування квартири від 28 липня 2016 року укладені між гр. ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_6 відповідно до норм ч. 1 ст. 215 ЦК України є недійсними, оскільки є підстави передбачені нормою ст. 203 ЦК України, та суд вважає за потрібне застосувати у цьому випадку положення норм ч. 1 ст. 216 ЦК України(у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину).

Суд ставиться критично до заперечень відповідача, на вищезазначених підставах, окрім цього аргументи наведені відповідачем в своїх запереченнях спростовуються ще й показами свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які в судовому засіданні зазначили, що фактично догляд за ОСОБА_10 аж до її смерті, здійснювала інша особа, ніж ОСОБА_5, а також зазначали, що у спілкуванні з ОСОБА_10 коли вона ще була жива, вони дізналися, що та вважала, що «відписувала пай а не квартиру».

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.76, 81, 263, 264, 265 ЦПК України суд -

У Х В А Л И В

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа ОСОБА_7 про визнання правочинів недійсними - задовольнити.

Визнати недійсним договір довічного утримання, укладений 13 березня 2015 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Павлоградського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за №274.

Визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_4, укладений 28 липня 2016 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Павлоградського міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстрований в реєстрі за №381.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 витрати на судовий збір в сумі 640.00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 витрати на судовий збір в сумі 640.00 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст рішення суду складено 01 квітня 2019 року.

Суддя: В. О. Головін