Справа № 2-61/10

Р І Ш Е Н Н Я

   І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

11 лютого 2010 року                             Бериславський районний суд Херсонської області

                        в складі:    головуючого  -     судді Сіянка В. М.

                                за участю секретаря  -           Третьякової Т. М.

                        представників: ОСОБА_1, ОСОБА_2

                                ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бериславі Херсонської області в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Бериславської міської ради Херсонської області про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку; третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог: відділ Держкомзему у Бериславському районі Херсонської області,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, Бериславської міської ради Херсонської області про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 11.09.2007 року Бериславською міською радою Херсонської області на ім’я ОСОБА_5, на земельну ділянку площею 0,06 га, розташованою за адресою: м. Берислав Херсонської області, вул. Шевченко, 54-а, посилаючись на  те, що з 29.08.2006 року він є власником нерухомого майна за адресою: м. Берислав Херсонської області, вул. Шевченко, 54 та являється користувачем земельної ділянки. Видаючи 11.09.2007 року відповідачці ОСОБА_5 державний акт на право власності на землю Бериславською міською радою не було враховано, що належний йому на праві власності еленг-гараж знаходиться на земельній ділянці, право власності на яку було оформлене за відповідачкою ОСОБА_5, тим самим порушується його право власності на об’єкт нерухомості, яким є еленг-гараж. Крім того, при розробці документації по виготовленню оскаржуваного державного акту з ним, як з суміжним землекористувачем, не було узгоджено межі земельної ділянки.  З посиланням на ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, ст. 59 Закону України «Про землеустрій» просив задовольнити позов.        

    У судовому засіданні позивач підтримав вимоги, викладені у позовній заяві та наполягав на їх задоволенні, з підстав, зазначених  у позові.  

    Відповідачка ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_1 у судовому засіданні позов не визнали, останній у судовому засіданні пояснив, що еленг-гараж, який належить позивачу на праві власності не знаходиться на земельній ділянці відповідачки, оскільки фактично там є два елінги-гаражі, один з яких належить позивачу, а інший є самочинно збудований і саме він знаходиться на земельній ділянці відповідачки, а тому права позивача на вільне володіння належним йому нерухомим майном не порушуються. При придбанні нерухомого майна позивачем на публічних торгах розмір земельної ділянки, на якій знаходиться нерухоме майно взагалі не оговорювався. Позивач не набув у встановленому порядку ані права користування землею, ані права власності на землю, а тому відповідачка при виготовленні технічної документації по відведенні земельної ділянки у власність не повинна була погоджувати з позивачем межі земельної ділянки. Просив суд відмовити у задоволенні позову за його безпідставністю та необґрунтованістю.  

    Представник Бериславської міської ради Херсонської області ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнала, пояснила, що оспорювана позивачем земельна ділянка рішенням виконавчого комітету Бериславської міської ради № 74 від 15.07.1998 року була вилучена із користування Бериславської рятувальної станції за добровільною письмовою згодою останньої та передана у користування громадянину ОСОБА_6 для ведення індивідуального житлового будівництва. В подальшому міська рада відповідно до свого рішення №  177 від 25.04.2007 року повернула земельну ділянку в резервний фонд міста Берислава та дала дозвіл відповідачці ОСОБА_5 на розробку технічної документації землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку по вул. Шевченко, 54-а в м. Бериславі площею 0,06 га для ведення індивідуального житлового будівництва. Таким чином, на момент придбання позивачем нерухомого майна, що належало Бериславській рятувальній станції та отримання позивачем відповідного свідоцтва (станом на 29.08.2006 року) спірна земельна ділянка площею 0,06 га була вилучена у Бериславської рятувальної станції та перебувала у користуванні громадянина ОСОБА_6, а тому придбаваючи нерухоме майно, позивач не мав жодних прав на користування даною земельною ділянкою. Просила суд відмовити у задоволенні позову за його безпідставністю та необґрунтованістю.  

    Представник третьої особи ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнала, з підстав, викладених у судовому засіданні представником Бериславської міської ради.

Суд, дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали інвентарної справи, провівши огляд земельних ділянок на місці, заслухавши пояснення сторін та їх представників, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Бериславської міської ради Херсонської області № 74 від 15.07.1998 року із загальної площі земельної ділянки в 0,17 га земельна ділянка площею 600 м2 (або 0,06 га) за адресою: м. Берислав вул. Шевченко, 54 була вилучена із користування Бериславської рятувальної станції за добровільною письмовою згодою останньої та передана у постійне користування громадянину ОСОБА_6 для ведення індивідуального житлового будівництва. При цьому вилучена земельна ділянка площею 0,06 га була закріплена за адресою: м. Берислав, вул. Шевченко, 54-а  (а. с. 46-47).

Рішенням Бериславської міської ради Херсонської області № 177 від 25.04.2007 року земельну ділянку площею 0,06 га за адресою: м. Берислав, вул. Шевченко, 54-а, яка була надана в постійне користування ОСОБА_6 було повернуто в резервний фонд міста (а. с. 48) та дозволено відповідачці ОСОБА_5 розробити технічну документацію землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку за зазначеною адресою (а. с. 20), а в подальшому 11.09.2007 року відповідачці ОСОБА_5 в. А. видано державний акт на право власності на земельну ділянку (а. с. 16).    

Позивач відповідно до свідоцтва від 29.08.2006 року, виданого приватним нотаріусом ОСОБА_7 є власником нерухомого майна (яке складається з наступного: нежитлове приміщення літера А, склад літ. Б; еленг-гараж літ. В; ворота № 1, огорожа № 2) за адресою: м. Берислав Херсонської області, вул. Шевченко, 54 (а. с. 42-44), яке до продажу з прилюдних торгів належало Херсонській обласній водолазній рятувальній службі (а. с. 65-66).

Відповідно до план-схеми земельної ділянки, виконаної Бериславським відділенням ХОДБТІ станом на 02.02.2005 року елінг-гараж, який належав Херсонській обласній водолазній рятувальній службі і який в подальшому придбав позивач на прилюдних торгах мав розміри 8,4 м на 6 м (а. с. 61, 63) та одні ворота зі сторони водосховища.

Під час виходу на місце, судом встановлено, що фактично поряд з елінгом-гаражем розміром 8,4 м на 6 м, який належить позивачу, на земельній ділянці, яка належить відповідачці ОСОБА_5 самочинно збудовано ще один елінг-гараж, який має спільну стіну з елінг-гаражем, що належить позивачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України (в редакції, яка діяла на момент придбання позивачем об’єктів нерухомості) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування – на підставі договору оренди.        

Згідно ч. 2 ст. 377 ЦК України (в редакції, яка діяла на момент придбання позивачем об’єктів нерухомості) якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель комунальної власності за рішенням органу місцевого самоврядування. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 1. ст. 124 ЗК України (в редакції, яка діяла на момент придбання позивачем об’єктів нерухомості) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, на момент придбання позивачем об’єктів нерухомого майна (станом на 29.08.2006 року) земельна ділянка, площею 0,06 га, яка належить відповідачці ОСОБА_5 не перебувала у користуванні Херсонської обласної водолазної рятувальної служби, оскільки була вилучена з користування за добровільною згодою землекористувача ще 15.07.1998 року, а тому жодних прав на неї позивач при придбанні нерухомого майна не мав.

На земельній ділянці, площею 0,06 га, яка належить відповідачці ОСОБА_5 та знаходиться за адресою: м. Берислав, Херсонської області вул. Шевченко, 54-а, не має жодних об’єктів нерухомого майна, що належать на праві власності позивачу, а тому право позивача на вільне володіння своєю власністю відповідачами при видачі відповідачці ОСОБА_5 державного акту на право власності на земельну ділянку не порушено.

Позивач звернувся до Бериславської міської ради із заявою про приватизацію земельної ділянки площею 0,10 га за адресою: м. Берислав Херсонської області, вул. Шевченко, 54 лише 05.05.2009 року (а. с. 51),а до цього, з моменту придбання об’єктів нерухомого майна (29.08.2006 року), фактично користувався земельною ділянкою належним чином не оформивши право користування чи право власності на неї.

Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Цивільного кодексу України», яким стаття 120 ЗК України була приведена у відповідність із ст. 377 ЦК України набув чинності 20.06.2007 року.  

Таким чином, на момент узгодження меж земельної ділянки (22.05.2007 року) відповідачкою ОСОБА_5 позивач не набув права користування чи права власності на земельну ділянку у встановленому законодавством порядку, оскільки переважному застосуванню підлягає саме ст. 120 ЗК України як спеціальна норма, яка визначає право користування земельною ділянкою, а тому відповідачка ОСОБА_5 не повинна була узгоджувати з ним межі землекористування при виготовленні технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку (а. с. 23).      

Крім того, незважаючи на роз’яснення судом сторонам їх права клопотати про проведення судової будівельно-технічної експертизи щодо відповідності технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку відповідачки ОСОБА_5 чинному законодавству, відповідності фактичних меж земельних ділянок технічній документації, розмірів еленг-гаражу та часу йому побудови, визначення площі земельної ділянки, під якими розміщені об’єкти нерухомості позивача та площі земельної ділянки, необхідної для їх обслуговування, сторони таким правом не скористалися, а вирішення подібних питань потребує спеціальних знань, якими суд не володіє, суд позбавлений за власною ініціативою призначати судові експертизи у цивільних справах.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог чи заперечень сторонами не надано, про що ними підписано відповідну заяву.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 40, 83, 93, 103, 116, 120, 124-126 ЗК України, 11, 16, 377 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-66, 79, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

    У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Бериславської міської ради Херсонської області про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Херсонської області через Бериславський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження рішення і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку, встановленого ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

    Суддя                                                  В. М. Сіянко